Завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

Спосіб діагностики стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит С (ХГС), який включає дослідження крові з кількісною оцінкою стадії стеатозу, який відрізняється тим, що стадії стеатозу діагностують шляхом визначення загального холестерину, тригліцеридів, глюкози у сироватці крові з урахуванням статі та ваги пацієнта з наступним розрахунком вірогідного показника стеатозу за формулою:

ВПС = (3X+Гл)´TГ´R,

де ВПС - вірогідний показник стеатозу; ЗХ - вміст загального холестерину у сироватці крові, ммоль/л; Гл - вміст глюкози у сироватці крові, ммоль/л; ТГ - вміст тригліцеридів у сироватці крові, ммоль/л; R - поправочний коефіцієнт, що для чоловіків вагою до 80 кг дорівнює 1, для чоловіків вагою 80 кг та більше дорівнює 2; для жінок вагою до 100 кг дорівнює 2, для жінок вагою 100 кг та більше дорівнює 3 і, якщо ВПС £ 11, діагностують відсутність стеатозу (S0), при 11 < ВПС £ 22 - м'який стеатоз (S1), при ВПС > 22 - помірний або тяжкий стеатоз.

Текст

Реферат: Спосіб діагностики стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит С (ХГС) включає дослідження крові з кількісною оцінкою стадії стеатозу, які діагностують шляхом визначення загального холестерину, тригліцеридів, глюкози у сироватці крові з урахуванням статі та ваги пацієнта з наступним розрахунком вірогідного показника стеатозу. UA 94787 U (12) UA 94787 U UA 94787 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до інфекційних хвороб та гепатології, і може бути використана для діагностики стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит С. Морфологічні зміни у печінці при хронічному гепатиті С (ХГС) характеризуються запальнонекротичним процесом, фіброзом та стеатозом, тобто накопиченням жиру у гепатоцитах. Останній, як відомо, погіршує прогноз хвороби, тому що прискорює розвиток цирозу та карциноми, знижує ефективність противірусної терапії, є доведеним негативним предиктором стійкої вірусологічної відповіді. Частота стеатозу печінки при ХГС сягає 40 %, у тому числі серед хворих з генотипом вірусу За - 86 %. Сучасна стратегія лікування ХГС передбачає необхідність корекції факторів, що негативно впливають на ефективність противірусної терапії, серед яких проблема стеатозу печінки розглядається як найбільш значуща. Тому встановлення наявності стеатозу печінки та визначення його стадії у кожного конкретного пацієнта з метою проведення відповідної терапії є важливим завданням. Достовірним методом оцінки морфологічних змін у печінці, який дає змогу визначити стадію стеатозу, є пункційна біопсія печінки з наступним гістологічним дослідженням тканини. Цей метод дотепер вважають "золотим" стандартом діагностики. Однак поряд із багатьма перевагами він має серйозні обмеження, обумовлені об'єктивними та суб'єктивними причинами (інвазивність процедури, фізичний та психологічний дискомфорт, ризик ускладнень, існування протипоказань до виконання цієї маніпуляції, неможливість завжди отримати адекватний об'єм тканини, суб'єктивний характер оцінки гістологічних даних, висока коштовність, труднощі динамічного спостереження тощо). Тому пошук доступних неінвазивних способів діагностики стеатозу печінки є важливою задачею інфекціоністів та гепатологів. Існує спосіб діагностики стеатозу печінки, який передбачає визначення базального Спептиду у сироватці крові. За умови наявності у хворого стеатозу вміст базального С-пептиду перевищує 1400 пг/л при нормі 298-1324 пг/л [Северов М.В. Цирроз печени в исходе неалкогольной жировой болезни печени // Гепатологический форум. - 2006. - №3. - С. 11-12]. Але спосіб не дозволяє відокремити різні стадії стеатозу, має низьку специфічність та обмежену доступність. Як індикатор стеатозу печінки також використовують рівень вільних жирних кислот у сироватці крові. Встановлено, що у хворих на ХГС з показниками сироваткових вільних жирних кислот більш 1,1 ммоль/л до лікування відмічалась статистично достовірна кореляція між збільшенням рівня вільних жирних кислот та вираженістю стеатозу [Garcia-Monzon C. A wider view of diagnostic criteria of nonalcoholic steatohepatitis // J. Gastroenterol. Hepatol. - 2003. - Vol. 18. - P. 1332-1344]. Проте слід враховувати, що не має чіткого розмежування значень вмісту вільних жирних кислот у сироватці крові, які б відповідали тій чи іншій стадії стеатозу, а визначення сироваткових вільних жирних кислот виконується на спеціальному обладнанні, не належить до рутинних методів дослідження і, таким чином, має обмежену доступність. З метою неінвазивної оцінки стеатозу можливим є проведення генетичного дослідження з визначенням генів, експресія яких призводить до формування стеатозу (гени, що відповідають за розвиток та прогресування стеатозу, гени окислення жирних кислот, гени окислювального стресу, гени, які контролюють експресію ФНО-α) [Wasuraki Η. A transgenic model of visaral obesity and the metabolic syndrome // Science. - 2001. - Vol. 294. - P. 2166-2170]. Але не має визначених доказових стандартів інтерпретації отриманих результатів, дослідження є досить коштовним, внаслідок чого важко відтворюється, тому не може бути використаним у повсякденній клінічній практиці. Стеатоз печінки у хворих на ХГС також можна виявити при ультразвуковому дослідженні. Жировій інфільтрації печінки відповідають гепатомегалія та дифузна гіперехогенність [Болезни печени и желчевыводящих путей. Изд. 2-е, испр. и доп. / Под ред. В.Т. Ивашкина. - М.: Медицина, 2005. -С. 205-261]. Недоліком методу є досить низька чутливість (можливим є відсутність будь-яких значущих порушень ехогенності та ехоструктури печінки), що ускладнює діагностику. Також метод не дозволяє кількісно підрахувати ступінь жирової інфільтрації. Відомий спосіб оцінки стеатозу печінки на підставі вимірювання інсулінорезистентності у хворих на ХГС. Спосіб оснований на взаємозв'язку між HCV, інсулінорезистентністю та накопиченням жиру у гепатоцитах і полягає у наступному. У хворого на ХГС вимірюють інсулінорезистентність методом "гомеостатичної" моделі (Homeostasis Model Assessment або НОМА-індекс), що розраховують на підставі значень інсуліну, який визначають методом імуноферментного аналізу (ІФА), та глюкози у сироватці крові за формулою: НОМА-індекс = рівень інсуліну натщесерце (мг/мл)  вміст глюкози натщесерце (ммоль/л) / 22,5. При значенні цього показника 6,26±1,82 діагностують помірну, а при 11,37±2,47 - тяжку стадію стеатозу печінки. У нормі в здорових осіб НОМА-індекс повинен бути менш за 2,47 [Ушеніна Л.О., 1 UA 94787 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Рябоконь О.В. Взаємозв'язок ступеня фіброзу та виразності стеатозу печінки з показниками НОМА IR у хворих на хронічний гепатит С // Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю "Хвороби печінки в клінічній практиці" (26-27 березня 2009 року, Харків). Харків, 2009. - С 169-170]. Даний спосіб діагностики стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит С є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю та результатом, який може бути досягнутий, тому його обрано за прототип. Основним недоліком способу-найближчого аналога є його низька специфічність внаслідок того, що НОМА-індекс корелює також із фіброзом. Крім того, він не враховує стан показників обміну ліпідів у пацієнта, який безпосередньо пов'язаний із функціональними та морфологічними змінами у печінці. Здійснення способу можливе лише за наявності спеціального обладнання для проведення ІФА та комерційних тест-систем, які дорого коштують. Визначення інсуліну у сироватці крові не належить до рутинних методів дослідження і, таким чином, має обмежену доступність. У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі покладено задачу підвищення точності діагностики стеатозу печінки у хворих на ХГС. Задачу, яку покладено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі діагностики стеатозу печінки у хворих на ХГС, який включає дослідження крові з кількісною оцінкою стадії стеатозу, згідно з корисною моделлю, стадії стеатозу діагностують шляхом визначення загального холестерину, тригліцеридів, глюкози у сироватці крові з урахуванням статі та ваги пацієнта з наступним розрахунком вірогідного показника стеатозу за формулою: ВПС = (ЗХ + Гл)  ТГ  R, де ВПС - вірогідний показник стеатозу; ЗХ - вміст загального холестерину у сироватці крові, ммоль/л; Гл - вміст глюкози у сироватці крові, ммоль/л; ТГ -вміст тригліцеридів у сироватці крові, ммоль/л; R - поправочний коефіцієнт, що для чоловіків вагою до 80 кг дорівнює 1, для чоловіків вагою 80 кг та більше дорівнює 2; для жінок вагою до 100 кг дорівнює 2, для жінок вагою 100 кг та більше дорівнює 3 і, якщо ВПС  11, діагностують відсутність стеатозу (S0), при 11 22 - помірний або тяжкий стеатоз. Технічний ефект корисної моделі, а саме можливість діагностики стеатозу печінки у хворих на ХГС, обумовлений тим, що спосіб оцінює стан ЗХ, Гл, ТГ з урахуванням статі та ваги пацієнта, який тісно пов'язаний із функціональними та морфологічними змінами у печінці. Спосіб легко відтворюється, доступний та простий у використанні, тому що показники, які використовуються, входять до стандартної ліпідограми, визначення якої показано усім хворим на ХГС, тобто не потребує додаткового коштовного обладнання та діагностикумів. Виявлення наявності стеатозу печінки та визначення його стадії у хворого на ХГС має велике значення для планування тактики лікування (призначення корегуючої терапії, спрямованої на виведення нейтральних жирів з гепатоцитів), прогнозування розвитку патологічного процесу та вірогідності досягнення ефекту від противірусної терапії. Спосіб виконують наступним чином: у хворого на ХГС зранку до сніданку проводять забір крові у кількості 5 мл у суху пробірку. Кров відстоюють, потім центрифугують протягом 20 хв. Піпеткою відбирають сироватку, в якій визначають вміст ЗХ, ТГ, Гл відомим способом (колориметричним методом на фотометричному обладнанні, біохімічному аналізаторі тощо). Потім розраховують вірогідний показник стеатозу за формулою: ВПС = (ЗХ + Гл)  ТГ  R, де ВПС - вірогідний показник стеатозу; ЗХ - вміст загального холестерину у сироватці крові, ммоль/л; Гл - вміст глюкози у сироватці крові, ммоль/л; ТГ - вміст тригліцеридів у сироватці крові, ммоль/л; R - поправочний коефіцієнт, що для чоловіків вагою до 80 кг дорівнює 1, для чоловіків вагою 80 кг та більше дорівнює 2; для жінок вагою до 100 кг дорівнює 2, для жінок вагою 100 кг та більше дорівнює 3. Якщо ВПС  11 діагностують відсутність стеатозу (S0), при 11 22 - помірний або тяжкий стеатоз. Спосіб ілюструють наступні приклади його клінічного застосування: Приклад 1. Хворий К., 19 років. Знаходився під амбулаторним наглядом у гепатологічному центрі з діагнозом ХГС, мінімальної активності. Має вагу 66 кг. Вміст у сироватці крові ЗХ - 3,68 ммоль/л, Гл - 4,28 ммоль/л, ТГ - 0,88 ммоль/л. Розрахований ВПС = (3,68+4,28)0,881=7,09, що відповідає відсутності стеатозу печінки у хворого. На підставі системи "FibroMax", яка є сучасною альтернативою біопсії печінки, діагностовано S0, тобто повну відсутність стеатозу у хворого. Приклад 2. Хвора К., 47 років. Діагностовано ХГС, слабкої активності. Має вагу 65 кг. Вміст у сироватці крові ЗХ - 4,51 ммоль/л, Гл - 5,66 ммоль/л, ТГ - 0,53 ммоль/л. Розрахований 2 UA 94787 U 5 10 15 20 25 ВПС=(4,51+5,66)0,532-10,78, що відповідає відсутності стеатозу печінки у хворої. На підставі системи "FibroMax" діагностовано S0. Приклад 3. Хвора О., 36 років. Діагноз ХГС, мінімальної активності. Має вагу 90 кг. Вміст у сироватці крові ЗХ - 4,03 ммоль/л, Гл - 5,93 ммоль/л, ТГ -0,89 ммоль/л. Розрахований ВПС=(4,03+5,93)0,892=17,73, що відповідає м'якому стеатозу (S1), На підставі системи "FibroMax", діагностовано S1. Приклад 4. Хвора Α., 51 рік. Діагностовано ХГС, помірної активності. Має вагу 82 кг. Вміст у сироватці крові ЗХ - 6,45 ммоль/л, Гл - 5,8 ммоль/л, ТГ - 0,96 ммоль/л. Розрахований ВПС=(6,45+5,8)0,962=23,52, що відповідає помірному або вираженому стеатозу. На підставі системи "FibroMax" діагностовано S3, тобто виражений стеатоз. Приклад 5. Хвора Л., 40 років. Діагностовано ХГС, слабкої активності. Має вагу 110 кг. Вміст у сироватці крові ЗХ - 5,07 ммоль/л, Гл - 4,49 ммоль/л, ТГ - 0,8 ммоль/л. Розрахований ВПС=(5,07+4,49)0,83=22,9, що відповідає помірному або вираженому стеатозу. На підставі системи "FibroMax" діагностовано S2, тобто помірний стеатоз. Приклад 6. Хворий Г., 43 роки. Діагностовано ХГС, вираженої активності. Має вагу 50 кг. Вміст у сироватці крові ЗХ - 4,16 ммоль/л, Гл - 5,2 ммоль/л, ТГ - 4,22 ммоль/л. Розрахований ВПС = (4,16+5,2)4,221=39,5, що відповідає помірному або вираженому стеатозу. На підставі системи "FibroMax" діагностовано S2, тобто помірний стеатоз. Приклад 7. Хворий Ф., 48 років. Діагностовано ХГС, вираженої активності. Має вагу 83 кг. Вміст у сироватці крові ЗХ - 3,2 ммоль/л, Гл - 4,65 ммоль/л, ТГ - 0,74 ммоль/л. Розрахований ВПС = (3,2+4,65)0,742=11,62, що відповідає м'якому стеатозу. На підставі системи "FibroMax" діагностовано S1, тобто м'який стеатоз. Приклад 8. Хворий В., 43 роки. Діагностовано ХГС, вираженої активності. Має вагу 64,5 кг. Вміст у сироватці крові ЗХ - 5,05 ммоль/л, Гл -5,65 ммоль/л, ТГ - 1,53 ммоль/л. Розрахований ВПС = (5,05+5,65)1,531=16,37, що відповідає м'якому стеатозу. На підставі системи "FibroMax" діагностовано S1 тобто м'який стеатоз. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 30 35 40 Спосіб діагностики стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит С (ХГС), який включає дослідження крові з кількісною оцінкою стадії стеатозу, який відрізняється тим, що стадії стеатозу діагностують шляхом визначення загального холестерину, тригліцеридів, глюкози у сироватці крові з урахуванням статі та ваги пацієнта з наступним розрахунком вірогідного показника стеатозу за формулою: ВПС = (3X+Гл)TГR, де ВПС - вірогідний показник стеатозу; ЗХ - вміст загального холестерину у сироватці крові, ммоль/л; Гл - вміст глюкози у сироватці крові, ммоль/л; ТГ - вміст тригліцеридів у сироватці крові, ммоль/л; R - поправочний коефіцієнт, що для чоловіків вагою до 80 кг дорівнює 1, для чоловіків вагою 80 кг та більше дорівнює 2; для жінок вагою до 100 кг дорівнює 2, для жінок вагою 100 кг та більше дорівнює 3 і, якщо ВПС  11, діагностують відсутність стеатозу (S 0), при 11 22 - помірний або тяжкий стеатоз. Комп’ютерна верстка А. Крижанівський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3

Дивитися

Додаткова інформація

Автори англійською

Kozko V M, Solomennyk Hanna Olehivna, Bondar Oleksandr Yevheniiovych, Mohylynets Olena Ivanivna, Yurko Kateryna Volodymyrivna, Vynokurova Olha Mykolaivna, Antsyferova Natalia Viktorivna

Автори російською

Козько Владимир Николаевич, Соломенник Анна Олеговна, Бондарь Александр Евгеньевич, Могиленец Алена Ивановна, Юрко Екатерина Владимировна, Винокурова Ольга Николаевна, Анциферова Наталия Викторовна

МПК / Мітки

МПК: G01N 33/48

Мітки: діагностики, стеатозу, хронічний, хворих, спосіб, печінки, гепатит

Код посилання

<a href="http://uapatents.com/5-94787-sposib-diagnostiki-steatozu-pechinki-u-khvorikh-na-khronichnijj-gepatit-s.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб діагностики стеатозу печінки у хворих на хронічний гепатит с</a>

Подібні патенти