Номер патенту: 38677

Опубліковано: 15.05.2001

Автор: Дорофеєв Андрій Едуардович

Завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

(21) 2000084898

(54) (57)                                                                                Дата прийняття

                                                                                               рішення

                                                                                              07 лютого 2001р.

   1 .Спосіб лікування виразкового коліту шляхом перорального прийому аміно­кислотного препарату, що містить незамінні амінокислоти, який відрізняється тим, що в якості амінокислотного препарату при­ймають комплексну дієтичну добавку Big One по 0,9-1,8 г 2-3 рази на день і додатково приймають 5-аміносаліцилову кислоту по 0,5-1,0 г  2-4 рази на день, причому з 1-го по 10-ий день курсу терапії приймають 5-аміно­саліцилову кислоту, з 11-го по 30-ий - поєднують прийом 5-аміносаліцилової кислоти з амінокислотним препаратом, з 31-го по 40-ий - приймають тільки амінокислотний препарат.

    2.Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що в якості препарату 5-аміносаліцилової кислоти приймають засіб, вибраний з ряду салофальк, мезакол, салозинал.

     3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що 5-аміносаліцилову кислоту при­ймають за допомогою методу, вибраного з ряду перорально у вигляді табле­ток, ректальне у вигляді свічок, ректальне у вигляді клізм.

Текст

1. Спосіб лікування виразкового коліту шляхом перорального прийому амінокислотного препарату, що містить незамінні амінокислоти, який відрізняється тим, що в якості амінокислотного препарату приймають комплексну дієтичну добавку Big One по 0,9-1,8 г 2-3 рази на день і додатково приймають 5-аміносаліцилову кислоту по 0,5-1,0 г 2-4 рази на день, причому з 1-го по 10-й день кур 38677 може підсилити електролітні розлади, викликані основним захворюванням, сприяє прогресивному розвитку остеопорозу. Застосування стероїдів може привести до пригнічення функції наднирковиків або кушингоїдного синдрому, до розвитку гіперглікемії, аж до діабету, з можливим розвитком геморагічного панкреатиту, котрий особливо важко перебігає у хворих на ВК з позакишковими проявами. Застосування стероїдів може спровокувати розвиток виразок травного каналу. Найчастішим ускладненням стероїдотерапії в разі ВК є уповільнення регенерації кишкового епітелію, яке розвивається практично в усіх пацієнтів, що отримували стероїди. Порушення регенерації кишкового епітелію в разі ВК призводить до затяжного перебігу процесу з повторними загостреннями. Відомий спосіб лікування ВК за допомогою протизапальних засобів нестероїдного ряду – салазосульфаніламідних препаратів (сульфасалазин, салазипіридазин, салазодиметоксин), азопохідних сульфапіридину та 5-аміносаліцилової кислоти (5-ASA). Відомий спосіб лікування ВК застосовують в разі легкого перебігу загострення, дистальної локалізації процесу, відсутності вторинної інфекції. В цьому випадку лікування обмежують одним з салазосульфаніламідних препаратів, наприклад, салазопіридазином по 0,5 г 6 разів на день протягом 2-х тижнів, а потім 4 рази на день до стійкого ефекту (див.: Масевич Ц.Г. Неспецифический язвенный колит // Новые СПб. врачеб. новости. - 1999. - № 4. - С. 15). Недоліками відомого способу лікування ВК є неефективність його застосування в разі середніх та тяжких форм ВК, а також токсичність салазосульфаніламідних препаратів, обумовлена присутністю в їхньому складі сульфапіридину. Відомий спосіб лікування ВК за допомогою протизапальних засобів нестероїдного ряду, до складу яких входить лише одна активна речовина - 5-ASA (месалазин). Такі препарати (салофальк, мезакол, салозинал та ін.) не містять сульфапіридину і тому позбавлені його негативних властивостей. Для лікування середньотяжких форм ВК застосовують салофальк та його аналоги у вигляді таблеток по 0,5 г 4 рази на добу. В разі дистальних форм (проктит та проктосигмоїдит) використовують свічки та клізми (див.: Григорьева Г. Современное состояние проблемы неспецифического язвенного колита и болезни Крона // Врач. - 1999. № 3. - С. 7-10). Недоліками відомого способу лікування ВК є зниження здатності крові до зсідання, підвищення кровоточивості, що за умови наявності ерозій на значній площі кишкової поверхні не бажано, пригнічення резистентності до інфекцій, токсичний вплив на печінку та нирки. Однак основним недоліком відомого способу лікування ВК є відсутність впливу застосовуваних препаратів на енергетичний метаболізм уражених колоноцитів, що уповільнює процеси регенерації ділянок з запальною патологією слизової оболонки кишечнику. Відомий спосіб лікування ВК, який застосовують в разі відсутності ефекту від традиційної терапії. Відомий спосіб включає комплексний прийом препаратів: салазопіридазин по 0,5 г 6 разів та 30 мг преднізолону на добу протягом 2-3-х тижнів, а після їхньої відміни призначають реаферон по 1 млн. од. 3 рази на тиждень підшкірно протягом 3-х тижнів (див.: Масевич Ц.Г. Неспецифический язвенный колит // Новые СПб. врачеб. новости. 1999. - № 4. - С. 15). Недоліком відомого способу лікування ВК являється висока ціна на препарати, які до того ж проявляють масу негативних побічних реакцій. Лікування важко переноситься хворими і тому рідко застосовується в клінічній практиці. Однак основним недоліком відомого способу лікування (як і всіх вищезгаданих) є відсутність впливу застосовуваних препаратів на енергетичний метаболізм уражених колоноцитів, що уповільнює процеси регенерації уражених ділянок слизової оболонки кишечнику. Відомий спосіб лікування ВК, що є найближчим до способу, що заявляється, по суті та досягнутому технічному результату, вибраний за прототип, включає прийом препарату на основі незамінних амінокислот під назвою "моріамін" перорально по 1-2 капсули на день (70,2-140,4 мг) або внутрішньовенно по 20 мл (див.: Юхвидова Ж.М., Левитан М.Х. Неспецифический язвенный колит. - М.: Медицина, 1969. - С. 174). Препарат моріамін виготовляє японська фірма Roussel Morishita. До його складу входять незамінні амінокислоти (мг): Lлізин (25,0), L-ізолейцин (5,9), L-валін (6,7), Lтреонін (4,2), L-фенілаланін (5,0), D,L-метіонін (18,4), L-триптофан (5,0), а також лецитин (18,3), 5-оксиантранілова кислота (0,2) та вітаміни (ME): A (2000), Д (2000), Е (1), PP (20) (див.: Справочник Видаль. - М.: АстраФармСервис, 1997. - С. Б-368). Вільні амінокислоти мають позитивний вплив на енергетичний метаболізм уражених колоноцитів, що прискорює процеси регенерації уражених ділянок слизової оболонки кишечнику. Окрім нормалізації впливу на енергетичний метаболізм, амінокислоти являються природними антиоксидантами і тому запобігають онкологічним захворюванням організму пацієнта. Недоліком відомого способу (прототипу) являється низька ефективність лікування ВК. Пояснюється цей недолік малочисленим набором незамінних амінокислот (7 речовин), а також їхнім низьким ваговим вмістом (70,2 мг в 1 капсулі). Тому лікувальна дія амінокислот за відомим способом не достатня для ліквідації енергодефіциту та відновлення фізіологічних процесів у кишечнику. Іншою причиною низької ефективності лікування за відомим способом являється відсутність протизапальної терапії, без якої засвоєння амінокислотного препарату в шлунково-кишковому тракті є проблематичним. В основу винаходу поставлено задачу в способі лікування ВК шляхом прийому нових лікарських засобів, збільшення лікувальної дози, зміни схеми терапії забезпечити ліквідацію енергодефіциту та запального процесу в кишечнику, що приведе до відновлення функціональних можливостей кишечнику та всього організму. При цьому ефективність лікування порівняно з прототипом збільшиться з 27,8-44,4% до 86,1-97,3%. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі лікування В К шляхом перорального прийому амінокислотного препарату, що містить незамінні амінокислоти, як амінокислотний препарат приймають комплексну дієтичну добавку 2 38677 Big One по 0,9-1,8 г 2-3 рази на день і додатково приймають 5-ASA по 0,5-1,0 г 2-4 рази на день, причому з 1-го по 10-й день курсу терапії приймають 5-ASA, з 11-го по 30-й - поєднують прийом 5ASA з амінокислотним препаратом, з 31-го по 40-й - приймають тільки амінокислотний препарат. Відмінністю способу за винаходом є також те, що в якості препарату 5-ASA приймають засіб, вибраний з ряду: салофальк, мезакол, салозинал. Ще однією відмінністю способу за винаходом є те, що 5-ASA приймають за допомогою методу, вибраного з ряду: перорально у вигляді таблеток, ректальне у вигляді свічок, ректально у вигляді клізм. Між сукупністю ознак винаходу і технічним результатом, якого можна досягти при його реалізації, існує причинно - наслідковий зв'язок. У пацієнтів з хронічними запальними захворюваннями кишечнику, такими як ВК, суттєво зростає споживання енергії. В цій ситуації м'язовий протеїн може переходити в скелет в якості енергетичного джерела не тільки, щоб забезпечити аланіном, прекурсором для гепатичного глюконеогенезису, але і для мобілізації розгалужених в структурному ланцюзі амінокислот валіну, лейцину, ізолейцину, які окислюються в периферії прямо в високоенергетичний фосфат (джерело АТФ) без участі глюкози. Таке виведення амінокислот з соматичних протеїнів супроводжується зниженням їхньої концентрації в плазмі та зростанням енергодефіциту організму (див.: Farthing V.J.G. Metabolic consequences of inflammatory bowel disease / Postgraduate Course 1999 of the EAGE. - Warsaw, Poland, 1999, р. 6782). Зменшення кількості вільних амінокислот в плазмі крові сприяє посиленню енергодефіциту, перш за все в осередку запалення. При нестачі енергії в зоні запалення відбувається підвищення витоку електронів з мембрани мітохондрій на кисень. Це сприяє створенню вільних радикалів, які підсилюють альтерацію, і може привести до розвитку злоякісних новоутворень в кишечнику. Застосування комплексу амінокислот дозволяє нормалізувати енергетичне забезпечення епітеліальних клітин. Це особливо важливо для клітин кишкового епітелію з порушеним метаболізмом, для яких відновлення енергозабезпечення за рахунок амінокислот може призвести до відновлення їхньої функції. Окрім відновлення енергетичного метаболізму, амінокислоти стимулюють регенерацію кишкового сій гелію за рахунок активації синтезу білку, а стабілізація нормальної концентрації амінокислот запобігає клітинній атрофії. Тому дуже важливо, щоб кількість вживаного хворим препарату була достатньою для покриття енергодефіциту, створеного хворобою в його організмі. Амінокислоти проявляють антиоксидантну активність і сприяють нормалізації клітинного метаболізму. Використання вільних амінокислот, на відмінність від білку, не потребує енергетичних затрат на розщеплення при всмоктуванні. Рівень вільних амінокислот в крові зростає швидше, ніж при використанні білку чи декстранів. Внутрішньовенне введення комплексів амінокислот достатньо широко застосовують при деяких захворюваннях та станах, які супроводжуються енергодефіцитом, дистрофізацією, кахексією. Окрім того, суміші амінокислот використовують при підготовці спортсменів високого класу. Ефективність їхнього застосування основана на анаболічному та антиоксидантному ефектах, а також на стимулюванні енергозабезпечення і регенерації. Особливо доцільно застосовувати для цього незамінні амінокислоти, котрі не синтезуються в організмі. Засвоєння незамінних амінокислот в організмі особливо потерпає при ураженнях печінки, що і обумовило застосування комплексів амінокислот при ВК з позакишковими проявами: хворобах печінки, нирок та ін. Пероральне застосування амінокислот сприяє довшій підтримці високої концентрації їх в сироватці крові порівняно з внутрішньовенним їх введенням, оскільки всмоктування в кишечнику регулюється їх рівнем в сироватці. Тому згідно зі способом, що заявляється, пропонується пероральне введення таблеток амінокислот. На відміну від прототипу (в моріаміні 7 амінокислот) в способі, що заявляється, використовують препарат з максимальною кількістю незамінних амінокислот у складі - 11 амінокислот. Саме ці 11 амінокислот (L-валін, L-лейцин, L-ізолейцин, Lтреонін, L-метіонін, L-лізин, L-фенілаланін, Lтриптофан, L-гістидин, L-тирозин, L-аргінін) за твердженням вчених (див.: Сопін Є.Ф., Литвиненко А.Р. Біологічна хімія. - Київ.: Вища школа, 1972. С. 19) не синтезуються навіть в здоровому організмі і їх необхідно вводити з їжею. Але оскільки витрати цих амінокислот організмом хворих на ВК підвищені, то пропонується вводити амінокислотну дієтичну добавку. На нашу думку, оптимальним співвідношенням окремих незамінних амінокислот в лікувальному комплексі такої добавки повинно бути співвідношення, яке притаманне жіночому молоку, оскільки тоді забезпечується максимальна утилізація з анаболічним та стимулюючим ріст ефектами. Тому при лікуванні хворих на ВК, особливо з позакишковими ураженнями, ураженнями печінки доцільно застосовувати перорально комплекс незамінних амінокислот із співвідношенням окремих, еквівалентним жіночому молоку. Як показали експериментальні дослідження по добору якісного та кількісного складу амінокислотного препарату, найефективнішою для рішення поставленої задачі виявилась дієтична добавка, застосовувана до харчування спортсменів, під торговою назвою Big One, запатентована італійською компанією Professional Dietetics S.r.I. (див.: Пат. IT № 1289754В1, МПК: А61К, on. 16.10.98, INPADOK), склад якої (мг в 1 таблетці): валін (125), лейцин (250), ізолейцин (125), треонін (70), метіонін (10), лізин (130), фенілаланін (20), триптофан (4), гістидин (30), тирозин (6), цистин (30) (див.: Справочник Видаль. - М.: АстраФармСервис, 1997. - С. Б368). Концентрація незамінних амінокислот в жіночому молоці (див.: Мозурин А.В., Воронцов И.М. Пропедевтика детских болезней. - М.: Медицина, 1986. – 432 с.) витримана приблизно в таких самих пропорціях, що і вагові співвідношення в Big One (мг/л): валін (0,7), лейцин (1,0), ізолейцин (0,68), треонін (0,5), метіонін (0,25), лізин (0,63), фенілаланін (0,48), триптофан (0,18), гістидин (0,22), тирозин (0,61), цистин (0,22). Запропонований амінокислотний склад являється оптимальним не тільки для ліквідації дефіциту білків, але і для альтернативного синтезу АТФ (ліквідація енергодефіциту), зв'язування вільних радикалів (протипухлинна 3 38677 профілактика), зв'язування активних хімічних груп токсичних речовин (дезинтоксикаційна дія). Однак активний запальний процес в кишечнику зводить ефективність вищезгаданої дії амінокислот до мінімуму. Тому, згідно зі способом за винаходом, в перші 10 днів курсу терапії (перед прийомом амінокислот) проводять протизапальне лікування. Для цього використовують препарати 5-ASA. Механізм захисту слизової оболонки при загостренні хронічних запальних захворювань кишечнику за допомогою 5-ASA, до цього часу залишається не зовсім ясним. І все ж таки, відомий ефект гальмування за допомогою 5-ASA синтезу простагландинів, ліпоксигеназного шляху метаболізму арахідонової кислоти, утворення цитокінів в слизовій оболонці кишечнику, що призводить до підвищення імунітету. Завдяки своїм антиоксидантним властивостям 5-ASA нейтралізує вільні кисневі радикали, перешкоджаючи процесу утворення ракових клітин (див.: Scilofalk. Хронические воспалительные заболевания кишечника. Болезнь Крона и неспецифический язвенный колит. - Freiburg, 1996. - 107 с.). Після десятиденного курсу протизапальної терапії слизова оболонка кишечнику виявляється підготовленішою до засвоєння амінокислот. Тому в наступні 20 днів наряду з 5-ASA призначають амінокислотний препарат, завдяки чому не тільки гальмується запальний процес, а і поліпшується епітелізація товстої кишки, стимулюється регенерація епітелію. На етапі завершення терапії (з 31-го по 40-й день) винаходом передбачено прийом тільки амінокислотного препарату, котрий у вигляді альтернативного джерела синтезу АТФ сприяє поповненню енергодефіциту, викликаного хронічним запальним захворюванням у кишечнику. Окрім того, комплекс амінокислот вводять з метою проведення замісної терапії, оскільки він є "готовим будівельним матеріалом" для поповнення дефіциту білків в пошкодженій слизовій оболонці кишечнику. Тривалість прийому препаратів, їх поєднання, а також ефективні лікувальні дози підбирались дослідним шляхом. Експериментальне встановлена оптимальна доза для амінокислотного препарату Big One складає 1,8-5,4 г, a для 5-ASA - 1,0-4,0 г на день, а термін лікування - 30 днів. Лікування меншими дозами протягом коротшого, ніж заявлено, терміну є неефективним, а при лікуванні більшими дозами і довше, ніж заявлено, поліпшення стану вже не настає, зате можуть початись небажані негативні наслідки: гнильні процеси (для Big One) та порушення функції нирок (для 5-ASA). Порівняльну ефективність способу за винаходом і відомих способів лікування ВК було вивчено на 72 хворих з загостренням ВК. При перевірці способу, що заявляється, всі хворі першої групи (36 чоловік) приймали препарат Big One. З них по 12 чоловік приймали або салофальк, або мезакол, або салозинал в вищезазначених дозах залежно від розповсюдженості та тяжкості ВК (див. таблицю). У 18 пацієнтів мав місце дистальний ВК, у 12 лівосторонній ВК, у 6 - тотальній ВК. У 19 пацієнтів діагностовано позакишкові прояви ВК, в тому числі: ураження печінки у 12 хворих, ураження серця у 7 пацієнтів, суглобів у 8 хворих. На інших 36 хворих ВК (контрольна група) в різний час були випробувані відомі способи терапії. Ефективність лікування оцінювалась клінічним, біохімічним, ендо скопічним, гістологічним, імуноцитологічним методами. На 35-40-й день лікування у хворих, які одержували лікування за способом, що заявляється, відзначали прибавку маси тіла (за прототипом втрата маси 4,2±0,3 кг), зниження частоти дефекацій до 1,87±0,21 рази на добу (за прототипом 3,34±0,26 рази на добу), зникнення домішки крові в калі (при лікуванні за прототипом кров у калі була у 26,7% хворих). У хворих, які одержували лікування за способом, що заявляється, зникала гіпопротеїнемія (за прототипом - зберігалась у половини хворих). На фоні лікування за способом, що заявляється, виявлено зниження активності трансаміназ, аж до нормалізування. Ці зміни були особливо виразними у пацієнтів є ураженням печінки. В усіх хворих, що отримували комбіноване лікування за способом, що заявляється, відзначали достовірне зниження рівня запальних цитокінів (інтерлейкіну-6 (Іл-6) та фактора некрозу пухлин) при підвищенні протизапальних (інтерлейкіну-10 (Іл10). У хворих з позакишковими проявами ВК та пацієнтів з тотальним ВК рівні запальних цитокінів на 40-ий день терапії були достовірно нижчими, а інтерлейкіну-10 - достовірно вищими, ніж у пацієнтів з тотальним ВК та позакишковими ураженнями, які лікувались за способом-прототипом. При контрольній ендоскопії товстої кишки виявлено, що репаративні процеси на фоні застосування 5-ASA та Big One проходять швидше, ніж при лікуванні відомими способами. Це виражалось в ранній (на 4,2±0,4 дні) епітелізації ерозивних та виразкових дефектів слизової оболонки, відсутності запального псевдополіпозу, меншій ранимості слизової оболонки. При контрольному гістологічному дослідженні виявлено, що у пацієнтів, які одержували лікування за способом, що заявляється, збільшилась кількість молодих бокаловидних клітин, а виразність клітинної інфільтрації виявилась меншою, ніж при лікуванні відомими способами. Бокаловидні клітини у пацієнтів на фоні лікування 5-ASA та Big One були функціонально активнішими, а склад їхнього слизу був ближчим до норми, ніж при лікуванні відомими способами. Як видно з таблиці, ефективність лікування за способом, що заявляється, значно перевищує таку ж за способом-прототипом: 86,1-97,3% та 27,844,4% відповідно. Суттєвою ознакою винаходу є вибраний режим лікування: тривалість та послідовність прийому препаратів - 40 днів лікування кожним препаратом окремо або їхньою сумішшю значно поступаються за ефективністю лікуванню по запропонованому режиму (див. дослідження за № 3-5 та № 1 в таблиці). Окрім того, для вивчення механізму лікування за способом, що заявляється, була досліджена дія окремих лікувальних прийомів цього способу на 36 хворих ВК з групи порівняння (див. дослідження за № 6-8 в таблиці). Дослідження показали, що в разі об'єднання цих прийомів в один комплекс спостерігається надсумарний лікувальний ефект: при роздільному застосуванні поліпшення наступило у 7-20 хворих (див. №№ 6-8 в таблиці), а при комплексному - у 31-35 (див. № 1 в таблиці). Причини надсумарної ефективності комплексного лікування за способом, що заявляється, невідомі. Можна припустити наявність механізму потенційованої дії окремих препаратів при їх поєдна 4 38677 ному застосуванні. Можливо, підібрана дослідним шляхом схема лікування виявилась найефективнішою завдяки вдалому поєднанню порядку дії механізмів, нашарування, переходу одного в інший, подальшого їх продовження: ліквідації запального процесу, регенерації тканин, протективної реакції, дезинтоксикації, антиоксидантному та замісному механізмам синтезу білків, альтернативному шляху синтезу АТФ, підвищенню імунітету. Спосіб лікування ВК за винаходом здійснюють наступним чином. Після встановлення у хворого діагнозу ВК (клінічними, біохімічними, ендоскопічним, гістологічним, імуноцитологічними методами) йому призначають: з 1-го по 10-ий день курсу терапії прийом одного з препаратів 5-ASA: салофальк (виробництва Dr. Falk Pharma GmbH, Німеччина), мезакол (SUN Pharmaceutical, Японія) або салозинал (PRO. MED. CS. Praha a.s., Чехія, разом з Dr. Falk Pharma GmbH). 3 11-го дня лікування додатково призначають прийом амінокислотної дієтичної добавки під торговою назвою Big One, виробництва італійської компанії Professional Dietetics S.r.I. З 31-го дня лікування прийом препарату 5-ASA відміняють, a Big One - продовжують до 40-го дня. В залежності від тяжкості та розповсюдженості ВК підбирають добову дозу препарату: Big One - по 0,9-1,8 г 2-3 рази на день, препарат 5-ASA - 0,5-1,0 г 2-4 рази. Таблетовані препарати приймають за півгодини до їжі, ковтають, не розжовуючи, та запивають водою. При локалізації запального процесу в прямій кишці хворому призначають препарати 5-ASA в свічках зі вмістом 0,5 г активної речовини в кожній свічці виробництва Dr. Falk Pharma GmbH. Лікування загострень запальних захворювань товстої кишки (ВК) легкого та середнього ступенів тяжкості, обмежених ураженням прямої або сигмовидної кишки, здійснюють за допомогою клізм у вигляді готових одноразових суспензій, виробництва Dr. Falk Pharma GmbH, зі вмістом по 2 або 4 г активної речовини в кожній. Свічки та клізми вводять в пряму кишку згідно з інструкцією по застосуванню препарату. Після введення хворому рекомендують 30-40 хвилин полежати. Для оцінки ефективності терапії за загальноприйнятими методиками до та після курсу лікування проводили обстеження хворих: клінікобіохімічні (див.: Лабораторные методы исследования в клинике / Под ред. В.В. Меньшикова. - М.: Медицина, 1987. - 368 с.), імунологічні (див.: Новиков К. Д., Новикова В. И. Оценка иммунного статуса. - Москва; Витебск, 1996. - 281 с.), гістологічні (див.: Пирс Е. Гистохимия. - М.: Мир, 1962. - 350 с.), імуноцитологічні (див.: Полак Дж., С. Ван Норден. Введение в иммуноцитохимию: современные методы и проблемы. - М.: Мир, 1987. - 74 с.). Поліпшення клінічного стану констатували за наступними ознаками: нормалізація дефекації, відсутність болю, відсутність домішок слизу та крові в калі, відсутність метеоризму (здуття живота), нормалізація температури тіла, відсутність нічних дефекацій, слабкості, головного болю, нудоти. При гістологічному тестуванні проводили гістохімічні дослідження біоптату з застосуванням мічених пероксидазою лектинів на предмет зменшення інтенсивності клітинної інфільтрації слизового та підслизового шарів, зменшення кількості сегментоядерних лейкоцитів у складі клітин інфільтрату, збільшення кількості та ступеня зрілості бокаловидних клітин в слизовій оболонці товстої кишки. Ендоскопічні дослідження, а також взяття біоптату для гістологічного аналізу здійснювали з використанням ендоскопа-колоноскопа марки "Olimpus-CF P 20 L" виробництва японської фірми Olimpus. Конкретні приклади здійснення способу Приклад 1. Хвора М., 36 років, поступила в клініку з діагнозом дистальний ВК. Скаржилася на часті дефекації: 4 рази на добу з домішкою крові, біль по ходу кишечнику, періодичні підйоми температури до субфебрильных цифр, втрату 5 кг ваги протягом місяця. При ендоскопічному дослідженні виявлено дифузну гіперемію з відсутністю судинного малюнка і численними ерозіями та виразками, що контактно кровоточили. При гістохімічному дослідженні виявлено мало бокаловидних клітин у поверхневому епітелії, різку дистрофію в ньому, наявність десквамазій поверхневого епітелію, наявність лімфоплазмоцитарної інфільтрації. Клінічний аналіз крові показав анемію: еритроцити - 3,1 млн. (в нормі 3,5-4,5), гемоглобін - 11 гр.% (12-14) і лейкопенію: лейкоцити - 3,9 тис. (4,59,5). Біохімічний аналіз вказав на порушення функції печінки: загальний білок – 58 г/л (65-85), білірубін загальний - 28 мкм/л (8,55-20,55), ACT - 1,7 мкм/л (0,1-0,5), АЛТ - 3,2 мкм/л (0,1-0,7). Імунологічні дослідження вказали на стан імунодефіциту: Тлімфоцити - 20% (40-90), В-лімфоцити - 3% (1030), ЛТІ - 7,9 (5,0-7,0). У клініці хворій поставлено діагноз: загострення дистального ВК зі слабкою активністю. Хворій призначено лікування відповідно до способу, що заявляється. Перші 10 днів вона приймала ректальне 2 рази на день по 0,5 г препарату 5-ASA у вигляді клізм із готових одноразових суспензій салофальку виробництва Dr. Falk Pharma Gmb. Наступні 20 днів хвора М. по 2 рази на день ректальне вводила свічки із салофальком по 0,5 г і приймала перорально 2 рази на день дієтичну амінокислотну добавку в таблетках по 0,9 г марки Big One, що випускається італійською компанією Professional Dietetics S.r.I. В останні 10 днів курсу лікування хвора приймала тільки добавку Big One у тій самій дозі. Вже на 20 день лікування частота дефекацій установилася 1 раз на добу, без домішки крові, нормалізувалася температура тіла. На 40-й день відновилася маса тіла, припинилися здуття і болі по ходу кишечнику. По закінченню лікування хворій М. провели контрольне обстеження. За результатами ендоскопії ерозії і виразки епітелізувались, відзначалася осередкова гіперемія слизової оболонки зі згладженим судинним рисунком. Гістохімічне дослідження біоптату з застосуванням мічених пероксидазою лектинів показало зменшення інтенсивності клітинної інфільтрації слизового і підслизового шарів, зменшення кількості сегментоядерних лейкоцитів у складі клітин інфільтрату, збільшення кількості і ступеня зрілості бокаловидних клітин у слизовій оболонці товстої кишки. Дані контрольних клінічного, біохімічного, імунологічного аналізів показали норму. Протягом наступного року пацієнтка скарг не пред'являла. Приклад 2. Хворий Ф., 42 років, поступив у клініку з діагнозом лівосторонній ВК. Скарги на рідкий кал із кров'ю, дефекації до 7-8 разів на добу, втрату у вазі 7кг за місяць, біль в правому підребер'ї і 5 38677 по ходу товстого кишечнику, метеоризм, нудоту, головний біль, субфебрильну температуру тіла. При ендоскопічному дослідженні в прямій, сигмовидній і спадній ободочній кишках виявлені численні ерозії і виразки, що контактно кровоточать, місцями прикриті фібрином і слизом, ділянки "зернистої' слизової оболонки з елементами атрофії. Гістохімічні дослідження біоптату з застосуванням мічених пероксидазою лектинів показали ріст інтенсивності клітинної інфільтрації слизового і підслизового шарів, підвищення кількості сегментоядерних лейкоцитів у складі клітин інфільтрату, зниження кількості і ступеня зрілості бокаловидних клітин у слизовій оболонці товстої кишки. За результатами аналізів крові еритроцити - 3,0 млн. (у нормі 4,5-5,0), гемоглобін - 10 гр.% (13-16), лейкоцита - 3,5 тис. (4,5-9,5), ШОЕ - 26 мм/год (5-10). Біохімічний аналіз показав порушення функції печінки: загальний білок – 56 г/л (65-85), білірубін загальний - 26 мкм/л (8,55-20,55), ACT - 1,8 мкм/л (0,10,5), АЛТ - 3,6 мкм/л (0,1-0,7). Імунологічні дослідження вказали на стан імунодефіциту: Тлімфоцити - 12% (40-90), В-лімфоцити - 3% (1030), ЛТІ - 8,1 (5,0-7,0), імуноцитокіни Іл-6 - 20,1 пг/мл (в нормі 14,0-16,4), Іл-10 - 30,2 пг/мл (30,638,8). У клініці хворому Ф. поставлено діагноз: загострення лівостороннього ВК середньої тяжкості. Хворому Ф. призначено лікування відповідно до способу, що заявляється. Перші 10 днів він приймав перорально препарат 5-ASA у вигляді таблеток мезаколу виробництва SUN Pharmaceutical, Японія по 0,75 г 3 рази на день. Наступні 20 днів поряд з мезаколом хворий приймав перорально 2 рази на день дієтичну амінокислотну добавку Big One в таблетках по 1,8 г, виробництва Professional Dietetics S.r.L, Італія. В останні 10 днів курсу лікування хворий приймав тільки добавку Big One у тій самій дозі. На 30-ий день лікування частота дефекацій прийшла до норми: 5-6 разів на тиждень, без домішки крові. На 40-й день пацієнт набрав у вазі 6,8 кг, припинилися здуття і біль по ходу кишечнику. По закінченні лікування хворому Ф. провели контрольне обстеження. За результатами ендоскопії встановили наявність ділянок "зернистої" слизової оболонки, що чергуються з ділянками нормальної слизової з вираженим судинним рисунком. Гістохімічні дослідження біоптату з застосуванням мічених пероксидазою лектинів показали зменшення інтенсивності клітинної інфільтрації слизового і підслизового шарів, зменшення кількості сегментоядерних лейкоцитів у складі клітин інфільтрату, збільшення кількості і ступеня зрілості бокаловидних клітин в слизовій оболонці товстої кишки. Дані контрольних клінічного, біохімічного, імунологічного аналізів показали норму. Протягом наступних 6 місяців пацієнт скарг не пред'являв. Приклад 3: Хворий С., 18 років, поступив до клініки з діагнозом тотальний ВК. Скаржився на втрату 12 кг ваги протягом 3-х місяців, часті дефекації: до 15 разів на добу, тенезми, субфебрильну температуру з періодичними підйомами до Феб рильних цифр, часті ректальні кровотечі, загальну слабкість, головний біль. Відзначав біль в суглобах, перебої в роботі серця, тяжкість і біль в правому підребер'ї. При колоноскопічному дослідженні виявлені численні виразки й ерозії, що покривають усю поверхню кишечнику, місцями покриті гнійним нальотом, що перемежовуються з ділянками різко гіперемованої слизової оболонки без судинного рисунка, які кровоточать. При гістохімічному дослідженні виявлені поодинокі бокаловидні клітини в поверхневому епітелії, різка дистрофія в ньому, наявність лімфоплазмоцитарної інфільтрації, великої кількості сегментоядерних лейкоцитів у складі клітин інфільтрату, десквамазій поверхневого епітелію. Клінічний аналіз крові показав анемію: еритроцити - 2,1 млн. (у нормі 4,5-5,0), гемоглобін - 8,6 гр.% (14-16) і лейкопенію: лейкоцити 1,9 тис. (4,5-9,5). ШОЕ – 34 мм/год (4-10). Біохімічний аналіз показав порушення функції печінки: загальний білок – 42 г/л (65-85), білірубін загальний 30 мкм/л (8,55-20,55), ACT - 2,2 мкм/л (0,1-0,5), АЛТ - 4,6 мкм/л (0,1-0,7). Імуноцитологічні дослідження вказали на стан імунодефіциту: Іл-6 - 46,7 пг/мол (у нормі 14,0-16,4), Іл-10 - 12,1 пг/мол (30,638,8). У клініці хворому С. поставлено діагноз: тотальний ВК. Йому призначено лікування відповідно до способу, що заявляється. Перші 10 днів він приймав перорально препарат 5-ASA - салозинал - виробництва PRO. MED. CS. Praha a.s. разом з Dr. Falk Pharma Gmb у вигляді таблеток по 1,0 г 4 рази на день. Наступні 20 днів поряд із салозиналом хворий С. приймав перорально 3 рази на день дієтичну амінокислотну добавку Big One у таблетках по 1,8 г, виробництва Professional Dietetics S.r.I. В останні 10 днів курсу лікування хворий приймав тільки добавку Big One у тій самій дозі. На 40-ий день терапії в хворого С. встановилася нормальна частота дефекацій: 1-2 рази на день, без домішки крові. Він додав у вазі 9,7 кг, скарг не пред'являв. По закінченні лікування хворому С. провели контрольне обстеження. При ендоскопічному дослідженні виявлена осередкова гіперемія слизової оболонки зі згладженим судинним малюнком, ерозії і виразки відсутні. Гістохімічне дослідження біоптату з застосуванням мічених пероксидазою лектинів показало зменшення інтенсивності клітинної інфільтрації слизового і підслизового шарів, зменшення кількості сегментоядерних лейкоцитів у складі клітин інфільтрату, збільшення кількості і ступеня зрілості бокаловидних клітин у слизовій оболонці товстої кишки. Дані контрольних клінічного, біохімічного, імунологічного аналізів показали поліпшення стану хворого С.: еритроцити 3,9 млн. (у нормі 4,5-5,0), гемоглобін - 11,2 гр.% (14-16), лейкоцити - 4,0 тис. (4,5-9,5); ШОЕ - 12 мм/год (4-10), загальний білок - 58 г/л (65-85), білірубін загальний - 21 мкм/л (8,55-20,55), ACT - 0,24 мкм/л (0,1-0,5), АЛТ - 0,48 мкм/л (0,1-0,7), Іл-6 -15,4 пг/мол (14,0-16,4), Іл-10 - 28,2 пг/мол (30,6-38,8). Хворий С. знаходиться під диспансерним наглядом. 6 38677 Таблиця Порівняльна ефективність способу, що заявляється, та відомих способів лікування ВК № дослідження 1 2 3 4 5 6 7 8 Спосіб лікування: застосовані препарати, (тривалість лікування ДНІ) Кількість хворих, чол. За винаходом: 5-ASA(10 дн.), 5-ASA + Big One (20 дн.), Big One (10 дн.) Прототип: моріамін(40 дн.)* Аналог: салофальк(40дн.)** Салофальк + Big One (40 дн.) Big One (40 дн.) Салофальк (10 дн.) Салофальк + Big One (20 дн.) Big One (10 дн.) 36 36 36 36 36 36 36 36 Настання ремісії на 40-й день лікування доведено, у чол. (%) ендоскопічклінічно гістологічно но 35 (97,3) 16 (44,4) 18 19 12 7 10 3 33 (91,7) 13 (36,1) 12 12 10 5 8 1 31 (86,1) 10(27,8) 8 9 5 2 5 0 * Юхвидова Ж. М., Левитан М.Х. Неспецифический язвенный колит. - М.: Медицина, 1969. - С. 174. ** Григорьева Г. Современное состояние проблемы неспецифического язвенного колита и болезни Крона // Врач. - 1999. - С. 7-10. __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 7

Дивитися

Додаткова інформація

Назва патенту англійською

Method for treating ulcerative colitis

Автори англійською

Dorofeiev Andrii Eduardovych

Назва патенту російською

Способ лечения язвенного колита

Автори російською

Дорофеев Андрей Эдуардович

МПК / Мітки

МПК: A61K 31/195

Мітки: виразкового, лікування, спосіб, коліту

Код посилання

<a href="http://uapatents.com/7-38677-sposib-likuvannya-virazkovogo-kolitu.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб лікування виразкового коліту</a>

Подібні патенти