Спосіб прогнозування ризику розвитку перинатального гіпоксичного ушкодження у новонароджених

Завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

Спосіб прогнозування ризику розвитку перинатального гіпоксичного ушкодження у новонароджених, що здійснюють шляхом визначення біохімічних показників, який відрізняється тим, що додатково молекулярно-генетичним методом визначають поліморфізм генів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та рецептора ангіотензину 2 першого типу (АТ2Р1) і після визначення наявності у новонародженого генотипу 1166СС АТ2Р1 констатують спадкову схильність та підвищення ризику розвитку перинатального гіпоксичного ушкодження, при наявності DD генотипу АПФ констатують підвищення ризику розвитку тяжкого гіпоксичного ушкодження, а генотипу ID - помірного перинатального гіпоксичного ушкодження, і при генотипі II АПФ та 1166АА АТ2Р1 і їх комбінації - зниження ризику розвитку перинатального гіпоксичного ушкодження у новонародженого.

Текст

Спосіб прогнозування ризику розвитку перинатального гіпоксичного ушкодження у новонароджених, що здійснюють шляхом визначення біохі 3 являється також те, що не оцінюється ступінь тяжкості перинатальної гіпоксії у новонароджених у декілька перших діб життя. Найбільш близьким до запропонованого, а тому прийнятим нами за прототип є спосіб ранньої діагностики і прогнозування розвитку перинатальних полісистемних гіпоксичних пошкоджень у новонароджених [3]. В даному способі оцінюють фазу метаболічно-адаптаційного періоду та особливості гомеостатичних реакцій шляхом визначення переліку біохімічних показників. Недоліком цього способу являється необхідність проведення багатьох та тривалих високовартісних біохімічних досліджень і те, що не враховується генетична обумовленість функціонування метаболічних процесів у новонароджених, не прогнозується ступінь тяжкості гіпоксичного ушкодження. В основу запропонованого нами рішення поставлено задачу визначення генетичної обумовленості (детермінанти) функціонування метаболічних процесів у новонароджених з перинатальним гіпоксичним ушкодженням, що сприяють визначенню фази метаболічно-адаптаційного періоду, як у прототипі, і дозволяють оцінювати у короткий термін ризик розвитку гіпоксичного ушкодження та його ступінь, уникаючи багатьох та тривалих високо вартісних біохімічних досліджень. Вирішення поставленої задачі досягається за рахунок того, що у відомому способі прогнозування ризику розвитку перинатальної асфіксії у новонароджених, що досягається шляхом визначення генетичної обумовленості змін біохімічних показників у новонароджених, згідно з запропонованим нами рішенням додатково молекулярногенетичним методом у новонароджених визначають поліморфізм генів ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та рецептора ангіотензину 2 першого типу (АТ2Р1), аналізують їх генотипи і комбінації. Після визначення наявності у новонародженого генотипу 1166СС АТ2Р1 констатують спадкову схильність та підвищення ризику розвитку перинатального гіпоксичного ушкодження. При наявності DD генотипу АПФ констатують підвищення ризику розвитку тяжкого гіпоксичного ушкодження, а при наявності ID - помірного гіпоксичного ушкодження. Наявність генотипу ІІ АПФ та 1166АА АТ2Р1 та їх комбінації свідчать про зниження ризику розвитку перинатального гіпоксичного ушкодження у новонародженого. У багатьох дослідженнях встановлено вірогідну асоціацію делеційного поліморфізму гену АПФ у гомозиготному стані (генотипу DD) з порушеннями кровообігу, підвищенням судинного тонусу, спазмом судин та розвитком ішемії тканин, за рахунок зростання рівню АПФ у цих осіб. Для гену АТ2Р1 було визначено асоціацію між наявністю у осіб однонуклеотидної заміни аденіну на цитозин у гомозиготному стані - (генотип СС) з розвитком ішемічних станів та їх ускладнень, у зв'язку із підвищеною, при цьому поліморфному варіанті, чутливості рецептору до ангіотензина, а також підвищенні судинного тонусу та артеріального тиску [4]. 47651 4 У новонароджених більшість гіпоксичних станів визначається саме станом їх серцево-судинної системи та її адаптивними можливостями. Спосіб виконується наступним чином: у новонароджених з перинатальною асфіксією набирають 2,7мл крові для виділення геномної ДНК. Після виділення препаратів ДНК молекулярногенетичним методом з використанням алельспецифічної полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) проводиться ампліфікація фрагментів гену АПФ з їх подальшою детекцією в 2% агарозному гелі. При наявності продукту ампліфікації розміром 490 пар нуклеотидів генотип (інсерційний поліморфізм) новонародженого позначається як ІІ, продукту ампліфікації розміром 190 пар нуклеотидів (делеційний поліморфізм) - DD, а обох продуктів ампліфікації - ID. Визначення поліморфної послідовності А1166С гену АТ2Р1 проводиться також молекулярно-генетичним методом із рестрикційним аналізом продуктів ПЛР. Продукти ампліфікації фрагментів ДЕК гену АТ2Р1 підлягають гідролітичному розщепленню за допомогою ендонуклеази рестрикції BstDeІ при наявності сайту рестрикції. В залежності від молекулярної ваги продуктів рестрикційного аналізу у новонародженого визначають генотип. При виявленні нерозщепленого фрагменту 352 пар нуклеотидів (алель А1166) генотип новонародженого позначають АА, фрагментів 238 і 114 пар нуклеотидів (алель С1166) - СС, а фрагментів 352, 238 і 114 пар нуклеотидів - АС. Даний спосіб виконується протягом 12 годин, що дає можливість в короткий термін визначати поліморфні маркери ризику розвитку перинатальної асфіксії у новонароджених та прогнозувати ймовірний ступінь гіпоксичного ушкодження на основі генетичного тестування. Запропонованим методом обстежено новонароджених з перинатальною асфіксією, госпіталізованих у спеціалізовані відділення неонатологічного центру УДСЛ "Охматдит" міста Києва та Полтавського міського клінічного пологового будинку і 110 клінічно здорових новонароджених групи порівняння, які народились у фізіологічних пологах з оцінкою по шкалі Апгар 7-8 балів у Київському обласному центрі охорони здоров'я матері та дитини і Полтавському міському клінічному пологовому будинку. Новонароджені групи порівняння не мали клінічних симптомів захворювань у ранньому неонатальному періоді та були виписані додому на 3-5 добу у задовільному стані. У 80 новонароджених було діагностовано тяжку перинатальну асфіксію, у 121 - помірну перинатальну асфіксію. У дітей обох груп відмічався несприятливий перебіг неонатального періоду з розвитком патологічних синдромів. У новонароджених з тяжкою перинатальною асфіксією була вірогідно підвищена частота генотипів DD АПФ та 1166СС АТ2Р1, тоді як частота генотипу ІІ АПФ та генотипу 1166AA АТ2Р1 була вірогідно знижена при порівнянні з клінічно здоровими новонародженими (табл.1). 5 47651 6 Таблиця 1 Групи новонароджених асфіксія тяжкого ступеню група порівняння хи-квадрат (х2) рівень значимості OR 95% СІ Частота поліморфних варіантів гену АПФ (%) II ID DD 12,50 46,25 41,25 46,36 40,00 13,64 22,84 0,51 17,27 р0,05 р

Дивитися

Додаткова інформація

Назва патенту англійською

Method for prediction of risc of development of perinatal hypoxic injury in newborns

Автори англійською

Horovenko Nataliia Hryhorivna, Kiriachenko Svitlana Petrivna, Rossokha Zoia Ivanivna, Podolska Svitlana Volodymyrivna

Назва патенту російською

Способ прогнозирования риска развития перинатального гипоксического поражения у новорожденных

Автори російською

Горовенко Наталья Григорьевна, Кирьяченко Светлана Петровна, Россоха Зоя Ивановна, Подольская Светлана Владимировна

МПК / Мітки

МПК: G01N 33/53, A61B 10/00

Мітки: ризику, прогнозування, розвитку, спосіб, перинатального, ушкодження, гіпоксичного, новонароджених

Код посилання

<a href="http://uapatents.com/4-47651-sposib-prognozuvannya-riziku-rozvitku-perinatalnogo-gipoksichnogo-ushkodzhennya-u-novonarodzhenikh.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб прогнозування ризику розвитку перинатального гіпоксичного ушкодження у новонароджених</a>

Подібні патенти