Завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

1. Спосіб інтенсивної терапії в післяопераційному періоді, який включає седацію, аналгезію і оцінку седативного ефекту за психологічним станом хворого за шкалою Richmond Agitation Sedation Scale, який відрізняється тим, що аналгезію виконують введенням морфіну у дозі 0,03-0,04 мг/кг в годину, як седативні препарати призначають натрію оксибутират у дозі 10-15 мг/кг в годину та дексмедетомідин у дозі 0,2-0,7 мкг/кг в годину шляхом постійної інфузії, оцінку седативного ефекту виконують за показниками психологічного та фізичного стану хворого і, якщо седативний ефект оцінено як незадовільний, продовжують седацію у тому самому режимі.

2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що фізичний стан хворого оцінюють за рівнями інсуліну та кортизолу, концентрацією аутоантитіл до мозкових антигенів у сироватці крові, а також рівень порушення свідомості за інкалою ком Глазго, при цьому якщо рівні інсуліну та кортизолу на 3 добу достовірно зменшуються від початкових рівнів, седацію вважають адекватною, якщо концентрація аутоантитіл до мозкових антигенів у сироватці крові за даними клініко-лабораторних досліджень має пікове збільшення між 5 та 7 добою, нейропротекторний ефект седації вважають достатнім, якщо після 7 доби продовжується збільшення зазначених показників, нейропротекторний ефект вважають недостатнім.

3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що оцінку психологічного стану хворого проводять один раз на добу за допомогою шкали Richmond Agitation Sedation Scale і якщо рівень збудження-седації дорівнює 2 бали та вище, продовжують седацію у тому самому режимі.

Текст

Реферат: Спосіб інтенсивної терапії в післяопераційному періоді включає седацію, аналгезію і оцінку седативного ефекту за психологічним станом хворого за шкалою Richmond Agitation Sedation Scale. Аналгезію виконують введенням морфіну у дозі 0,03-0,04 мг/кг в годину. Як седативні препарати призначають натрію оксибутират у дозі 10-15 мг/кг в годину та дексмедетомідин у дозі 0,2-0,7 мкг/кг в годину шляхом постійної інфузії. Оцінку седативного ефекту виконують за показниками психологічного та фізичного стану хворого і, якщо седативний ефект оцінено як незадовільний, продовжують седацію у тому самому режимі. UA 122512 U (12) UA 122512 U UA 122512 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до анестезіології та інтенсивної терапії, і може бути використана для інтенсивної терапії в післяопераційному періоді. Інтенсивна терапія - це система лікувальних заходів, спрямованих на корекцію порушених життєвих функцій (дихання, кровообігу, метаболізму) або профілактику цих порушень. Необхідність в інтенсивній терапії виникає при гострих тяжких захворюваннях і критичних станах (велика за обсягом операція, тяжка травма, алергічна реакція і т.п.), що загрожують життю хворого. Завдання інтенсивної терапії - підтримати захисні реакції організму, виключити можливість їх переходу в патологічні. У деяких ситуаціях підтримка одних функцій організму, наприклад кровообігу, неможлива без тимчасової заміни інших функцій організму (продовжена штучна вентиляція легенів після великих травматичних ітерацій, що супроводжуються великою крововтратою). Інтенсивна терапія передбачає швидкий вплив на основну ланку ланцюга патологічних порушень при одночасному підтриманні функцій інших менш уражених систем і проведенні заходів з профілактики можливих вторинних ускладнень з боку цих систем і органів. Відомий спосіб інтенсивної терапії, який включає седацію хворого із застосуванням седативних препаратів, а також оцінку седативного ефекту за шкалами психічного стану (шкалою Richmond Agitation Sedation Scale (RASS)) та за CIWA), причому оцінку стану виконують на початку лікування та на кожному його етапі. Задовільною седацією вважається рівень в 1 бал за RASS та 10 балів за CIWA. Як седативний препарат використовують дексмедетомідин, який вводять шляхом внутрішньовенної інфузії розчину в дозі 0,2-1,4 мкг/кг в годину протягом від 24 до 72 годин [Пат. № 99921, Україна, МПК А61Р 25/32, А61М 21/02. /Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Глумчер Ф.С, Кучин К). Л., Белка К.Ю. 3. № u201501106; заявл. 11.02.2015, опубл. 25.06.2015. Спосіб контрольованої седації у пацієнтів зі станом відміни алкоголю у відділенні інтенсивної терапії]. Недоліком даного способу є те, що для тяжких хворих з черепно-мозковою травмою використання одного препарату дексмедетомідину в максимальних дозах може викликати побічні ефекти у вигляді гіпотензії та брадикардії, що вкрай небезпечно при патології головного мозку. Спосіб не передбачає відстеження фізичного стану хворого. Також відомий спосіб інтенсивної терапії в післяопераційному періоді, який включає післяопераційну седацію хворого із застосуванням седативних препаратів, аналгезію, а також оцінку седативного ефекту. Як седативний препарат призначають віта-мелатонін у дозі 9 мг per os або через назогастральний зонд один раз на добу о 22:00 годині. Аналгезію виконують омнопоном 2 % - 1 мл в/м. Седативний ефект оцінюють за допомогою шкали Richmond Agitation Sedation Scale через 30-40 хвилин після першого введення, а потім кожні 2 години. Задовільна седація характеризується рівнем 1-2 бали [Пат. № 69882, Україна, МПК А61К 33/00. /Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Лісний І. І., Черній В. І., Дубров С. О. - 3. № U201200974; заявл. 31.01.2012, опубл. 10.05.2012. Спосіб проведення седації у хворих відділень інтенсивної терапії]. Даний спосіб інтенсивної терапії в післяопераційному періоді є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його обрано за прототип. Недоліком даного способу є те, що седації може виявитись недостатньо при наявності тяжкої травми, наприклад, черепно-мозкової, коли пацієнт знаходиться на штучній вентиляції легень і може виникнути десинхронізація з апаратом штучної вентиляції легень з незворотними наслідками. До недоліків способу слід віднести також обмежений контроль за станом пацієнта (лише психічного стану за шкалою Richmond Agitation Sedation Scale). Щодо фізичного стану хворого дослідження не проводилися, але у тяжких хворих це призводить до непридатності способу за недостатністю седації. В основу корисної моделі поставлено задачу створення удосконаленого способу інтенсивної терапії в післяопераційному періоді. Задачу, яку поставлено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі інтенсивної терапії в післяопераційному періоді, який включає седацію, аналгезію і оцінку седативного ефекту за психологічним станом хворого за шкалою Richmond Agitation Sedation Scale, згідно з корисною моделлю, аналгезію виконують введенням морфіну у дозі 0,03-0,04 мг/кг в годину, як седативні препарати призначають натрію оксибутират у дозі 10-15 мг/кг в годину та дексмедетомідин у дозі 0,2-0,7 мкг/кг в годину шляхом постійної інфузії, оцінку седативного ефекту виконують за показниками психологічного та фізичного стану хворого, при цьому фізичний стан хворого оцінюють за рівнями інсуліну, кортизолу та за концентрацією аутоантитіл до мозкових антигенів у сироватці крові, а також рівень порушення свідомості за шкалою ком Глазго, якщо рівні інсуліну та кортизолу на 3 добу достовірно зменшуються від початкових рівнів, седацію вважають адекватною, якщо концентрація аутоантитіл до мозкових 1 UA 122512 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 антигенів у сироватці крові має пікове збільшення між 5 та 7 добою, нейропротекторний ефект седації вважають достатнім, якщо після 7 доби продовжується збільшення зазначених показників, нейропротекторний ефект вважають недостатнім, оцінку психологічного стану проводять один раз на добу за допомогою шкали Richmond Agitation Sedation Scale і якщо рівень збудження-седації дорівнює 2 бали та вище, продовжують седацію у тому самому режимі. Технічний ефект корисної моделі, а саме створення удосконаленого способу інтенсивної терапії в післяопераційному періоді, обумовлений синергізмом заходів та засобів, які заявляються. Спосіб виконують наступним чином: Аналгезію хворого виконують введенням морфіну у дозі 0,03-0,04 мг/кг в годину. Як седативні препарати призначають натрію оксибутират у дозі 10-15 мг/кг в годину та дексмедетомідин у дозі 0,2-0,7 мкг/кг в годину шляхом постійної інфузії. Оцінку седативного ефекту виконують за показниками психологічного та фізичного стану хворого. Фізичний стан хворого оцінюють за рівнями інсуліну, кортизолу та за концентрацією аутоантитіл до мозкових антигенів у сироватці крові, а також рівень порушення свідомості за шкалою ком Глазго. Якщо рівні інсуліну та кортизолу на 3 добу достовірно зменшуються від початкових рівнів, седацію вважають адекватною, якщо концентрація аутоантитіл до мозкових антигенів у сироватці крові має пікове збільшення між 5 та 7 добою, нейропротекторний ефект седації вважають достатнім, якщо після 7 доби продовжується збільшення зазначених показників, нейропротекторний ефект вважають недостатнім. Оцінку психологічного стану проводять один раз на добу за допомогою шкали Richmond Agitation Sedation Scale. Якщо рівень збудженняседації дорівнює 2 бали та вище, продовжують седацію у тому самому режимі. Декмедетомідин є центральним α-2 агоністом з коротким періодом дії, який забезпечує керовану седацію без пригнічення дихання. Крім цього, дексмедетомідин пригнічує симпатичну нервову систему, лікуючи артеріальну гіпертензію та тахікардію - поширені симптоми стану з порушенням свідомості. Дексмедетомідин мас нейропротекторний ефект, що вкрай важливо для хворих з черепно-мозковою травмою. Сукупне застосування натрію оксибутирату та дексмедетомідину є ефективним та безпечним, зменшує ризики ускладненого перебігу стану, виключає потребу у застосуванні нейролептиків та бензодіазепінів, ризики надмірної та недостатньої седації, скорочує тривалість лікування пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії. Режими використання зазначених препаратів підтримують постійну оптимальну концентрацію препаратів в крові хворого без пікових підвищень та знижень. Оцінка напруженості стресорних систем і тяжкості ураження головного мозку дозволяє оцінити адекватність седативного ефекту з боку фізичного стану хворого. Обрані показники рівня інсуліну та кортизолу дозволяють оцінити напруженість стресорних систем, оскільки стрес-больова стимуляція викликає суттєве збільшення означених показників. Показники концентрації аутоантитіл до мозкових антигенів у сироватці крові за даними клініколабораторних досліджень дозволяють оцінити порушення гематоенцефалічного бар'єру, що призводить до вторинного ураження клітин головного мозку з боку власної імунної системи хворого. Це відбувається зазвичай після 5 доби від черепно-мозкової травми. Ефективність способу ілюструє наступний клінічний приклад. Приклад. Хворий Α., 43 роки, надійшов у клініку з діагнозом гостра тяжка закрита черепномозкова травма, забій головного мозку тяжкого ступеня зі стисненням лівобічною субдуральною гематомою, епідуральний крововилив правої лобної долі, контузійне пошкодження правої скроневої долі. Виконане оперативне втручання: кістковопластична трепанація черепа, видалення субдуральної гематоми справа, епідуральної гематоми справа. В першу добу післяопераційного періоду аналгоседація відбувалася шляхом постійної інфузії морфіну у дозі 0,03 мг/кг в годину, як седативні препарати призначали натрію оксибутират та дексмедетомідин у наступних дозах: натрію оксибутират 13 мг/кг в годину, дексмедетомідин 0,5 мкг/кг в годину. Через 24 години відбувалося переривання седації з визначенням рівня порушення свідомості за шкалою ком Глазго (ШКГ) та оцінкою необхідності подальшої седації (2 та більше балів за шкалою Richmond Agitation Sedation Scale). Рівень порушення свідомості пацієнта виявився за ШКГ 8 балів, але пацієнт був збуджений: 2 бали за шкалою Richmond Agitation Sedation Scale. Аналгоседацію продовжили в попередньому дозуванні ще на 24 години. Визначали рівень концентрації гормонів інсуліну, кортизолу та аутоантитіл до мозкових антигенів у сироватці крові на 1, 3, 5 та 7 добу після закінчення аналгоседації в тому числі. Через 48 годин знову відбулося переривання седації з визначенням рівня порушення свідомості за шкалою ком Глазго та оцінкою необхідності подальшої седації. За ШКГ - 8 балів, пацієнт спокійний, збудження не має, 0 балів за шкалою Richmond Agitation Sedation Scale. Подальша седація не була необхідною. 2 UA 122512 U Таким чином, даний спосіб дозволяє виконувати аналгоседацію у тяжких хворих з порушеннями свідомості. При ньому зменшений час штучної вентиляції легень, а також перебування у відділенні інтенсивної терапії. Даний спосіб включає комплексну оцінку інтенсивної терапії, що проводиться, з можливістю корекції її тактики на кожному етапі. 5 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 10 15 20 25 1. Спосіб інтенсивної терапії в післяопераційному періоді, який включає седацію, аналгезію і оцінку седативного ефекту за психологічним станом хворого за шкалою Richmond Agitation Sedation Scale, який відрізняється тим, що аналгезію виконують введенням морфіну у дозі 0,03-0,04 мг/кг в годину, як седативні препарати призначають натрію оксибутират у дозі 10-15 мг/кг в годину та дексмедетомідин у дозі 0,2-0,7 мкг/кг в годину шляхом постійної інфузії, оцінку седативного ефекту виконують за показниками психологічного та фізичного стану хворого і, якщо седативний ефект оцінено як незадовільний, продовжують седацію у тому самому режимі. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що фізичний стан хворого оцінюють за рівнями інсуліну та кортизолу, концентрацією аутоантитіл до мозкових антигенів у сироватці крові, а також рівень порушення свідомості за інкалою ком Глазго, при цьому якщо рівні інсуліну та кортизолу на 3 добу достовірно зменшуються від початкових рівнів, седацію вважають адекватною, якщо концентрація аутоантитіл до мозкових антигенів у сироватці крові за даними клініко-лабораторних досліджень має пікове збільшення між 5 та 7 добою, нейропротекторний ефект седації вважають достатнім, якщо після 7 доби продовжується збільшення зазначених показників, нейропротекторний ефект вважають недостатнім. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що оцінку психологічного стану хворого проводять один раз на добу за допомогою шкали Richmond Agitation Sedation Scale і якщо рівень збудження-седації дорівнює 2 бали та вище, продовжують седацію у тому самому режимі. Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3

Дивитися

Додаткова інформація

Автори англійською

Khyzhniak Anatolii Antonovych, Volkova Yuliia Viktorivna

Автори російською

Хижняк Анатолий Антонович, Волкова Юлия Викторовна

МПК / Мітки

МПК: A61K 31/00, A61K 33/00

Мітки: інтенсивної, спосіб, терапії, періоди, післяопераційному

Код посилання

<a href="http://uapatents.com/5-122512-sposib-intensivno-terapi-v-pislyaoperacijjnomu-periodi.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб інтенсивної терапії в післяопераційному періоді</a>

Подібні патенти