Завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

Спосіб імунологічної оцінки ефективності інтерферонотерапії у хворих на меланому шкіри, що включає виявлення автореактивності в процесі інтерферонотерапії, який відрізняється тим, що у периферичній крові хворих визначають індекс співвідношення кількості В1-лімфоцитів до кількості В2-лімфоцитів.

Текст

Дивитися

Реферат: Спосіб імунологічної оцінки ефективності інтерферонотерапії у хворих на меланому шкіри включає виявлення автореактивності в процесі інтерферонотерапії. У периферичній крові хворих визначають індекс співвідношення кількості В1-лімфоцитів до кількості В2-лімфоцитів. UA 70181 U (54) СПОСІБ ІМУНОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНТЕРФЕРОНОТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА МЕЛАНОМУ ШКІРИ UA 70181 U UA 70181 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме - онкології, і може бути використана в комбінованому лікуванні хворих на меланому шкіри. Меланома шкіри вважається імунозалежною пухлиною, тому після хірургічного лікування з метою запобігання розвитку метастазів у цієї категорії хворих застосовують імунотерапію, зокрема, інтерферонотерапію [1]. Її ефективність у хворих в залежності від стадії захворювання складає 16-48 % [2-3]. Згідно з 2-ма мета-аналізами [4-5], проведеними за результатами 12 та 9 рандомізованих контрольованих досліджень, застосування інтерферону-α (ІФН-α) збільшує безрецидивну виживаність пацієнтів з меланомою високого ризику розвитку рецидиву, проте не впливає на загальну виживаність. У зв'язку з цим залишаються невирішеними питання щодо призначення всім хворим на меланому шкіри ІФН-  , введення якого супроводжується суттєвою токсичністю та є економічно обтяжливим [6-8]. Тому існує об'єктивна необхідність визначення прогностичних критеріїв призначення в ад'ювантному режимі інтерферонотерапії хворим на меланому шкіри для відбору пацієнтів, що отримають від цього найбільшу користь. Одним з таких прогностичних факторів є розвиток у пацієнтів автоімунних порушень на тлі ад'ювантної терапії ІФН-  , що асоціюється з подовженням безрецидивної виживаності [9-10]. За прототип вибрано спосіб прогнозування ефективності ад'ювантного лікування інтерфероном-  2b (ІФН-  2b) у хворих на меланому шкіри [Prognostic significance of autoimmunity during treatment of melanoma with interferon / H. Gogas, J. Ioannovich, U. Dafni [et al.] // N. Engl. J. Med. - 2006. - Vol. 354. - P. 709-718], за яким автоімунні реакції визначали у 200 хворих з ІІВ-ІП стадією захворювання на тлі імунотерапії ІФН-  2b після хірургічного лікування та співставляли з виживаністю. Автоімунні реакції визначали за клінічними ознаками та наявністю у сироватці крові одного із 5 різновидів автоантитіл (антинуклеарні, антимікросомальні, антикардіоліпінові, проти ДНК, проти тиреоглобуліну). Таким чином автоімунні порушення (органоспецифічні та/або органонеспецифічні) були виявлені у 52 хворих (26 %). Медіана часу до появи автоантитіл після початку введення ІФН-  2b складала 3 міс., а медіана часу до розвитку клінічних ознак - 9 міс. Автоімунні порушення асоціювались із суттєвим підвищенням безрецидивної виживаності: у хворих без ознак автоімунних проявів медіана складала 16 міс., а серед хворих із автоімунними порушеннями - за час спостереження досягнута не була (медіана спостереження складала 45,6 міс). Позитивним в прототипі є можливість виявлення автореактивності у хворих на меланому шкіри на тлі інтерферонотерапії, розвиток якої пов'язаний зі збільшенням виживаності таких хворих, і може бути використаний для прогнозування її ефективності. Недоліком прототипу є визначення у сироватці крові автоантитіл тільки певної специфічності, що обмежує ідентифікацію інших автоімунних порушень. Задачею корисної моделі є удосконалення способу імунологічної оцінки ефективності інтерферонотерапії у хворих на меланому шкіри шляхом визначення в процесі ад'ювантної інтерферонотерапії у периферичній крові індексу співвідношення кількості В1-лімфоцитів до кількості В2-лімфоцитів як інтегрального показника, що дасть можливість виявити групу хворих з автореактивністю внаслідок інтерферонотерапії, що припускає найбільшу користь від її застосування. Поставлена задача вирішується таким чином: Хворому з гістологічно підтвердженим діагнозом меланоми шкіри IB-ПС стадії призначають ад'ювантну терапію ІФН-  2b ("Лаферобіон" ("Біофарма", Україна)) підшкірно в дозі 3 млн МО 3 рази на тиждень упродовж 12 міс. Імунологічну оцінку ефективності інтерферонотерапії проводять з урахуванням динаміки змін індексу співвідношення субпопуляцій В-лімфоцитів у + + периферичній крові: кількості В1-лімфоцитів (CD19 CD5 ) до кількості В2-лімфоцитів + (CD19 CD5 ), який визначають до, через 3 та 12 міс. від початку лікування. Визначення кількісного складу субпопуляцій В-лімфоцитів у периферичній крові проводять методом проточної цитофлуориметрії за допомогою двопараметричного аналізу з використанням моноклональних антитіл до СО19-антигену, мічених флуоресцеїнізотіоціанатом (FITC) ("Сорбент", Росія), та до СБ5-антигену, мічених фікоеритрином (ΡΕ) ("Beckman Coulter", США), згідно з методикою визначення субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові [12]. Результати обчислюють на проточному цитофлуориметрі FACScan ("Becton Dickinson", США) з + використанням програми "Cell Quest". Серед СО19 -лімфоцитів визначають субпопуляції В1 за 3 експресією маркеру CD5 та В2 - за її відсутністю; під час обліку результатів підраховують 10x10 лімфоцитів [13]. Індекс співвідношення субпопуляцій В-лімфоцитів розраховують шляхом ділення кількості В1 -лімфоцитів, які асоціюються із продукцією автоантитіл, на кількість В2лімфоцитів [14]. Зростання індексу співвідношення В1/В2-лімфоцитів у хворих через 3 міс. від початку ад'ювантної інтерферонотерапії відносно вихідного рівня свідчить про розвиток автореактивності, що є сприятливим прогностичним фактором ефективності такого лікування. 1 UA 70181 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 За заявленим способом імунологічна оцінка ефективності ад'ювантної інтерферонотерапії була проведена 20 хворим з гістологічно підтвердженим діагнозом меланоми шкіри ІВ-ІІС стадії. Прикладами реалізації заявленого способу є витяги з історій хвороб наступних пацієнтів. І. Хвора Д., 1938 р. н., історія хвороби № 10597. Звернулася у відділення онкоортопедії, пухлин шкіри та м'яких тканин зі скаргами на наявність пігментної пухлини на шкірі поперекової області, яка протягом останнього року поступово збільшувалася в розмірах та почала кровити. Після обстеження, що включало рентгенографію органів грудної клітки, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та загальноклінічні дослідження, встановлено клінічний діагноз: Меланома шкіри поперекової області, II клінічна група. 03.11.2009 р. під внутрішньовенним наркозом виконано широке висічення меланоми шкіри поперекової області. Патогістологічний діагноз: Злоякісна епітеліоїдно-веретеноклітинна меланома шкіри, вузлова форма, III-IV рівень інвазії за Clark, 3,7 мм товщина за Breslow, без поверхневого виразкування (патогістологічне дослідження № 34865-71/09 від 09.11.2009 p.). Встановлено заключний діагноз: Меланома шкіри поперекової області, Т3аN0М0, стадія IIА, клінічна група II. З 13.11.2009 р. розпочато лікування ІФН-  2b ("Лаферобіон" ("Біофарма", Україна)) підшкірно в дозі 3 млн МО 3 рази на тиждень упродовж 12 міс. Індекс співвідношення субпопуляцій В-лімфоцитів у периферичній крові визначався до застосування ІФН-  2b (13.11.2009 p.), через 3 (05.03.2010 р.) та 12 міс (19.11.2010 р.) від початку ад'ювантної + + інтерферонотерапії. Для цього досліджувалась кількість В1-лімфоцитів (CD19 CD5 ) та В2+ лімфоцитів (CD19 CD5 ) у периферичній крові хворої методом проточної цитофлуориметрії за допомогою двопараметричного аналізу з використанням моноклональних антитіл до СО19антигену, мічених FITC ("Сорбент", Росія), та до CD5-антигену, мічених РЕ ("Beckman Coulter", США), згідно з методикою. Результати обчислювали на проточному цитофлуориметрі FACScan ("Becton Dickinson", США) з використанням програми "Cell Quest". Під час обліку результатів 3 підраховувалися 10x10 лімфоцитів. Індекс співвідношення субпопуляцій В-лімфоцитів розраховувався шляхом ділення кількості В1-лімфоцитів на кількість В2-лімфоцитів. Індекс співвідношення В1/В2-лімфоцитів до лікування становив 0,68, що є на рівні показника у практично здорових людей (0,52 ± 0,17). Через 3 міс. від початку інтерферонотерапії досліджуваний показник збільшився в 2,6 рази при порівнянні із вихідним значенням і складав 1,8, що є перевищенням показника у практично здорових людей. Через 12 міс. лікування ІФН 2b індекс співвідношення В1/В2-лімфоцитів знизився відносно попереднього значення, але залишився на підвищеному рівні при порівнянні з показником у практично здорових людей і складав 0,76. За період спостереження (25 міс.) рецидиву або метастазів пухлини у хворої не виявлено. II. Хворий X., 1940 р. н., історія хвороби № 2420. Звернувся у відділення онкоортопедії, пухлин шкіри та м'яких тканин зі скаргами на наявність пігментної пухлини на шкірі спини, що з'явилася 4 роки тому, поступово збільшувалася в розмірах та почала свербіти. Після обстеження, що включало рентгенографію органів грудної клітки, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та загальноклінічні дослідження, встановлено клінічний діагноз: Меланома шкіри спини, II клінічна група. 23.03.2010 р. під внутрішньовенним наркозом виконано широке висічення меланоми шкіри спини. Патогістологічний діагноз: Злоякісна епітеліоїдноклітинна меланома шкіри, III-IV рівень інвазії за Clark, 1,5 мм товщина за Breslow, без поверхневого виразкування (патогістологічне дослідження № 9593-9600/10 від 02.04.2010 p.). Встановлено заключний діагноз: Меланома шкіри спини, T2aN0M0, стадія IB, клінічна група II. З 06.04.2010 р. розпочато лікування ІФН-  2b ("Лаферобіон" ("Біофарма", Україна)) підшкірно в дозі 3 млн МО 3 рази на тиждень упродовж 12 міс. Індекс співвідношення субпопуляцій В-лімфоцитів у периферичній крові визначався до застосування рекомбінантного ІФН-  2b (06.04.2010 p.), через 3 (08.07.2010 р.) та 12 міс. (05.04.2011 р.) від початку ад'ювантної інтерферонотерапії. Для цього досліджувалась кількість В1-лімфоцитів + + + (CD19 CD5 ) та В2-лімфоцитів (CD19 CD5 ) у периферичній крові хворого методом проточної цитофлуориметрії за допомогою двопараметричного аналізу з використанням моноклональних антитіл до СО19-антигену, мічених FITC ("Сорбент", Росія), та до СО5-антигену, мічених РЕ ("Beckman Coulter", США), згідно з методикою . 2 UA 70181 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Результати обчислювали на проточному цитофлуориметрі FACScan ("Becton Dickinson", США) з використанням програми "Cell Quest". Під час обліку результатів підраховувалися 3 10x10 лімфоцитів. Індекс співвідношення субпопуляцій В-лімфоцитів розраховувався шляхом ділення кількості В1-лімфоцитів на кількість В2-лімфоцитів. Індекс співвідношення В1/В2лімфоцитів до лікування становив 0,43, що є на рівні показника практично здорових людей (0,52 ± 0,17). Через 3 міс. від початку інтерферонотерапії досліджуваний показник підвищився в 1,8 рази відносно вихідного значення і складав 0,79, що є перевищенням показника у практично здорових людей, та залишився на цьому рівні через 12 міс. лікування ІФН-  2b і складав 0,82. За період спостереження (20 міс.) рецидиву або метастазів пухлини у хворого не виявлено. Джерела інформації 1. Eggermont A. New developments in adjuvant therapy in melanoma / A. Eggermont // Eur. J. Cancer. - 2007. - Vol. 5, № 4 (suppl.). - P. 45. 2. Dacarbazine, cisplatinand interferon-alfa-2b with or without interleukin-2 in metastatic melanoma: a randomized Phase III trial (18951) of the European Organization for Research and Treatment of Cancer Melanoma Group / U. Keilholz, CJ. Punt, M. Gore [et al.] // J. Clin. Oncol. - 2005. - Vol. 23, №27.-P. 6747-6755. 3. A prospective randomized Phase III trial of concurrent biochemotherapy (BCT) with cisplatin, vinblastine, dacarbazine (CVD), IL-2 and interferon alpha2b (IFN) versus CVD alone in patients with metastatic melanoma (E3695). An ECOG-coordinated intergroup trial / M.B. Atkins, S. Lee, L.E. Flaherty [et al.] // Proc. Am. Soc. Clin. Oncol. - 2003. - Vol. 22. - P. 708. 4. Does adjuvant interferon-alpha for high-risk melanoma provide a worthwhile benefit? A metaanalysis of the randomised trials / K. Wheatley, N. Ives, B. Hancock [et al.] // Cancer Treat. Rev. 2003. - Vol. 29, № 4. -P. 241-252. 5. Interferon alpha as adjuvant postsurgical treatment of melanoma: a meta-analysis / D. Pirard, M. Heenen, С Melot, P. Vereecken // Dermatology. - 2004. -Vol. 208, №1.-P. 43-48.6. Eggermont A.M. Management of melanoma: a European perspective / A.M. Eggermont, С Voit // Surg. Oncol. Clin. Am. - 2008. - Vol. 17, № 3. -P. 635-648. 7. Bajetta E. Adjuvant use of interferon alpha 2b is not justified in patients with stage Ilb/III melanoma / E. Bajetta // Nat. Clin. Pract. Oncol. - 2008. -Vol. 5,№ l.-P. 4-5. 8. Ascierto P.A. Adjuvant therapy of melanoma with interferon: lessons of the past decade / P.A. Ascierto, J.M. Kirkwood // J. Transl. Med. - 2008. -Vol. 6.-P. 62. 9. Autoimmunity as a prognostic factor in melanoma patients treated with adjuvant low-dose interferon alpha /1. Satzger, A. Meier, F. Schenck [et al.] // Int. J. Cancer. - 2007. - Vol. 121, № 11. P. 2562-2566. 10. Autoimmune antibodies and recurrence-free interval in melanoma patients treated with adjuvant interferon / M.G. Bouwhuis, S. Suciu, S. Collette [et al.] // J. Natl. Cancer Inst. - 2009. - Vol. 101, № 12. - P. 869-877. 11. Prognostic significance of autoimmunity during treatment of melanoma with interferon / H. Gogas, J. Ioannovich, U. Dafni [et al.] // N. Engl. J. Med. -2006. - Vol. 354. - P. 709-718 (прототип). 12. Б.В. Пинегин, А.А. Ярилин, А.В. Симонова [и др.] / Применение проточной цитометрии для оценки функциональной активности иммунной системы человека / пособие для врачейлаборантов. - М., 2001. - 55 с. 13. Основные и малые популяции лимфоцитов периферической крови человека и их нормативные значения (методом многоцветного цитометрического анализа) /СВ. Хайдуков, А.В. Зурочка, А.А. Тотолян, В.А. Черешнев // Мед. иммунол. - 2009. - Т. 11, № 2-3. - С. 227-238. 14. Казмирчук В.Е. Пособие по клинической иммунологии для практических врачей / В.Е. Казмирчук, Д.В. Мальцев. - К.: ООО «Доктор-Медиа», 2010. - 328 с. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб імунологічної оцінки ефективності інтерферонотерапії у хворих на меланому шкіри, що включає виявлення автореактивності в процесі інтерферонотерапії, який відрізняється тим, що у периферичній крові хворих визначають індекс співвідношення кількості В1-лімфоцитів до кількості В2-лімфоцитів. Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3

Додаткова інформація

Назва патенту англійською

Method for immunological evaluation of effectiveness of interferon therapy in patients with skin melanoma

Автори англійською

Filchakov Feodosii Viktorovych, Kukushkina Svitlana Mykolaivna, Lion Hanna Dariivna, Shumilina Kateryna Stanislavivna, Korovin Serhii Ihorovych, Kukushkina Mariia Mykolaivna

Назва патенту російською

Способ иммунологической оценки эффективности интерферонотерапии у больных с меланомой кожи

Автори російською

Фильчаков Феодосий Викторович, Кукушкина Светлана Николаевна, Лен Анна Дарьевна, Шумилина Екатерина Станиславовна, Коровин Сергей Игоревич, Кукушкина Мария Николаевна

МПК / Мітки

МПК: G01N 33/483, G01N 33/53

Мітки: хворих, інтерферонотерапії, ефективності, шкіри, імунологічно, меланому, спосіб, оцінки

Код посилання

<a href="http://uapatents.com/5-70181-sposib-imunologichno-ocinki-efektivnosti-interferonoterapi-u-khvorikh-na-melanomu-shkiri.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб імунологічної оцінки ефективності інтерферонотерапії у хворих на меланому шкіри</a>

Подібні патенти