Упаковка з повторно закупорюваним фіксатором, тверда упаковка з уф-отверджуваним закупорювальним засобом та спосіб формування упаковки з повторно закупорюваним фіксатором

Є ще 40 сторінок.

Дивитися все сторінки або завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

1. Упаковка з повторно закупорюваним фіксатором на основі клейкого матеріалу, що має:

стінки, що утворюють порожнину для розміщення одного або декількох продуктів,

протилежні елементи стінок,

повторно закупорюваний фіксатор на основі Уф-отверджуваного клейкого матеріалу, утворений протилежними клейкими ділянками Уф-отверджуваного самоклеючого матеріалу, при цьому на кожному із протилежних елементів знаходиться одна із протилежних клейких ділянок, а Уф-отверджуваний самоклеючий матеріал містить щонайменше один Уф-отверджуваний акриловий олігомер, щонайменше один липкий компонент та необов'язково щонайменше один еластомер,

при цьому співвідношення клейких компонентів (СКК) в Уф-отверджуваному самоклеючому матеріалі задане формулою (А), в якій вміст у відсотках по масі Уф-отверджуваного акрилового олігомеру щодо сумарного вмісту у відсотках по масі липкого компонента та необов'язкового щонайменше одного еластомеру становить від близько 0,5 до близько 1,5:

 (A),

при цьому СКК вибирають таким чином, щоб повторно закупорюваний Уф-отверджуваний самоклеючий матеріал мав величину прилипання при першому відшаровуванні протилежних клейких ділянок від близько 200 грам на лінійний дюйм (г/лд) (78,74 г/лсм) до близько 900 г/лд (354,72 г/лсм) і до п'яти величин прилипання при наступному відшаровуванні, кожна з яких становить від близько 30 % до близько 200 % величини прилипання при першому відшаровуванні, і

у якій за рахунок СКК і стінок упаковки забезпечується міцність зчеплення Уф-отверджуваного самоклеючого матеріалу із протилежними елементами, що перевищує величину прилипання при першому відшаровуванні протилежних клейких шарів, і протилежні елементи можуть багаторазово відокремлюватися один від одного без відшаровування протилежних клейких шарів від протилежних елементів.

2. Упаковка за п. 1, яка відрізняється тим, що суміш Уф-отверджуваного акрилового олігомеру, липкого компонента та необов'язково щонайменше одного еластомеру до нанесення на підкладку упаковки є сумісною, у результаті чого неотверджений самоклеючий матеріал залишається стабільною рідиною, що зберігає однорідність без поділу фаз протягом щонайменше близько 3 діб при температурі від близько 21 °C до близько 24 °C, і має в'язкість близько 2000 сП або менше при температурі від близько 70 °C до близько 75 °C.

3. Упаковка за п. 1, яка відрізняється тим, що Уф-отверджуваний самоклеючий матеріал має величину прилипання при першому наступному відшаровуванні після забруднення, яка становить щонайменше близько 50 % величини прилипання при першому відшаровуванні.

4. Упаковка за п. 1, яка відрізняється тим, що Уф-отверджуваний самоклеючий матеріал містить від близько 1 % до близько 90 % по масі Уф-отверджуваного акрилового олігомеру, від близько 1 % до близько 65 % липкого компонента та від близько 5 % до близько 20 % щонайменше одного еластомеру, при цьому Уф-отверджуваний самоклеючий матеріал утворює повторно закупорюваний фіксатор, при випробуванні якого на липкість шлях пробігу кульки становить близько 14 дюймів (35,6 см).

5. Упаковка за п. 4, яка відрізняється тим, що Уф-отверджуваним акриловим олігомером є акриловий кислий ефір.

6. Упаковка за п. 1, яка відрізняється тим, що щонайменше один еластомер містить один з отверджуваних еластомерних акрилових або метакрилових складних ефірів, вибраних з групи, що включає полібутадієн, насичений полібутадієн і поліуретан.

7. Упаковка за п. 1, яка відрізняється тим, що липким компонентом є аліфатичний уретаново-акриловий олігомер.

8. Упаковка за п. 1, яка відрізняється тим, що міцність зчеплення Уф-отверджуваного самоклеючого матеріалу зі стінками упаковки перевищує близько 600 г/лд (236,22 г/лсм) і він витримує більше 100 подвійних стирань із використанням метилетилкетону.

9. Упаковка за п. 1, яка відрізняється тим, що протилежні елементи стінки упаковки мають щонайменше ущільнюючий шар, який містить частки посилюючого прилипання наповнювача і на який наносять кожний із протилежних клейких шарів.

10. Упаковка за п. 9, яка відрізняється тим, що ущільнюючий шар містить суміш співполімеру етилену та вінілацетату (EVA), поліетилену та сполуки, що містить частки посилюючого прилипання наповнювача та полімерний носій.

11. Упаковка за п. 10, яка відрізняється тим, що полімерний носій містить щеплений малеїновим ангідридом поліетилен, поліетилен та їхні суміші, при цьому EVA утворює безперервну фазу з диспергованими в ньому поліетиленом, частками наповнювача та щепленого малеїновим ангідридом поліетилену.

12. Упаковка за п. 10, яка відрізняється тим, що ущільнюючий шар містить від близько 60 % до близько 80 % EVA, від близько 5 % до близько 20 % поліетилену та від близько 3 % до близько 20 % сполуки, що наповнює.

13. Упаковка за п. 12, яка відрізняється тим, що ущільнюючий шар підданий обробці коронним розрядом.

14. Упаковка за п. 1, яка відрізняється тим, що стінки упаковки містять частки посилюючого прилипання наповнювача.

15. Упаковка за п. 14, яка відрізняється тим, що частками посилюючого прилипання наповнювача є монтморилоніт, модифікований поверхнево-активними речовинами на основі амонієвих солей.

16. Упаковка за п. 15, яка відрізняється тим, що модифікований монтморилоніт використовують у поєднанні з носієм, що містить щеплений малеїновим ангідридом поліетилен, поліетилен та їхні суміші.

17. Спосіб формування упаковки з повторно закупорюваним фіксатором на основі клейкого матеріалу, у якому:

наносять на підкладку упаковки самоклеючий матеріал, що містить щонайменше один Уф-отверджуваний акриловий олігомер, щонайменше один липкий компонент та необов'язково щонайменше один еластомер, у якому співвідношення клейких компонентів (СКК) задано формулою (А), яка відрізняється тим, що вміст у відсотках по масі Уф-отверджуваного акрилового олігомеру відносно сумарного вмісту у відсотках по масі липкого компонента та необов'язкового еластомеру становить від близько 0,5 до близько 1,5:

 (A),

при цьому не нанесений самоклеючий матеріал утворює стійку рідину, що зберігає однорідність без поділу фаз щонайменше протягом близько 3 діб при температурі від близько 21 °C до близько 24 °C і має в'язкість близько 2000 сП або менше при температурі від близько 70 °C до близько 75 °C,

отверджують самоклеючий матеріал на підкладці упаковки шляхом впливу ультрафіолетовим опроміненням,

формують із підкладки упаковку, що містить протилежні елементи, при цьому нанесений отверджений самоклеючий матеріал утворює повторно закупорюваний фіксатор на основі клейкого матеріалу з протилежних шарів самоклеючого матеріалу, розташованих на відповідних протилежних елементах, і має величину прилипання при першому відшаровуванні протилежних шарів від близько 200 грам на лінійний дюйм (г/лд) (78,74 г/лсм) до близько 900 г/лд (354,33 г/лсм) і до п'яти величин прилипання при наступному відшаровуванні, кожна з яких становить від близько 30 % до близько 200 % величини прилипання при першому відшаровуванні, а сила зчеплення між самоклеючими матеріалом і підкладкою упаковки перевищує величину прилипання при першому відшаровуванні та при наступних відшаровуваннях.

18. Спосіб за п. 17, який відрізняється тим, що використовують ультрафіолетове випромінювання з енергією від близько 100 мгдж/см2 до близько 800 мгдж/см2, у результаті чого самоклеючий матеріал витримує щонайменше 100 подвійних стирань із використанням метилетилкетона.

19. Спосіб за п. 17, який відрізняється тим, що підкладка упаковки містить частки наповнювача.

20. Спосіб за п. 19, який відрізняється тим, що підкладка упаковки містить щонайменше ущільнюючий шар, на який наносять самоклеючий матеріал, при цьому ущільнюючий шар містить суміш співполімеру етилену та вінілацетату (EVA), поліетилен, а сполука, що наповнює, містить частки наповнювача та полімерний носій.

21. Спосіб за п. 20, який відрізняється тим, що полімерний носій містить щеплений малеїновим ангідридом поліетилен, поліетилен та їхні суміші, a EVA утворює безперервну фазу, в якій дисперговані поліетилен, частки наповнювача та носій.

22. Спосіб за п. 20, який відрізняється тим, що ущільнюючий шар містить від близько 60 % до близько 80 % EVA, від близько 5 % до близько 20 % поліетилену та від близько 3 % до близько 20 % сполуки, що наповнює.

23. Спосіб за п. 17, який відрізняється тим, що самоклеючий матеріал містить від близько 1 % до близько 90 % по масі Уф-отверджуваного акрилового олігомеру, від близько 1 % до близько 65 % липкого компонента та від близько 5 % до близько 20 % еластомеру.

24. Тверда упаковка з Уф-отверджуваним закупорювальним засобом, що має:

протилежні першу та другу поверхні, обидві з яких виконані із твердої підкладки,

Уф-отверджуваний закупорювальний засіб, утворений протилежними ділянками самоклеючого матеріалу, при цьому на кожній з поверхонь, що включають першу та другу поверхні, знаходиться один із протилежних шарів, самоклеючий матеріал містить щонайменше один Уф-отверджуваний акриловий олігомер, щонайменше один липкий компонент і необов'язково щонайменше один еластомер,

при цьому співвідношення клейких компонентів (СКК) самоклеючого матеріалу задане формулою (А), в якій вміст у відсотках по масі Уф-отверджуваного акрилового олігомеру відносно сумарного вмісту у відсотках по масі липкого компонента та еластомеру становить від близько 0,5 до близько 1,5:

 (A),

при цьому СКК вибирають таким чином, щоб Уф-отверджуваний самоклеючий матеріал мав величину прилипання при першому відшаровуванні протилежних клейких ділянок від близько 200 грам на лінійний дюйм (г/лд) (78,74 г/лсм) до близько 900 г/лд (354,33 г/лсм) і до п'яти величин прилипання при наступному відшаровуванні, кожна з яких становить від близько 30 % до близько 200 % величини прилипання при першому відшаровуванні, і

у якій за рахунок СКК і твердої підкладки забезпечується міцність зчеплення Уф-отверджуваного самоклеючого матеріалу з першою та другою поверхнями, що перевищує величину прилипання при першому відшаровуванні та наступних відшаровуваннях протилежних шарів самоклеючого матеріалу, і перша та друга поверхні можуть багаторазово відокремлюватися одна від одної без відшаровування самоклеючих шарів від відповідних першої та другої поверхонь.

25. Тверда упаковка за п. 24, яка відрізняється тим, що тверду підкладку вибирають із картону, паперового картону, шаруватого матеріалу, гофрованого картону або їхніх сумішей.

26. Тверда упаковка за п. 24, яка відрізняється тим, що на тверду підкладку між підкладкою та самоклеючими матеріалом наносять полімерне покриття.

27. Тверда упаковка за п. 26, яка відрізняється тим, що полімерне покриття містить співполімер етилену та вінілацетату, поліетилен та їхні суміші.

Текст

Дивитися

Реферат: Описаний Уф-отверджуваний самоклеючий матеріал, упаковка з повторно закупорюваним фіксатором на основі клейкого матеріалу, що містить самоклеючий матеріал, і спосіб формування упаковки. Упаковка має порожнину та протилежні елементи, здатні закривати отвір у порожнині. Повторно закупорюваний фіксатор являє собою Уф-отверджуваний самоклеючий матеріал, що містить один або декілька Уф-отверджуваних акрилових олігомерів, один або декілька регулюючих липкість компонентів і необов'язково еластомерний матеріал. Співвідношення клейких компонентів вибирають таким чином, щоб вміст у відсотках по масі Уфотверджуваного акрилового олігомеру відносно сумарного вмісту у відсотках по масі регулюючого липкість компонента та еластомерного компонента забезпечувало величину прилипання при першому відшаровуванні та при наступних відшаровуваннях, що дозволяє створити повторно закупорюваний фіксатор з фіксатора на основі клейкого матеріалу. UA 112280 C2 (12) UA 112280 C2 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Галузь техніки Даний винахід належить в цілому до повторно закупорюваних фіксаторів, більш точно, до призначених для упаковок повторно закупорюваних фіксаторів на основі клейкого матеріалу з низькою липкістю. Рівень техніки Відомі закупорювальні засоби або фіксатори декількох типів для повторного закупорювання раніше відкритої упаковки. Наприклад, прийнято використовувати механічні повторно закупорювані фіксатори, такі як застібки-блискавки, затискачі, язички, смуги, що з'єднують та т.п. Ці механічні закупорювальні засоби можуть являти собою громіздкі складні конструкції, для виготовлення яких потрібні окремі стадії формування та складання до їхнього прикріплення до упаковки. Крім того, плівка в рулонах та інші пакувальні матеріали, у яких використовують такі фіксатори, можуть ставати великоваговими та складними в поводженні внаслідок збільшення в об'ємі за рахунок фіксаторів. Крім цього, такі фіксатори можуть значно збільшувати витрати матеріалів і вартість виготовлення упаковки. Механічні фіксатори також можуть не забезпечувати повітронепроникне ущільнення після закупорювання. Наприклад, при знаходженні в закритому положенні застібки-блискавки можуть мати небажано малий повітряний канал або зазор внаслідок змикання крайок, що з'єднують, між кінцевим обмежником і бігунком. Ці механічні фіксатори можуть застосовуватися у формувально-фасувальнозакупорювальних операціях, але для цього можуть знадобитися складні стадії виробничого процесу для установки, з'єднання та вирівнювання елементів такої конструкції. З цієї причини механічні, повторно закупорювані фіксатори здатні невиправдано підвищувати ступінь складності, збільшувати видатки та витрати на виготовлення таких упаковок. Однією з альтернатив розглянутим вище механічним фіксаторам є повторно закупорювані фіксатори на основі клейкого матеріалу. Проте, фіксатори на основі клейкого матеріалу створюють інші складності, як при їхньому виготовленні, так і створенні. Наприклад, для виготовлення фіксаторів на основі повторно закупорюваного самоклеючого матеріалу (СКМ) використовують термоеластопласти (ТЕП), які іноді називають термопластичним каучуком. Співполімери ТЕП деяких типів (особливо, деякі стирольні блок-співполімери) мають гарні когезивні властивості та у той самий час низьку липкість або зменшену тенденцію прилипати до несхожих матеріалів. ТЕП можуть бути корисними для створення повторно закупорюваних фіксаторів, однак такі ТЕП зазвичай мають небажано сильні когезивні властивості, що ускладнює їхнє використання як повторно закупорюваного фіксатора для упаковок, оскільки вони здатні розшаровуватися на границі з підкладкою упаковки, а не на границі зчеплення. Крім того, ТЕП можуть потребувати розчинення, щоб їх можна було наносити на підкладку упаковки в поперечному або поздовжньому напрямку у вигляді перемежованої структури. У деяких випадках органічні розчинники, застосовні як носій для ТЕП, можуть бути неприйнятні для контакту з харчовими продуктами. Пропонувалося наносити ТЕП у вигляді водної дисперсії за трафаретом, однак одержання водних дисперсій ТЕП, застосовних для флексографського або ротаційного глибокого друку, є складним з технічної точки зору. Навіть якби був створений технічно здійсненний спосіб диспергування ТЕП у воді, нанесення водних дисперсій ТЕП за трафаретом було б промислово нездійсненним для споживчих упаковок, що виробляються у великих обсягах, через високі витрати на видалення водного носія після нанесення покриття. Як повторно закупорювані фіксатори для упаковок можуть застосовуватися самоклеючі матеріали (СКМ) інших типів, однак повторно закупорювані фіксатори на основі звичайних СКМ в цілому мають високу липкість. Липкість є властивістю клейкого матеріалу, що в цілому дозволяє матеріалу зчіплюватися з поверхнею іншого матеріалу при короткочасному або легкому натисканні. Липкістю часто вважається характеристика швидкого прилипання, первісного прилипання або швидкого схоплювання матеріалу. Звичайні СКМ в цілому не можуть наноситися на поверхню матеріалів, які призначені для використання на промисловому устаткуванні для формування упаковок. Типові складності, з якими зіштовхуються при спробах використання на пакувальному устаткуванні матеріалів з нанесеними на їхню поверхню СКМ, включають: заїдання, коли матеріал вільно не розмотується з рулону через неприйнятне прилипання зі зворотної сторони; захоплювання, коли відбувається небажане і ненавмисне перенесення клейкого матеріалу на поверхні устаткування, такого як валики, оправлення та заправні трубки; погане сполучення, таке як нездатність матеріалу зберігати точну орієнтацію при проходженні через пакувальну машину; і заклинювання, коли матеріал не здатний сковзати по поверхнях устаткування та застряє. Повторно закупорювані фіксатори на основі СКМ також можуть створювати незручності для споживача, що використовує сформовану упаковку. Якщо упаковка містить продукт, що кришиться (тобто печиво, крекер і т.п.) або здрібнений продукт (тобто здрібнений сир і т.п.), 1 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 через високу липкість більшості СКМ крихти або частки продукту можуть прилипати до СКМ, що погіршує здатність СКМ утворювати достатній закупорюючий засіб через забруднення його поверхні харчовим продуктом. Фіксатор на основі СКМ, що значною мірою забруднений продуктом, зазвичай не буде служити достатнім закупорюючим засобом, оскільки крихти, що прилипли до СКМ, в цілому не дозволяють СКМ прилипати до іншої сторони упаковки. СКМ, що мають меншу липкість, які діють як зв'язні матеріали, створюють інші незручності. Менш липкий клейкий матеріал може з трудом прилипати до поверхні упаковки через властивості низької липкості. Таким чином, у фіксаторів з використанням СКМ, що мають меншу липкість, може відбуватися відшаровування СКМ від поверхні упаковки після відкривання упаковки. Суть винаходу У винаході запропонована упаковка, яка містить повторно закупорюваний фіксатор на основі клейкого матеріалу. Упаковка має стінки, що утворюють порожнину для розміщення одного або декількох продуктів. Стінки упаковки містять щонайменше її протилежні елементи. Відповідно до однієї з особливостей винаходу використовуваним в упаковці фіксатором на основі клейкого матеріалу є повторно закупорюваний фіксатор на основі Уф-отверджуваного клейкого матеріалу, утворений протилежними клейкими ділянками Уф-отверджуваного самоклеючого матеріалу, при цьому на кожному із протилежних елементів знаходиться одна із протилежних клейких ділянок. Відповідно до одного з підходів Уф-отверджуваний самоклеючий матеріал містить щонайменше один УФ-отверджуваний акриловий олігомер, щонайменше один регулюючий липкість компонент і необов'язково щонайменше один еластомерний матеріал. Відповідно до іншої особливості винаходу клейкий матеріал у кращому варіанті має співвідношення клейких компонентів (СКК) в УФ-отверджуваному самоклеючому матеріалі, задане формулою (А), у якій вміст у відсотках по масі УФ-отверджуваного акрилового олігомеру відносно сумарного вмісту у відсотках по масі регулюючого липкість компонента та необов'язкового принаймні одного еластомерного матеріалу становить від близько 0,5 до близько 1,5: (% по масі УФ-отверджуваного акрилового олігомеру) (А). (% по масі регулюючого липкість компонента + % по масі еластомерного матеріалу) СКК вибирають таким чином, щоб повторно закупорюваний фіксатор на основі УФотверджуваного клейкого матеріалу мав величину прилипання при першому відшаровуванні протилежних клейких ділянок від близько 200 грам на лінійний дюйм (г/лд) (78,74 г/лсм) до близько 900 г/лд (354,33 г/лсм) і до п'яти величин прилипання при наступному відшаровуванні протилежних клейких ділянок, кожна з яких становить від близько 30 % до близько 200 % величини прилипання при першому відшаровуванні. За рахунок СКК і стінок упаковки забезпечується міцність зчеплення Уф-отверджуваного самоклеючого матеріалу із протилежними елементами, що перевищує величину прилипання при першому відшаровуванні протилежних клейких шарів, і протилежні елементи можуть багаторазово відокремлюватися один від одного без відшаровування без відшаровування протилежних клейких шарів від протилежних елементів. Короткий опис креслень На Фіг. 1 показаний вигляд у перспективі одного із прикладів гнучкої упаковки з повторно закупорюваним фіксатором на основі клейкого матеріалу, проілюстрований відкритим, на Фіг. 2А показаний вигляд у перспективі другого варіанта здійснення одного із прикладів упаковки з повторно закупорюваним фіксатором на основі клейкого матеріалу, проілюстрований закритим, на Фіг. 2Б показаний вигляд у перспективі показаної на Фіг. 2А упаковки, проілюстрованої відкритою, на Фіг. 3А показаний вигляд у перспективі третього варіанта здійснення одного із прикладів твердої упаковки з повторно закупорюваним фіксатором на основі клейкого матеріалу, на Фіг. 3Б показаний вигляд у перспективі четвертого варіанта здійснення одного із прикладів упаковки з поворотною кришкою та повторно закупорюваним фіксатором на основі клейкого матеріалу, на Фіг. 3В показаний вигляд у перспективі п'ятого варіанта здійснення одного із прикладів твердої упаковки з повторно закупорюваним фіксатором на основі клейкого матеріалу, на Фіг. 4 показаний вигляд у поперечному розрізі одного із прикладів повторно закупорюваного фіксатора на основі клейкого матеріалу, на Фіг. 5А показаний вигляд у поперечному розрізі повторно закупорюваного фіксатора на основі клейкого матеріалу, проілюстрованого відкритим, при цьому упаковка є наповненою, 2 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 на Фіг. 5Б показаний частковий вигляд у поперечному розрізі показаного на Фіг. 5А повторно закупорюваного фіксатора на основі клейкого матеріалу, проілюстрованого закритим, на Фіг. 6 показаний один із прикладів процесу нанесення повторно закупорюваного фіксатора на основі клейкого матеріалу на підкладку упаковки, на Фіг. 7 показаний один із прикладів процесу формування упаковки з використанням повторно закупорюваного фіксатора на основі клейкого матеріалу, на Фіг. 8 показаний вигляд у поперечному розрізі іншого прикладу повторно закупорюваного фіксатора на основі клейкого матеріалу і на Фіг. 9 та 10 показані приклади процесів виготовлення упаковок із повторно закупорюваним фіксатором на основі клейкого матеріалу. Далі буде описаний повторно закупорюваний фіксатор на основі клейкого матеріалу з низькою липкістю та упаковка, у якій використовується фіксатор. Фіксатор має протилежні шари, ділянки або структури клейкого матеріалу з низькою липкістю, які роз'ємно склеюються один з одним і закривають упаковку. Фіксатор зчеплений з підкладкою упаковки з достатньою силою для того, щоб протилежні клейкі шари не відшаровувалися від підкладки упаковки, коли вона відкрита, навіть якщо клейкий матеріал має низьку липкість. Клейкий матеріал, використовуваний для створення фіксатора, також має відносно високу міцність зчеплення, але в той же час відносно низьку липкість, за рахунок чого він здатний функціонувати як ефективний повторно закупорюваний фіксатор, навіть при впливі на нього крихт, пушинок, часток і т.п. Протилежні шари клейкого матеріалу можуть наноситися на різноманітні підкладки, такі як пакувальні матеріали, що включають, наприклад, плівку, паперовий картон або інші паперові вироби, картон, фольгу, метал, шаруваті матеріали, гнучкі, тверді або напівтверді вироби із пластмаси або їхнього поєднання. Аналогічним чином, ці матеріали можуть використовуватися для створення різноманітних упаковок або контейнерів, включаючи, наприклад, гнучкі мішки або пакети, картонні упаковки або коробки, конверти та двостулкові упаковки лише як декілька прикладів. Відповідно до однієї з особливостей винаходу повторно закупорюваний фіксатор на основі клейкого матеріалу і(або) підкладка упаковки в цілому сконструйовані в такий спосіб або мають такий склад, щоб зводити до мінімуму прилипання фіксатора до небажаних поверхонь і при цьому діяти як ефективний повторно закупорюваний фіксатор, що не відшаровується. Іншими словами, фіксатор на основі клейкого матеріалу і(або) підкладка упаковки мають унікальний склад або конструкцію, що забезпечує вибрані величини липкості та відшаровування для того, щоб фіксатор на основі клейкого матеріалу можна було багаторазово відкривати та закривати з метою закупорювання вмісту упаковки в процесі використання споживачем, але у той же час, щоб він не відшаровувався від протилежних елементів підкладки упаковки. З цією метою повторно закупорюваний фіксатор зазвичай містить УФ-отверджуваний клейкий матеріал, що має відносно низьку липкість для зведення до мінімуму прилипання до небажаних поверхонь, вибрану силу зчеплення або опір відшаровуванню при відкриванні, достатній для забезпечення надійного повторного закупорювання упаковки, і досить стійкий опір відшаровуванню, щоб забезпечувати багаторазове відкривання та повторне закупорювання упаковки. В той же час, фіксатор також має міцне зчеплення з підкладкою упаковки, за рахунок чого клейкий матеріал не відшаровується після відкривання фіксатора з метою доступу до вмісту упаковки. Відповідно до одного з підходів повторно закупорюваний фіксатор на основі клейкого матеріалу може містити особливі суміші УФ-отверджуваного акрилового олігомеру та регулюючого липкість матеріалу. Відповідно до інших підходів повторно закупорюваний фіксатор на основі клейкого матеріалу може містити особливі суміші щонайменше одного УФ-отверджуваного акрилового олігомеру, щонайменше одного регулюючого липкість матеріалу та щонайменше одного еластомеру (каучуку). Відповідно до одного з підходів повторно закупорюваний фіксатор на основі УФотверджуваного клейкого матеріалу являє собою УФ-отверджуваний самоклеючий матеріал (СКМ), що має когезивні властивості та низьку липкість, але, не зважаючи на низьку липкість, забезпечуючий при цьому міцне зчеплення з підкладкою упаковки, що утворює протилежні елементи упаковки. В цілому мається на увазі, що зв'язний матеріал зазвичай легше прилипає до подібних матеріалів (тобто має аутогезію), ніж до несхожих матеріалів. Застосовні клейкі матеріали, використовувані у винаході, в цілому мають відносно низьку здатність прилипати до небажаних поверхонь, але в той же час при цьому мають гарну силу зчеплення з бажаними поверхнями (тобто не відшаровуються від протилежних елементів) і відносно гарні когезивні властивості або силу зчеплення за рахунок аутогезії з подібними поверхнями, щоб утримувати упаковку або пакет закритим, але при цьому забезпечувати можливість відкривання або розкупорювання упаковки вручну. Вибрані клейкі матеріали також забезпечують можливість 3 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 від'єднання або відшаровування від таких подібних матеріалів для того, щоб клейкі шари можна було багаторазово розділяти без істотного ушкодження клейкого матеріалу і(або) розташованої нижче підкладки упаковки. Коли клейкий матеріал від'єднують або відшаровують, вибрані клейкі матеріали за рахунок достатньої внутрішньої цілісності в цілому переважно акуратно відшаровуються на межі зчеплення клейкого матеріалу без істотного захоплювання матеріалу, тягучості, відшаровування від підкладки упаковки і(або) інших істотних перекручувань матеріалу (тобто комкування, пілінга і т.д.). Описані у винаході фіксатори на основі клейкого матеріалу переважно зберігають прилипання при відшаровуванні, якщо середня величина прилипання при первісному відшаровуванні дотичних протилежних смуг клейкого матеріалу перевищує близько 200 грам на лінійний дюйм (г/лд) (78,74 г/лсм), у деяких випадках від близько 200 г/лд (78,74 г/лсм) до близько 900 г/лд (354,72 г/лсм). Крім того, в окремих випадках після п'яти повторних операцій закупорювання та відкупорювання фіксатори на основі клейкого матеріалу зберігають прилипання при відшаровуванні, що перевищує близько 200 г/лд (78,74 г/лсм) і(або) таке, що становить щонайменше від близько 30 % до близько 200 % середньої величини прилипання при першому відшаровуванні. Відповідно до іншої особливості винаходу упаковка з фіксатором на основі клейкого матеріалу також сконструйована таким чином, що сила зчеплення або опір відшаровуванню повторно закупорюваного фіксатора на основі УФ-отверджуваного клейкого матеріалу від підкладки упаковки в цілому перевищує опір відшаровуванню шарів самого фіксатора при відкриванні. Тим самим повторно закупорюваний фіксатор в цілому залишається зчепленим з підкладкою упаковки та не відбувається захоплювання, розтягування або відшаровування від підкладки упаковки, коли споживач відкриває упаковку та розкупорює фіксатор. Наприклад, відповідно до одного з підходів клейкий матеріал має первинну силу зчеплення або опору відшаровуванню від підкладки упаковки більше близько 600 г/лд (236,22 г/лсм) (у деяких випадках більше близько 900 г/лд (354,72 г/лсм)) і здатний витримувати безліч циклів розкупорювання та повторного закупорювання без від'єднання від плівкової підкладки. Крім того, оскільки клейкий матеріал є отверджуваним, він здатний витримувати більше 100 подвійних стирань із використанням метилетилкетонового (МЕК) розчинника. Звернемося до креслень, зокрема, Фіг. 1-3, на яких в цілому проілюстрований один із прикладів упаковки 10 з повторно закупорюваним фіксатором 12 на основі УФ-отверджуваного клейкого матеріалу. Упаковкою можуть бути гнучкі упаковки, такі як мішки, пакети, саше та т.п., а також тверді упаковки, такі як коробки, картонні упаковки, конверти та т.п. В цілому, упаковка має безліч стінок, які утворюють порожнину для розміщення одного або декількох продуктів, таких як харчові продукти. Відповідно до деяких підходів упаковка додатково має протилежні елементи підкладки, які можуть з'єднуватися один з одним, щоб обмежувати або блокувати доступ, утримувати вміст і(або) зберігати його свіжість. Описаний фіксатор на основі клейкого матеріалу, що має протилежні клейкі ділянки, може розташовуватися на протилежних елементах і забезпечувати повторне закупорювання упаковки. У цьому випадку користувач може розділяти протилежні елементи та розташовані на них протилежні клейкі ділянки, щоб одержувати доступ до одного або декількох продуктів, що містяться в порожнині. Потім користувач може з'єднувати протилежні елементи один з одним, наприклад, шляхом переміщення елементів назустріч один одному або повороту одного або обох елементів відносно один одного та легкого натискання, щоб протилежні клейкі ділянки прилипли один до одного, у результаті чого упаковка знову закупорюється. Ці операції відкривання та повторного закупорювання можуть здійснюватися кілька разів, при цьому втрата сили зчеплення фіксатора є від мінімальної до нульової. На Фіг. 1 та 2 в цілому проілюстрована гнучка упаковка, у якій використовується фіксатор 12 на основі клейкого матеріалу. На Фіг. 1 показана упаковка 10, яка є відкритою, а на Фіг. 2А в цілому проілюстрована упаковка 10, яка є закритою або закупореною. На Фіг. 3А в цілому проілюстрована упаковка 10 у вигляді більш твердої коробки стулчастого типу, застосовної для впаковування одного або декількох виробів, таких як пластинки жувальної гумки. На Фіг. 3Б показана коробка або картонна упаковка з фіксатором 12 на основі клейкого матеріалу, а на Фіг. 3В показаний конверт або паперовий пакет з використанням фіксатора 12 на основі клейкого матеріалу. Варто врахувати, що на Фіг. 1-3 проілюстровані приклади упаковок, і при необхідності, в конкретній ситуації також можуть використовуватися упаковки інших типів, розмірів і конфігурацій. В цілому, показані на Фіг. 1-3 упаковки 10 виконані з однієї або декількох ділянок, елементів або відрізків матеріалу або підкладки 14, з якої сформовані протилежні передні та задні елементи, стінки та т.п. (показані на кресленнях як елементи 16 та 18). Протилежні стінки також мають протилежні ділянки або структури клейкого матеріалу 30 та 32, розташовані на них. 4 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Разом з тим, як зазначено вище упаковка може мати різноманітні форми з різноманітними конфігураціями або отворами для повторного закупорювання повторно закупорюваним фіксатором 12, зокрема, протилежні ділянки або структури клейкого матеріалу 30 та 32. У прикладі, проілюстрованому на Фіг. 1 та 2, упаковка 10 також може містити складку 20, що не зминається, яка проходить уздовж її нижньої крайки 22, і поперечні або бічні ущільнення 24, що проходять уздовж її бічних крайок 26, у результаті чого між переднім елементом 16 і заднім елементом 18 упаковки 10 утворюється порожнина 28 для розміщення виробу, такого як компонент харчового продукту, харчовий продукт або інший продукт. Упаковка 10 може додатково містити верхнє ущільнення 23 (Фіг. 2А), розташоване над повторно закупорюваним фіксатором 12 на основі клейкого матеріалу, коли упаковка 10 перебуває у вертикальному положенні. Варто врахувати, що форма упаковки 10 проілюстрована лише як один із прикладів упаковок декількох типів, застосовних для використання з повторно закупорюваним фіксатором 12 на основі клейкого матеріалу. Як зазначено вище, у поєднанні з повторно закупорюваним фіксатором 12 на основі клейкого матеріалу також можуть використовуватися контейнери/упаковки інших форм, з іншими конфігураціями та з інших матеріалів. Упаковка 10 може додатково містити інші складки, ущільнення, клини і(або) клапани, які зазвичай необхідні для конкретного застосування. Замість складки 20 упаковка 10 також може містити нижнє ущільнення на нижній крайці 22. Упаковка 10 також може необов'язково містити повторно не закупорювані ущільнення 11, що розшаровуються (показані, наприклад, на Фіг. 1 та 2А), які розташовані вище або нижче повторно закупорюваного фіксатора 12, як це в цілому описане в заявці US 11/267174, зміст якої у всій повноті в порядку посилання включено в дану заявку. Крім того, упаковка 10 також може необов'язково містити розривну лінію 13 найменшого опору (Фіг. 2А) між повторно закупорюваним фіксатором 12 та верхнім краєм упаковки 10, після повного розриву якої видаляється ділянка верхнього краю упаковки 10 і над повторно закупорюваним фіксатором 12 утворюється знімна оболонка 15, що забезпечує відкривання упаковки, як показано на Фіг. 2Б. Розглянемо Фіг. 4, на якій проілюстрована одна з форм повторно закупорюваного фіксатора 12 на основі клейкого матеріалу, що має протилежні клейкі шари або клейкі ділянки 30 та 32, з яких шар 30 знаходиться на передньому елементі 16, а шар 32 знаходиться на задньому елементі 18. Шари 30 та 32 фіксатора в цілому розташовані співвісно один до одного таким чином, що звернені назовні поверхні 34 та 36 кожного шару 30 та 32, відповідно, розташовані навпроти один одного та переважно стикаються один з одним у закритому або закупореному положенні за рахунок взаємного зчеплення шарів 30 та 32. Клейкі шари 30 та 32 переважно перебувають на зовнішніх або внутрішніх поверхнях переднього елемента 16 і заднього елемента 18, як показано на Фіг. 4, 5А та 5Б. Як альтернатива, в упаковках інших форм клейкі шари 30 та 32 за бажанням можуть бути передбачені на протилежних ділянках стулчастого контейнера (Фіг. 3А), на клапанах, що перекривають один одного (Фіг. 3Б), на корпусі упаковки та клапані кришки (Фіг. 3В) або на інших поверхнях упаковки. Як показано, форма, розташування та конфігурація шарів 30 та 32 може змінюватися за бажанням або з урахуванням вимог конкретного застосування. Також можуть бути передбачені клейкі ділянки 30 та 32 у вигляді перемежованих форм, структур, ліній, які можуть бути регулярно або нерегулярно рознесені по елементах упаковки. Переважно кожний із протилежних клейких шарів 30 та 32 може використовуватися у вигляді рідкої суміші для нанесення покриття, яка може бути нагріта до помірковано теплої температури, такої як близько 160 °F (71 °C), але також у межах від близько 86 °F (30 °C) до близько 190Т (88 °C), і нанесена на підкладку. Після нанесення покриття суміш, що може містити доданий до неї фотоініціатор, може бути піддана ультрафіолетовому опроміненню з метою ствердження (полімеризації) покриття та формування на підкладці упаковки твердого фіксатора 12 на основі клейкого матеріалу. Відповідно до однієї з особливостей винаходу товщина нанесеного покриття може становити близько 0,0005 дюйма (12,7 мкм), але може перебувати в межах від близько 0,0001 дюйма (2,54 мкм) до близько 0,005 дюйма (127 мкм); разом з тим, залежно від конструкції, конфігурації та вимог до упаковки товщина покриття, що наноситься, може бути значно більшою. Відповідно до одного з підходів, суміш для нанесення покриття не містить або переважно не містить розчинників, які необхідно видаляти, і може легко наноситися на підкладку упаковки на високошвидкісних потокових лініях для нанесення покриттів і друку. Першим компонентом клейкого матеріалу є один або кілька компонентів, що включають УФотверджуваний акрилат або акрилові олігомери. Наприклад, УФ-отверджуваним акриловим олігомером може бути складний ефір акрилової або метакрилової кислоти, що містить безліч реакційно-здатних або функціональних груп (тобто акрилових або метакрилових олігомерів). 5 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Зазвичай функціональна група має одну ділянку, яка реагує на УФ. Відповідно до одного з підходів ділянками, які реагують на УФ, найчастіше є вуглець-вуглецеві подвійні зв'язки, кон'юговані з іншою ненасиченою ділянкою, такою як складноефірна карбонільна група. Відповідно до одного з підходів УФ-отверджуваним акриловим олігомером є складний ефір акрилової або метакрилової кислоти, який містить безліч функціональних груп спирту, що означає, що основний ланцюг олігомера містить декілька акрилових або метакрилових гідроксильних груп. Відповідно до одного з підходів клейкий матеріал може містити від близько 1 % до близько 90 % по масі УФ-отверджуваних акрилових олігомерів і мати від близько 1,2 до близько 6,0 функціональних груп. Відповідно до іншого підходу УФ-отверджувані акрилові олігомери можуть мати від близько 2,0 до близько 3,0 функціональних груп. Відповідно до інших підходів клейкий матеріал може містити від близько 20 % до близько 70 % по масі (у деяких випадках від близько 33 % до 60 % по масі) акрилових олігомерів. В одному з варіантів здійснення утримуючим безліч функціональних груп УФ-отверджуваним акриловим кислим ефіром є акриловий кислий ефір рослинного масла, що містить 2,0 або більше реакційно-здатних функціональних груп. Відповідно до іншої особливості винаходу УФотверджуваний акриловий олігомер може містити епоксидований акрилат соєвого масла. Зазвичай кількість використовуваних УФ-отверджуваних акрилових олігомерів з урахуванням співвідношення клейких компонентів (СКК) (буде розглянуто далі) здатно впливати на властивості кінцевого клейкого матеріалу. Наприклад, якщо кількість УФ-отверджуваного акрилового олігомеру занадто мала з урахуванням кращого СКК, швидкість отвердження кінцевого клейкого матеріалу є занадто низькою. З іншого боку, якщо кількість УФотверджуваного акрилового олігомеру занадто велика з урахуванням кращого СКК, кінцевий клейкий матеріал може бути задовільно отверджений, але може мати незадовільні властивості аутогезії при герметизації та повторній герметизації. Другим компонентом клейкого матеріалу є регулююча липкість речовина. Відповідно до одного з підходів клейкий матеріал може містити від близько 1 % до близько 65 % по масі регулюючого липкість матеріалу. Відповідно до іншого підходу регулююча липкість речовина може міститись у кількості від близько 20 % до близько 65 %. Регулююча липкість речовина може містити смолу, що підвищує липкість або сполучення стверджуваного полімеру/мономера, що при ствердженні здатна забезпечувати бажані рівні липкості та властивості аутогезії, прийнятні для повторно закупорюваного фіксатора 12. Відповідно до однієї з особливостей винаходу регулююча липкість речовина може являти собою аліфатичний уретаново-акриловий олігомер. У системі повторно закупорюваного клейкого матеріалу також можуть застосовуватися регулюючі липкість матеріали багатьох інших типів, застосовних в УФотверджуваних СКМ. Необов'язковим третім компонентом клейкого матеріалу є щонайменше один еластомер або каучук. Відповідно до одного з підходів еластомерний компонент може містити щонайменше один отверджуваний акриловий (тобто модифікований акриловий) або метакриловий складний ефір поліеластомеру з кінцевими гідроксильними групами (тобто еластомерний поліол). Цей еластомерний компонент може містити модифікований акриловий полібутадієн, насичений полібутадієн і(або) гнучкий поліуретан. Відповідно до однієї з особливостей винаходу може використовуватися метакриловий полібутадієн. Еластомерний матеріал може міститись в кількості від близько 0 % до близько 20 % при використанні в клейкому матеріалі. Відповідно до однієї з особливостей винаходу еластомерний матеріал використовують у кількості від близько 5 % до близько 15 %. Задовільні клейкі матеріали з бажаною низькою липкістю та властивостями повторного закупорювання, описаними у винаході, можуть бути отримані без використання еластомерного компонента; проте, припускається, що еластомерний компонент сприяє досягненню оптимальних характеристик, що криють. Оптимальні характеристики, що криють, клейкого матеріалу можуть визначатися такими властивостями, як аутогезія, липкість, в'язкість і швидкість отвердження, лише як декілька прикладів. Еластомерний компонент служить для регулювання властивостей опору відшаровуванню, міцності прилипання до підкладки, підвищення гнучкості, регулювання в'язкості та модулювання швидкості отвердження. Було встановлено, що для зрівноважування відшаровування, липкості та зчеплення з підкладкою упаковки три компоненти клейкого матеріалу, тобто акриловий олігомер, еластомерний компонент та регулюючий липкість компонента повинні міститись в кількостях, що відповідають конкретному співвідношенню клейких компонентів (тобто СКК). Переважно, СКК для клейкого матеріалу становить: (% по масі акрилового олігомеру)=0,5-1,5. (% по масі еластомеру+% по масі регулюючого липкість матеріалу) 6 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 В одному із кращих варіантів здійснення СКК може перебувати в межах від близько 0,8 до близько 1,5. Було встановлено, що діапазон СКК трьох компонентів, що входять до складу забезпечує унікальний склад клейкого матеріалу, що має властивість низької липкості відносно несхожих речовин (тобто компонентів устаткування, крихт, шматочків їжі та т.п.), але при цьому здатного самоущільнюватися з достатньою силою зчеплення або опору відшаровуванню, щоб забезпечувати герметизацію, а також запобігати забрудненню. Клейкий матеріал із цим конкретним СКК також забезпечує функцію повторного закупорювання, при якій істотно не послабляються та не втрачаються його властивості закупорювання-розкупорювання-повторного закупорювання при багаторазових операціях відкривання та закупорювання. СКК менше ніж близько 0,5 є зазвичай небажаним, оскільки для отвердження клейкого матеріалу треба було б значно більше енергії УФ випромінювання. Якщо СКК перевищує близько 1,5, клейкий матеріал буде швидко отверджуватись, але також буде мати низький (або нульовий) опір відшаровуванню, неприйнятний для клейкого закупорювального засобу відповідно до винаходу. Крім необхідного діапазону СКК, у деяких випадках клейкий матеріал із задовільним складом може мати деякі інші параметри, такі як стійкість суміші компонентів, певну в'язкість складу, певну швидкість отвердження і(або) певний опір відшаровуванню. Крім бажаного СКК клейкі компоненти також повинні бути сумісні один з одним для того, щоб утворювати стійку текучу рідку суміш. У контексті даного винаходу вважається, що клейкий матеріал є стійким, якщо він (як мінімум два із трьох його основних компонентів) залишається однорідною рідиною, тобто без видимого поділу фаз компонентів і гелеутворення при зберіганні в умовах кімнатної температури (близько 70Т-75 °F (21,1 °C-23,8 °C)) протягом до трьох діб. Крім того, клейка сполука може мати в'язкість від близько 10 000 до близько 50 000 сантипуаз (сП) або менше при зберіганні в умовах кімнатної температури або близько 2000 сП або менше при температурі близько 160 °F (71 °C), а в деяких випадках близько 200 сП або менше при температурі близько 160 °F (71 °C). У цьому діапазоні в'язкості клейкий матеріал може наноситися на плівкову підкладку шляхом звичайного друку, за допомогою валика, шліцьовими методами екструзії або іншими застосовними методами відповідно до вимог конкретного застосування. Для одержання в достатньому ступені отвердженого клейкого шару на плівковій підкладці клейкий матеріал може отверджуватись з використанням джерел УФ випромінювання, здатних 2 2 передавати енергію від близько 100 мгдж/см до близько 800 мгдж/см . Це у свою чергу допомагає гарантувати достатній ступінь отвердження клейкого матеріалу, який при випробуванні на опір стиранню з використанням МЕК (ASTM D5402-06) становить близько 100 або більше подвійних стирань (що докладніше розглянуто далі). Середня величина прилипання при первісному відшаровуванні належним чином отвердженого клейкого матеріалу може перебувати в межах від близько 200 г/лд (78,74 г/лсм) до близько 900 г/лд (354,72 г/лсм), у деяких випадках від близько 280 г/лд (110,24 г/лсм) до близько 800 г/лд (314,96 г/лсм), а в інших випадках від близько 280 г/лд (110,24 г/лсм) до близько 650 г/лд (255,91 г/лсм) при вимірюванні методом F згідно з ASTM D3330/D3330M-04. Клейкий матеріал також розрахований на збереження свого середнього показника відшаровування після багаторазових операцій відкривання та закупорювання (тобто збереження прилипання). У кращому варіанті отверджений клейкий матеріал здатний зберігати середню величину прилипання при первісному відшаровуванні від близько 280 г/лд (110,24 г/лсм) до близько 800 г/лд (314,96 г/лсм) протягом щонайменше п'яти повторних циклів розкупорювання-повторного закупорювання. Це називається показником збереження прилипання. У кращому варіанті показник збереження прилипання після відшаровуванняповторного закупорювання-відшаровування може становити від близько 30 % до близько 200 % вихідного показника збереження прилипання. Показник збереження прилипання після забруднення клейкого матеріалу крекером може становити від близько 30 % до близько 150 % вихідного показника, при цьому спосіб випробування на забруднення крекером описаний далі. Відповідно до деяких підходів у клейкий матеріал може бути доданий УФ фотоініціатор, щоб сприяти ініціації процесу отвердження. Фотоініціатор може використовуватися в кількості від близько 0,1 % до близько 5 %. Відповідно до однієї з особливостей винаходу фотоініціатор може містити суміш похідних бензофенону та сполуки-синергіста. Сполукою-синергістом є сполука, що взаємодіє зі збудженими молекулами бензофенону, у результаті чого шляхом переносу електронів і відщеплення водню утворюються вільні радикали. Одним із прикладів є суміш, що містить окис триметилбензоїлдифенілфосфіну, α-гідроксикетони та похідні бензофенону, при цьому сполука-синергіст містить перші дві з перерахованих сполук. Відповідно до іншого прикладу фотоініціатором є сам α-гідроксикетон. Відповідно до іншої 7 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 особливості винаходу фотоініціатор може містити онієві солі або інші кислі матеріали, активовані УФ випромінюванням. Може використовуватися зв'язувальна речовина, що складається з катіоноактивних речовин, таких як епоксиди, складні вінілові ефіри та т.п. Вони можуть бути необов'язково зшиті зі смолами, яким надані функціональні групи з використанням карбонової кислоти, гідроксилу або інших нуклеофільних груп. В одному з варіантів здійснення підкладкою 14 упаковки може бути гнучкий листовий матеріал або плівка, що може складатися з різних поліпластів, сополімерів, фольги або їхніх поєднань. Плівковою підкладкою може бути багатошаровий екструдат і(або) шаруватий матеріал зі структурами, що підсилюють зчеплення на межі розподілу з фіксатором 12 на основі УФ-отверджуваного клейкого матеріалу. Зазвичай полімерні шари можуть містити поліолефіни, такі як поліетилен (полімери високої, середньої, низької щільності, лінійні полімери низької і(або) наднизької щільності, включаючи металоцен або поліпропілен (орієнтовані і(або) двоосьово-орієнтовані)); полібутилен; співполімер етилена та вінілацетату (EVA); поліаміди, такі як нейлон; поліетилентерефталат; полівінілхлорид; сополімер етилена та вінілового спирту (EVOH); полівініліденхлорид (PVDC); полівініловий спирт (PVOH); полістирол або їхнє поєднання в одношарових або багатошарових комбінаціях. Відповідно до однієї з особливостей винаходу плівкова підкладка містить EVA. Відповідно до одного з підходів плівкова підкладка може мати товщину від близько 0,5 міл (тисячних часток дюйма) до близько 5 міл. Приклади застосовної плівкової підкладки наведені в заявках US 2008/0131636 та 2008/0118688, вміст яких у всій повноті в порядку посилання включено в дану заявку. Відповідно до одного з підходів підкладкою 14 упаковки може бути одношарова або багатошарова плівка. Багатошарова плівка відповідно до одного із прикладів може мати внутрішній термосклеюваний (ущільнюючий) шар, до якого прикріплений клейкий фіксатор 12 та один або декілька структурних і(або) функціональних шарів. В одному із окремих прикладів підкладка 14 упаковки може містити внутрішній ущільнюючий шар і зовнішній структурний шар, що містить один або кілька шарів з поліетилену високої щільності і(або) один або кілька шарів з нейлону. Внутрішній ущільнюючий шар може містити кілька полімерів і(або) сумішей полімерів. Відповідно до одного з підходів підкладка 14 упаковки і(або) внутрішній ущільнюючий шар можуть містити суміші співполімеру етилену та вінілацетату (EVA), поліетилен (такий як лінійний поліетилен низької щільності (LLDPE)) і дисперговані частки одного або декількох необов'язкових підсилюючих прилипання наповнювачів, які будуть докладніше описані далі. Наприклад, внутрішній ущільнюючий шар може містити від близько 60 % до близько 80 % EVA, від близько 5 % до близько 20 % поліетилену та від близько 3 % до близько 15 % часток підсилюючого прилипання наповнювача або сполуки, що наповнює, який містить частки. Така структура може утворювати полімерну дисперсію, у якій EVA може бути первинною або безперервною фазою, у якій у вигляді дисперсної фази міститься поліетилен і наповнювач/сполука, що наповнює. Відповідно до цього підходу фіксатор 12 на основі клейкого матеріалу наносять на внутрішній ущільнюючий шар, що утворює внутрішню поверхню упаковки 10. Відповідно до іншого підходу багатошарова плівка може містити безліч шарів, при цьому близько 85 % загальної товщини плівки припадає на поліетилен високої щільності та близько 15 % на ущільнюючий шар. Відповідно до іншого підходу підкладкою упаковки може бути паперовий картон або подібний матеріал з нанесеним на нього покриттям або полімерним шаром. Покриття або полімерний шар може містити співполімер етилену та вінілацетату (EVA), поліетилен та їхні суміші. Це покриття або шар може містити описані вище наповнювачі, а також наповнювачі, що містяться в носії на основі щепленого малеїновим ангідридом лінійного поліетилену низької щільності (MA-LLDPE), описаного далі. В одному з варіантів здійснення підкладка 14 упаковки містить структуру для посилення первинної сили зчеплення або зчеплення на межі розподілу між клейким матеріалом і підкладкою 14 упаковки. З цією метою відповідно до одного з підходів підкладка упаковки може містити частки підсилюючого прилипання наповнювача, змішаного щонайменше із частиною підкладки 14 упаковки, як, наприклад, частки підсилюючого прилипання наповнювача, змішані із внутрішнім ущільнюючим шаром плівки, описаної вище. Відповідно до одного з підходів частками підсилюючого прилипання наповнювача можуть бути мікро- або наночастки глини, карбонату кальцію, монтморилоніту, мікрокристалічного кремнезему, доломіту, тальку, слюди, окису (окису кремнію, окису алюмінію, окису титану та т.п.) та інші добавки і(або) їхні поєднання, що утворюють змішаний щонайменше внутрішній ущільнюючий або поверхневий шар(-и) підкладки упаковки для збільшення первинної сили зчеплення клейкого фіксатора 12 з підкладкою 14 упаковки. Зокрема, використовують органоглину, а в одному з варіантів здійснення органоглиною є органомодифікований монтморилоніт або в деяких випадках 8 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 розшарована органоглина. Органоглиною є піддана органомодифікована природна глина, така як монтморилонітова глина, яка оброблена або очищена поверхнево-активними речовинами, такими як солі четвертинної амонієвої основи. Монтморилоніт належить до філосилікатної групи глинистих мінералів і зазвичай містить водний натрієво-кальцієво-магнієвий алюмосилікат. Без зв'язку з якою-небудь обмежуючою теорією заповнена органоглиною підкладка й, зокрема, органомодифіковані наповнювачі можуть сприяти одержанню ефективних повторно закупорюваних закупорювальних засобів на основі клейкого матеріалу, які не відшаровуються від підкладки 14 упаковки після розкупорювання. Відповідно до деяких підходів застосовні частки підсилюючого прилипання наповнювача 2 мають питому площу поверхні більше близько 100 м /грам і співвідношення сторін більше близько 10. Відповідно до інших підходів органоглина, використовувана в ущільнюючому шарі, зазвичай містить безліч часток. В одному з варіантів здійснення органоглина містить безліч часток, що мають щонайменше один просторовий вимір менше ніж близько 200 нм. В іншому варіанті здійснення органоглина містить безліч часток, що мають щонайменше один просторовий вимір менше ніж близько 100 нм. У ще одному з варіантів здійснення органоглина містить безліч часток, що мають щонайменше один просторовий вимір менше ніж близько 50 нм. У ще одному з варіантів здійснення органоглина містить безліч часток, що мають просторові виміри, більші або рівні близько 1 нм. У ще одному з варіантів здійснення органоглина містить безліч часток, що мають просторові виміри, більші або рівні близько 5 нм. В іншому варіанті здійснення органоглина містить пластинки, середня відстань між якими становить щонайменше ніж близько 20 ангстрем. У ще одному з варіантів здійснення органоглина містить пластинки, середня відстань між якими становить щонайменше ніж близько 30 ангстрем. У ще одному з варіантів здійснення органоглина містить пластинки, середня відстань між якими становить щонайменше ніж близько 40 ангстрем. Зазвичай до змішування з термопластичним полімером органоглина містить пластинки, середня відстань між якими становить від близько 20 до близько 45 ангстрем. Після змішування з підкладкою або щонайменше з її ущільнюючим шаром органоглина переважно переходить у дисперсний стан, у результаті чого середня відстань між частками зберігається або в деяких випадках збільшується. Ефективне диспергування часток глини або інших підсилюючих прилипання наповнювачів у поліетилені та EVA, які використовують в ущільнюючому шарі, може бути складним завданням через несумісність наповнювачів на основі глини та деяких полімерів. Так, використання часток підсилюючої прилипання сполуки, що містить наповнювач, змішаний із сумісним носієм, сприяє змішуванню та диспергуванню наповнювача в ущільнюючий шар однієї з форм підкладки 14 упаковки. Відповідно до одного з підходів частки підсилюючого прилипання наповнювача можуть утримуватися в носії на основі щепленого малеїновим ангідридом лінійного поліетилену низької щільності (MA-LLDPE). Відповідно до іншого підходу носієм може бути суміш MA-LLDPE і немодифікованого поліетилену. Без зв'язку з якою-небудь обмежуючою теорією малеїновий ангідрид, що міститься в носії, має спорідненість до часток наповнювача, такого як глина, а поліетилен, що міститься в носії, добре змішується з іншими подібними до поліетилену та етилену полімерними компонентами ущільнюючого шару або підкладки 14. Сполуки, що наповнюють, на основі глини виробляє, наприклад, компанія РоІуОпе Corporation (Ейвон-Лейк, штат Огайо, США). Без зв'язку з якою-небудь теорією припускається, що органомодифіковані частки глини, які можуть бути високополяризованими, і(або) полімерний носій на основі щепленого малеїновим ангідридом лінійного поліетилену низької щільності (MA-LLDPE), що міститься в наповнювачах на основі глини, сприяють прилипанню покриття з отвердженого клейкого матеріалу до поверхні підкладки за рахунок збільшення поверхневої енергії шару підкладки. Крім того, також припускається, що на мікроскопічному рівні частки глини або інших підсилюючих прилипання наповнювачів можуть збільшувати шорсткість поверхні підкладки і тим самим позитивно впливати на коефіцієнт тертя підкладки та збільшувати доступну площу поверхні контакту між підкладкою та клейким матеріалом, у результаті чого збільшується кількість ділянок хімічного і(або) механічного зчеплення. Це буде докладніше розглянуто з посиланням на Фіг. 8. Відповідно до одного з підходів припускається, що сполука, що наповнює, яка міститься в ущільнюючому шарі в кількості приблизно від 0,5 % до близько 20 % по масі, сприятливо впливає на первинну силу зчеплення клейкого фіксатора 12 з підкладкою 14 упаковки таким чином, що первинна сила зчеплення з підкладкою перевищує прилипання при відшаровуванні клейких шарів 30 та 32, і фіксатор 12 не відшаровується після відкривання. Крім того, наповнювач або частки можуть надавати шорсткість поверхні шару підкладки, щоб він міг вільно сковзати по металевих поверхнях пакувального устаткування без зчеплення з ними, що 9 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 дозволяє зменшити або виключити застосування в плівці поліпшуючої ковзання добавки. Відповідно до деяких підходів внутрішній ущільнюючий шар, що утримує наповнювач, має більш високий ступінь шорсткості поверхні, наприклад, середню шорсткість від близько 1500 ангстрем до близько 5000 ангстрем. Ущільнюючий шар також може мати більш високий модуль пружності при розтягуванні, ніж шари без наповнювача. Відповідно до деяких підходів внутрішній ущільнюючий шар має модуль пружності при розтягуванні від близько 500 до близько 2000 Мпа. Необов'язковий компонент підкладки 14 упаковки може містити мігруючу добавку, що поліпшує ковзання, яка допомагає знижувати коефіцієнт тертя між плівкою та іншими поверхнями, за рахунок чого підкладка може вільно сковзати по металевих або власних поверхнях. Відповідно до однієї з особливостей винаходу може використовуватися поліпшуюча ковзання добавка на основі ерукаміду (тобто первинного аміду ненасичених жирних кислот). У відомих з рівня техніки плівках поліпшуючі ковзання добавки використовуються у великих кількостях від 2000 частин/млн. до 7000 частин/млн., однак, було встановлено, що при такому високому вмісті клейкий матеріал 12 із важкістю зчіплюється з низькоенергетичною поверхнею плівки, оскільки поліпшуюча ковзання добавка блокує ділянки поверхні, на яких може відбуватися прилипання. Проте, за рахунок застосування наповнювача можна значно знизити кількість використовуваної поліпшуючої ковзання добавки, наприклад, до рівня менше ніж близько 1000 частин/млн. В інших випадках плівка містить менше ніж близько 700 частин/млн. поліпшуючої ковзання добавки або в інших випадках не містить поліпшуючу ковзання добавку. Оскільки за рахунок застосування наповнювача знижується коефіцієнт тертя між плівкою та іншими поверхнями, тобто забезпечується ефект, що раніше досягався за рахунок застосування поліпшуючої ковзання добавки, поліпшуюча ковзання добавка може використовуватися в меншій концентрації або не використовуватися. За рахунок використання поліпшуючої ковзання добавки в меншій кількості, ніж звичайно також можна підсилити зчеплення отвердженого покриття з підкладкою як первісне, так і з часом, оскільки зменшується кількість добавки, що заважає зчепленню покриття з підкладкою. Без зв'язку з якою-небудь обмежуючою теорією передбачається, що аміди жирних кислот, які містяться в поліпшуючих ковзання добавках, які є низькомолекулярними компонентами, здатні мігрувати на поверхню плівки, впливаючи на міцність зчеплення між поверхнею плівки та клейким фіксатором 12. Хоча шляхом обробки коронним розрядом або вогневою обробкою можна спочатку випалювати будь-які аміди жирних кислот на поверхні плівки та тим самим забезпечувати первісну високу силу зчеплення клейкого матеріалу, згодом на поверхню плівки можуть мігрувати додаткові аміди жирних кислот, у результаті чого знижується сила зчеплення протягом тривалого строку зберігання. Крім того, на ділянки поверхні клейкого матеріалу також можуть мігрувати великі кількості поліпшуючої ковзання добавки, що може негативно впливати на міцність і силу зчеплення між ними. Крім того, до нанесення клейкого матеріалу на підкладку 14 упаковки поверхня підкладки може бути піддана попередній обробці з метою збільшення поверхневої енергії і(або) нанесення ґрунтувального шару. Наприклад, обробка поверхні може включати обробку коронним розрядом, плазмову обробку, вогневу обробку і т.п., або також можуть використовуватися хімічні покриття, такі як ґрунтувальні шари або підсилювачі прилипання. При обробці коронним розрядом може збільшуватися поверхнева енергія підкладки, у результаті чого поліпшується здатність покриття зчіплюватися та залишатися зчепленим з підкладкою. Попередня обробка коронним розрядом може включати обробку іонною хмарою, що окисляє поверхню та робить її сприйнятливою до покриття. У результаті попередньої обробки коронним розрядом в основному відбувається окислювання реакційно-активних ділянок полімерної підкладки. У випадку обробки коронним розрядом в ідеалі поверхнева енергія після обробки повинна становити близько 36-40 2 дин/см або більше на момент нанесення покриття. Без зв'язку з якою-небудь теорією припускається, що обробка поверхні підкладки коронним розрядом допомагає забезпечувати міцне зчеплення між шаром покриття та поверхнею підкладки внаслідок збільшення поверхневої енергії підкладки. Крім цього, обробка коронним розрядом у поєднанні з низькою концентрацією поліпшуючої ковзання добавки та використанням сполуки, що наповнює, у плівковій підкладці 14 забезпечує міцне зчеплення між повторно закупорюваним фіксатором та підкладкою. Щодо способу нанесення покриття, рідка сполука для нанесення покриття може бути нагрітою до певної температури від близько 86 °F (30 °C) до близько 190 °F (88 °C), краще від близько 120 °F (49 °C) до близько 160 °F (71 °C) для того, щоб вона мала досить низьку в'язкість для нанесення на підкладку 14 упаковки покриття методом трафаретного флексографського друку, ротаційного глибокого друку або шліцьовим методом. Як зазначено вище, підкладка 14 упаковки може містити диспергований у ній (щонайменше на деяких ділянках або шарах) наповнювач і поліпшуючу ковзання добавку у кількості менше ніж близько 1000 частин/млн., що 10 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 міститься в полімерній плівковій підкладці. Після нанесення рідкої сполуки на підкладку вона може бути отвердженийа ультрафіолетовим випромінюванням, в результаті чого утворюється твердий повторно закупорюваний клейкий фіксатор. Відповідно до однієї з особливостей винаходу може використовуватися ультрафіолетове випромінювання (випромінювання з довжиною хвиль від близько 10 нм до близько 400 нм) з енергією випромінювання від близько 2 2 2 100 мгдж/см до близько 800 мгдж/см , в інших випадках від близько 400 мгдж/см до близько 2 730 мгдж/см . Як показано в наведених далі прикладах, було встановлено, що отвердження УФвипромінюванням є бажаним, оскільки інші форми отвердження (такі як електронно-променеве отвердження) в цілому не забезпечують бажане зчеплення та відшаровування в описаному вище діапазоні СКК. Відповідно до однієї з особливостей отвердження УФ-випромінюванням у складі для нанесення покриття може використовуватися фотоініціатор, що містить суміш похідних бензофенону та сполуки-синергіста, в результаті чого можуть утворюватися вільні радикали. В системах полімеризації, що ініціюються вільними радикалами, реакція отвердження зупиняється в момент припинення дії джерела УФ-випромінювання. Однією з альтернатив ствердженню УФ-випромінюванням є катіонно-ініційована полімеризація. Системи катіонноініційованої полімеризації, у яких для зшивання епоксидів або складних вінілових ефірів використовуються фотоініціатори, такі як онієві солі або інші кислотні каталізатори, що активуються за допомогою УФ, відрізняються від систем, що ініціюються вільними радикалами тим, що реакція отвердження триває навіть після припинення дії джерела УФ-випромінювання. Як згадано вище, повторно закупорюваний фіксатор 12 на основі клейкого матеріалу в цілому має силу опору відшаровуванню або силу зчеплення, що дозволяє протилежним шарам 30 та 32 зчіплюватися один з одним для закупорювання або повторного закупорювання упаковки 10. Наприклад, щоб закупорити або закрити упаковку, споживач може притиснути (як показано стрілками 33 на Фіг. 4) два протилежних шари один до одного, які показані притиснутими один до одного на Фіг. 5Б. Відповідно до одного з підходів зчеплення між клейкими шарами 30 та 32 в цілому є достатнім для з'єднання шарів 30 та 32 один з одним, а в деяких випадках їхнього герметичного ущільнення. Мається на увазі, що в контексті даного винаходу термін герметичне ущільнення означає в цілому повітронепроникне ущільнення. В одному із прикладів вибраний самоклеючий матеріал (СКМ), що утворює шари 30 та 32, може мати первісну міцність або силу зчеплення при відшаровуванні від близько 200 г/дюйм (78,74 г/см) до близько 900 г/дюйм (354,72 г/см) (або грам на лінійний дюйм, г/лд), а в деяких випадках від близько 200 г/дюйм (78,74 г/см) до близько 400 г/дюйм (157.48 г/см) при вимірюванні методом F згідно з ASTM D3330/D3330M-04; тим не менш, повторно закупорюваний фіксатор 12 може мати інші величини опору відшаровуванню залежно від конкретного застосування або конкретного методу вимірювання. Відповідно до однієї з особливостей винаходу кращий опір відшаровуванню становить від близько 280 г/лд (110,24 г/лсм) до близько 800 г/лд (314,96 г/лсм). Більш високий опір відшаровуванню (тобто більше ніж близько 900 г/лд (354,72 г/лсм)) в цілому є надмірним для деяких упаковок, використовуваних як упаковка, що розкупорюється та повторно закупорюється, оскільки при розриві когезійних зв'язків при таких великих величинах опору відшаровуванню може бути ушкоджена підкладка. Вибраний СКМ також може мати силу зчеплення при наступному відшаровуванні (збереження прилипання) у кращому варіанті після п'яти операцій відкривання/закупорювання щонайменше близько 200 г/лд (78,74 г/лсм) або в інших випадках щонайменше від близько 30 % до близько 200 % величини зчеплення при першому відшаровуванні, і як мінімум від близько 50 г/дюйм (19.69 г/см) до близько 200 г/дюйм (78,74 г/см), при цьому наступні відшаровування являють собою закупорювання-повторне закупорювання, що здійснюється після первісного відкривання упаковки 10 і розділення повторно закупорюваного фіксатора 12. Фіксатор 12 на основі клейкого матеріалу також у кращому варіанті має відносно низьку липкість, що дозволяє зводити до мінімуму та у кращому варіанті обмежувати прилипання фіксатора 12 до небажаних матеріалів (тобто забруднення) і до поверхонь, таких як частки їжі, поверхням формуючого устаткування, валикам і т.п. Відповідно до одного з підходів, клейкий матеріал може мати показник липкості до небажаних поверхонь, що не перевищує близько 5 фунт/кв. дюйм (0,4 кг/кв. см) при попередньому навантаженні близько 4,5 фунтів відповідно до методу випробування на липкість ASTM D2979. Відповідно до іншого підходу покриття зі СКМ може мати показник липкості, що не перевищує близько 15 фунт/кв. дюйм (1,1 кг/кв. см) при попередньому навантаженні близько 10 фунтів (4,5 кг). Проте, показник липкості також може змінюватися залежно від конкретного СКМ і його застосування, а також використовуваного методу вимірювання. Відповідно до іншої системи показників липкість фіксатора 12 на основі клейкого матеріалу вимірюють із використанням модифікованого варіанта випробування ASTM 11 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 D3121 з кулькою, що котиться, при цьому клейкий матеріал має липкість, при якій кулька проходить відстань від близько 1 дюйма (2,5 см) до близько 8 дюймів (20,3 см). У деяких випадках відстань, що проходить кулька, становить до близько 14 дюймів (35,6 см). Модифіковане випробування D3121 додатково пояснене далі, а також у прикладах. Навіть при таких відносно низьких показниках липкості відносно небажаних поверхонь клейкі шари 30 та 32 все ж таки мають досить високу первинну силу зчеплення з підкладкою 14, що утворює передній і задній елементи 16 та 18, у результаті чого клейкі шари 30 та 32 переважно не відшаровуються від неї при відкриванні упаковки 10. Відповідно до одного з підходів первинна сила зчеплення клейких шарів 30 та 32 з підкладкою 14 упаковки на їхній границі 38 в цілому перевищує власний опір відшаровуванню зв'язного матеріалу. Наприклад, вибраний зв'язний матеріал має первинний опір відшаровуванню від плівкової підкладки, що утворює передній і задній елементи 16 та 18, що перевищує опір відшаровуванню шарів 30 та 32, і в цілому становить більше ніж близько 600, в інших випадках близько 900 г/дюйм (354,72 г/см). У деяких інших випадках він становить більше ніж близько 1000 г/дюйм (393.70 г/см), а в деяких випадках більше ніж близько 1200 г/дюйм (472.44 г/см). В інших випадках первинний опір відшаровуванню може становити від близько 600 (236,22 г/см) до близько 1200 г/дюйм (472.44 г/см) (у деяких випадках від близько 600 (236,22 г/лсм) до близько 900 г/лд (354,72 г/лсм)). Разом з тим, опір відшаровуванню також може змінюватися залежно від підкладки 14, СКМ та інших факторів. Крім цього, додатково передбачено, що міжповерхневе, механічне або хімічне зчеплення клейких матеріалів 30 та 32 з підкладкою 14 може бути посилене за рахунок конкретних структур матеріалів підкладки 14, щоб збільшити поверхневу енергію зчеплення, як в цілому описано вище. Як зазначено вище, підкладкою 14 може бути одношарова або багатошарова плівка, і в такому випадку бажано, щоб щонайменше внутрішній шар плівкової підкладки 14, що утворює передній і задній елементи 16 та 18, складався із суміші полімерів, що містить співполімер етилену та вінілацетату (EVA) і лінійний поліетилен низької щільності (LLDPE). Якщо також використовується добавка або частки підсилюючого прилипання наповнювача, вони у кращому варіанті дисперговані щонайменше в цьому внутрішньому шарі (тобто внутрішньому шарі із суміші EVA/LLDPE). У кращому варіанті EVA є переважаючим компонентом суміші та міститься в кількості від близько 65 % до близько 90 %, a LLDPE є другорядним компонентом та утримується в кількості від близько 5 % до близько 25 %. У кращому варіанті підкладка, внутрішній шар і(або) шар із суміші EVA/LLDPE мають низькі концентрації поліпшуючих ковзання добавок (які зазвичай додають в підкладку для одержання коефіцієнта тертя, застосовного для обробки підкладки на формувально-фасувально-закупорювальних автоматах). Варто врахувати, що такі добавки можуть містити певні кількості амідів жирних кислот, при цьому було встановлено, що такі з'єднання здатні впливати на силу зчеплення зв'язних матеріалів з підкладкою. У зв'язку із цим відповідно до одного з підходів підкладка 14 може містити менше ніж близько 1000 частин/млн. амідів жирних кислот (тобто поліпшуючих ковзання добавок), диспергованих у внутрішньому шарі або в деяких випадках у всій підкладці 14. Без зв'язку з якою-небудь обмежуючою теорією, як згадано вище, припускається, що аміди жирних кислот, які є низькомолекулярними компонентами, здатні мігрувати на поверхню підкладки, впливаючи на міцність зчеплення між поверхнею підкладки та зв'язуючими матеріалами. Хоча шляхом обробки коронним розрядом або вогневою обробкою можна спочатку випалювати будь-які аміди жирних кислот на поверхні підкладки та тим самим забезпечувати первісну високу силу зчеплення СКМ, згодом на поверхню підкладки можуть мігрувати додаткові аміди жирних кислот, у результаті чого знижується сила зчеплення протягом тривалого строку зберігання. Таким чином, бажано знизити вміст амідів жирних кислот у підкладці (у внутрішніх шарах або у всій підкладці) до рівня близько 1000 частин/млн., при якому забезпечується як висока первісна сила зчеплення, так і висока довгострокова сила зчеплення, оскільки згодом на поверхню підкладки мігрує дуже невелика кількість цих домішок. Як альтернатива, також можуть використовуватися різновиди складу підкладки в сполученні з іншими способами обробки поверхні (обробкою коронним розрядом, плазмовою обробкою, вогневою обробкою та т.п.) або іншими покриттями залежно від вимоги конкретного застосування. Відповідно до одного з підходів як гнучкі плівки, що утворюють передній і задній елементи 16 та 18, може використовуватися плівка на основі поліетилену товщиною від близько 0,5 мл до близько 5 мл, у деяких випадках товщиною близько 3 мл. На Фіг. 8 проілюстрована одна з можливих гнучких плівок, що утворюють передній і задній елементи 16 та 18, що являє собою багатошарову спільноекструдовану плівку, що має структурну основу з одного або декількох 12 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 шарів (показані два) поліетилену 702 високі щільності (HDPE), і внутрішній або клейкий прийомний шар (такий як описаний вище ущільнюючий шар), що являє собою термосклеюваний шар 704 з EVA/LLDPE, заповнений частками 706 підсилюючого прилипання наповнювача. Відповідно до цього підходу клейкий фіксатор 12 наносять на внутрішній термосклеюваний шар 704 з EVA/LLDPE, що утворює внутрішню поверхню упаковки 10. Як показано на Фіг. 8, розміри часток 706 підсилюючого прилипання наповнювача, яким може бути органоглина, в цілому перебільшені для наочності, але припускається, що вони дисперговані у внутрішньому або ущільнюючому шарі 704 з EVA/LLDPE і що щонайменше деякі із часток підсилюючого прилипання наповнювача (позначеного позицією 708 на кресленнях), наприклад, можуть щонайменше частково виходити або виступати назовні із зовнішньої поверхні 710 шару 704 з EVA/LLDPE, як в цілому описано в заявці 12/435768, зміст якої у всій повноті в порядку посилання включено в дану заявку. Як альтернатива, частки підсилюючого прилипання наповнювача можуть не виходити на поверхню 708, а можуть утворювати більш шорсткувату зовнішню поверхню, за рахунок чого збільшується площа поверхні для зчеплення із клейким матеріалом. Без зв'язку з якою-небудь обмежуючою теорією, частки підсилюючого прилипання наповнювача 708, що виходять на поверхню або виступають назовні з поверхні, у поєднанні з обробкою коронним розрядом і(або) застосуванням певних носіїв для наповнювача можуть сприяти зчепленню фіксатора з підкладкою, за рахунок чого може бути забезпечена ефективна первинна сила зчеплення з підкладкою, що перевищує міцність зчеплення при відшаровуванні двох клейких шарів 30 та 32. В цілому, коли міцність зчеплення при відшаровуванні двох клейких шарів 30 та 32 становить менше ніж приблизно від 600 г/дюйм (236,22 г/см) до близько 900 г/дюйм (354,72 г/см), під час повторюваних циклів відшаровування/повторного закупорювання не відбувається розшаровування фіксатора та підкладки у випадку застосування описаних наповнювачів та ущільнюючих структур. Таким чином, первинна сила зчеплення клейких шарів 30 та 32 з підкладкою, що містить частки 706 підсилюючого прилипання наповнювача, становить більше близько 600 г/лд (236.22 г/лсм), у деяких випадках більше близько 900 г/лд (354,72 г/лсм), як описано вище. В інших випадках і без зв'язку з якою-небудь обмежуючою теорією, збільшення первинної сили зчеплення між клейким матеріалом і підкладкою може відбуватися за рахунок дифузії рідкого або неотвердженого клейкого матеріалу в зазори, порожнечі або інші проміжки між частками підсилюючого прилипання наповнювача (такі як проміжки між пластинками органоглини) і, зокрема, у цих зазорах, порожнечах або інших проміжках між частками наповнювача вони щонайменше частково виходять на поверхню підкладки. У результаті наступної полімеризації рідкий клейкий матеріал, що дифундував, перетворюється у твердий клейкий матеріал, який може бути з'єднаний, зв'язаний або іншим способом зчеплений із частками підсилюючого прилипання наповнювача, щоб збільшити первинну силу зчеплення з підкладкою. В інших випадках і також без зв'язку з якою-небудь теорією збільшення первинної сили зчеплення також може відбуватися за рахунок спорідненості полярних клейких ділянок до полярних часток наповнювача. В цілому, частки наповнювача мають більшу полярність, ніж підкладка й, отже, забезпечують більш сильне зчеплення з нею. За рахунок застосування фіксатора на основі клейкого матеріалу та описаних підкладок може бути отриманий повторно закупорюваний фіксатор на основі клейкого матеріалу, здатний багаторазово відкриватися та закупорюватися без відшаровування від протилежних ділянок 16 та 18, що має стабільність у часі та забезпечує в цілому повторювані результати навіть після забруднення сторонніми матеріалами, такими як крихти харчових продуктів. Навіть при забрудненні фіксатора на основі клейкого матеріалу крихтами харчових продуктів або харчовим маслом, у запропонованих у винаході фіксаторів на основі клейкого матеріалу не відбувається втрата когезивних властивостей, що робить їх непридатними для використання. Відповідно до одного з підходів запропоновані у винаході клейкі фіксатори зберігають силу зчеплення або аутогезії при відшаровуванні у випадку забруднення продуктом, крихтами харчових продуктів, маслами та т.п. від близько 50 г/дюйм (19,69 г/см) до близько 900 г/дюйм (354,72 г/см) і мають силу залишкового прилипання або зчеплення після забруднення, що становить щонайменше близько 20 %, у деяких випадках від близько 30 % до близько 150 % сили зчеплення при відшаровуванні до забруднення. У контексті даного винаходу сила залишкового прилипання або зчеплення є вираженим у відсотках показником опору відшаровуванню після безпосереднього контакту поверхні клейкого матеріалу із частками їжі відносно опору відшаровуванню чистого або незабрудненого фіксатора. Може бути отриманий повторно закупорюваний фіксатор, який може бути розшарований і повторно закупорений щонайменше від 5 до 10 і у кращому варіанті більше разів, але при цьому зберігає властивості низької липкості та повторного закупорювання. Крім того, після взаємного 13 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 контакту поверхонь повторно закупорюваного фіксатора він здатний знову демонструвати всі або деякі зі своїх величин опору первісному відшаровуванню. Залежно від кінцевого складу використовуваного клейкого покриття повторно закупорюваний фіксатор здатний відновлювати свій опір відшаровуванню вже при дво-трихвилинному інтервалі між циклами розкупорюванняповторного закупорювання. Проте, у деяких випадках для відновлення опору відшаровуванню можуть знадобитися більш короткі або довгі часові інтервали між циклами розкупорюванняповторного закупорювання. У деяких випадках опір відшаровуванню повторно закупорюваного фіксатора може фактично збільшуватися при тривалому контакті між протилежними клейкими шарами. Як показано на Фіг. 4-5Б, щоб закрити упаковку 10, користувач за допомогою пальців (або автомат на стадії закупорювання під час операцій наповнення упаковок) стискає передній і задній елементи 16 та 18 у напрямку стрілок 33, як показано на Фіг. 4, щоб зчепити протилежні клейкі шари 30 та 32 і створити когезійний зв'язок між ними та тим самим герметично закрити упаковку 10. Щоб відкрити упаковку 10, користувач або автомат розшаровує ділянки 56 упаковки (Фіг. 5Б), розташовані над фіксатором 12, у протилежних напрямках 57, щоб відокремити клейкий шар 30 від клейкого шару 32. Відповідно до одного з підходів шари 30 та 32 розраховані на багаторазове закупорювання та повторне розкупорювання, а в деяких випадках шари 30 та 32 у кращому варіанті мають достатню конструктивну цілісність і цілісність з'єднання для закупорювання та розкупорювання від близько 5 до близько 10 і більше разів. Разом з тим, конкретні шари та упаковки можуть бути розраховані на розкупорювання та закупорювання будь-яку кількість разів, залежно від конкретної конфігурації, ваги покриття та інших параметрів зв'язних шарів і підкладки упаковки. Упаковка 10, що містить повторно закупорюваний фіксатор 12, може використовуватися для зберігання найрізноманітніших харчових і нехарчових продуктів. Харчові продукти, які можуть зберігатися, включають закусочні продукти, такі як суміші сухофруктів і горіхів, горіхи, насіння, сухофрукти, зернові продукти, печиво, крекер, шоколад, ласощі та т.п. Упаковка 10 також може використовуватися для зберігання напоїв, сиру, круп'яних продуктів, меленої кави, десертів, корму для домашніх тварин і т.п. Інші можливі застосування упаковки 10 можуть включати впаковування різних виробів, для яких вигідно повторне закупорювання та можливість багаторазового відкривання. Вони можуть включати нехарчові продукти, такі як ґрунт для горшкових культур, пакети для сендвічів, комплекти для надання першої допомоги, гайки та гвинти, канцелярські товари, чистячи засоби, засоби для прання, одноразовий посуд і прилади, компакт-диски і(або) DVD-диски, іграшки, набори для ліплення, комплекти для декоративноприкладного мистецтва, електрокомплекти та т.п. Зрозуміло, можлива безліч інших прикладів. Описаний клейкий фіксатор також може застосовуватися, крім упаковок, наприклад, у випадку споживчих товарів, для яких потрібно багаторазово використовуваний фіксатор. Наприклад, клейкий фіксатор може використовуватися як фіксатор для одноразових пелюшок, фіксатор для спортивного взуття, фіксатор для застібок на верхньому одязі, фіксатор для кишень або елементів одягу, фіксатор для канцелярських або шкільних товарів, таких як швидкозшивачі та папки, фіксатор для туристичних наметів або рюкзаків, як перевстановлювані етикетки або мітки на стендах і картах для навчальних посібників/шкільних навчальних матеріалів, фіксатор для виробів декоративно-прикладного мистецтва, таких як альбоми газетних вирізок, перевстановлюваний фіксатор для комплектів настільних ігор або перевстановлюваний простий в застосуванні та видаленні кріплення для обв'язування товарів при транспортуванні. Розглянемо Фіг. 6 та 7, на яких проілюстрований приклад відповідного процесу 500, який може застосовуватися для нанесення покриття на підкладку з розташованим на ній повторно закупорюваним фіксатором 12. Нанесення шарів 30 та 32 на підкладку 14 може здійснюватися методом покриття розчином, друку, ротаційного глибокого друку або флексографського друку. Варто врахувати, що залежно від вимог конкретного застосування також можуть використовуватися інші способи нанесення покриття. Відповідно до цього підходу підкладкою з розташованим на ній закупорюючим засобом може бути плівка у вигляді рулону, що потім подають у формувально-фасувально-закупорювальні автомати для формування упаковки. У цьому прикладі процесу 500 може використовуватися підкладка 14 у вигляді рулону 502 несучої плівки, якою може бути одношарова або багатошарова плівка, що містить EVA/LLDPE як внутрішній шар 504, на який будуть нанесені клейкі матеріали. Потім плівку розмотують і направляють на першу ділянку 506 нанесення покриття, на якій на неї може наноситися клейкий фіксуючий шар. Наприклад, рідка клейка суміш може наноситися на перший гравірований валик або барабан 510, який подає рідкий СКМ на другий або друкуючий гумовий валик або барабан 512, на який нанесене зображення або відбиток 514, що відповідає конфігурації, розміру та 14 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 формі клейкої смуги, що наноситься на плівку. Другий барабан 512 подає СКМ на плівкову підкладку, що рухається, в результаті чого на полотні формується перша смуга такого, що містить СКМ матеріалу 516. Рідкий СКМ може мати такі властивості, як в'язкість від близько 10 000 сП до близько 50 000 сП при кімнатній температурі (20-25 °C) і менше ніж близько 2 000 сП при температурі близько 70-75 °C. Покриття з рідкого СКМ у кращому варіанті наносять при температурі близько 160 °F (71 °C), але також від близько 86 °F (30 °C) до близько 190Т (88 °C). Після проходження через ділянку 520 грубного сушіння (яка може використовуватися для помірного нагрівання, щоб сприяти розтіканню та вирівнюванню покриття) полотно 14 може бути спрямоване на ділянку 521 отвердження УФ-випромінюванням для отвердження нанесеного фіксуючого шару. На ділянці 521 може використовуватися ультрафіолетове випромінювання з довжиною хвилі від близько 10 нм до близько 400 нм та енергетичною 2 2 одиницею дози від близько 100 мгдж/см до близько 800 мгдж/см , а в деяких випадках від 2 2 близько 400 мгдж/см до близько 730 мгдж/см . Після отвердження рідкий шар покриття утворює твердий клейкий фіксатор 12 на підкладці 14 упаковки. Потім, якщо це застосовно до конкретної форми підкладки 14, підкладка 14 може бути змотана у проміжний рулон 522 для зберігання або переміщення на наступну ділянку формування упаковки, таку як процес 600 формування, заповнення та запечатування, в цілому проілюстрований на Фіг. 7. Розглянемо Фіг. 7, на якій проілюстрований один із прикладів формувально-фасувальнозакупорювального автомата 600, у якому використовується отриманий у результаті здійснення однієї з форм процесу 500 проміжний рулон 522 (який може бути розділений або розрізаний на смуги відповідного розміру до здійснення процесу 600) для формування одного із прикладів герметизованої упаковки 602. У цьому прикладі використовують процес вертикальної розфасовки або потокового обгортання, у ході якого підкладку 14 обертають навколо трубки 604 для наповнення. За допомогою першого агрегату 606 для термозварювання може формуватися перший поздовжній зварений шов 607. Потім за допомогою другого агрегату 608 для поперечного термозварювання з вбудованим оздоблювальним інструментом може формуватися другий та третій поперечні зварні шви 609 та 611. Як показано на Фіг. 7, шов 609 виконаний нижче клейкого повторно закупорюваного фіксатора 613, створеного, як це описано вище, але шов 609 також може бути виконаний вище або як вище, так і нижче клейкого повторно закупорюваного фіксатора 613. Нарешті, за допомогою вбудованого в агрегат 608 для поперечного термозварювання оздоблювального інструмента підкладка 14 може бути розрізана між клейким повторно закупорюваним фіксатором 613 і нижнім швом 611 сусідньої упаковки, щоб тим самим відокремити упаковку, що вже була заповнена та герметизирована, від наступної упаковки, що знаходиться в процесі заповнення. Варто врахувати, що проілюстровані на Фіг. 6 та 7 процеси є лише прикладами застосовних способів формування і(або) наповнення упаковок, що мають повторно закупорюваний фіксатор 12 на основі УФ-отверджуваного клейкого матеріалу. Залежно від вимог конкретного застосування також можуть застосовуватися інші способи. Суміші для нанесення покриття, використовувані для формування повторно закупорюваного фіксатора 12 на основі УФ-отверджуваного клейкого матеріалу, можуть необов'язково містити одну або кілька добавок або інертних барвників для зміни зовнішнього вигляду фіксатора 12. Наприклад, відповідно до одного з підходів фіксатор 12 може містити двоокис титану. Такі необов'язкові добавки можуть полегшувати розпізнавання стрічок клейкого матеріалу на протилежних ділянках за рахунок меншої проникності клейкого матеріалу та тим самим сприяти більш легкому повторному закупорюванню фіксатора, оскільки споживачеві буде легше виявляти протилежні смуги фіксатора. Відповідно до деяких особливостей винаходу упаковка може бути створена способом 800 і(або) способом 900, які в цілому проілюстровані на Фіг. 9 та 10. Відповідно до одного з підходів, як в цілому показано на Фіг. 9, на стадії 802 на підкладку упаковки відповідно до відповідного трафарету наносять клейкий матеріал з низькою липкістю, що має описану вище конфігурацію, з метою розміщення на ній фіксатора 20 на основі клейкого матеріалу. Потім на стадії 804 клейкий матеріал з низькою липкістю отверджують на підкладці упаковки, наприклад, методом отвердження УФ-випромінюванням. Після того, як фіксатор 20 на основі клейкого матеріалу нанесений та отверджений, на стадії 806 з підкладки може бути сформована упаковка 10 з конкретної конструкції, яка може мати будь-яку застосовну форму, включаючи форми, показані на Фіг. 1-3. Після формування упаковки 10 вона може бути наповнена, наприклад, харчовими продуктами та т.п. Як альтернатива, в окремих випадках спочатку може формуватися упаковка, а потім на неї може наноситися клейкий матеріал. На Фіг. 10 показаний оснований на іншому підході спосіб 900 виготовлення підкладки, застосовної для формування більш твердої упаковки, такої як показана на Фіг. 3А- 3У. Спочатку 15 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 на стадії 902 на різні внутрішні або зовнішні поверхні підкладки, якою може бути паперовий картон і т.п., методом друку або іншим способом наносять графіку, покриття, шари і(або) буквено-цифрові позначення. На цій стадії 902 на підкладку також може наноситися верхній лаковий шар, полімерне покриття та т.п., як це описано вище. Верхній лаковий шар або покриття може містити описаний вище наповнювач, якщо він є необхідний для посилення зчеплення клейкого матеріалу з упаковкою. Це може робитися будь-яким застосовним методом, включаючи, наприклад, шліцьовий метод нанесення покриття, флексографський друк або глибокий друк. Потім надруковане і(або) нанесене покриття висушують на стадії 906, в результаті чого на підкладку застосовним способом, таким як шліцьовий метод нанесення покриття, флексографський друк та глибокий друк і т.п. може бути нанесений клейкий матеріал з низькою липкістю, такий як описаний вище. Після цього клейкий матеріал з низькою липкістю гтверджують на стадії 908. Після отвердження підкладку розрізають на стадії 910 на одну або кілька заготовок або інших структур упаковки з використанням будь-якого застосовного засобу, такого як один або декілька вирубних штампів, ротаційних штампів, лазерів і т.д., і зберігають до використання в майбутньому. Коли заготовки потрібно використовувати, на стадії 912 їх подають на пакувальну лінію. Як альтернатива, формування заготовок може здійснюватися на самій пакувальній лінії. На стадії 914 на пакувальній лінії формують упаковку бажаної форми 914 шляхом згинання заготовки по різних лініях згину, нанесення довговічного клейкого матеріалу на ділянки, що перекривають одна одну, і їхні з'єднання один з одним. Після того, як упаковка створена, вона може бути наповнена на стадії 916 одним або декількома продуктами, такими як харчові продукти, і закрита для подальшого зберігання, транспортування та викладення. Потім на стадії 918 наповнені упаковки обертають прозорою плівкою, що облягає, і на стадії 920 разом з іншими обгорненими упаковками поміщають у герметичний зовнішній загальний пакет або упаковку. На стадії 922 безліч зовнішніх загальних мішків або упаковок поміщають в одну або декілька коробок та відвантажують споживачеві, магазину роздрібної торгівлі, продавцеві та т.п. Як альтернатива, клейкий матеріал з низькою липкістю може наноситися на більш пізніх стадіях процесу, наприклад, після здійснення стадії 910 вирубним штампуванням, після стадії 914 формування і(або) після стадії 918 наповнення залежно від вимог конкретного застосування. Відповідно до іншого підходу описані повторно закупорювані клейкі матеріали з низькою липкістю можуть мати переважно такі ж показники липкості (або липкості, що принаймні відчувається) і(або) поверхневої енергії, як і підкладка без використання клейкого матеріалу з низькою липкістю. Наприклад, повторно закупорюваний клейкий матеріал з низькою липкістю при його торканні споживачем може мати переважно такий же показник липкості або щонайменше показник липкості, що принаймні відчувається, як і підкладка без покриття або сусідня з ним плівка. Відповідно до одного з підходів для демонстрації цього може використовуватися випробування на липкість із кулькою, що котиться, у результаті якого одержують переважно однакові показники для клейкого матеріалу з низькою липкістю та плівки без покриття. Наприклад, при випробуванні на липкість із кулькою, що котиться, (описане вище в прикладах) клейкого матеріалу з низькою липкістю шлях пробігу кульки може становити близько 14 дюймів (35,6 см). При випробуванні на липкість із кулькою, що котиться, плівки без покриття (тобто без клейкого матеріалу) шлях пробігу кульки може становити 16-17 дюйма (40,6-43,1 см) (у середньому). У деяких випадках показники, отримані в результаті випробування на липкість із кулькою, що котиться, клейкого матеріалу з низькою липкістю, можуть бути всього приблизно на 12-17 % нижче показників плівки без покриття. Відповідно до інших підходів для демонстрації подібності поверхонь клейкого матеріалу та плівки без покриття може використовуватися поверхнева енергія клейкого матеріалу з низькою липкістю, яка може бути переважно такою ж, як у плівки без покриття. Відповідно до одного з підходів, наприклад, поверхнева енергія клейкого матеріалу з низькою липкістю м плівки без 2 покриття може в обох випадках становити від близько 36 до близько 38 дин/см , а в інших 2 випадках близько 36 дин/см . Переваги та варіанти втілення фіксатора та упаковки, описаних у винаході, будуть додатково проілюстровані наступними прикладами; проте, конкретні умови, схеми обробки, матеріали і їхні кількості, наведені в цих прикладах, а також інші умови та подробиці не слід інтерпретувати з метою необґрунтованого обмеження фіксатора, упаковки та способів. Всі відсоткові значення наведені по масі, якщо не зазначене інше. Приклади Приклад 1 Була випробувана сумісність і стійкість при зберіганні (стабільною є суміш, що не утворює гель і не має видимих ознак поділу після зберігання протягом до 3 діб в умовах кімнатної 16 UA 112280 C2 температури) різних сумішей акрилових олігомерів, що регулюють липкість речовин та еластомерних матеріалів. Далі в Таблиці 1 наведені випробувані сполучення та використані сполуки. Таблиця 1 Клейкі сполуки, випробувані на стійкість % компонента в кінцевій клейкій сполуці СпіввідноАкрилоСтійкість ПідсилюПідсилю- Підсилюшення вий ЕластоЕласторідкої суміші вач вач вач клейких олігомер мер при липкості липкості липкості компонентів мер зберіганні (СКК) СпостереНомер А В С D Е F ження через зразка 3 доби Стійкий, без помітного 1 (за 40 15 45 0,67 гелеутвовинаходом) рення, без поділу фаз Стійкий, без отвердже2 (Порівня0 ння через 15 45 40 льний) занадтонизький СКК 3 (Порівняльний) 40 45 15 0,67 4 (Порівняльний) 45 15 40 0 5 (за винаходом) 40 15 25 20 0,67 6 (Порівняльний) 40 15 45 0,67 7 (Порівняльний) 60 8 (Порівняльний) 60 17 1,5 40 0 Нестійкий через поділ фаз; компоненти були несумісні Нестійкий, через поділ фаз і занадто низький СКК Стійкий, без помітного гелеутворення, без поділу фаз Нестійкий, через поділ фаз; компоненти були несумісні. Нестійкий через поділ фаз Нестійкий через утворення гелеподібної структури та занадто низького СКК UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 Були використані наступні компоненти: А = акрилове епоксидоване соєве масло (CN 111 US, Sartomer Company, Екстон, штат Пенсільванія, США). В = метакриловий полібутадієн (RicCKKyl®3500, Sartomer Company). С = аліфатичний акриловий олігомер з підвищеною липкістю (CN 3001, Sartomer Company). Цей компонент являє собою суміш аліфатичного уретанового акрилату та вуглеводневих полімерів, що підвищують липкість. D = співполімер стиролу та бутадієну (Ricon 184, Sartomer Company). Е = аліфатичний уретановий акриловий олігомер з підвищеною липкістю (CN 3211, Sartomer Company). F = підсилюючий липкість концентрат, одержаний зі світлого ароматичного полімеру зі слабким запахом (PRO 11236, Sartomer Company). Співвідношення клейких = (% по масі акрилового олігомеру) матеріалів (СКК) (% по масі еластомеру+ % по масі підсилювача липкості) Стійкість або сумісність цих клейких компонентів може залежати від способу виготовлення, транспортування, внутрішньозаводського зберігання та застосування рідкої суміші для нанесення покриття. Стійкість оцінювалася візуально на підставі зовнішнього вигляду та однорідності спостережуваної сполуки після зберігання протягом трьох діб (близько 72 годин). Було відзначено, що Зразки 1, 2 та 5 з Таблиці 1 являли собою візуально задовільні суміші різних клейких компонентів, які через 3 доби залишалися однорідними, тобто був відсутній помітний на око поділ компонентів або гелеутворення. Хоча Зразок 2 мав стійку сполуку, цей клейкий компонент мав небажане СКК, і в нього було відсутнє належне отвердження (це можна побачити з результатів випробування на отвердження шляхом стирання з використанням МЕК, наведених далі в Таблиці 3 для Зразка 10 з подібним складом). Разом з тим, Зразки 1 та 5 являли собою стійкі клейкі суміші з належним отвердженням, а також необхідним СКК в інтервалі від 0,5 до 1,5. В інших зразках сумішей відбувався поділ фаз, вони ставали занадто грузлими і(або) гелеподібними (Зразок 8 став гелеподібним через 3 доби). Зразок 8 утворив гель, що є ознакою несумісності композиції, утвореної аліфатичним акрилатом або компонентом Е у поєднанні з підсилювачем липкості F. Таким чином, щоб одержати стійкий клейкий матеріал, застосовний для використання за даним винаходом, стійкий клейкий матеріал в цілому повинен відповідати одному з наступних, у деяких випадках декільком з наступних, а в інших випадках усім з наступних умов: містити сумісні компоненти, мати бажане співвідношення клейких компонентів, що піддається отвердженню, і містити всі три компоненти (тобто акриловий олігомер, еластомер і регулюючу липкість речовину). Приклад 2 Виходячи з первісних результатів сумісності клейких матеріалів для стійких сполук з Прикладу 1, ці сполуки додатково уточнили, в результаті чого одержали п'ять сполук клейких покриттів, які у всіх випадках протягом щонайменше 24 годин зберігали стійкість як суміш компонентів, зазначених у Таблиці 2. Таблиця 2 Уточнені клейкі сполуки % компонента в кінцевій клейкій сполуці АкрилоЕластовий мер олігомер Номер зразка 9 10 11 12 13 Підсилювач липкості А С В 40 40 50 45 15 15 15 D 45 45 20 45 45 5 10 Підсилювач липкості Е Еластомер Підсилювач липкості F 40 18 Співвідношення Стійкість клейких через 24 компонентів години (СКК) 25 0,67 0 0,67 1 0,82 Так Так Так Так Так UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 Компонентами A-F є компоненти з наведеного вище Прикладу 1. Зразки 9 та 10 відповідають Зразкам 1 та 2, відповідно, із Прикладу 1. Зразок 11 є різновидом Зразка 5 із Прикладу1. Інші зразки мали нові сполуки. Після того, як всі п'ять клейких сполук продемонстрували гарну сумісність протягом щонайменше однієї доби, в усі п'ять зразків додали близько 1 % фотоініціатора (Esacure® КТО 46, Lamberti Spa, Італія) і потім піддали додатковому випробуванню. Фотоініціатор складався з рідкої суміші окису триметилбензоїлдифенілфосфіну, а-гідроксикетонів і похідних бензофенону. Потім зразки нанесли на плівкові підкладки, що містять співполімер етилену та вінілацетату (EVA), металоорганічний лінійний поліетилен низької щільності (LLDPE) і близько 12 % композиції на основі органоглини (що містить близько 57-63 % органомодифікованої глини та носій на основі щепленого малеїновим ангідридом лінійного поліетилену низької щільності, PolyOne Corporation, Мак-Генрі, штат Іллінойс, США). Зокрема, підкладка містила близько 77 % по масі (EVA), близько 10 % по масі металоорганічного LLDPE і близько 13 % по масі композиції на основі органоглини. Після нанесення зразків на плівкову підкладку їх піддали отвердженню з використанням ультрафіолетового випромінювання за три проходи під D-лампою, що являє собою лампу з галоїдними сполуками ртуті та заліза. Один прохід під D-лампою відповідав 2 2 опроміненню енергією приблизно від 75 мгдж/см до 100 мгдж/см . Після отвердження покриття був оцінений ступінь отвердження клейкого шару та ефективність зчеплення із плівкою. Ступінь отвердження клейкого матеріалу оцінили методом випробування на опір стиранню з використанням розчинника, відомого як метод випробування на стирання метилетилкетоном (МЕК) згідно з ASTM D5204. Гарним показником отвердження за результатами випробування на стирання МЕК є 100 або більше подвійних стирань, що свідчить про те, що клейкий матеріал був належним чином отверджений й, отже, має опір при його стиранні з використанням МЕК. Погано отверджені клейкі матеріали не мали високий опір стиранню з використанням МЕК (наприклад, 10 або менше подвійних стирань). Результати випробування на стирання з використанням МЕК наведені далі в Таблиці 3. Також досліджувалися липкість та опір первісному відшаровуванню клейких матеріалів, які оцінювалися суб'єктивно. Липкість клейкого шару досліджувалася шляхом дотику до нього, а рівень липкості оцінювався по оцінній шкалі, що включає низький (L), середній (М) і високий (Н) рівень. Аналогічним чином, також по шкалі L, М та Н оцінювалося суб'єктивне зусилля, необхідне для розшаровування зразків вручну. Результати випробування наведені в Таблиці 3. Таблиця 3 Результати випробування на отвердження на первісне прилипання сполук з Таблиці 2 Номер зразка 9 (за винаходом) 10 (Порівняльний) 11 (за винаходом) 12 (Порівняльний) 13 (Порівняльний) 35 40 45 Випробування на стирання МЕК (кількість подвійних стирань) >100 10 >100 100 (помутніння поверхні) 100 (помутніння поверхні) Суб'єктивне випробування на липкість М М-Н М М М-Н Суб'єктивне випробування на відшаровування М М-Н М М М-Н Всі зразки мали щонайменше помірну липкість та опір відшаровуванню. Зразок 10 мав найбільшу суб'єктивну липкість та опір відшаровуванню, але найгірше отвердження, підтверджене показником випробування на стирання МЕК, що становить близько 10, що означає, що після приблизно 10 стирань із використанням МЕК клейкий матеріал відокремився від підкладки. Зразки 12 та 13 помутніли після випробування на стирання МЕК, найімовірніше, через компонент D (співполімеру стиролу та бутадієну), що виходить на поверхню при стиранні з використанням МЕК. Таким чином, хоча Зразки 12 та 13 мають співвідношення клейких компонентів у необхідному діапазоні, компонент D, імовірно, несумісний із двома іншими компонентами й, отже, не є задовільною клейкою сполукою. Бажано було одержати клейкий матеріал із середнім або більш низьким рівнем суб'єктивної липкості, середнім або більш високим рівнем суб'єктивного опору відшаровуванню та показником випробування на стирання МЕК, що становить 100 або більше подвійних стирань без помутніння, що як мінімум демонструють Зразки 9 та 11. Приклад 3 19 UA 112280 C2 5 10 Була випробувана ефективність отвердження трьох різних різновидів клейкої сполуки шляхом нанесення клейкого матеріалу на однакову плівкову підкладку, як описано в Прикладі 2, і потім отвердження трьома різними способами, що включають отвердження УФвипромінюванням ("УФ-отвердження") на промисловому устаткуванні, електронно-променеве отвердження (ЕП) ("ЕП-отвердження") на промисловому устаткуванні подібному до устаткування для УФ-отвердження, але з використанням технології електронно-променевого отвердження, і ЕП-отвердження на лабораторному устаткуванні ("лабораторне ЕПотвердження"). У Таблиці 4 наведений склад трьох випробуваних клейких матеріалів. Порівняння промислової ЕП-системи та лабораторної ЕП-системи здійснювалося через розходження в забезпечуваній ними енергії випромінювання. Як акриловий олігомер використовувався CN 111 US, як еластомер використовувався RicCKKyl® 3500, а як підсилювач липкості використовувався CN 3001, як описано в Прикладі 1. Таблиця 4 Зразки клейкої сполуки Номер зразка 14 (Порівняльний) 15 (за винаходом) 16 (за винаходом) 15 20 25 30 % компонента в кінцевій клейкій сполуці Акриловий Підсилювач Еластомер олігомер липкості 69,2 7,7 23,1 45 15 40 35 15 50 Співвідношення клейких компонентів (СКК) 2,2 0,81 0,53 "УФ-отвердження" полягало в тому, що зразки з покриттям пропускали під ультрафіолетовою лампою зі швидкістю близько 25 футів/хв (7.6 м/хв) у повітряному середовищі та здійснювали від близько 2 до 4 проходів, в результаті чого зразок проходив під ультрафіолетовими лампами від 2 до 4 разів. Один прохід під ультрафіолетовою лампою зі 2 швидкістю 25 футів/хв (7.6 м/хв) відповідав опроміненню енергією близько 100 мгдж/см . "ЕПотвердження" у промисловій системі (Faustel Corporation, Джермантаун, штат Вісконсін, США) здійснювали у середовищі газоподібного азоту зі швидкістю від близько 125 футів/хв (38.1 м/хв) до близько 250 футів/хв (76.2 м/хв) за один прохід, при цьому доза опромінення становила від близько 2 мрад до близько 2,4 мрад, а "лабораторне ЕП-отвердження" також здійснювали в середовищі азоту, але для цього було потрібно від близько 6 до 8 проходів зі швидкістю біля 10 футів/хв (3 м/хв). Загальна сумарна доза опромінення за 6-8 проходів через лабораторну ЕПустановку становила від близько 2 мрад до близько 4 мрад. Варто врахувати, що в деяких випадках для забезпечення високого опору відшаровуванню одного клейкого матеріалу від іншого клейкого матеріалу бажаною є низька якість поверхні клейкого фіксатора. Якщо клейкі матеріали 12 мають ніздрюваті поверхні зі структурою як в апельсиновій кірці, клейкі фіксатори 12 зазвичай добре прилипають один до одного. Було встановлено, що Всі зразки з отвердженим покриттям мали рівні поверхні з порівняно низькою якістю. Після ствердження всіх зразків здійснили їхнє випробування на опір відшаровуванню методом F згідно ASTM D3330/D3330M-04, результати якого наведені далі в Таблиці 5. 35 20 UA 112280 C2 Таблиця 5 Результати випробування опору (УФ у порівнянні з ЕП) відшаровуванню при різних способах отвердження Номер зразка 14 (Порівняльний) 15 (за винаходом) 16 (за винаходом) 5 10 15 20 25 30 35 40 Результати випробування на опір відшаровуванню За винаходом Порівняльні Опір Число Опір Опір Число відшарову- проходів відшаровуванню відшарову- проходів ванню при через при ванню при УФ- через УФЕПЕПлабораторному отвердженні систему отвердженні систему ЕП-отвердженні 200 г/лд 100 г/лд 2 0 г/лд 1 (78,74 г/лсм) (39.37 г/лсм) 480 г/лд 200 г/лд 3,5 0 г/лд 1 (188.98 г/лсм) (78,74 г/лсм) 680 г/лд 200 г/лд 4 0 г/лд 1 (267.72 г/лсм) (78,74 г/лсм) Число проходів через лабораторну ЕП-систему 6-8 проходів 6-8 проходів 6-8 проходів Було неочікувано встановлено, що результати при отвердженні УФ-випромінюванням (Уфотвердження) перевершують результати при обох ЕП-отвердженнях в обох системах. При ЕПотвердженні на промисловій лінії прилипання було повністю відсутнє, тобто опір відшаровуванню становив 0 г/лд. При лабораторному ЕП-отвердженні спостерігалося деяке прилипання, але краще прилипання зі всіх зразків продемонстрували УФ-отверджувані зразки. З точки зору результатів при УФ-отвердженні, Зразки 15 та 16 мали прийнятні показники опору відшаровуванню (тобто 480 г/лд (188.98 г/лсм) та 680 г/лд (267.72 г/лсм), відповідно), тоді як Зразок 14 мав більш низький опір відшаровуванню (тобто 200 г/лд (78,74 г/лсм)). Більш низький опір відшаровуванню Зразка 14, імовірно, пояснюється використанням у ньому клейкої сполуки, співвідношення компонентів якої не входить у необхідний діапазон від 0,5 до 1,5 (тобто співвідношення становило 2,2). Без зв'язку з якою-небудь обмежуючою теорією, припускається, що при отвердженні УФвипромінюванням в умовах навколишнього повітря (із вмістом кисню близько 21 %) забезпечується отвердження Зразка знизу нагору до його поверхні за рахунок посиленого киснем інгібування вільнорадикального отвердження на клейких ділянках по сусідству або поблизу поверхні. Оскільки липкі компоненти є більш аліфатичними по природі, вони мають меншу поверхневу енергію, ніж, наприклад, складноефірні або уретанові компоненти. У деяких випадках хімічні системи, що самоорганізуються, переходять на нижчий енергетичний рівень, якщо мають для цього достатньо часу. У цьому випадку припускається, що менша швидкість УФ-отвердження забезпечує достатній час для міграції липких компонентів покриття в напрямку поверхні. На відміну від цього, при ЕП-отвердженні реакція отвердження протікає з набагато більш високою швидкістю, у результаті чого забезпечується більш випадковий розподіл полімеру, який занадто швидко утворює поперечні зв'язки в зростаючій сітчастій полімерній структурі для того, щоб відбулося значне самовпорядкування, обумовлене поверхневою енергією. Таким чином, характер процесу ЕП-отвердження може бути протилежний характеру процесу УФ-отвердження, при цьому ЕП-отвердження зазвичай протікає в очищеному азотом середовищі та може призводити до більш швидкого отвердження на поверхні та більш повільного поблизу підкладки. Через це може бути отриманий клейкий матеріал із зовсім іншими характеристиками винятково внаслідок способів отвердження, що розрізняються. Зазвичай таке швидке отвердження є бажаним, але у випадку описаних у винаході покриттів таке швидке отвердження є невигідним, оскільки не забезпечує достатнього часу для того, щоб у ході процесу відбулася повна самоорганізація клейких компонентів. Без зв'язку з якою-небудь обмежуючою теорією додатково припускається, що більш повільне отвердження ультрафіолетовим випромінюванням дозволяє зростаючим полімерним блокам самовпорядковуватись, в результаті чого поляризовані полімерні блоки мають спорідненість до підкладки, а неполяризовані полімерні блоки мають спорідненість до поверхні, при цьому за рахунок присутності неполяризованих полімерних блоків поблизу поверхні підкладки клейке покриття зчіплюється та склеюється саме із собою. За рахунок цього на межі клейкий матеріал/підкладка накопичуються клейкі компоненти, які найбільше сумісні із 21 UA 112280 C2 5 плівковою підкладкою, і тим самим підсилюється прилипання до підкладки, що може бути одним із факторів, що сприяють відсутності відшаровування від плівкової підкладки. Приклад 4 Були виготовлені два Зразки 17 та 18, запропонованих у винаході повторно закупорюваних фіксаторів на основі клейкого матеріалу відповідно до Таблиці 6. Обидва зразки клейкого матеріалу порівняли зі стандартним фіксатором із самоклеючого матеріалу (контрольний СКМ, Зразок 19) для упаковки Nabisco Chips Ahoy Snack'n Seal®, що промислово виробляється, який виготовляють зі стандартного СКМ (Fasson 5700, Avery Dennison Corp., Пасадіна, штат Каліфорнія, США). 10 Таблиця 6 Сполуки фіксаторів на основі клейкого матеріалу % компонента в кінцевій клейкій сполуці Зразки 17 (за винаходом) 18 (за винаходом) 15 20 25 30 35 40 45 CN3211 Esacure® KTO46 (Підсилювач (Фотоініціатор) липкості) Співвідношення клейких компонентів (СКК) CN 111 US (Акриловий олігомер) RicCKKyl® 3500 (Еластомер) 35 12 50 3 0,56 35 0 62 3 0,56 Підкладка з нанесеним покриттям містила близько 77,2 % EVA, близько 10 % металоорганічного LLDPE і близько 12,8 % концентрованої сполуки, що наповнює, на основі органоглини РоlуОпе 231-615. Концентрат містив від близько 57 % до близько 63 % органомодифікованої глини та носій, що містить MA-LLDPE і поліетилен. Зразок 17 був отверджений на ділянці отвердження УФ-випромінюванням з використанням середньої 2 світлової енергії близько 730 мгдж/см і із середньою лінійною швидкістю близько 100 футів/хв (30,5 м/хв) при середній температурі в сушильній печі 130 °F (54,4 °C). Зразок 18 був отверджений на ділянці отвердження УФ-випромінюванням з використанням середньої 2 світлової енергії близько 700 мгдж/см з лінійною швидкістю близько 100 футів/хв (30,5 м/хв) при температурі в сушильній печі 160 °F (71,1 °C). Стандартний клейкий матеріал (контрольний СКМ) використовувався вже в готовому вигляді та був приклеєний до упаковки для печива (Kraft Foods). Було проведене випробування всіх трьох упаковок на забруднення крихтами, щоб визначити, чи справляють частки їжі негативний вплив на закупорювання відповідного клейкого матеріалу. Випробування на забруднення крихтами складалося з наступних стадій: спочатку взяли крекер Triscuit® і розкришили його дном скляної посудини. У результаті розкришення таким способом утворилися дрібні частки крекеру, які відповідають часткам, які залишаються на дні упаковки. Потім на випробовуваний зразок клейкого матеріалу встановили кільцевий затискач діаметром 2 дюйми (5 см). На кільце, встановлене на зразку, насипали приблизно 5 грам крихт. Зразок і кільце злегка струснули, щоб крихти потрапили на клейку поверхню повторно закупорюваного фіксатора. Зі зразка зняли кільце, і злегка стряхнули крихти зі зразка та видалили їх. Кільце знову встановили на підкладку в первісному положенні, і візуально оцінили кількість крихт, що залишилися на ділянці, на яку вони потрапили. Використовувалася шкала візуальних оцінок від нуля до 100, відповідно до якої оцінка нуль означала відсутність видимих крихт, що залишилися, а оцінка 100 означала, що вся поверхня була вкрита крихтами, що пристали. Результати випробування на забруднення крихтами крекеру наведені в Таблиці 7. Крім того, був випробуваний опір клейкого матеріалу відшаровуванню після забруднення крихтами крекеру. Опір відшаровуванню вимірювався стандартним методом F відповідно до ASTM D3330/D3330M-04, згідно з яким міцність зчеплення клейкого матеріалу визначали шляхом відшаровування однієї сторони від іншої та вимірювання необхідного для цього зусилля. Виміряли первісний опір відшаровуванню, наступний опір відшаровуванню після першого забруднення крихтами крекеру та другий опір відшаровуванню після другого забруднення крихтами крекеру, коли зразок забруднили таким методом, як і при первісному забрудненні. Результати представлені в Таблиці 7. 22 UA 112280 C2 Таблиця 7 Результати випробування на забруднення крихтами Зразки Первісний опір Опір % опору Опір відшаро- відшаровувідшаровувідшаровувуванню ванню після вання, що ванню після (забрудпершого зберігся після другого нення забруднення першого забруднення відсутнє) (г/лд) [г/лсм] забруднення (г/лд) [г/лсм] (г/лд) [г/лсм] 315 [124] 167 [65,7] 53 % 128 [50,4] 116 [45,7] 161 [63,4] 138 % 155 [61] 17 18 19 (контро499 [196,5] льний СКМ) 5 10 15 20 25 30 196 [77,2] 39 % % опору Відшаровування, що зберігся після другого забруднення Оцінка забруднення 41 % 133 % 0-10 0-10 5% 60-80 25 [9,8] Як видно з результатів, здатність прилипати (тобто опір відшаровуванню) контрольного СКМ, виміряна методом F випробування згідно з ASTM D3330/D3330M-04, знизилася та становила близько 5 % величини його зусилля первісного відшаровування (тобто знизилася з близько 500 г/лд (196.85 г/лсм) до близько 25 г/лд (9.84 г/лсм)) усього лише після двох забруднень крихтами крекеру. На відміну від цього, обидва Зразки 17 та 18 клейкого матеріалу зберегли щонайменше близько 41 % свого зусилля первісного відшаровування після двох забруднень крихтами крекеру, при цьому опір відшаровуванню Зразка 18 насправді збільшився після забруднення та повторних закупорювань і відкривань. Крім того, візуальна оцінка забруднення крихтами Зразків становила від 0 до 10 у порівнянні з 60-80 у контрольного СКМ. На незабруднених Зразках 17, 18 та 19 також провели випробування з кулькою, що котиться, відповідно до модифікованого варіанта випробування методом ASTM D3121 відповідно до параметрів випробування методом ASTM D3121, якщо не зазначено інше. Модифікованим методом визначали, наскільки міцно поверхня покриття зчіплюється з несхожими матеріалами, такими як полярна поверхня скляної кульки, що котиться. Випробування з кулькою, що котиться, включало стадії, на яких: відпускали скляну кульку, поміщену на два дюйми (5 см) вгору по поверхні зі стандартним нахилом відповідно до методу ASTM, і дозволяли кульці прискорюватися по нахилу та котитися по горизонтальній поверхні зразка самоклеючого матеріалу. Відповідно до модифікованого варіанта випробування замість металевої кульки використовували скляну кульку, що мала діаметр близько 1/8 дюйма (0,32 см), і використовували більш низьке вихідне положення на нахилі (тобто як зазначено вище, на два дюйми вгору (5 см) по нахилі). Відносну липкість визначали шляхом вимірювання шляху пробігу кульки по поверхні клейкого матеріалу до зупинки, починаючи з кінця нахилу. Більш довгий шлях пробігу кульки означав меншу липкість відносно полярної поверхні скляної кульки та меншу схильність покриття прилипати до валиків і металевих поверхонь пакувальних машин, тоді як менш довгий шлях пробігу кульки вказував на більш високий показник липкості. Більш довгий шлях пробігу кульки також може відповідати меншій схильності прилипати до крихт харчових продуктів. У цьому випадку вимірювання були обмежені максимальним розміром у 4 дюйми (10,2 см) з урахуванням максимального розміру доступного для випробувань зразка, що становив 4,0 дюйми х 4,0 дюйми (10,2 см х 10,2 см). Результати випробування на липкість із кулькою, що котиться, наведені в Таблиці 8. Таблиця 8 Результати випробування з кулькою, що котиться Зразки 17 18 19 (контрольний СКМ) 35 Шлях пробігу кульки (дюйми) >4(>10,2 см) >4(>10,2 см) 1/8 (0,32 см) Як видно з результатів, обидва зразки 17 та 18 відповідно до винаходу мали меншу поверхневу липкість, ніж контрольний зразок, про що говорить той факт, що скляна кулька 23 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 вільно котилася по поверхні повторно закупорюваного фіксатора та зразка довжиною 4 дюйми (10,2 см). На відміну від цього, скляна кулька прилипла до контрольного СКМ майже відразу після дотику з поверхнею контрольного СКМ, що вказує на високу поверхневу липкість покриття. Приклад 5 Було проведене випробування на повторне відшаровування, щоб визначити здатність до повторного закупорювання та відшаровування після багаторазових повторень. Було виготовлено приблизно 20 зразків; Зразки 20-35 виготовили з використанням Зразка 17 клейкої сполуки із Прикладу 4, а Зразки 36-38 виготовили з використанням Зразка 18 клейкої сполуки із Прикладу 4. Зразки виготовили на дослідній промисловій потоковій лінії для нанесення покриттів методом флексографського друку. Рідку систему клейкого покриття попередньо нагріли до 160 °F (71 °C) і пропустили через камерний ножовий пристрій, який був встановлений на покритому окисом хрому гравірованому керамічному валику. За допомогою гравірованого валика (температуру якого також підтримували на рівні 160 °F (71 °C)) перенесли рідке клейке покриття на гумовий валик для нанесення візерунка. За допомогою гумового валика перенесли покриття з нанесеним візерунком на плівку, що рухається (тобто методом, проілюстрованим на фіг. 6). Після ділянки нанесення покриття плівку подали через ділянку грубного сушіння довжиною 60 футів (18,2 м). На виході ділянки грубного сушіння перебувала УФ установка, що складається з 3 груп ультрафіолетових ламп. За рахунок конфігурації із зоною УФ-обробки на виході ділянки грубного сушіння забезпечувалася максимальна довжина шляху від ділянки нанесення покриття, на якій наносили матеріал, до ділянки отвердження УФ-випромінюванням і доводився до максимуму час, доступний для розтікання та вирівнювання рідкого клейкого покриття, до його отвердження з утворенням зшитої сітчастої полімерної структури. Припускається, що в деяких випадках гладка та рівна поверхня покриття сприяє забезпеченню необхідного зусилля відшаровування один від одного клейких матеріалів у повністю отвердженому клейкому матеріалі. Був здійснений ряд експериментів з нанесенням покриттів. Змінювали лінійну швидкість, температуру в сушильній печі та кількість груп ультрафіолетових ламп. Схема експерименту та експериментальні спостереження в узагальненому вигляді наведені далі в Таблиці 9. Визначили візуальну шорсткість поверхні, опір стиранню з використанням МЕК і відділення клейкого матеріалу на межі зчеплення клейких матеріалів зразка до випробування. В цілому, зразки, виготовлені при лінійній швидкості від 300 футів/хв (91,4 м/хв) до 500 футів/хв (152,4 м/хв), мали шорсткувату на вигляд поверхню та низьке або відсутнє суб'єктивне зусилля відшаровування. У цих зразків було здебільшого неможливо здійснити інструментальне вимірювання зусилля відшаровування, оскільки з'єднані зразки розділялися самі по собі до того, як можна було провести подальші випробування. Зразки, виготовлені при лінійній швидкості 100 футів/хв (30,5 м/хв), мали гладку на вигляд поверхню та помірне зусилля при відшаровуванні одне від одного клейких матеріалів. Ці зразки були додатково оцінені шляхом інструментального випробування на зусилля відшаровування, результати якого в узагальненому вигляді представлені далі в Таблиця10 та 11. Як показано в Таблиці 9, випробування на багаторазове відшаровування-повторне закупорювання здійснювалися тільки на зразках, які не розділялися самостійно. Цими зразками є Зразки, 21, 22, 29, 30, 31, 32, 35, 36 та 38. 24 UA 112280 C2 Таблиця 9 Схема експерименту, використаного при виготовленні зразків для випробування на повторне відшаровування Номер зразка на Номер основі зразка клейкого матеріалу 20 17 (Ех. 4) 500 [152,4] 21 22 17 (Ех. 4) 17 (Ех. 4) 100 [30,5] 100 [30,5] 23 17 (Ех. 4) 500 [152,4] 24 17 (Ех. 4) 300 [91,4] 25 17 (Ех. 4) 500 [152,4] 26 17 (Ех. 4) 300 [91,4] 27 17 (Ех. 4) 300 [91,4] 28 17 (Ех. 4) 300 [91,4] 29 17 (Ех. 4) 100 [30,5] 30 17 (Ех. 4) 300 [91,4] 31 32 17 (Ех. 4) 17 (Ех. 4) 100 [30,5] 100 [30,5] 33 17 (Ех. 4) 500 [152,4] 34 17 (Ех. 4) 500 [152,4] 35 36 37 38 5 Лінійна швидкість (футів/хв) [метрів/хв] 17 (Ех. 4) 18 (Ех. 4) 18 (Ех. 4) 18 (Ех. 4) 100 [30,5] 100 [30,5] 500 [152,4] 300 [91,4] Випробування на ТемпераКількість стирання Поділ тура в Зовнішній вигляд груп УФ МЕК з'єднаних сушильній клейкої поверхні ламп (кількість зразків печі (»F) [°С] подвійних стирань) Сильно 100 [37,8] 3 15 Так шорсткувата 100 [37,8] 1 Гладка 100+ Немає 100 [37,8] 3 Гладка 100+ Немає Сильно 100 [37,8] 1 5 Так шорсткувата Сильно 100 [37,8] 2 100+ Так шорсткувата Сильно 130 [54,4] 2 60 Так шорсткувата Сильно 130 [54,4] 2 100 Так шорсткувата Сильно 130 [54,4] 3 100 Так шорсткувата Сильно 130 [54,4] 1 20 Так шорсткувата 160 [71,1] 1 Гладка 100+ Ні Злегка 160 [71,1] 2 100+ Ні шорсткувата 160 [71,1] 2 Гладка 100+ Ні 160 [71,1] 3 Гладка 100+ Ні Сильно 160 [71,1] 1 5 Так шорсткувата Сильно 160 [71,1] 3 100 Ні шорсткувата 130 [54,4] 2 Гладка 100+ Ні 160 [71,1] 3 Гладка 100 Ні 160 [71,1] 3 Шорсткувата 100 Так 160 [71,1] 3 Шорсткувата 100 Ні Першу серію випробувань на відшаровування провели з короткими інтервалами між відшаровуваннями, тобто з інтервалом біля трьох хвилин між операціями відшаровування-повторного закупорювання. Результати цих випробувань наведені в Таблиці 10, у якій представлені середні показники двох зразків для кожної умови випробувань. Ці результати наведені в порівнянні з показниками Зразка 19 (контрольний СКМ) із Приклада 4. 25 UA 112280 C2 Таблиця 10 Результати випробувань на відшаровування-повторне закупорювання із трихвилинним інтервалом Величина опору відшаровуванню (г/лд) [г/лсм] Номер Зразок 19 відшаро Контрольний вування СКМ 459,8 1 [181] 320,8 2 [126,3] 275 3 [108,3] 254,7 4 [100,3] 256,9 5 [101,1] 5 Зразок Зразок Зразок Зразок Зразок Зразок Зразок Зразок Зразок 36 21 22 29 30 31 32 35 38 291,8 [114,9] 74 [29,1] 52,4 [20,6] 51,8 [20,4] 48,7 [19,2] 461,8 [181,8] 242,1 [95,3] 204,4 [80,5] 183,2 [72,1] 161,8 [63,7] 273,3 148 [107,6] [58,3] 131,6 32,5 [51,8] [12,8] 111,5 27,1 [43,9] [10,7] 107,6 24,2 [42,4] [9,5] 99,2 23,7 [39,1] [9,3] 266,7 [105] 129,7 [51,1] 112,9 [44,4] 104,1 [41] 102,3 [40,3] 417,4 418,3 273,9 136,9 [164,3] [164,7] [107,8] [53,9] 206,3 195,8 527,2 43 [81,2] [77,1] [207,6] [16,9] 180,8 171,9 44,8 452,9[178,3] [71,2] [67,7] [17,6] 158,6 141,6 424,7 41,1 [62,4] [55,7] [167,2] [16,2] 140,5 128,8 404,6 41,8 [55,3] [50,7] [159,3] [16,5] Другу серію випробувань на відшаровування провели з більш довгими інтервалами між відшаровуваннями, тобто з інтервалом близько 24 годин між операціями відшаровуванняповторного закупорювання, щоб визначити вплив більш тривалого контакту клейкого матеріалу з клейким матеріалом, при цьому перше відшаровування здійснювалося через один тиждень після виготовлення зразків. Результати цих випробувань зі збільшеним інтервалом між відшаровуванням-повторним закупорюванням зразків наведені в Таблиці 11. Таблиця 11 Результати інтервалом випробувань на відшаровування-повторне закупорювання з 24-годинним Величина опору відшаровуванню (г/лд) [г/лсм] Зразок Номер 19 Зразок Зразок Зразок Зразок Зразок Зразок Зразок відшаро Контро21 22 29 30 31 32 35 вування льний СКМ 539,8 271,1 441,7 288,8 149,2 301,9 434,7 432,5 1 [212,5] [106,7] [173,9] [113,7] [58,7] [118,9] [171,1] [170,3] 521,6 202 362,1 238,5 116,2 147 327,6 338,7 2 [205,4] [79,5] [142,6] [93,9] [45,7] [57,9] [129] [133,3] 514,6 233,1 349,6 248,3 115,8 226,3 297,6 321,6 3 [202,6] [91,8] [137,6] [97,8] [45,6] [89,1] [117,2] [126,6] 550,3 218,2 314,8 222,2 95,5 239 286,5 289 4 [216,7] [85,9] [123,9] [87,5] [37,6] [94,1] [112,8] [113,8] 567 231,9 285,9 236,9 95,9 224 299,9 280,4 5 [223,2] [91,3] [112,6] [93,3] [37,8] [88,2] [118,1] [110,4] Зразок Зразок 36 38 277,3 [109,2] 447,4 [176,1] 478,5 [188,4] 493,9 [194,4] 487,5 [191,9] 124 [48,8] 107,3 [42,2] 106,5 [41,9] 116,8 [46] 125,1 [49,3] 10 15 20 Як показують результати, у зразків, що містять клейку сполуку відповідно до Зразка 17 із Приклада 4, відсутнє таке виражене ослаблення зусилля відшаровування, що зазвичай має місце при багаторазових відшаровуваннях з інтервалом 24 години (тобто в Зразків 21, 22, 29, 30, 31, 32 та 35 з цього прикладу). Коли Зразок 17 клейкого матеріалу перебував у контакті із самим собою протягом 24 годин між відшаровуваннями, зусилля відшаровування відновлювалося до рівня близько 85 % його первісної величини навіть після п'яти циклів розкупорювання-повторного закупорювання. Зразок 30 мав значно менші середні величини зусилля відшаровування порівняно з іншими випробуваними Зразками. Навіть хоча з'єднані зразки не розділялися самостійно, він мав низьку чистоту поверхні через більше високу лінійну швидкість 300 футів/хв (91.4 м/хв). 26 UA 112280 C2 5 10 15 20 25 30 35 Крім того, на диво було встановлено, що в зразках, що містять клейкі сполуки відповідно до Зразка 18 із Прикладу 4, у дійсності виросла величина зусилля відшаровування (тобто в Зразка 36 у цьому прикладі) при багаторазових відшаровуваннях як з короткими, так і довгими інтервалами між циклами випробування на відшаровування, що, як і наведені в Таблиці 7 результати їхніх випробувань на відшаровування при забрудненні, свідчить про повне відновлення зусилля відшаровування після повторного закупорювання. Величина зусилля відшаровування виросла тільки в Зразка 36. Зразком 36 є зразок, отверджений з меншою лінійною швидкістю, що могло сприяти забезпеченню рівної та гладкої поверхні зразка (дивися Таблицю 9). Оскільки Зразок 38 був виготовлений з більш високою лінійною швидкістю, ніж Зразок 36, він має більш шорсткувату поверхню, що може бути причиною вирослої величини, зусилля відшаровування, а також низької величини зусилля первісного відшаровування. Для порівняння, відновлення зусилля відшаровування в контрольного СКМ спостерігалося тільки при великому інтервалі між відшаровуваннями, тобто 24 години. При більш короткому інтервалі зусилля відшаровування зменшувалося майже на 40 %. В цілому, найкращі результати обох випробувань на відшаровування-повторне закупорювання були отримані для Зразків 22, 32, 35 та 36. Всі ці чотири зразки містили клейкі матеріали, отримані в подібних технологічних умовах. Наприклад, всі чотири зразки були виготовлені при низькій лінійній швидкості 100 футів/хв (30.5 м/хв) з використанням щонайменше двох або більше груп ультрафіолетових ламп. Клейкі матеріали, які не пройшли випробування на відшаровування-повторне закупорювання, імовірно, не мали достатнього часу для розтікання та вирівнювання до їх отвердження УФ-випромінюванням. Приклад 6 Було проведене випробування на довговічність клейкого матеріалу відповідно до Зразків 17 та 18 із Прикладу 4, Таблиці 6, щоб зрозуміти впливи більш тривалого за часом контакту клейкого матеріалу із клейким матеріалом на властивості відшаровування. Протягом семи тижнів випробовувалися різні властивості клейкого матеріалу, включаючи суб'єктивне зусилля первісного відшаровування (тобто низьке, середнє, високе), зовнішній вигляд після відшаровування, суб'єктивну липкість або схильність прилипати до пальців (тобто відсутність, низька, середня, висока), міцність покриття (тобто випробування на стирання розчинником МЕК методом ASTM D5204) і інструментально обмірюване відшаровування (тобто 5 наступних один за одним відшаровувань, повторюваних на тому самому зразку з інтервалами близько 3 хвилин, методом F згідно ASTM D3330/D3330M-04; при цьому проводилися випробування двох зразків, а результати усереднювались), у всіх випадках при різній тривалості контакту клейкого матеріалу із клейким матеріалом. Клейкі матеріали наносили на такі ж плівкові підкладки, які використовувалися в Прикладі 2. далі в Таблиці 12 показані результати випробування Зразка 17 на довговічність. У Таблиці 13 наведені результати випробування Зразка 18 на довговічність. 27 UA 112280 C2 Таблиця 12 Узагальнені результати випробування Зразка 17 на довговічність Проведене Тиждень Доба 0 Доба 3 Випробу1 вання Суб'єктивне зусилля сервісН Н Н ного відшаров у-вання Без змін Без змін Зміна Без змін зовніш- зовнізовнізовнішнього нього нього нього вигляду вигляду вигляду вигляду клейклейПісля клейкого кого кого відшаров матеріа матеріа матеріа ування лу лу лу Суб'єктивна Низька Низька Низька Липкість Випробування на стирання МЕК >100 >100 >100 (кількість подвійних стирань) Середній опір 1 відшаров 553 567 559 уванню в (218г/см) (223г/см) (220г/см) г/дюйм (г/см) Середній опір 2 відшаров 370 381 377 уванню в (146г/см) (150г/см) (148г/см) г/дюйм (г/см) Тиждень Тиждень Тиждень Тиждень Тиждень Тиждень 2 3 4 5 6 7 Н Н Н Н Н Н Без змін зовнішнього вигляду клейкого матеріал у Плямисте побіління поверхні Плямисте побіління поверхні Плямист е побілінн я поверхні Плямисте побіління поверхні Плямисте побіління поверхні Низька Відсутня Відсутня Відсутня Відсутня Відсутня >100 >100 >100 >100 >100 >100 553 463 600 323 505 592 (218г/см) (182г/см) (236г/см) (127г/см) (199г/см) (233г/см) 382 343 375 241 311 348 (150г/см) (135г/см) (148г/см) (95г/см) (122г/см) (137г/см) Середній опір 3 відшаров 339 354 347 361 333 352 228 300 335 уванню в (133г/см) (139г/см) (137г/см) (142г/см) (131 г/см) (139г/см) (90г/см) (118г/см) (132г/см) г/дюйм (г/см) Середній опір 4 відшаров 318 342 340 338 330 326 232 292 326 уванню в (125г/см) (135г/см) (134г/см) (1 33г/см) (130г/см) (128г/см) (91 г/см) (115г/см) (128г/см) г/дюйм (г/см) 28

Додаткова інформація

Автори англійською

Zerfas, Paul Anthony, Clark Kerri, Halka John, Kinigakis, Panagiotis, Pokusa, Kenneth C., Boyce Jeffrey J., Clingerman Michael, Henri Colleen M., Masterson David C., Mcginniss Vincent

Автори російською

Кинигакис Панагиотис

МПК / Мітки

МПК: B32B 27/32, C09J 4/06

Мітки: тверда, фіксатором, уф-отверджуваним, упаковки, формування, спосіб, засобом, закупорюваним, упаковка, закупорювальним, повторної

Код посилання

<a href="http://uapatents.com/48-112280-upakovka-z-povtorno-zakuporyuvanim-fiksatorom-tverda-upakovka-z-uf-otverdzhuvanim-zakuporyuvalnim-zasobom-ta-sposib-formuvannya-upakovki-z-povtorno-zakuporyuvanim-fiksatorom.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Упаковка з повторно закупорюваним фіксатором, тверда упаковка з уф-отверджуваним закупорювальним засобом та спосіб формування упаковки з повторно закупорюваним фіксатором</a>

Подібні патенти