Імплантат для стабілізації піднадп’яткового суглоба при лікуванні плоско-вальгусної деформації стоп

Завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

Імплантат для стабілізації піднадп'яткового суглоба при лікуванні плоско-вальгусної деформації стоп, що містить виготовлений із біоінертного матеріалу, переважно титану, порожнистий двоступеневий стержень з опорним зрізаним конусом, який об'єднує обидва ступені стержня між собою вздовж його осі, при цьому на зовнішній поверхні меншого ступеня стержня виконана гвинтова різьба, а на більшому його ступені з торцевої його частини - фігурний паз для інсталяційного інструмента, який відрізняється тим, що різьба на зовнішній поверхні меншого ступеня стержня виконана упорною з пласкими вершинами кожного її витка довжиною у межах 0,15-0,20 мм і висотою кожного витка 2,5-3,0 мм, а отвір меншого ступеня виконаний з внутрішньою різьбою, напрямок якої протилежний напрямку різьби на зовнішній поверхні цього ступеня, при цьому на зовнішній поверхні стержня нанесено корундове покриття із оксидів титану або алюмінію з жорсткістю Ra у межах 50-200 мкм.

Текст

Дивитися

Реферат: Імплантат для стабілізації піднадп'яткового суглоба при лікуванні плоско-вальгусної деформації стоп містить виготовлений із біоінертного матеріалу, переважно титану, порожнистий двоступеневий стержень з опорним зрізаним конусом, який об'єднує обидва ступені стержня між собою вздовж його осі, при цьому на зовнішній поверхні меншого ступеня стержня виконана гвинтова різьба, а на більшому його ступені з торцевої його частини - фігурний паз для інсталяційного інструмента. Різьба на зовнішній поверхні меншого ступеня стержня виконана упорною з пласкими вершинами кожного її витка довжиною у межах 0,15-0,20 мм і висотою кожного витка 2,5-3,0 мм, а отвір меншого ступеня виконаний з внутрішньою різьбою, напрямок якої протилежний напрямку різьби на зовнішній поверхні цього ступеня, при цьому на зовнішній поверхні стержня нанесено корундове покриття із оксидів титану або алюмінію з жорсткістю Ra у межах 50-200 мкм. UA 113131 U (12) UA 113131 U UA 113131 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме - до ортопедії, і може бути використана для оперативного лікування плоско-вальгусної деформації стоп у дітей і дорослих шляхом стабілізації піднадп'яткового синуса за допомогою імплантатів. Плоско-вальгусна деформація стоп є однією із найпоширеніших уражень стоп, що призводить до таких серйозних наслідків, як вторинні зміни в гомілковостопному, колінному та кульшовому суглобах, хребті та порушення функції органів черевної порожнини. При плосковальгусній деформації стопи проксимальний відділ піднадп'яткової кістки зміщується вниз і медіально відносно п'яткової кістки, яка знаходиться в положенні вальгуса (вивернута назовні), повздовжнє склепіння стопи відсутнє або зменшене. Це призводить до порушення стабілізації піднадп'яткової кістки, що викликає гіперпронацію піднадп'яткового суглоба і, як внаслідок цього - прогресування деформації стопи, перерозтягування підошвених структур та виснаження компенсаторних механізмів. За останній час стабілізацію піднадп'яткового суглоба при лікуванні плоско-вальгусної деформації стоп здійснюють, як правило за допомогою імплантатів, які вводять в піднадп'ятковий синус, що дозволяє підняти імплантатом піднадп'яткову кістку догори і здійснити варизацію (центрацію відносно подовжньої осі стопи) п'яткової кістки. Відомий імплантат для стабілізації піднадп'яткового синуса у вигляді зрізаного конуса із закругленою вершиною, оснащеного зовнішньою різьбою по всій його довжині і фігурним пазом на торцевій частині більшої основи конуса (пат. US № 2000/0177243А, А61В17/56, 2005). Недоліком даного імплантата є відсутність центрування його відносно підтаранного синуса, в результаті чого латеральний край піднадп'яткової кістки піднімається на більшу величину, ніж медіальний її край, при цьому не досягається задана величина корекції. Це викликає необхідність збільшувати величину імплантата, який використовується, що призводить до травматизації навколишніх тканин. Площина контакту такого імплантата з кістковими тканинами досить мала, що негативно позначається на сталості його розташування у синусі. Найбільш близьким по суті і досягнутому результату до технічного рішення, що пропонується, є імплантат для стабілізації піднадп'яткового синуса, що містить виготовлений із біоінертного матеріалу, переважно титану, порожнистий двоступеневий стержень з опорним зрізаним конусом, який об'єднує обидва ступені стержня між собою вздовж його осі, при цьому на зовнішній поверхні меншого ступеня стержня виконана гвинтова різьба, а на більшому його ступені з торцевої його частини - фігурний паз для імплантаційного інструмента (пат. US №7.033.398В2, A61F2/42, 2006). Виконання відомого імплантата у вигляді двоступеневого стержня з гвинтовою різьбою на меншому його степені дозволяє впроваджувати його в канал піднадп'яткового синуса і центрувати, таким чином, імплантат відповідно до піднадп'яткового синуса, а взаємодія різьбової частини стержня з кістками, що утворюють зазначений канал, суттєво збільшує площину контакту імплантата і підвищує імовірність отримання необхідної величини корекції синуса. Гвинтова різьба у відомому імплантаті виконана трикутної форми, із загостреними вершинами на кожному її витку. Однак такий профіль різьби створює травматизацію хрящової тканини в каналі піднадп'яткового синуса і не виключає при цьому її запалення з набряком, що призводить до розхитування імплантата і виникнення в подальшому артрозу піднадп'яткового суглоба та його анкілозу. Подальше находження імплантата стає неможливим, а після його видалення втрачається корекція суглоба, а на місці видаленого імплантата в піднадп'ятковому синусі утворюється спайковий процес, що значно нівелює результати реструктуризації цього суглоба на стержні, не сприяє протидії його міграції, що негативно впливає на стабілізацію піднадп'яткового синуса. Находження імплантата у даному синусі є досить тривалим - 12-15 місяців, що призводить до зарощування його різьбової ділянки і опорною конуса і створює значні труднощі при видаленні імплантата. Для цього використовують спеціальний кліщоподібний інструмент, а на циліндричній поверхні більшого ступеня імплантата для цього виконують два кільцевих пази. В той же час, такий інструмент значно збільшує вартість оперативного втручання при лікуванні такої патології і одночасно збільшує габарити імплантата, що також негативно позначається на травматизації тканин, то оточують піднадп'ятковий суглоб. Задача даної корисної моделі полягає у створенні імплантата для стабілізації піднадп'яткового суглоба при лікуванні плоско-вальгусної деформації стоп, який зменшує травматизацію хрящових тканин в каналі піднадп'яткового синуса, підвищує рівень корекції суглоба, сприяє протидії його міграції і не створює труднощів при його видаленні, а отже, підвищує якість і надійність такої стабілізації суглоба. 1 UA 113131 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Поставлена задача вирішується тим, що в імплантаті для стабілізації піднадп'яткового суглоба, що містить виготовлений із біоінертного матеріалу, переважно титану, порожнистий двоступеневий стержень з опорним зрізаним конусом, який об'єднує обидва ступені стержня між собою вздовж його осі, при цьому на зовнішній поверхні меншого ступеня стержня виконана гвинтова різьба, а на більшому його ступені з торцевої його частини - фігурний паз для інсталяційного інструмента, згідно з корисною моделлю, різьба на зовнішній поверхні меншого ступеня стержня виконана упорною з пласкими вершинами кожного її витка довжиною у межах 0,15-0,20 мм і висотою кожного витка 2,5-3,0 мм, а отвір меншого ступеня виконаний з внутрішньою різьбою, напрямок якої протилежний напрямку різьби на зовнішній поверхні цього ступеня, при цьому на зовнішній поверхні стержня нанесено корундове покриття із оксидів титану або алюмінію з жорсткістю Ra у межах 50-200 мкм. Виконання різьби на зовнішній поверхні меншого ступеня стержня упорною з пласкими вершинами кожного її витка довжиною у межах 0,15-0,20 мм і висотою кожного витка 2,5-3,0 мм значно менше травмує хрящові тканини каналу піднадп'яткового синуса, куди вгвинчується зазначений ступінь імплантата, не викликає при цьому запалення тканини і попереджає, таким чином, розхитування імплантата. Крім того, таке виконання профілю різьби попереджає самовільне відгвинчування і міграцію імплантата, що підвищує, таким чином, стабільність розташування його в синусі піднадп'яткового суглоба. Нанесення на зовнішній поверхні стержня корундового покриття із оксидів титану або алюмінію з жорсткістю Ra у межах 50-200 мкм сприяє утворенню на зазначеній поверхні, гвинтовій різьбі, конусі і циліндричній поверхні більшого ступеня стержня надтвердих частинок біоінертного корудну, які легко впроваджують в хрящові тканини синуса і каналу піднадп'яткового синуса, підвищуючи, таким чином, міцність з'єднання зазначених частин стержня імплантата і одночасно попереджають зрощення їх з кістковими тканинами. Виконання отвору меншого ступеня стержня з різьбовим напрямом різьби протилежним напрямку різьби на зовнішній поверхні цього ступеня дозволяє використовувати для викручування імплантата по завершенні реструктуризації надп'яткового суглоба звичайний спис з нарізкою, що значно спрощує процес видалення імплантата, а також знижує вартість оперативного втручання. Аналогічних технічних рішень зі схожими ознаками при проведенні патентно-інформаційного пошуку не виявлено. Це свідчить про те, що запропоноване технічне рішення є новим, а також промислово і клінічно придатний. Корисна модель пояснюється кресленнями, де на фіг. 1 зображений імплантат для стабілізації піднадп'яткового суглоба, подовжити перетин: на фіг. 2 - профіль різьби на зовнішній поверхні меншого ступеня імплантату: на фіг. 3 - вигляд з торця більшої ступені імплантату; на фіг. 4 - поперечний переріз установки імплантата в підтаранному синусі, вигляд зверху: на фіг. 5 - схема встановлення імплантата у підтаранному синусі, вигляд збоку. Імплантат містить виготовлений із біоінертного матеріалу, переважно титану, порожнистий двоступеневий стержень 1 з опорним зрізаним конусом 2, який з'єднує обидва ступені 3 і 4 стержня між собою вздовж його осі 00. На зовнішній поверхні меншого ступеня 3 стержня виконана гвинтова різьба 5, а на більшому його ступені 4 з торцевої його частини - фігурний паз 6 для інсталяційного інструмента. Різьба 5 на зовнішній поверхні меншого ступеня стержня виконана упорною з плоскими вершинами 7 кожного її вінка довжиною а у межах 0,15-0,20 мм і висотою h кожного витка 2,5-3,0 мм. Отвір 8 меншого ступеня виконаний з внутрішньої різьбою 9, напрямок якої протилежний напрямку різьби 5 на зовнішній поверхні цього ступеня. На зовнішній поверхні стержня (різьбі 5, конусі 2 і більшому ступені 4) нанесене одним із відомих методів, наприклад іоно-плазмового напилювання корундове покриття із оксидів титану або алюмінію з жорсткістю Ra у межах 50-200 мкм. При цьому на покритті утворюються абсолютно біоінертні і надтверді частини корунду, які при установці імплантата в синус впроваджуються в хрящові структури цього синуса. Імплантат використовують наступним чином: Виконують дугоподібний (лінійний розріз) довжиною 1,5-2,0 см в поперечному напрямку по зовнішній поверхні стопи в проекції під таранного синуса 10. Тупо і гостро розсікають м'які тканини, виділяють і відкривають порожнину 11 підтаранного синуса, перетинаючи при цьому міжкісткові таранно-п'яткові зв'язки. Вводять в синус напрямку спицю, а вздовж неї проводять розгортки різних розмірів, за допомогою яких підготовлюють синус і канал tarsi 12, в які вводять імплантат, вгвинчуючи менший ступінь 3 в зазначений канал. Підтаранна кістка 13 при цьому конусом 2 трохи піднімається доверху, а п'яткова кістка 14 займає нейтральне положення. Плоско-вальгусна деформація усувається і одночасно відновлюється подовжній звід стопи 14. Надтверді частини 15 корунди із оксидів титану або алюмінію, що знаходяться на корундовому 2 UA 113131 U 5 10 15 20 покритті зовнішніх поверхонь стержня 1, при введенні імплантата в канал tarsi 12 і під таранний синус 10 впроваджуються в хрящові їх тканини і імплантат міцно з'єднується з ними, попереджаючи визначеною мірою міграцію імплантата при функціонуванні реконструйованої стопи. Крім того, таке корундове покриття є біоінертним і не підлягає зарощуванню кістковими структурами, не створює при видаленні імплантата по завершенні строку лікування яких-небудь труднощів. Виконання різьби 5 на зовнішній поверхні меншого ступеня стержня виконано упорною з плоскими вершинами 7 кожного її витка довжиною а у межах 0,13-0,20 мм і висотою h кожного витка 2,5-3,0 мм не травмує хрящові тканини каналу tarsi і не викликає запалення їх, що підвищує, таким чином, стабільність розташуванні імплантата як в цьому каналі, та і в підтаранному синусі. Крім того, таке виконання профілю різьби 5 попереджає самовільне і несанкціоноване відгвинчування імплантата із зазначеного каналу tarhi і підтаранного синуса, що також позитивно позначається на стабільності розташування імплантата в них на весь строк лікування стопи. Виконання отвору 8 меншоого ступеня стержня 1 різьбовим 3 напрямком різьби, який протилежний напрямку різьби на зовнішній поверхні цього ступеня, дозволяє використовувати для викручування імплантатя по завершенні реструктуризації надп'яткового суглоба звичайний спис з гвинтовою нарізкою, що співпадає з різьбою отвору першого ступеня стержня. Це значно спрощує процес видалення імплантата і знижує вартість оперативного втручання при лікуванні зазначеної патології. Клінічні іспити запропонованого імплантата при лікуванні плоско-вальгусної деформації стоп у дітей в ДУ "Інститут патології хребта і суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України" показують значне збільшення стабільності розташування імплантата на всьому протязі лікування даної патології. Яких-небудь ускладнень і шкідливих наслідків не було виявлено. 25 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 30 35 Імплантат для стабілізації піднадп'яткового суглоба при лікуванні плоско-вальгусної деформації стоп, що містить виготовлений із біоінертного матеріалу, переважно титану, порожнистий двоступеневий стержень з опорним зрізаним конусом, який об'єднує обидва ступені стержня між собою вздовж його осі, при цьому на зовнішній поверхні меншого ступеня стержня виконана гвинтова різьба, а на більшому його ступені з торцевої його частини - фігурний паз для інсталяційного інструмента, який відрізняється тим, що різьба на зовнішній поверхні меншого ступеня стержня виконана упорною з пласкими вершинами кожного її витка довжиною у межах 0,15-0,20 мм і висотою кожного витка 2,5-3,0 мм, а отвір меншого ступеня виконаний з внутрішньою різьбою, напрямок якої протилежний напрямку різьби на зовнішній поверхні цього ступеня, при цьому на зовнішній поверхні стержня нанесено корундове покриття із оксидів титану або алюмінію з жорсткістю Ra у межах 50-200 мкм. 3 UA 113131 U Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4

Додаткова інформація

МПК / Мітки

МПК: A61B 17/56, A61F 2/42

Мітки: стабілізації, стоп, лікуванні, піднадп'яткового, плоско-вальгусної, суглоба, деформації, імплантат

Код посилання

<a href="http://uapatents.com/6-113131-implantat-dlya-stabilizaci-pidnadpyatkovogo-sugloba-pri-likuvanni-plosko-valgusno-deformaci-stop.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Імплантат для стабілізації піднадп’яткового суглоба при лікуванні плоско-вальгусної деформації стоп</a>

Подібні патенти