Спосіб оцінки ефективності лікування хворих на хронічне обструктивне захворювання легень, поєднане із метаболічним синдромом та хронічною хворобою нирок

Завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

Спосіб оцінки ефективності лікування хворих на хронічне обструктивне захворювання легень, поєднане із метаболічним синдромом та хронічною хворобою нирок, що включає дослідження крові, який відрізняється тим, що до та після лікування в сироватці крові визначають концентрацію інтерлейкіну-17А (ІЛ-17А), трансформуючого фактору росту-b (ТФР-b) та прозапальних цитокінів фактору некрозу пухлин-a (ФНП-a), інтерлейкіну-1b (ІЛ-1b) та інтeрлeйкіну-6 (ІЛ-6) і при досягненні їх концентрацій після лікування до значень, які достовірно не відрізняються від норми, оцінюють лікування як ефективне.

Текст

Реферат: Спосіб оцінки ефективності лікування хворих на хронічне обструктивне захворювання легень, поєднане із метаболічним синдромом та хронічною хворобою нирок включає визначення до та після лікування в сироватці крові концентрацію інтерлейкіну-17А (ІЛ-17А), трансформуючого фактору росту- (ТФР-) та прозапальних цитокінів фактору некрозу пухлин- (ФНП-), інтерлейкіну-1 (ІЛ-1) та інтeрлeйкіну-6 (ІЛ-6) і при досягненні їх концентрацій після лікування до значень, які достовірно не відрізняються від норми, оцінюють лікування як ефективне. UA 122501 U (12) UA 122501 U UA 122501 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, зокрема до терапії, пульмонології, нефрології, клінічної імунології і призначена для оцінки ефективності лікування хворих на хронічне обструктивне захворювання легень, поєднане із метаболічним синдромом та хронічною хворобою нирок. За останні десятиліття у світі спостерігається значне збільшення кількості ниркових захворювань, які через несприятливий прогноз та високу вартість лікування є значною проблемою для системи охорони здоров'я. Найбільш частими причинами виникнення таких станів у сучасному світі є артеріальна гіпертензія (АГ) та цукровий діабет. Підвищений артеріальний тиск є як причиною, так і наслідком хронічної хвороби нирок (ХХН). Експерти Американської національної ниркової фундації рекомендують розглядати ХХН як незалежний фактор виникнення серцево-судинних ускладнень та кардіальної смерті [1]. За останні роки в світовій літературі накопичено велику кількість даних щодо процесів хронічного запалення низької інтенсивності та його ролі у розвитку багатьох хронічних захворювань внутрішніх органів: від атеросклерозу та цукрового діабету 2 типу до пухлинних процесів та хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) [2]. При хронічному запаленні низької інтенсивності спостерігається розвиток особливого стану, основними маркерами якого є інсулінорезистентність та ендотеліальна дисфункція [3]. Артеріальна гіпертензія, різноманітні порушення ліпідного обміну, порушена толерантність до глюкози або цукровий діабет 2 типу, які поєднуються із надлишковою масою тіла або ожирінням являють собою компоненти метаболічного синдрому (МС), патогенетичною основою якою є саме інсулінорезистентність. Атеросклероз, інсулінорезистентність та дисфункція ендотелію виступають єдиним патогенетичним ланцюгом, який пов'язує між собою такі захворювання серцево-судинної системи, як артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, а також інші соматичні захворювання: ожиріння, дисліпідемії, неалкогольна жирова хвороба печінки, поєднання яких із хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) вірогідно підвищує рівень смертності як від серцево-судинних захворювань, так і від розвитку дихальної недостатності [4]. Поєднання ж даних "хвороб цивілізації" із ХХН призводить до більш несприятливого прогнозу перебігу коморбідної патології. Існуючі на даний час способи оцінки ефективності лікування хворих на ХОЗЛ не можуть повною мірою оцінити результат проведеного лікування, а також не придатні для використання при поєднанні ХОЗЛ із МС та ХХН. Відомий спосіб лікування хронічного обструктивного захворювання легень [5], що включає оцінку комплексу імунологічних показників та призначення різних поєднань антигомотоксичних препаратів залежно від типу імунної недостатності. Проте, даний спосіб лише забезпечує можливість призначення препаратів антигомотоксичної терапії додатково до базових засобів для лікування хворих на ХОЗЛ, але не дозволяє адекватно оцінити ефективність терапії поєднаної патології - ХОЗЛ, МС та ХХН. Відомий також спосіб лікування хронічного обструктивного захворювання легень [6], вибраний як прототип, який включає дослідження крові і ґрунтується на призначенні різних доз Фенспіриду залежно від глибини імунних порушень та вираженості запального процесу. Недоліком наведеного прототипу [6] є те, що даний спосіб дозволяє детально оцінити та визначити типи імунної відповіді у хворих на ХОЗЛ і призначити специфічну терапію, але повною мірою оцінити ефективність призначеного лікування не можливо, оскільки він не враховує наявність поєднаної патології - ХОЗЛ, МС та ХХН. В зв'язку з вищенаведеним видно, що вирішення проблеми адекватної оцінки ефективності лікування хворих на ХОЗЛ, поєднане із МС та ХХН, є надзвичайно актуальним. В основу корисної моделі поставлена задача створення способу оцінки ефективності лікування хворих на хронічне обструктивне захворювання легень, поєднане із метаболічним синдромом та хронічною хворобою нирок. На основі динаміки концентрацій інтерлейкіну-17А (ІЛ-17А), трансформуючого фактору росту-β (ТФР-β) та прозапальних цитокінів фактору некрозу пухлин-α (ФНП-α), інтерлейкіну-1β (IЛ-1β) та інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) досягається зменшення активності системного запального процесу та підвищення функціональної активності клітинної ланки імунної системи, що дозволяє чітко оцінити ефективність лікування хворих на хронічне обструктивне захворювання легень, поєднане із метаболічним синдромом та хронічною хворобою нирок. Поставлена задача вирішується тим, що "Спосіб оцінки ефективності лікування хворих на хронічне обструктивне захворювання легень, поєднане із метаболічним синдромом та хронічною хворобою нирок", включає дослідження крові, згідно з корисною моделлю, до та після лікування в сироватці крові визначають концентрацію інтерлейкіну-17А (IЛ-17A), трансформуючого фактору росту-β (ТФР-β) та прозапальних цитокінів фактору некрозу 1 UA 122501 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 пухлин-α (ФНП-α), інтерлейкіну-1β (ІЛ-1β) та інтерлейкіну-6 (ІЛ-6) і при досягненні їх концентрацій після лікування до значень, які достовірно не відрізняються від норми, оцінюють лікування як ефективне. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є використання в якості маркера ефективності проведеного лікування хворих на хронічне обструктивне захворювання легень, поєднане із метаболічним синдромом та хронічною хворобою нирок, динаміки концентрацій інтерлейкіну-17А (ІЛ-17А), трансформуючого фактору росту-β (ТФР-β) та прозапальних цитокінів - фактору некрозу пухлин-α (ФНП-α), інтерлейкіну-1β (ІЛ-1β) та інтерлейкіну-6 (ІЛ-6), які мають патогенетичне значення в перебігу як ХОЗЛ, так і МС та ХХН, і достовірне зниження рівня яких є свідченням ефективності лікування та співпадає з покращенням клінічного стану пацієнтів. За доступними літературними даними такий спосіб оцінки ефективності лікування хворих на ХОЗЛ, поєднане із МС та ХХН, не відомий. Спосіб, що заявляється, здійснюється наступним чином. Для проведення дослідження у хворого беруть кров (венозну) до та після лікування в кількості 5 мл. Кров центрифугують при 1500 об./хв. протягом 10 хвилин і після цього - знімають сироватку крові. В досліджуваній сироватці крові до та після лікування визначають концентрацію ФНП-α, ІЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-17А та ТФР-β за допомогою сертифікованих в Україні наборів реагентів для імуноферментного аналізу Pro Con ТОВ "Протеиновый контур". Стандартний протокол аналізу. 1. В лунки планшета А1-Д1 вносять по 100 мкл стандартів ФНП-α, ІЛ-1β, ІЛ-6, ІЛ-17А та ТФРβ із відомою концентрацією, в лунку Е1 вносять 100 мкл буфера (нульовий стандарт), в решту лунок вносять по 100 мкл сироваток для тестування. 2. Інкубують 1 годину при t+37 °C при безперервному струшуванні. 3. Видаляють рідину із лунок, промивають лунки тричі біфосфатним буфером та двічі - дистильованою водою. 4. В кожну лунку вносять по 100 мкл розчину вторинних антитіл. 5. Інкубують 1 годину при t+37 °C при безперервному струшуванні. 6. Видаляють рідину із лунок, промивають лунки тричі біфосфатним буфером та двічі - дистильованою водою. 7. В кожну лунку планшета вносять по 100 мкл розчину кон'югату стрептавідину з пероксидазою хріну. Інкубують 30 хвилин при t+37 °C при безперервному струшуванні. 8. Видаляють рідину із лунок, промивають лунки тричі біфосфатним буфером та двічі - дистильованою водою. Осушують планшет. 9. В усі лунки вносять розчин субстрату із фарбником. Інкубують 20 хвилин при кімнатній температурі в місці, захищеному від прямих сонячних променів. 10. Зупиняють реакцію внесенням в кожну лунку по 50 мкл розчину сірчаної кислоти. 11. Виконують облік реакції за допомогою автоматичного фотометру при довжині хвилі 450 нм. Конкретні приклади виконання. Приклад 1. Хворий Д., 58 p. Перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Хронічне обструктивне захворювання легень, група С. Метаболічний синдром. Хронічна хвороба нирок II стадії. Гіпертензивна нефропатія. Хворіє на ХОЗЛ протягом 15 років. Стаж паління - 24 роки, щоденно до 20 цигарок на добу. У пацієнта наявні постійний кашель з виділенням мокроти слизово-гнійного характеру, задишка в спокої та при фізичному навантаженні. Дослідження показників функції зовнішнього дихання виявило порушення за обструктивним типом: форсована життєва ємність легень (ФЖЄЛ) - 44, 3 % від належної величини, об'єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1) - 46,8 % від належної величини, пікова об'ємна швидкість (ПОШ) видиху 41,7 % від належної величини, ОФВ1/ФЖЄЛ - 66,1 %, проба із сальбутамолом негативна, приріст ОФВ1 склав - 3,2 %. При рентгенологічному обстеженні у даного пацієнта було виявлено явища дифузного пневмосклерозу та емфіземи легень. Отримував лікування бронходилятаторами короткої дії - беродуал Н по 2 вдихи 2 рази на добу та пролонгованим - Спіріва 18 мкг в 1 вдиху 1 раз на добу, інгаляційними глюкокортикостероїдами із пролонгованим β2 агоністом (флютиказон+сальметерол) 250/50 мкг 2 рази на добу. Метаболічний синдром у даного хворого проявився: явищами абдомінального ожиріння окружність талії 105 см; артеріальною гіпертензією II стадії із 2 ступенем підвищення артеріального тиску систолічного (CAT) 170 мм рт. ст., діастолічного (ДАТ) - 105 мм рт. ст. із ознаками ураження органів-мішеней - гіпертрофія міокарда лівого шлуночка (товщина міжшлуночкової перетинки (ТМШП) за даними Ехо-КГ складала 12,2 мм, товщина задньої стінки лівого шлуночка (ТЗСЛШ) - 11,9 мм); порушеннями ліпідного обміну у вигляді зниження вмісту 2 UA 122501 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ХС ЛПВЩ до 0,8 ммоль/л та підвищення рівня ТГ до 2,1 ммоль/л; порушенням толерантності до вуглеводів - гіперглікемія натще 6,4 ммоль/л, постпрандіальна глікемія 9,2 ммоль/л. Метаболічний синдром був верифікований на основі поєднання абдомінального ожиріння із артеріальною гіпертензією, порушеннями вуглеводного та ліпідного обмінів. Тривалість захворювання на артеріальну гіпертензію як складову МС у даного пацієнта складала 8 років, збільшення маси тіла із переважно абдомінальним типом відкладенням жиру спостерігалося прогредієнтно впродовж 4 років. Пацієнт раніше не контролював показники ліпідного та вуглеводного обмінів. Креатинін сироватки крові - 95 мкмоль/л, швидкість клубочкової 2 фільтрації за формулою Cockroft-Gault-86 мл/хв. x 1,73 м . Отримує наступне лікування: еналаприл по 20 мг 2 рази на добу, амлодипін по 5 мг на добу, аторвастатин по 10 мг на добу. В імунограмі рівень ФНП-α в сироватці крові до лікування - 147 пг/мл, після лікування - 46 пг/мл, рівень ІЛ-1β до лікування 138 пг/мл, після 42 пг/мл, сироваткова концентрація ІЛ-6 до лікування - 106 пг/мл, після лікування - 14 пг/мл, рівень ТФР-β до лікування - 97 пг/мл, після лікування - 43 пг/мл, сироваткова концентрація IЛ-17A до лікування - 58,1 пг/мл, після лікування - 20,1 пг/мл. Приклад 2. Хворий Ц., 56 р. Перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: Хронічне обструктивне захворювання легень, група С. Метаболічний синдром. Хронічна хвороба нирок II стадії. Гіпертензивна нефропатія. Хворіє па ХОЗЛ протягом 16 років. Стаж паління - 19 років, щоденно до 18 цигарок на добу. У пацієнта наявні постійний кашель з виділенням мокроти слизового-гнійного характеру, задишка при незначному фізичному навантаженні. Дослідження показників функції зовнішнього дихання виявило порушення за обструктивним типом: ФЖЄЛ - 49, 2 % від належної величини, ОФВ1 - 46,8 % від належної величини, ПОШ видиху - 41,4 % від належної величини, ОФВ1/ФЖЄЛ 68,2 %, проба із сальбутамолом негативна, приріст ОФВ1 склав 1,7 %. При рентгенологічному обстеженні у даного пацієнта було виявлено явища дифузного пневмосклерозу та емфіземи легень, без вогнищевих змін. Отримував бронходилятори: Спіріва по 1 дозі 1 раз на день та сальбутамол по 2 вдихи на вимогу не більше 3 разів на добу, флютиказон+сальметерол 250/50 постійно 2 рази на добу. Метаболічний синдром був верифікований на основі поєднання абдомінального ожиріння із артеріальною гіпертензією II стадії, порушенням толерантності до вуглеводів та гіперліпідемією II в типу за Фрідеріксеном. Тривалість захворювання на артеріальну гіпертензію як складову МС у даного пацієнта складала 12 років, ожиріння І ст. із переважно абдомінальним типом відкладення жиру спостерігалося впродовж 6 років. Метаболічний синдром у даного хворого проявився: явищами абдомінального ожиріння 2 окружність талії 107 см на тлі загального ожиріння І ст. (індекс маси тіла 31,2 кг/м ), артеріальною гіпертензією II стадії із 2 ступенем підвищення артеріального тиску - CAT-175 мм рт. ст., ДАТ - 108 мм рт. ст. із ознаками ураження органів-мішеней - гіпертрофія міокарда лівого шлуночка (ТМШП за даними Ехо-КГ складала 12,4 мм, ТЗСЛШ - 12,8 мм); порушеннями ліпідного обміну у вигляді зниження вмісту ХС ЛПВЩ до 0,6 ммоль/л та підвищення рівня ТГ до 2,7 ммоль/л; порушенням толерантності до вуглеводів гіперглікемія натще 6,7 ммоль/л, постпрандіальна глікемія 9,6 ммоль/л. З приводу наявних ознак МС пацієнт отримує: еналаприл по 20 мг 2 рази на день, амлодипін по 10 мг на добу, аторвастатин - 10 мг на добу. Хронічна хвороба нирок ІІ стадії. Гіпертензивна нефропатія була верифікована за рівнем креатиніну 2 сироватки крові 105 мкмоль/л та ШКФ за формулою Cockroft-Gault-81,6 мл/хв. х 1,73 м . В імунограмі рівень ФНП-α в сироватці крові до лікування - 139 пг/мл, після лікування - 40 пг/мл, рівень ІЛ-1β до лікування 152 пг/мл, після - 45 пг/мл, сироваткова концентрація ІЛ-6 до лікування 98 пг/мл, після лікування - 16 пг/мл, рівень ТФР-β до лікування - 93 пг/мл, після лікування - 41 пг/мл, сироваткова концентрація IЛ-17A до лікування - 56,9 пг/мл, після лікування - 20,5 пг/мл Проведені дослідження після етапу лікування показали достовірне зниження рівня прозапальних цитокінів та ТФР-β у хворих і ІЛ-17А, які отримували терапію за протоколом лікування згідно до Наказу № 555 від 27.06.2013 р. [7], Рекомендацій Міжнародної Діабетологічної Федерації (IDF), 2005 [8] та Наказу МОЗ України № 593 від 02.12.2004 р. [9]. По запропонованому способу було обстежено 59 хворих на ХОЗЛ, поєднане із МС та XXН, і отримані результати виявили високу інформативність запропонованого способу в порівнянні зі способом-прототипом (табл.). Контрольну групу склали 36 здорових осіб, співставлюваних за віком та статтю. Діагноз та стадію ХОЗЛ встановлювали згідно Наказу № 555 від 27.06.2013 р. [7]. Діагноз МС встановлювався на підставі детального анамнестичного, клінічного, лабораторного та інструментального методів дослідження при виявленні основних критеріїв синдрому за рекомендаціями Міжнародної Діабетологічної Федерації (IDF), 2005 [8]. Діагноз та стадію XXН встановлювали згідно Наказу МОЗ України № 593 від 02.12.2004 р. [9]. 3 UA 122501 U Імунологічне обстеження проводилося двічі: до лікування та через 2 місяці терапії. Статистична обробка отриманих результатів виконана на персональному комп'ютері з використанням пакету прикладних програм Microsoft XP "Excel". Зміна рівня цитокінів в динаміці лікування наведена в таблиці. 5 Таблиця Вміст інтерлейкінів у сироватці крові хворих на ХОЗЛ, поєднане із МС та ХХН, в динаміці лікування (М±m) Показник ФНП-α, пг/мл ІЛ-1β, пг/мл ІЛ-6, пг/мл ТФР-β, пг/мл ІЛ-17А, пг/мл До лікування (n=54) Після лікування (n=59) 124,21±4,95* 117,75±5,03* 102,35±4,52* 102,8±2,17* 59,8±2,60* 43,19±2,35** 40,72±2,71** 13,0±0,46** 40,4±1,88** 19,5±1,4** Контрольна група (n=36) 44,31±2,12 40,26±1,97 12,31±0,68 39,3±1,06 17,3±2,7 Примітки: * - достовірність різниці показників порівняно з контрольною групою (р

Дивитися

Додаткова інформація

Автори англійською

Bychkova Svitlana Anatoliivna, Bychkova Nina Hryhorivna, Osiodlo Halyna Vasylivna

Автори російською

Бычкова Светлана Анатолиевна, Бычкова Нина Григорьевна, Оседло Галина Васильевна

МПК / Мітки

МПК: G01N 33/50

Мітки: поєднане, хворих, оцінки, лікування, нирок, легень, ефективності, спосіб, хворобою, захворювання, хронічне, синдромом, хронічною, метаболічним, обструктивне

Код посилання

<a href="http://uapatents.com/7-122501-sposib-ocinki-efektivnosti-likuvannya-khvorikh-na-khronichne-obstruktivne-zakhvoryuvannya-legen-poehdnane-iz-metabolichnim-sindromom-ta-khronichnoyu-khvoroboyu-nirok.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб оцінки ефективності лікування хворих на хронічне обструктивне захворювання легень, поєднане із метаболічним синдромом та хронічною хворобою нирок</a>

Подібні патенти