Спосіб оцінки ефективності лікування непроліферативної діабетичної ретинопатії у хворих на артеріальну гіпертензію

Завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

Спосіб оцінки ефективності лікування непроліферативної діабетичної ретинопатії у хворих на артеріальну гіпертензію, що включає дослідження крові, який відрізняється тим, що до та після лікування в сироватці крові визначають концентрацію інтерлейкіну-17А (ІЛ-17А), трансформуючого фактора росту-b (ТФР-b), прозапального інтерлейкіну-8 (ІЛ-8), протизапального інтерлейкіну-4 (ІЛ-4) та розчинних молекул адгезії - soluble vascular cell adhesion molecule (sVCAM) та soluble intercellular adhesion molecule (sICAM-1) і при досягненні їх концентрацій після лікування до значень, які достовірно не відрізняються від норми, оцінюють лікування як ефективне.

Текст

Реферат: Спосіб оцінки ефективності лікування непроліферативної діабетичної ретинопатії у хворих на артеріальну гіпертензію включає дослідження крові. До та після лікування в сироватці крові визначають концентрацію інтерлейкіну-17А (ІЛ-17А), трансформуючого фактора росту- (ТФР), прозапального інтерлейкіну-8 (ІЛ-8), протизапального інтерлейкіну-4 (ІЛ-4) та розчинних молекул адгезії - soluble vascular cell adhesion molecule (sVCAM) та soluble intercellular adhesion molecule (sICAM-1) і при досягненні їх концентрацій після лікування до значень, які достовірно не відрізняються від норми, оцінюють лікування як ефективне. UA 123063 U (12) UA 123063 U UA 123063 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема до терапії, кардіології, офтальмології, клінічної імунології, сімейної медицини, і призначена для оцінки ефективності лікування діабетичної ретинопатії (ДР) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ). Протягом останніх десятиліть сформувався цілий комплекс патологічних станів, які об'єдналися у глобальну проблему хвороби цивілізації. До них відносять артеріальну гіпертензію (АГ), ішемічну хворобу серця (ІХС), надлишкову масу тіла та ожиріння, різноманітні дисліпідемії, цукровий діабет (ЦД) II типу [1]. Однією з найактуальніших медико-соціальних і економічних проблем сучасної медицини є цукровий діабет (ЦД). У 2007 році на черговій сесії Всесвітня організація охорони здоров'я назвала ЦД проблемою будь-якого віку і всіх країн, а зростання захворюваності дозволило говорити про його глобальну епідемію [2, 3]. У зв'язку з постійно зростаючою кількістю хворих на ЦД в усьому світі відповідно зростає і поширеність пізніх діабетичних ускладнень. Одним з найбільш прогностично несприятливих ускладнень ЦД є діабетична ретинопатія (ДР), оскільки вона призводить у 30-90 % хворих до сліпоти та інвалідності по зору у осіб працездатного віку, що істотно впливає на якість життя хворих [4, 5]. Ключовим патогенетичним моментом, який об'єднує АГ, дисліпідемії, ожиріння та ЦД II типу, є розвиток субклінічного запалення [6, 7, 8]. При розвитку надлишкової за інтенсивністю або тривалістю запальної відповіді втрачається її фізіологічна функція, що надалі призводить до напруження ендокринної системи з викидом у кров великих концентрацій гормонів та нейромедіаторів, активації цитокінових механізмів, залучення всіх ланок імунної системи в патологічні реакції. Процесом, який ініціює механізми запалення, є універсальна реакція перекислого окислення ліпідів (ПОЛ), при якій відбувається генерація активних форм кисню, індукція утворення цитокінів, гормонів, факторів агрегації. На фоні оксидантного стресу активуються пускові механізми системного запалення: синтез малонового діальдегіду, лейкотрієнів, тромбоксанів. Окислювальний стрес стимулює наднирники з викидом у кров адреналіну, що призводить до вазоспазму, збільшення об'єму циркулюючої крові, загального периферичного опору, підвищення артеріального тиску, що розвивається на фоні дисфункції ендотелію. Активні форми кисню потенціюють вплив на ренін-ангіотензинову систему, що призводить до ще більшої вазоконстрикції та підвищення артеріального тиску з порушенням функціональної цілісності ендотеліальної вистілки судин [9, 10]. Розвиток АГ привносить свій негативний внесок у формування та підтримку інсулінорезистентності, як ключового механізму розвитку ЦД II типу. Тривале підвищення симпатичної активності викликає порушення щільності артеріол та капілярної сітки, а погіршення в них кровотоку призводить до зниження її транспорту та наростання інсулінорезистентності [7, 9, 10]. В останні роки значно розширилися наукові відомості про ендотелій судин, який активно функціонує в складній метаболічної системи. Патологічні реакції, що призводять до розвитку судинних ускладнень, протікають на рівні ендотеліальних клітин, які є інсулінонезалежними, що робить їх уразливими для шкідливої дії гіперглікемії. Безперешкодне проникнення глюкози в ендотеліальні клітини порушує продукцію ендотелієм вазоактивних факторів, факторів зростання та проліферації [4, 9]. До основних патогенетичних механізмів розвитку ДР (стимуляція формування мікроаневризм і ремоделювання капілярної сітки з подальшою ішемією) належить цитокіновий дисбаланс, що включає зростання рівня ендотеліну, який спостерігається навіть у пацієнтів з коротким стажем лікування ЦД. Вивчення змін цитокінового профілю у хворих з ДР становить великий інтерес для отримання більш повного уявлення про патогенез захворювання і оцінку ефективності його лікування [4, 5, 9]. Відомий спосіб оцінки ступеня тяжкості діабетичної ретинопатії [11], що включає дослідження крові і визначення в сироватці крові концентрації та розміру циркулюючих імунних комплексів і по мірі зменшення концентрації великомолекулярних та збільшення концентрації середньо- та дрібномолекулярних циркулюючих імунних комплексів оцінюють тяжкість перебігу різних стадій діабетичної ретинопатії. Проте даний спосіб дозволяє оцінити лише ступінь тяжкості перебігу діабетичної ретинопатії, а оцінити повною мірою ефективність проведеного лікування, зокрема ефективність лікування ДР у хворих на АГ, він не дозволяє [11]. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб оцінки ефективності лікування хворих на артеріальну гіпертензію, поєднану з цукровим діабетом та дисліпідемією, вибраний як прототип [12], який включає дослідження крові і ґрунтується на визначенні в сироватці крові вмісту прозапальних цитокінів фактора некрозу пухлин- (ФНП-), інтерлейкіну-1 (ІЛ-1), 1 UA 123063 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) і при зниженні їх концентрації після лікування до значень, що достовірно не відрізняються від норми, оцінюють лікування як ефективне. Недоліком наведеного прототипу [12] є те, що за наявності непроліферативної діабетичної ретинопатії оцінити повною мірою ефективність проведеного лікування не можливо, оскільки при даній патології спостерігається підвищення синтезу інших цитокінів, які відіграють значну роль в перебігу захворювання, а сама непроліферативна діабетична ретинопатії сприяє формуванню імунодефіциту клітинної ланки імунітету. В основу корисної моделі поставлена задача створення способу оцінки ефективності лікування непроліферативної діабетичної ретинопатії у хворих на артеріальну гіпертензію, шляхом дослідження крові і визначення в сироватці крові концентрації інтерлейкіну-17А (ІЛ17А), трансформуючого фактора росту- (ТФР-), про шпального інтерлейкіну-8 (ІЛ-8), протизапального інтерлейкіну-4 (ІЛ-4) та розчинних молекул адгезії - soluble vascular cell adhesion molecule (sVCAM) та soluble intercellular adhesion molecule (sICAM-1) і за зміною їх концентрацій після проведеного лікування оцінити його ефективність та досягти технічного результату. Технічний результат полягає в тому, що на основі дослідження динаміки концентрацій інтерлейкіну-17А (IЛ-17А), трансформуючого фактора росту- (ТФР-), прозапального іптерлейкіну-8 (ІЛ-8), протизапального інтерлейкіну-4 (ІЛ-4) та розчинних молекул адгезії soluble vascular cell adhesion molecule (sVCAM) та soluble intercellular adhesion molecule (sICAM1) досягається зменшення активності системного запального процесу та підвищення функціональної активності клітинної ланки імунної системи, що дозволяє чітко оцінити ефективність проведеного лікування непроліферативної діабетичної ретинопатії у хворих на артеріальну гіпертензію. Поставлена задача вирішується тим, що у способі оцінки ефективності лікування непроліферативної діабетичної ретинопатії у хворих на артеріальну гіпертензію, що включає дослідження крові, згідно з корисною моделлю, визначають в сироватці крові до та після лікування концентрацію інтерлейкіну-17А (ІЛ-17А), трансформуючого фактора росту- (ТФР-), прозапального інтерлейкіну-8 (ІЛ-8), протизапального інтерлейкіну-4 (ІЛ-4) та розчинних молекул адгезії - soluble vascular cell adhesion molecule (sVCAM) та soluble intercellular adhesion molecule (sICAM-1) і при досягненні їх концентрацій після лікування до значень, які достовірно не відрізняються від норми, оцінюють лікування як ефективне. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є використання як маркера оцінки ефективності лікування даної патології динаміки концентрацій інтерлейкіну-17А (ІЛ-17А), трансформуючого фактора росту- (ТФР-), прозапального інтерлейкіну-8 (ІЛ-8), протизапального інтерлейкіну-4 (ІЛ-4) та розчинних молекул адгезії soluble vascular cell adhesion molecule (sVCAM) та soluble intercellular adhesion molecule (sICAM-1), які мають патогенетичне значення в перебігу ДР у хворих на АГ, і зниження при цьому концентрації ІЛ-8, ІЛ-17А, ТФР-, sVCAM, sICAM-1 та підвищення рівня ІЛ-4 в процесі лікування є свідченням його ефективності. За доступними літературними даними такий спосіб оцінки ефективності лікування ДР у хворих на АГ не відомий. Спосіб, що заявляється, здійснюється наступним чином. Для проведення дослідження у хворого беруть кров (венозну) до та після лікування в кількості 5 мл. Кров центрифугують при 1500 об./хв протягом 10 хвилин і після цього - знімають сироватку крові. В досліджуваній сироватці крові до та після лікування визначають концентрацію ІЛ-17А, ТФР-, прозапального цитокіну ІЛ-8, sVCAM, sICAM-1 та протизапальною ІЛ-4 за допомогою сертифікованих в Україні наборів реагентів для імуноферментного аналізу Pro Con TOB "Протеиновый контур". Стандартний протокол аналізу: 1. В лунки планшета А1-Д1 вносять по 100 мкл стандартів ІЛ-17А, ТФР-, ІЛ-8, sVCAM, sICAM-1 та ІЛ-4 із відомою концентрацією, в лунку Е1 вносять 100 мкл буфера (нульовий стандарт, в решту лунок вносять по 100 мкл сироваток для тестування. 2. Інкубують 1 годину при t+37 °C при безперервному струшуванні. 3. Видаляють рідину із лунок, промивають лунки тричі біфосфатним буфером та двічі дистильованою водою. 4. В кожну лунку вносять по 100 мкл розчину вторинних антитіл. 5. Інкубують 1 годину при t+37 °C при безперервному струшуванні. 6. Видаляють рідину із лунок, промивають лунки тричі біфосфатним буфером та двічі дистильованою водою. 7. В кожну лунку планшета вносять по 100 мкл розчину кон'югату стрептавідину з пероксидазою хріну. Інкубують 30 хвилин при t+37 °C при безперервному струшуванні. 2 UA 123063 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 8. Видаляють рідину із лунок, промивають лунки тричі біфосфатним буфером та двічі дистильованою водою. Осушують планшет. 9. В усі лунки вносять розчин субстрату із фарбником. Інкубують 20 хвилин при кімнатній температурі в місці, захищеному від прямих сонячних променів. 10. Зупиняють реакцію внесенням в кожну лунку по 50 мкл розчину сірчаної кислоти. 11. Виконують облік реакції за допомогою автоматичного фотометру при довжині хвилі 450 нм. Конкретні приклади виконання. Приклад 1. Хворий В., 45 p. Перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Артеріальна гіпертензія І стадії. Цукровий діабет II типу, компенсований, діабетична ангіоретинопатія, непроліферативна стадія. Хворіє на артеріальну гіпертензію протягом 4 років. У пацієнта спостерігався 1 ступінь підвищення артеріального тиску (AT) - (систолічний AT (CAT) 155 мм рт. ст., діастолічний AT (ДАТ) 95 мм рт. ст.). Ураження органів-мішеней у даного хворого не спостерігалося: було відсутнє генералізоване звуження артерій сітківки, відсутня гіпертрофія лівого шлуночка, рівень 2 креатиніну складав 86,5 мкмоль/мл, а швидкість клубочкової фільтрації - 75,0 мл/хв/1,73 м . Цукровий діабет II типу проявлявся підвищенням рівня глюкози натще до 7,2 ммоль/л та постпрандіальної до 11,6 ммоль/л. Збільшення маси тіла із переважно абдомінальним типом відкладення жиру спостерігалося прогредієнтно впродовж 4 років. Пацієнт раніше не контролював показники ліпідного та вуглеводного обмінів. При офтальмологічному обстеженні у хворого визначалося: патологічні зміни сітківки ока та її судин, які проявлялися наявністю легкого розширення вен та звуженням артерій - А:В - 1:3, наявністю мікроаневризм судинної стінки та поодинокими м'якими та твердими ексудатами. В імунограмі сироваткова концентрація ІЛ-8 до лікування - 31 пг/мл, після лікування - 13 пг/мл, сироваткова концентрація ІЛ-17А до лікування 56 пг/мл, після лікування - 19 пг/мл, сироваткова концентрація ІЛ-4 до лікування 19 пг/мл, після лікування 25 пг/мл, сироваткова концентрація ТФР- до лікування - 64 пг/мл, після лікування 42 пг/мл, сироваткова концентрація sVCAM до лікування 47 пг/мл, після лікування 19 пг/мл, сироваткова концентрація sICAM-1 до лікування - 390 нг/мл, після лікування - 280 нг/мл. Приклад 2. Хворий С., 57 р. Перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Артеріальна гіпертензія II стадії. Цукровий діабет II типу субкомпенсований, діабетична ангіоретинопатія, непроліферативна стадія. Тривалість захворювання на артеріальну гіпертензію даного пацієнта складала 11 років, ожиріння І ст. із переважно абдомінальним типом відкладення жиру спостерігалося впродовж 5 років. Призначеної дієти із виключенням великої кількості жирів та вуглеводів, які легко засвоюються, пацієнт не дотримувався, антигіпертензивні препарати приймав нерегулярно. У пацієнта були наявні: явища абдомінального ожиріння - окружність талії 111 см на тлі 2 загального ожиріння І ст. (індекс маси тіла 33,2 кг/м ), артеріальною гіпертензією II стадії із 2 ступенем підвищення артеріального тиску - CAT-175 мм рт. ст., ДАТ - 105 мм рт. ст. із ознаками ураження органів-мішеней - гіпертрофія міокарда лівого шлуночка (товщина міжшлуночкової перетинки за даними Ехо-КГ складала 12,4 мм, товщина задньої стінки лівого шлуночка 12,1 мм); порушеннями ліпідного обміну у вигляді зниження вмісту ХС ЛПВЩ до 0,6 ммоль/л та підвищення рівня ТГ до 2,7 ммоль/л. Рівень глюкози натще складав 7,7 ммоль/л. При офтальмологічному обстеженні у хворого визначалося: патологічні зміни сітківки ока та її судин, які проявлялися наявністю легкого розширення вен та звуженням артерій А:В - 1:3, наявністю мікроаневризм судинної стінки та поодинокими м'якими та твердими ексудатами. В імунограмі сироваткова концентрація ІЛ-8 до лікування - 36 пг/мл, після лікування - 15 пг/мл, сироваткова концентрація ІЛ-17А до лікування - 74 пг/мл, після лікування 19 пг/мл, сироваткова концентрація ІЛ-4 до лікування - 17 пг/мл, після лікування 24 пг/мл, сироваткова концентрація ТФР- до лікування - 89 пг/мл, після лікування - 43 пг/мл, сироваткова концентрація sVCAM до лікування 61 пг/мл, після лікування - 20 пг/мл, сироваткова концентрація sICAM-1 до лікування - 358 нг/мл, після лікування - 280 нг/мл. Проведені дослідження концентрацій цитокінів в групі хворих на АГ із непроліферативною ДР після етапу лікування показали достовірне досягнення значень контрольної групи. По запропонованому способу було обстежено 106 хворих на артеріальну гіпертензію із непроліферативною діабетичною ретинопатією і отримані результати виявили високу інформативність запропонованого способу в порівнянні зі способом-прототипом. Контрольну групу склали 36 здорових осіб, співставлюваних за віком та статтю. Діагноз АГ та її стадію встановлювали згідно з Наказом № 436 від 03.07.2006 року та згідно рекомендацій Асоціації 3 UA 123063 U 5 кардіологів України 2008, 2010 pp. [13, 14]. Цукровий діабет II типу та його офтальмологічні ускладнення діагностували згідно рекомендацій Асоціації ендокринологів України [15]. Статистична обробка отриманих результатів виконана на персональному комп'ютері з використанням пакету прикладних програм Microsoft XP "Excel". Імунологічне обстеження проводилося двічі: до лікування та через 1 місяць постійної терапії. Зміни рівня цитокінів в динаміці лікування наведено в таблиці. Таблиця Вміст інтерлейкінів у сироватці крові хворих на АГ із непроліферативною ДР в динаміці комплексної терапії (М±m) Показники До лікування (n=106) Після лікування (n=106) ІЛ-8, пг/мл ІЛ-4, пг/мл ТФР-, пг/мл ІЛ-17А, пг/мл sVCAM, пг/мл sIСАМ, нг/мл 37,49±1,14* 19,70±1,35* 96,35±7,31* 78,25±2,16* 68,30±1,9* 496,30±12,4* 14,29±6,56** 25,63±1,59** 44,81±2,63** І8,87±0,75** 19,75±1,07** 301,27±12,77** Контрольна група (n=36) 12,7±1,5 25,42±1,3 41,37±2,48 17,9±0,86 18,6±1,9 275,5±17,29 Примітки: * - достовірність різниці показників порівняно з контрольною групою (р

Дивитися

Додаткова інформація

Автори англійською

Bychkova Nina Hryhorivna, Vitovska Oksana Petrivna, Mykhalchyshyn Halyna Petrivna, Takha Salakh Akhmad, Rozumii Natalia Mykhailivna

Автори російською

Бычкова Нина Григорьевна, Витовская Оксана Петровна, Михальчишин Галина Петровна, Таха Салах Ахмад, Розумий Наталья Михайловна

МПК / Мітки

МПК: G01N 33/50

Мітки: непроліферативної, спосіб, ретинопатії, хворих, артеріальну, оцінки, діабетичної, гіпертензію, ефективності, лікування

Код посилання

<a href="http://uapatents.com/7-123063-sposib-ocinki-efektivnosti-likuvannya-neproliferativno-diabetichno-retinopati-u-khvorikh-na-arterialnu-gipertenziyu.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб оцінки ефективності лікування непроліферативної діабетичної ретинопатії у хворих на артеріальну гіпертензію</a>

Подібні патенти