Спосіб інтенсивного лікування шизофренії

СПОСІБ ІНТЕНСИВНОГО ЛІКУВАННЯ ШИЗОФРЕНІЇ Винахід відноситься до медицини, а саме до психіатрії, і може бути використаний для інтенсивного лікування шизофренії. Відомий спосіб інтенсивного лікування шизофренії, котрий включає пероральний і парентеральний прийом високих доз психотропних засобів, в тому числі і за методикою "швидкої транквілізації", на протязі тривалого курсу лікування (Психиатрия: Пер. с англ./ Под ред. Р.Шейдера. - М.: Практика, 1998. - С. 395-425). Недоліком відомого способу є велика тривалість курсу лікування, що зумовлено недостатньою терапевтичною активністю, появою небажаних побічних реакцій і ускладнень , великою тривалістю психотичного періоду хвороби а також , відсутністю можливості швидко нарощувати концентрацію галоперідолу і амітриптиліну безпосередньо в заінтересованих структурах головного мозку. Відомий також спосіб інтенсивного лікування шизофренії , котрий включає комбіноване використання психотропних засобів і перемінного електричного струму зокрема, галоперідолу і , електросудомної терапії (Клиническая психиатрия/ Бачериков Н. Е., Михайлова К. В., Гавенко В. Л. и др. Под ред. проф. Н.Е.Бачерикова.- К.: Здоровля, 1989.-С.108-133, 319-361). 2 Недоліком способу є велика тривалість курсу лікування , що зумовлено недостатньою терапевтичною активністю високою , частотою небажаних побічних реакцій і ускладнень (болі в м'язах, особливо скулових, пошкодженнях зубів, губ та язика, опіки шкіри, вивихи та підвивихи суглобів тріщини і , переломи хребців, поява спорадичних припадків на протязі першого року після лікування, бронхопневмоні ї, зупинка серця і смерть), великою тривалістю психотичного періоду хвороби, а також відсутністю можливості швидко нарощувати концентрацію галоперідолу і амітриптиліну безпосередньо в заінтересованих структурах головного мозку. Найбільш близьким по технічній суті і досягаемому результату до заявленого є спосіб інтенсивного лікування шизофренії, котрий включає пероральний прийом галоперідолу і парентеральний його прийом за методикою "швидкої нейролептизації" та використання на цьому фоні трансорбітального електрофорезу галоперідолу (Патент 22240 А України. МПК6 А 61 К 31/395, А 61 N 1/20. Спосіб комплексної терапі ї параноїдної шизофрені ї П.Т.Петрюк (Україна). . Заявл. 28.11.95; опубл.30.06.98. Бюл. №3, 8с). Недоліком способу є велика тривалість курсу лікування , що зумовлено недостатньою терапевтичною активністю із-за відсутності можливості комплексно впливати на психопатологічну симптоматику, використовуючи галоперідол і амітриптилін, появою небажаних побічних реакцій і ускладнень, великою тривалістю психотичного періоду хвороби, а також відсутністю можливості швидко нарощувати концентрацію галоперідолу і амітриптиліну безпосередньо в заінтересованих структурах головного мозку. Технічний результат винаходу полягає в скороченні терміну лікування за рахунок підвищення терапевтичного ефекту. Технічний результат досягається тим що згідно , винаходові додатково на протязі 5 днів на фоні попереднього двотижневого перорального прийому галоперідолу і амітриптиліну через ЗО хв після ранкового перорального їх прийому проводять лікування методом "швидкої нейролептизації" - часте (через 30-60 хв) внутрішньом'язеве введення галоперідолу і амітриптиліну до покращення стану при добових дозах від середніх до високих з подальшим проведенням одночасного трансорбітального електрофорезу 0,5% розчину галоперідолу і 1% розчину амітриптиліну, використовуючи при цьому два різних очних електроди з , постійним збільшенням сили струму від 2 до 4 мА, його щільності від 0,03 до 0,05 мА/см2, тривалості процедури від 25 до 30 хв при курсі лікування 12 щоденних процедур. Використання голоперідолу і амітриптиліну для проведення інтенсивного лікування шизофренії відомо але невідомо , максимально швидке нарощування їх концентрації в заінтересованих структурах головного мозку шляхом їх додаткового внутрішньом 'язевого введення методом "швидкої нейролептизації" на фоні попереднього двотижневого їх перорального прийому і подальшого проведення одночасного трансообітального електрофорезу галоперідолу і амітриптиліну. Проведення одночасно трансорбітального електрофорезу галоперідолу і амітриптиліну співпадає з максимальною їх концентрацією в плазмі крові внаслідок їх перорального і парентерального прийомів (останній проводиться за методикою "швидкої неролептизації"), отже, з найбільш вираженою їх дією. Механізм дії галоперідолу зв'язують з блокадою допамінових рецепторів,з центральною альфа-адреноблокуючою дією, а також з порушенням зворотнього нейронального захвату і депонування норадреналіну Амітриптилін є інгібітором . зворотнього нейронального захвату медіаторних моноамінів , йому притаманні холінолітична активність і сильна тимолептична дія в поєднанні з вираженим седативним ефектом. При цьому, під впливом постійного струму в організмі створюються умови для підвищення ефекту дії препаратів : виникають електрохімічні процеси в біологічних клітинах, що збільшує проникливість клітинних мембран умови для , потенціювання та пролонгування дії препаратів Це сприяє . швидкому поступленню галоперідолу і амітриптиліну в головний мозок і спинномозкову рідину, вибірковому накопиченню їх в сенсомоторних областях мозку з центральними гангліями , гіпоталамічній області, продовговатому, задньому і середньому мозку, тобто в заінтересованих структурах які , мають відношення до патогенетичних ланок шизофренії. Разом з цим, дія галоперідолу і амітриптиліну відбувається при сприятливо зміненій реактивності нервової системи під впливом постійного струму що значно порідшує появу , небажаних побічних реакцій. Все це сприяє скороченню терміну лікування за рахунок підвищення терапевтичного ефекту. Заявлений спосіб здійснюється слідуючим чином Хворий . приймає щоденно тричі о 8,14 та 20 год галоперідол усередину в таблетках в дозі від 1,5 до 20 мг/доб і амітриптилін від 50 до 250 мг/доб. Через ЗО хв після ранкового перорального їх прийому на фоні попереднього двотижневого перорального прийому галоперідолу і амітриптиліну додатково проводять лікування методом "швидкої нейролептизації" - часте (через 30-60 хв) внутрішньою'язеве введення галоперідолу і амітриптиліну до покращення стану при добових дозах від середніх до високих з подальшим проведенням одночасного трансорбітального електрофорезу галоперідолу і амітриптиліну за очно-потиличною методикою . Для цього очниці при закритих очах заповнюють вологою ватою, потім кладуть матер'яні прокладки діаметром по 4 см, попередньо змочені 1-2% розчином молочної кислоти до рН 2,83,0. На праву очницю наносять разову дозу галоперідолу (0,5%-1,0), на ліву - разову дозу амітриптиліну (11-2,0), розведених в дистильованій воді. Очні електроди з'єднують з позитивним полюсом. Другий електрод із прокладкою 6x8 см, змоченою фізіологічним розчином розміщують на потилицю і , з'єднують з негативним полюсом джерела струму Процедури . проводять при постійному збільшенні сили струму від 2 до 4 мА, його щільності від 0,03 до 0,05 мА/см2, тривалості процедури від 25 до ЗО хв при курсі лікування 12 щоденних процедур. Дані параметри вибрані дослідним шляхом у зв'язку з тим, що при їх використанні виявлявся найвищим терапевтичний ефект. При цьому, добова доза перорального и парентерального прийнятого галоперідолу складає від 10 до 50 мг, амітриптиліну - від 100 до 300 мг. Як правило, 4-6 ін'єкцій згаданих засобів визивають потрібний психотропний ефект. Одночасний трансорбітальний електрофорез галоперідолу і амітриптиліну проводять через 20-40 хв після останніх їх внутрішньом'язевих ін'єкцій. Парентеральне введення галоперідолу і амітриптиліну методом "швидкої нейролептизації" припиняють через 5 днів після того, як наступає редукція депресивно-параноїдної симптоматики. Одночасний трансорбітальний електрофорез галоперідолу і амітриптиліну продовжують проводити щоденно в першій половині дня на фоні їх перорального прийому, через 4 год після ранкового їх прийому. Спосіб протипоказаний при індивідуальній непереносимості струму, мокрій екземі в місцях накладання електродів, різькому порушенні больової та температурної чутливості, злоякісних новоутвореннях, паркінсонізмі, порушеннях серцевого ритму в поєднанні з частими судинними кризами, серцево-судинною недостатністю ІГБ-ІІІ ст. та острим порушенням мозкового кровообігу, глаукомі і пригніченні функції кісткового мозку. Спосіб використаний нами у 29 різностатевих праворуких хворих шизофренією параноїдною переважно з депресивнопараноїдним синдромом із середньою тривалістю захворювання 5 , 2 років у віці від 20 до 60 років з безперервним та шубоподібним перебігом, котрі виявляли ознаки терапевтичної резистентності. Позитивний результат отримано у 27 хворих, невизначений - у 2 хворих, що підтверджується вірогідними клініко-психопатологічними, патопсихологічними та електрофізіологічними даними. Приклад 1. Хворий Ч . , 52 років. Діагноз: шизофренія параноїдна, безперервний перебіг, рецидив. Хворіє 17 років, 8 разів лікувався стаціонарно в міській клінічній психіатричній лікарні, інвалід III групи, регулярно приймає підтримуюче лікування, останній раз лікувався стаціонарно з 02.12.98р. по 29.01.99р. у зв^язку із різьким загостренням депресивно-параноїдноі симптоматики, котрий наступив із-за відсутності нейролептиків для підтримуючого лікування. До застосування заявленого спосібу лікування у хворого відмічалась терапевтична резистентність. Хворий приймав щоденно тричі о 8,14 та 20 год галоперідол усередину в таблетках в дозі 15 мг/доб і амітриптилін - 100 мг/доб. Через ЗО хв після ранкового перорального їх прийому на фоні попереднього двотижневого перорального прийому галоперідолу і амітриптиліну додатково проводили лікування методом "швидкої нейролептизації" часте (через 35 хв) внутрішньом'язеве введення галоперідолу і амітриптиліну до покращення стану при добових дозах від середніх до високих з подальшим проведенням одночасного трансорбітального електрофорезу галоперідолу і амітриптиліну за очно-потиличною методикою. Для цього очниці при закритих очах заповнювали вологою ватою потім клали , матер'яні прокладки діаметром по 4 см, попередньо змочені 12% розчином молочної кислоти до рН 2,8-3,0. На праву очницю наносили разову дозу галоперідолу (0,5%-1,0) на ліву разову дозу амітриптиліну, розведених в дистильованій воді. Очні електроди з'єднували з позитивним полюсом Другий . електрод із прокладкою 6x8 см, змоченою фізіологічним розчином, розміщували на потилиці і з'єднували з негативним полюсом джерела струму. Процедури проводили при постійному збільшенні сили струму від 2 до 4 мА, його щільності від 0,03 до 0,05 мА/см2, тривалості процедури від 25 до ЗО хв при курсі лікування 12 щоденних процедур. Дані параметри вибрані дослідним шляхом у зв'язку з тим , що при їх використанні виявлявся найвищий терапевтичний ефект. При цьому добова доза прийнятого перорального і , парентерального галоперідолу складала 40 мг, амітриптиліну 250 мг. 4-5 ін'єкції згаданих засобів визивали потрібний психотропний ефект. Одночасний трансорбітальний електрофорез галоперідолу і амітриптиліну проводили через 20-40 хв після останніх їх внутрішньом'язевих ін'єкцій. Парентеральне введення галоперідолу і амітриптиліну методом "швидкої нейролептизації" припиняли через 5 днів після того, як наступала редукція депресивно-параноїдної симптоматики. Одночасний трансорбітальний електрофорез галоперідолу і амітриптиліну продовжували проводити щоденно 7 в першій половині дня на фоні їх перорального прийому, через 4 год після ранкового їх прийому. Дані лікувальні процедури хворий переніс добре, побічних реакцій і ускладнень не відмічалось. Внаслідок лікування наступило значне покращення стану хворого - перестав виказувати маячні ідеї переслідування, відчувати страх, бути підозрілим, виявляти слухові псевдогалюцинації, нормалізувався настрій, зникли напруженість, тривожність, суїцидальні думки, покращився сон і апетит, став більш охайним, товариським, емоційно ожив, почав включатися в трудові процеси, користуватися авторитетом серед хворих, брати лікувальні відпустки, будувати реальні плани на майбутнє. Покращення стану хворого підтверджувалось вірогідними клініко-психопатологічними, патопсихологічними та електрофізіологічними даними. Таким чином, додаткове введення галоперідолу і амітриптиліну методом "швидкої нейролептиза ції" і подальшого одночасного трансорбітального електрофорезу галоперідолу і амітриптиліну привело до максимально швидкого нарощування концентрації даних препаратів безпосередньо в заінтересованих структурах головного мозку, зменшення резистентності до психофармакотерапії, порідшення побічних реакцій і ускладнень, скорочення тривалості психотичного періоду хвороби і терміну лікування за рахунок підвищення терапевтичного ефекту. Приклад 2. Хворий Е., 48 років. Діагноз; шизофренія параноідна, шубоподібний перебіг, рецидив. Хворіє 27 років, більш 10 разів лікувався стаціонарно в міській клінічній психіатричній лікарні, інвалід II групи, останній раз лікувався стаціонарно з 11.09.98р. по 23.10 .98р. у зв'язку з різьким рецидивом депресивно-параноїдної симптоматики з суїцидальною поведінкою. До застосування заявленого способу лікування у хворого відмічалась терапевтична резистентність. Хворий приймав щоденно тричі о 8 , 1 4 та 20 год галоперідол усередину в таблетках в дозі 15 мг/доб і амітриптилін - 100 мг/доб. Через ЗО хв після ранкового перорального їх прийому на фоні попереднього двотижневого перорального прийому галоперідолу і амітриптиліну додатково проводили лікування методом "швидкої нейролептизації" часте (через 40 хв) внутрішньомуязеве введення галоперідолу і амітриптиліну до покращення стану при добових дозах від середніх до високих з подальшим проведенням одночасного трансорбітального електрофорезу галоперідолу і амітриптиліну за очно-потиличною методикою, що описані вище в прикладі 1. Побічних реакцій і ускладнень у хворого не відмічалось. Внаслідок лікування наступило покращення стану хворого перестав виказувати маячні ідеї ставлення і переслідування , зникли напруженість, тривожність, страх, явища психічного автоматизму, агресивність, суїцидальна поведінка, став підкорятися режиму відділення, більш товариським, однак, як і раніше, багато палить і виявляє астено-апатичний синдром , із-за чого бездіяльний, не завжди охайний, майже нічим не цікавиться і рідко включається в трудові процеси. Покращення стану хворого підтверджувалось вірогідними клініко-психопатологічними, патопсихологічними та електрофізіологічними даними. Таким чином, додаткове введення галоперідолу і амітриптиліну методом "швидкої нейролептизації" і подальшого одночасного трансорбітального електрофорезу галоперідолу і амітриптиліну привело до максимально швидкого нарощування концентрації даних препаратів безпосередньо в заінтересованих структурах головного мозку зменшення , резистентності до психофармакотерапії, порідшення побічних реакцій і ускладнень скорочення тривалості психотичного , періоду хвороби і терміну лікування за рахунок підвишення терапевтичного ефекту. Як видно із прикладів здійснення заявлений спосіб , інтенсивного лікування дієздатний і ефективний. В порівнянні зі способом-прототипом заявлений спосіб інтенсивної терапії шизофренії сприяє швидкій редукції психопатологічних розладів, формуванню повної і стійкої ремісії, дає можливість швидко нарощувати концентрацію галоперідолу і амітриптиліну безпосередньо в заінтересованих структурах мозку шляхом їх додаткового введення методом "швидкої нейролептизації" і подальшого одночасного трансорбітального електрофорезу галоперідолу і амітриптиліну, що дозволяє зменшувати резистентність до психофармакотерапії і термін лікування на 9 днів за рахунок підвищення терапевтичного ефекту. Спосіб-прототип дозволяє добитися позитивного ефекту тільки у 8 9 , 5 % хворих, заявлений спосіб інтенсивної терапії шизофренії дав позитивний ефект у 9 3 , 1 % хворих. Таким чином, заявлений спосіб в порівнянні із прототипом перевищує терапевтичну ефективність на 3 , 6 % , що дає можливість скорочувати термін лікування.