Є ще 13 сторінок.

Дивитися все сторінки або завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

Спосіб покращення клінічних (фізикальних) показників у пацієнтів з ознаками дисбактеріозу кишечнику (ДК), що включає обстеження пацієнтів за допомогою спеціального медичного обладнання, діагностування в них основного захворювання та ознак ДК, до котрих призвело це основне захворювання, та застосування медикаментозних препаратів, що регламентовані відповідними протоколами Міністерства охорони здоров'я України щодо лікування основного захворювання, який відрізняється тим, що додатково до лікування основного захворювання призначають закваску бактеріальну вітчизняного виробництва Сімбілакт VIVO в сухому або рідкому (заквашеному) вигляді, причому найкраще вживання приготовленого за інструкцією кисломолочного продукту по 20 мл за 30-60 хв. до їжі або як окремий прийом їжі.

Текст

Дивитися

Реферат: Спосіб покращення клінічних (фізикальних) показників у пацієнтів з ознаками дисбактеріозу кишечнику (ДК) включає обстеження пацієнтів за допомогою спеціального медичного обладнання, діагностування в них основного захворювання та ознак ДК, до котрих призвело це основне захворювання, та застосування медикаментозних препаратів, що регламентовані відповідними протоколами Міністерства охорони здоров'я України щодо лікування основного захворювання. Додатково до лікування основного захворювання призначають закваску бактеріальну вітчизняного виробництва Сімбілакт VIVO в сухому або рідкому (заквашеному) вигляді. Найкраще вживання приготовленого за інструкцією кисломолочного продукту по 20 мл за 30-60 хв. до їжі або як окремий прийом їжі. UA 108965 U (12) UA 108965 U UA 108965 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, зокрема стосується внутрішніх хвороб (терапії), а точніше - такого розділу як гастроентерологія, призначена для лікування провів дисбактеріозу кишечнику, може широко використовуватись в діяльності лікарів будь-якої ланки (первинної, вторинної, третинної) системи практичної охорони здоров'я. Проблема дисбактеріозу кишечнику (ДК) є надзвичайно актуальною для України, оскільки у 95 % населення визначаються порушення нормальної мікрофлори товстого кишечнику та синдром надлишкового бактеріального росту тонкого кишечнику. Будучи вторинною патологією, ДК збільшує: масу тіла і погіршує прогноз перебігу основного захворювання [1, 2]. Порушення мікробіоценозу кишечнику зустрічається у 90-100 % хворих не лише з патологією органів шлунково-кишкового тракту (синдром подразненого кишечнику (СПК), запальні захворювання кишечнику, хронічний гастрит, виразкова хвороба, жовчнокам'яна хвороба, хронічний панкреатит та ін.), але й при інших захворюваннях - атеросклерозі, артеріальній гіпертензії, злоякісних новоутвореннях, артритах, сечокам'яній хворобі, бронхіальній астмі, алергічних захворюваннях, захворюваннях сполучної тканини, анемії, коагулопатії, подагрі та ін. ДК широко розповсюджений як в загальній популяції (за даними НДІ харчування РАМП у 92 % населення Російської Федерації), так і у хворих із захворюваннями внутрішніх органів (до 100 %) [3]. Про актуальність проблеми додатково свідчать 2 фактори: маса мікробіоти кишечнику 2 досягає 3,5 кг, резорбуюча площа кишечнику - 200 м [4, 5]. З урахуванням цього очевидна важливість характеру біомаси, що персистує на стільки значній площі. Причини розвитку дисбактеріозу різноманітні: від простого порушення харчування до серйозних екологічно-обумовлених захворювань. Частою причиною розвитку дисбактеріозу є нераціональна антибіотикотерапія, при якій поряд з патогенними мікроорганізмами знищуються й корисні бактерії. До ДК призводять також ятрогенні впливи, техногенне забруднення навколишнього середовища (ксенобіотики різного походження), зловживання ліспами для схуднення й окремими методами очищення організму від шлаків, стресовий адаптаційний синдром, гострі інфекційні захворювання шлунково-кишкового тракту (ШКТ), зниження імунного статусу, порушення біоритмів, функціональні порушення моторики кишечнику тощо [1, 6-9]. Проблема ДК в теперішній час ще далека від свого рішення, що обумовлено серйозними екологічними, порушеннями, розвитком гак званих хвороб цивілізації, імунодефіцитними станами, зниженням загальної реактивності (маладаптацією) організму, недостатнім використанням функціонального пробіотичного харчування тощо [1, 6, 9-11]. За кордоном для визначення проблем ДК найчастіше використовують термін "антибіотикасоційована діарея", яка в середньому розвивається у 4,9 % пацієнтів, що отримують антибіотикотерапію. Зокрема, антибіотик-асоційована діарея: зустрічається приблизно у 5-10 % пацієнтів, що отримують ампіцилін, 10-25 % - комбінацію омоксициліна з клавулановою кислотою, 15-20 % - цефиксим і 25 % - інші антибіотики [12], Корисна модель призначена, насамперед, для лікарів загальної практики сімейної медицини (лікарів первинної ланки медичної допомоги) та широких верст населення, як компонент раціонів харчування у пацієнтів з проявами ДК та у практично здорових осіб для профілактичного та дієтичного харчування. На Україні не існує медичного протоколу надання медичної допомоги при ДК. Натомість, в Російській Федерації такий протокол існує. Зокрема, в Російському галузевому стандарті "Протокол ведения больных "Дисбактериоз Кишечника" (ОСТ 91500.11.0004-2003) під ДК розуміють клініко-лабораторний синдром, пов'язаний зі зміною якісного та/або кількісного складу мікрофлори кишечнику з наступним розвитком: метаболічних і імунологічних порушень з імовірним розвитком шлунково-кишкових розладів [13]. До основних методів лікування ДК належить нормалізація мікробного пейзажу кишечнику за рахунок застосування пробіотичних препаратів (пробіотиків) [1, 6, 7, 9, 14, 15]. Пробіотики представлені живими мікробіологічними і харчовими додатками, що ефективно допомагають господарю управляти кишковим мікробним балансом. До них відносять йогурти, ацидофільне молоко, біокефір, які отримують шляхом ферментації молока за допомогою корисних бактерій, а також препарати живих культур: біфідобактерій, ацидофільних паличок, фекального стрептокока, кишкової палички та ін. [1, 6, 7, 9, 14, 15]. Протягом 5 десятиліть вчені сперечались відносного того, що саме являють собою пробіотики. Однак у 2002 році нарешті був знайдений консенсус, завдяки якому Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) змогла прийняти визначення прибіотків. Отже, згідно з ВООЗ пробіотики це непатогенні для людини мікроорганізми, які здатні відновлювати нормальну мікрофлору органів, а також згубно впливати на патогенні та умовно-патогенні 1 UA 108965 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 бактерії. Іншими словами, пробіотиками називають мікроби, які в нормі складають мікрофлору різних органів людини [1, 6, 7, 9, 14, 15]. В теперішній час до пробіотиків відносять наступні мікроорганізми [1, 6, 7, 9, 14, 15]: - лактобактерії (L. acidophilus, L. plantarum, L. casei, L. bulgaricus, L. lactis, L. reuteri, L. rhamnosus, L. fermentum, L. jonsonii, L. gassed); - біфідобактерії (В. bifidum, В. infantis, В. longum, В. breve, В. adolescents); - непатогенні різновиди Escherichia Colі; - непатогенні різновиди Bacillus (В. subtilis); - непатогенні різновиди Enterococcus (Enterococci faecium, E. salivarius); - молочнокислий стрептокок (Str. thermophylus); - дріжджові грибки Saccharomyces boulardii. Перераховані мікроорганізми входять до складу різних лікарських препаратів в різних комбінаціях. Деякі лікарські засоби групи пробіотиків містять тільки один вид мікроорганізмів нормальної мікрофлори, а інші препарати - відразу декілька. Залежно від виду мікробів, що містяться в тому чи іншому пробіотику, визначається його терапевтична активність і сфера застосування [1, 6, 7, 9, 14, 15]. Пробіотики можуть міститись як в продуктах харчування, так і в спеціально створених та розроблених лікарських препаратах або біологічно активних добавках. Наприклад, традиційними, використовуваними людьми протягом багатьох, століть продуктами з пробіотиками є кефір, ряжанка, сири, йогурт, мацоні, рикотта та інші молочнокислі вироби. В даний час на ринку є численні молочні продукти, спеціально збагачені тим чи іншим пробіотиком, наприклад, Активія, Актімель, Біфідокефір, морозиво з біфідобактеріями та ін. В принципі, і продукти харчування, і біологічно активні добавки, і лікарські препарати, що містять мікроорганізми-представники нормальної мікрофлори людини, називають пробіотиками [1, 6, 7,9, 14, 15]. Пробіотики справляють наступні позитивні ефекти на фізіологічні функції і загальний стан людини [1, 6, 7, 9, 14, 15]: - заселення товстого кишечнику нормальною (природною) мікрофлорою, яка приживається, починає рости і розмножуватись, пригнічуючи, а згодом і не дозволяючи активізуватися патогенним або умовно-патогенних бактеріям, вірусам, дріжджам та грибкам. По суті, завдяки заселенню кишечнику нормальною мікрофлорою відбувається лікування ДК; - поліпшення балансу між представниками нормальної мікрофлори і патогенними або умовно-патогенними мікроорганізмами на користь перших, що здійснює профілактику рецидиву ДК; - бактерії нормальної мікрофлори, розщеплюючи компоненти їжі в товстій кишці, синтезують вітамін K, біотин, ніацин і фолієву кислоту; - пробіотики сприяють розщепленню солей жовчних кислот, що дозволяє знизити концентрацію холестерину в крові; - поліпшення травлення, а також нормалізація моторної функції кишечнику, усунення здуття живота, метеоризму, кольок та ін. негативних сипмтомів; - оптимізація часу проходження їжі по товстому кишечнику; - усунення інтоксикації за рахунок активації компонентів місцевої імунної системи та стимуляція і поліпшення функцій місцевого імунітету (Пейєрових бляшок кишечнику); - згубно впливають на Н. руlогі, який провокує розвиток виразкової хвороби і хронічного гастриту; - зменшують кількість і виразність побічних ефектів антибіотиків, які використовуються в лікуванні будь-якої патології (нозології), відновлюють мікрофлору кишечнику після антибіотикотерапії; - усувають пронос, викликаний гострою кишковою інфекцією. Описані ефекти більшою чи меншою мірою властиві всім мікроорганізмам, що належать до пробіотиків. Проте механізми даних ефектів досі остаточно не з'ясовані [1, 6, 7, 9, 14, 15]. Залежно від складу препарату, все пробіотики поділяються на наступні групи [1, 6, 7, 9, 14, 15]: - монокомпонентні - містять лише один штам бактерій (наприклад, Біфідумбактерин, Лактобактерин, Колібактерин та ін.); - полікомпонентні - містять кілька різновидів бактерій (зазвичай 2-3). Прикладами полікомпонентних пробіотиків є Біфілонг (2 види бактерій), Біфінорм (3 види), Ацилакт (3 види), Аципол (2 види), Біфідін (2 види), Лінекс (3 види), Біфіформ (3 види), Полібактерин (3 види); - комбіновані (синбіотики) - містять бактерії нормальної мікрофлори і які-небудь речовини, що створюють оптимальні умови для даних мікроорганізмів, наприклад, Кіпацид (лактобацили + 2 UA 108965 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 імуноглобуліни), Біфілиз (біфідобактерії + лізоцим), Біофлор (кишкова паличка + екстракт сої та прополісу); - сорбційні - містять бактерії нормальної мікрофлори в поєднанні з ентеросорбентами, наприклад, Біфідобактерин-форте, Пробіофор, Біфікол форте, Екофлора; - рекомбінантні - містять генно-модифіковані бактерії, яким імплантований ген з певними характеристиками, наприклад, Субалін. Різні за складом види пробіотиків успішно використовуються в лікуванні різних варіантів порушень функцій і структури кишечнику [1, 6, 7, 9, 14, 15]. Крім цього, існує класифікація прибіотків, заснована на часі їх створення [1, 6, 7, 9, 14, 15]: - перше покоління включає в себе препарати, що містять тільки один вид бактерій (Біфідобактерин, Лактобактерин, Колібактерин та ін.); - друге покоління включає в себе антагоністи, що виводяться самостійно, (Ентерол, Бактисубтил, Біоспорин, Споробактерин та ін.), які являють собою бактерії, яких в нормі в кишечнику людини немає, але які здатні пригнічувати ріст і розмноження патогенних мікробів; - третє покоління включає в себе препарати, що містять кілька видів бактерій (Біфілонг, Лінекс, Біфікол, Аципол, Ацилакт); - четверте покоління включає в себе комбіновані препарати, що містять бактерії і речовини, що сприяють їх зростанню (Біфилиз, Кіпацид); - п'яте покоління включає в себе полікомпонентні препарати, що містять кілька видів бактерій і речовини, що сприяють їх зростанню (Біфіформ). Крім цього, всі пробіотики підрозділяються не тільки за кількістю та якістю компонентів, але і за родовою приналежністю бактерій, що входять до їхнього складу [1, 6, 7, 9, 14, 15]: - пробіотики, що містять біфідобактерії (біфідовмісні): Біфідумбактерин, Біфідумбактеринфорте, Біфіліз, Біфіформ, Біфікол, Пробіфор та ін.; - пробіотики, що містять лактобактерії (лактомісткі): Лактобактерин, Аципол, Ацилакт, Лінекс, Біобактон, Гастрофарм та ін.; - пробіотики з кишковою паличкою (колівмісні): Колібактерин, Біфікол, Біофлор та ін.; - пробіотики, що містять бацили, сахароміцети або ентерококи: Бактисубтил, Бактиспорин, Споробактерин, Біоспорин, Ентерол та ін. Ентерококи містяться: тільки в імпортних пробіотиках (Лінексі і Біфіформі). Вищенаведена класифікація, використовується практикуючими лікарями України та країн СНД [1, 6, 7, 9, 14, 15]. Відомий спосіб покращення клінічних (фізикальних) показників у пацієнтів з ознаками ДК, ґрунтований на застосуванні офіцинальних монокомпонентних пробіотиків першого і другого поколінь [6] - аналог. Недоліком вибраного за аналог способу є незастосування в лікуванні пацієнтів з ознаками ДК сучасних офіціальних полікомпонентних і комбінованих пробіотиків третього, четвертого і п'ятого поколінь, а також неофіцинальних (харчових) пробіотиків вітчизняного виробництва. Найбільш близьким до способу, що пропонується, є спосіб покращення клінічних (фізикальних) показників у пацієнтів з ознаками ДК, грунтований на застосуванні офіцинальних полікомпонентних і комбінованих пробіотиків третього, четвертого і п'ятого поколінь [7, 1 Г] прототип. Недоліком способу, вибраного за прототип, є невикористання в лікуванні пацієнтів з ознаками ДК неофіцинальних (харчових) пробіотиків вітчизняного виробництва. В основу корисної моделі поставлена задача шляхом усунення недоліків аналога і прототипу створити зручну, дешеву та ефективну методику (спосіб) лікування пацієнтів з ознаками ДК шляхом включення в комплексну терапію неофіцинальних (харчових) пробіотиків вітчизняного виробництва - закваски бактеріальної Сімбілакт VIVO. Бактеріальні закваски містять корисні живі бактерії, які входять до складу нормальної мікрофлори кишечнику. А тому кисломолочні продукти і безпосередньо сама закваска Сімбілакт VIVO є пробіотиками, котрі з високою ефективністю застосовуються для відновлення мікрофлори кишечнику, при вживанні антибіотиків, при гострих респіраторних вірусних інфекціях (ГРВІ) і простуді, для стимуляції імунної системи, при гастритах та інших захворюваннях ШКТ. Згідно висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи Державної санітарноепідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України від 24.05.2013 № 05.03.0204/42473 Сімбілакт VIVO належить до харчової продукції спеціального дієтичного споживання [16]. Створена закваска Сімбілакт VIVO Державним дослідним підприємством Інститут продовольчих ресурсів Національної академії аграрних наук України (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 4а, тел.: (044) 517-32-30, код ЄДРПОУ: 24367290) [16]. 3 UA 108965 U 5 10 За результатами ідентифікації, оцінки ризику для здоров'я населення і випробувань (розширеного контролю) зразків сухих заквасок бактеріальних Сімбілакт VIVO за мінімальними специфікаціями якості (органолептичними показниками), мікробіологічними показниками згідно ТУ У 15.5-3060300036-001:2009 "Закваски бактеріальні "VIVO". Технічні умови" має наступні характеристики [16]: 9 - кількість молочнокислих бактерій не менше 1,010 КУО/г; 8 - кількість біфідобактерій не менше 1,010 КУО/г; 5 - кількість пропіоновокислих бактерій не менше 1,010 КУО/г; 5 - кількість оцтовокислих бактерій не менше 1,010 КУО/г. Мікробіологічні показники закваски Сімбілакт VIVO зведено в таблиці 1 [16]. Таблиця 1 Мікробіологічні показники закваски Сімбілакт VIVO Назва показника та значення 3 Молочнокислі бактерії, КУО в 1 см , не менше 3 Біфідобактерії, КУО в 1 см , не менше 3 Пропіоновокислі бактерії, КУО в 1 см , не менше 3 Оцтовокислі бактерії, КУО в 1 см , не менше 3 Enterococcus faecium, КУО в 1 см , не менше 3 Бактерії групи кишкових паличок (БГКП), в 1 см 3 Дріжджі та плісняви, в 1 см 3 Staphylococcus aureus, в 1 см 3 Патогенні мікроорганізми в т. ч. роду Сальмонела, в 1 см 15 20 25 30 35 40 Сімбілакт VIVO 8 810 8 110 4 110 4 110 не дозволено не дозволено не дозволено не дозволено За результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи Сімбілакт VIVO згідно з ТУ У 15.5-3060300036-001:2009 відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку [16] може бути використаний заявленій сфері застосування. Повний бактеріальний склад Сімбілакту VIVO становить [16]: Acetobacter aceti, Bifidobacterium bifidum, Bifidobacterium longum, Bifidobacterium adolescentis, Bifidobacterium animalis, Lactobacillus acidophilus, Lactococcus lactis subsp. cremoris, Propionibacterium freudenreschii. Бактерії, що входять до складу Сімбілакту VIVO, разом з молочною кислотою, що виділяється в процесі сквашування, згубно впливають на хвороботворні бактерії та грибки і сприяють природному відновленню мікрофлори кишечнику. Тому Сімбілакт VIVO рекомендований до вживання після курсу антибіотиків, а також при ДК. Сімбілакт VIVO сприяє нормалізації травлення, укріпленню імунітету, підвищенню стійкості до інфекцій, очищенню організму від токсичних речовий, знижує ризик більшості небезпечних захворювань [16]. Сімбілакт VIVO - це закваска для приготування кисломолочного продукту Сімбілакт. Це передовий пробіотик, що містить найбільш високі концентрації дружніх людині корисних бактерій. Ця властивість дозволяє використовувати Сімбілакт не лише як кисломолочний продукт, але й в чистому вигляді, без процедури заквашування [16]. Сімбілакт - найкраща закваска для відновлення здорової мікрофлори або для витиснення небажаних мікробів. Корисні властивості Сімбілакту наступні [16]: - відновлює і підтримує здорову мікрофлору кишечнику, урогенітальної системи, верхніх дихальних шляхів; - стимулює збільшення і життєдіяльність власної мікрофлори (біфідо- і лактобактерій); - сприяє укріпленню імунітету і виробленню власного інтерферону; - протистоїть кишковим інфекціям і гнильним бактеріям; - нормалізує травлення, покращує перистальтику, запобігає закрепам; - ефективний при місцевому застосуванні для боротьби з бактеріальними і грибковими ураженнями шкірних покровів та слизових оболонок. Сімбілакт VIVO особливо рекомендований до вживання для підтримання імунітету, людям, що страждають на алергію, і після застосування антибіотиків та при ДК, а також рекомендований до вживання вагітним жінкам і годуючим матерям та при стафілококових і грибкових інфекціях [16]. 4 UA 108965 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Бактерії Сімбілакта - складне сполучення великої кількості штамів біфідо-, лакто-, пропіоновокислих та оцтовокислих бактерій. Таке сполучення має назву симбіозу, оскільки кожна з бактерій посилює дію одна іншої. Кисломолочний продукт, що готується на основі закваски Сімбілакт VIVO, рекомендований до вживання дітям та дорослим [16]. Спосіб приготування [16]: у нагріте молоко до приблизно 37 С додається суха закваска з розрахунку 1,0 г (1 флакон) на 1 л молока і ретельно перемішується. Отримана суміш, переливається в термос і залишається на 6-8 годин (залежно від якості молока і тепловтрат термоса). Готовність визначається за станом продукту, що утворився (він повинен бути щільним і густим). Отриманий продукт ретельно перемішується і переливається в будь-яку зручну для використання ємність та ставиться в холодильник. Після охолодження продукт готовий до вживання. Спосіб застосування [16]: найкраще до вживання по 200 мл за 30-60 хвилин до їжі або у якості окремого прийому їжі. Умови зберігання, [16]: в оригінальній упаковці за температури від +2 °C до +8 °C-12 місяців, за температури мінус (12-18)°С - 18 місяців у сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці. Готовий продукт зберігається у холодильнику за температури від +2 °C до +8 °C не більше 3-х діб. Поставлена задача вирішується в запропонованому способі покращення клінічних (фізикальних) показників у пацієнтів з ознаками ДК шляхом обстеження пацієнтів за допомогою спеціального медичного обладнання, діагностування в них основного захворювання та ознак ДК, до котрих призвело це основне захворювання, та застосування медикаментозних препаратів, що регламентовані відповідними протоколами Міністерства охорони здоров'я України щодо лікування: основного захворювання, досягається тим, що відповідно корисної моделі додатково до регламентованого відповідними протоколами Міністерства охорони здоров'я України лікування основного захворювання призначають закваску бактеріальну вітчизняного виробництва Сімбілакт VIVO в сухому або рідкому (заквашеному) вигляді і завдяки цьому усувають суб'єктивні клінічні прояви ДК астенію, болі в животі, метеоризм, пронос (рідке випорожнення), печію та об'єктивні клінічні прояви ДК здуття живота і больовий синдром, та покращують об'єктивні клінічні показники - зменшують індекс маси тіла (ІМТ) і окружність талії (ОТ). Задля з'ясування ефективності впливу закваски бактеріальної Сімбілакт VIVO у пацієнтів з ознаками ДК було проведено дослідження, об'єктом котрого було 33 пацієнти, які лікувались згідно зі стандартами (протоколів) надання медичної допомоги, затверджених Міністерством охорони здоров'я України [17-20], в клініках гастроентерології і пульмонології Військовомедичного клінічного центру професійної патології особового складу Збройних Сил України, мали ознаки дисбактеріозу та дали поінформовану письмову згоду на вживання харчової продукції ТМ "Сімбілакт" - закваски бактеріальної Сімбілакт VIVO (дослідна група). В контрольну групу було включено 31 пацієнт, що лікувався згідно зі стандартами (протоколами) надання медичної допомоги, затверджених Міністерством охорони здоров'я України [17-20], в клініках гастроентерології і пульмонології Військово-медичного клінічного центру професійної патології особового складу Збройних Сил України, мали ознаки дисбактеріозу але не отримували закваски бактеріальної Сімбілакт VIVO. Сімбілакт VIVO пацієнтами дослідної групи вживався по 200 мл за 30-60 хвилин до їжі протягом 17-21-го днів [16]. Пацієнти дослідної і контрольної груп були статистично однорідними за віковим цензом (р>0,005), як то чоловіки (р>0,005), так і жінки (р>0,005). Пацієнти груп порівняння були статистично однорідними за основними діагнозами, що були причиною госпіталізації: хронічним колітом, асоційованим із закрепом, хронічним колітом, асоційований з діарейним синдромом, хронічним колітом, асоційований з ДК, СПК, позагоспітальною пневмонією, хронічним обструктивним захворюванням легень у фазі загострення та гострим бронхітом (р>0,05 в усіх випадках). Хворі дослідної і контрольної груп були статистично однорідними за частотою діагностування до початку лікування закрепів, метеоризму, відрижки їжею, печії, астенії, патологічних домішок в калі та ГРВІ (р>0,05 в усіх випадках). Але відрізнялись за частотою діагностування нудоти, закрепів, проносів, відрижки газом: (р0,05 в усіх випадках). За показниками копрограми: консистенція (оформленість) калу, наявність в калі м'язових волокон неперетравлених, наявність в калі рослинної клітковини перетравленої, наявність в калі крохмальних зерен внутрішньоклітинних, наявність в капі крохмальних зерен позаклітинних, наявність в калі Л, Ер і нейтрального жиру пацієнти дослідної групи мали статистично значимі гірші показники, а ніж хворі контрольної трупи (р0,05), до і після лікування він залишався в межах фізіологічної норми. Це ще раз підтверджує, що до організму разом із бактеріальною закваскою надходили корисні (природні) для нього бактерії, що додатково свідчить про її безпечність. До лікування ЛІІм у пацієнтів контрольної групи становив 1,69±0,54 ум. од., а після лікування - 1,77±0,50 ум. од. (таблиця 3, р=0,1754). Цей показник у пацієнтів контрольної трупи становив 1,46±0,36 і 1,47±0,48 ум. од. до і після лікування відповідно (таблиця 3, р=0,3718). Отже, ЛІІм не зазнав суттєвих змін під впливом комплексної терапії з Сімбілактом VIVO (р>0,05), до і після лікування він залишався в межах фізіологічної норми, що може свідчити про те, що до організму разом із бактеріальною закваскою надходили корисні (природні) для нього бактерії. Це ще раз підтверджує безпечність закваски бактеріальної Сімбілакт VIVO. До лікування ІРО у пацієнтів контрольної групи становив 114,44±86,91 ум. од., а після лікування - 114,73±90, 33 ум. од. (таблиця 3, р=0,9702). Цей показник у пацієнтів контрольної групи становив 165,36±172,68 і 145,54±114,80 ум. од. до і після лікування відповідно (таблиця 3, р=0,2179). Як було відмічено вище ГРО коливається в межах 50-100 ум. од. Зниження: ІРО вказує на можливість розвитку інфекційних ускладнень, а збільшення його на 3-7-й день - на відсутність запальних ускладнень; у хворих з гнійними ускладненнями ІРО знижується [47-49]. Таким чином, ІРО не зазнав суттєвих змін під впливом комплексної терапії з Сімбілактом: VIVO (р>0,05), до і після лікування він залишався майже в межах фізіологічної норми, а при традиційній терапії мав тенденцію до зниження. Це ще раз підтверджує, що до організму разом із бактеріальною закваскою надходили корисні (природні) для нього бактерії, що додатково свідчить про її безпечність. До лікування РВН у пацієнтів контрольної групи становив 5,94±10,24 ум. од., а після лікування - 8,89±22,67 ум. од. (таблиця 3, р=0,2342). Цей показник у пацієнтів контрольної групи становив 4,02±2,60 і 3,96±1,62 ум. од. до і після лікування відповідно (табл. 3, р=0,0856). Отже, РВН не зазнав суттєвих змін під впливом комплексної терапії з Сімбілактом VIVO (р>0,05), до і після лікування він залишався в межах фізіологічної норми, відповідаючи відсутності або компенсованій стадії ЕІ, що може свідчити про те, що до організму разом із бактеріальною закваскою надходили корисні (природні) для нього бактерії. Це ще раз підтверджує безпечність закваски бактеріальної Сімбілакт VIVO. До лікування ІА у пацієнтів контрольної групи становив 1,10±1,23 ум. од., а після лікування 1,18±1,35 ум. од. (таблиця 3, р=0,6583). Цей показник у пацієнтів контрольної групи становив 1,61±2,70 і 0,93±0,25 ум. од. до і після лікування відповідно (таблиця 3, р=0,1736). Таким чином, ІА не зазнав суттєвих змін під впливом комплексної терапії з Сімбілактом VIVO (р>0,05), до і після лікування він залишався майже в межах фізіологічної норми. Відсутність підвищення алергізації у пацієнтів дослідної групи після лікування підтверджує, що до організму разом із бактеріальною закваскою надходили корисні (природні) для нього бактерії, що додатково свідчить про її безпечність. Загальний висновок відносно ЕІ полягає в тому, що показники ЕІ (ЛІІ, ЛІІp, ЛІІм, IPO, РВН) та ΙΑ не зазнали суттєвих змін під впливом комплексної терапії з Сімбілактом VIVO (р>0,05 в усіх 13 UA 108965 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 випадках), до і після лікування вони залишався в межах фізіологічної норми. Відсутність підвищення ЕІ та алергізації у пацієнтів дослідної групи після лікування підтверджує, що до організму разом із бактеріальною закваскою надходили корисні (природні) для нього бактерії, що підтверджує безпечність закваски бактеріальної Сімбілакт VIVO. Спосіб покращення клінічних (фізикальних) показників у пацієнтів з ознаками дисбактеріозу, що заявляється, реалізується наступним чином: 1. Обстежують пацієнтів за допомогою спеціального медичного обладнання, діагностують в них основне захворювання та ознаки ДК, до котрих призвело це основне захворювання. 2. Застосовують в лікуванні основного захворювання обстежених пацієнтів регламентовані відповідними протоколами Міністерства охорони здоров'я України медикаментозні препарати та фізичні (фізіотерапевтичні) процедури. 3. Для усунення проявів ДК застосовують закваску бактеріальну вітчизняного виробництва Сімбілакт VIVO в сухому або рідкому (заквашеному) вигляді. В сухому вигляді закваску застосовують з розрахунку 1/3 вмісту флакону за 30-60 хвилин до прийому їжі. В рідкому (заквашеному) вигляді закваску застосовують по 200 мл за 30-60 хвилин до їжі або у якості окремого прийому їжі. Для приготування рідкої закваски у нагріте молоко до приблизно 37 °C додають суху закваску з розрахунку 1,0 г (1 флакон) на 1 л молока і ретельно перемішують. Далі отриману суміш переливають в термос і залишають на 6-8 годин (залежно від якості молока і тепловтрат термоса). Готовність визначають за станом продукту, що утворився (він повинен бути щільним і густим). Отриманий продукт ретельно перемішують і переливають в будь-яку зручну для використання ємність та ставлять в холодильник. Після охолодження продукт готовий до вживання. Застосовують закваску постійно щоденно, або курсовим прийом протягом 3-х тижнів щоквартально. Суху закваску зберігають в оригінальній упаковці за температури від +2 С до +8 °C-12 місяців, за температури мінус (12-18)°С - 18 місяців у сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці. Рідку закваску зберігають у холодильнику за температури від +2 °C до +8 °C не більше 3-х діб. Таким чином, запропонований спосіб покращення клінічних (фізикальних) показників у пацієнтів з ознаками дисбактеріозу зручний, недорогий, ефективний, в лікуванні ознак ДК, що підтверджується використанням дешевого і зручного неофіцинального (харчового) пробіотика вітчизняного виробництва - закваски бактеріальної Сімбілакт VIVO. Підвищення ефективності застосування способу покращення клінічних (фізикальних) показників у пацієнтів з ознаками дисбактеріозу, який заявляється, у порівнянні з аналогом і прототипом, полягає в забезпеченні зручної, дешевої та ефективної методики усунення ознак ДК. Запропонований спосіб дозволяє: - ефективно, зручно, недорого і без побічних, ефектів та алергізації організму усувати та покращувати суб'єктивні та об'єктивні фізикальні прояви ДК незалежно від основного захворювання, що їх викликало; - підтримувати вітчизняного виробника; - економити 40-70 % коштів порівняно із застосуванням пробіотиків імпортного виробництва; - усувати прояви ДК на будь-якій ланці медичної допомоги (первинній, вторинній чи третинній), навіть в умовах локального військового конфлікту, надзвичайних ситуацій (техногенних тощо), зокрема в умовах проведення антитерористичної операції: - усувати диспептичні розлади в осіб з нерегулярним і/або нераціональним харчуванням, що часто відбувається в умовах локального військового конфлікту, надзвичайних ситуацій (техногенних тощо), зокрема в умовах проведення антитерористичної операції. Джерела інформації: 1. Діагностика та лікування дисбіозу кишечнику: метод, рекоменд. / Т.Д. Звягінцева, О.І. Сергієнко, А.І. Чернобай [та ін.]. - К.: РВХ "Ферзь", 2012. - 20 с. 2. Барановский А.Ю. Дисбактериоз кишечника / А.Ю. Барановский, Э.А. Кондрашина. - СПб.: Питер, 2008. - 240 с. 3. Ардатская М.Д. Микробиоциноз кишечника и его роль в развитии и поддержании заболеваний желудочно-кишечного тракта. В кн.: Заболевания кишечника / А.Э. Дорофеев, Т.Д. Звягинцева, Н.В. Харченко. - Горлівка, 2010. - С. 70-111. 4. Барановский А.Ю. Дисбактериоз и дисбиоз кишечника / А.Ю. Барановский, Э.А. Кондрашина. - СПб.: Питер, 2000. - 224 с. 14 UA 108965 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 5. Парфенов А.И. Кишечный дисбактериоз / А.И. Парфенов // Лечащий Врач. - 2001. - № 5-6. - С. 20-25. 6. Харченко Н.В. Гастроентерологія / Н.В. Харченко, О.Я. Бабак. - К., 2007. - 720 с. 7. Осьодло Г.В. Практичні аспекти сучасної гастроентерології: Навчальний посібник / Г.В. Осьодло, М.М. Козачок, Т.В. Куц. - Вінниця: ТОВ "Консоль", 2010. - 368 с. 8. Охотникова Е.Н. Микробиоценоз кишечника: основные понятия, нарушения и их коррекция / Е.Н. Охотникова, Т.Н. Ткачева // Мистецтво Лікування. - 2010. - № 8. - С. 34-39. 9. Звягинцева Т.Д. Дисбактериоз кишечника / Т.Д. Звягинцева, Е.Н. Сергиенко // Ліки України. - 2011. - № 1 (147). - С. 36-41. 10. Ливзин М.А. Пробиотика: новые грани хорошо знакомых средств / М.А. Ливзин //Лечащий врач. - 2010. - № 2. - С. 35-37. 11. Харченко Н.В. Современные пробиотики в лечении и профилактике осложнений антибактериальной терапии / И.В. Харченко // Здоров'я України. - 2011. - № 1 (19). - С. 22-23. 12. Parry S.D. Does bacterial gastroenteritis predispose people to functional gastrointestinal disorders? A prospective, community-based, case-control study. / S.D. Parry // Am. J. Gastroenterol. 2003. - Vol. 98. - P. 1970-1975. 13. Приказ Министерства здравоохранения Российской Федерации от 09 июня 2003 года № 231 "Об утверждении отраслевого стандарта "Протокол ведения больных. Дисбактериоз кишечника" (ОСТ 91500.11.0004-2003). 14. Болотовский Г.В. Дисбактериоз: симптомы, лечение, профилактика / Г.В. Болотовский. СПб.: НПК "Омега" (Серия "Доктор Болотовский рекомендует"), 2007. - 160 с. 15. Дисбиоз кишечника. Руководство по диагностике и лечению (для врачей разных специальностей) / Под ред. Е.И. Ткаченко, А.Н. Суворова. - СПб.: ИнфоррмМед, 2009. - 276 с. 16. Висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи Державної санітарноепідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України № 05.03.02-04/42473. 17. Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII"Основи законодавства України про охорону здоров'я" із змінами. 18. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13 червня 2005 року № 271 "Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Гастроентерологія". 19. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 03 липня 2006 року № 433 "Про затвердження протоколи надання медичної допомоги за спеціальністю "Пульмонологія" 20. Наказ Міністерства охорони здоров'я від 27 червня 2013 року № 555 "Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при хронічному обструктивному захворюванні легень". 21. Лопач С.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel [Текст] / С.Н. Лопач, А.В. Чубенко, П.Н. Бабич. - 2-е изд., перераб. и доп. - К.: МОРИОН, 2001. - 408 с. 22. Лопач С.Н. Статистика в науке и би знесе [Текст] / С.Н. Лопач, А.В. Чубенко, П.Н. Бабич. - К.: МОРИОН, 2002. - 640 с. 23. Гланц С. Медико-биологическая статистика. Пер с англ. [Текст] / С. Гланц. - М.: Практика, 1998. - 459 с. 24. Боровиков В. STATISTICA. Искусство анализа данных на компьютере: Для профессионалов. 2-е изд. (+CD) [Текст] / В. Боровиков. - СПб.: Питер, 2003. - 688 с. 25. Халафян А.А. STATISTICA 6. Статистический анализ данных. [3-е изд. Учебник] / А.А. Халафян. - М: ООО "Бином-Пресс", 2007. - 512 с: ил. 26. Вуколов Э.А. Основы статистического анализа. Практикум по статистическим методам и исследованию операций с использованием пакетов STATISTICA и EXEL [Учебное пособие. - 2-е изд. испр. и доп.] / Э.А. Вуколов. - М.: ФОРУМ, 2008. - 464 с. - (Высшее образование). 27. Ланг Т.А. Как описывать статистику в медицине [Аннотированное руководство для авторов, редакторов и рецензентов] / Т.А. Ланг, М. Сесик; пер. с англ. под ред. В.П. Леонова. М.: Практическая медицина, 2011. - 480 с: ил. 28. Бельмер С.В. Дисбактериоз кишечника и роль пробиотиков в его коррекции / С.В. Бельмер, А.В. Малкоч // Лечащий Врач. - 2006. - № 6. - С. 18-23. 29. Senok А.С. Probiotics: facts and myths. / A.C. Senok // Clin. Micr. And Inf. - 2005. - Vol. 1112. - P. 958-966. 30. Pulverer G. Immunomodulating effects of antibiotics influencing digestive flora / G. Pulverer, H.L. Ко, J.Beuth // Pathol. Biol. (Paris). - 1993. - Vol. 41. - P. 753.75.8, 31. Rusch K. Der Darm-zentrale des immunsystems / K. Rusch, U. Peters //Biol. Med. - 2002. Vol. 4. - P. 176-180. 15 UA 108965 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 32. Reid G. Potential uses of probiotics in clinical practice / G. Reid, J. Jass, M.T. Sebulsky, J.K. McCormick // Clin. Microbiol. Rev. - 2003. - Vol. 16. - P. 658-672. 33. Долль M. Пробиотики и их значение для организма / М. Долль // Биологическая медицина. - 2007. - Т. 13, № 1. - С. 11-15. 34. Зильбер А.П. Физиология в анестезиологии и реаниматологии / А.П. Зильбер. - М.: Медицина, 1984. - 357 с. 35. Долина О.А. Анестезиология и реанимация / Под ред. О.А. Долиной. - М.: Медицина, 2002. - 416 с. 36. Сумин А.В. Неотложная помощь / А.В. Сумин. - М.: Медицина, 2002. - 298 с. 37. Шейман Б.С. Дифференциально-диагностические признаки определения схемы детоксикационной терапии у больных с различной патологией /Б.С. Шейман, О.И. Осадчая, К.Г. Козинец // Лаб. диагностика. - 1999. - № 4. - С. 11-13. 38. Лук'янчук В.Д. Нові шляхи фармакорекції ендотоксикозу, що розвиваються при травматичному шоку / В.Д. Лук'янчук, К.М. Міщенко // Труди IX конгресу СФУЛТ. - Луганськ, 2002. - С. 430-431. 39. Бадинов А.В. Влияние ацелизина в комбинации с тиотриазолином на ферментативное звено антиоксидантной системы защиты организма у больных с эндотоксикозом посттравматического генеза / А.В. Бадинов, А.С. Комаревцев, С.Ю. Мамчур // Укр. журн. екстремальної медицини. - 2004. - Т. 5, № 1. - С. 97-100. 40. Кальф-Калиф Я.Я. О лейкоцитарном индексе интоксикации и его практическом значении /Я.Я. Кальф-Калиф // Врачебное дело. - 1941. - № 1. - С. 31-35. 41. Мустафина Ж.Г. Интегральные гематологические показатели в оценке иммунологической реактивности организма у больных с офтальмопатологией / Ж.Г. Мустафина, Ю.С. Крамаренко, В.Ю. Кобцева // Клин. лаб. диагностика. - 1999. - № 5. - С. 47-48. 42. Гусак В.К. Оценка тяжести эндогенной интоксикации и выбор метода детоксикационной терапии у обожженных по данным лейкоцитограммы и биохимического мониторинга / В.К. Гусак, Э.Я. Фисталь, И.И. Сперанский [и др.] // Клин. лаб. диагностика. - 2000. - № 10. - С. 36. 43. Дубинская Г.М. Принципы лабораторной диагностики в семейной медицине / Г.М. Дубинская // Лаб. диагностика. - 2003. - № 4. - С. 66-68. 44. Гринь В.К. Показатели гемограммы как критерии оценки тяжести течения ожоговой болезни, ее осложнений и эффективности проводимого лечения / В.К. Гринь, И.И. Сперанский, Л.И. Колесникова [и др.] // Материалы II Всерос. науч.-практ. конференции "Интенсивная медицинская помощь: проблемы и решения", 7-8 октября 2004, Ленинск-Кузнецкий. Новосибирск, 2004. - С. 28-29. 45. Островский В.К. Показатели крови и лейкоцитарного индекса интоксикации в оценке тяжести и определении прогноза при воспалительных, гнойных и гнойно-деструктивных заболеваниях / В.К. Островский, А.В. Мащенко, Д.В. Янголенко, С.В. Макаров // Клин. лаб. диагностика. - 2006. - № 6. - С 50-53. 46. Кобец Т.В. Роль лейкоцитарных индексов в оценке адаптационно-компенсаторных возможностей чукотских детей, больных рецидивирующим бронхитом, на этапе санаторнокурортного лечения / Т.В. Кобец, В.Н. Некрасов, А.К. Мотрич // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2003. - С. 47-48. 47. Назаренко Г.И. Лабораторные методы диагностики неотложных состояний / Г.И. Назаренко, А.А. Кишкун. - М., 2002. - 567 с. 48. Медицинская лабораторная диагностика. Программы и алгоритмы. - СПб.: Медика. 2003. - 531 с. 49. Сидоренко С.В. Инфекции в интенсивной терапии / С.В.Сидоренко, С.В. Яковлев. - М., 2003. - 206 с. 50. Гринь В.К. Интегральные гематологические показатели лейкоцитарной формулы как критерий оценки тяжести течения ожоговой болезни, ее осложнений и эффективности проводимого лечения / В.К. Гринь, Э.Я. Фисталь, И.И. Сперанский [и др.] // Материалы науч.практ. конференции "Сепсис: проблеми діагностики, терапії та профілактики", 29-30 марта 2006 г. - Харьков, 2006. - С 77-78. 51. Рейс Б.А. Выделение токсического полипептида средней молекулярной массы при экспериментальном разлитом перитоните / Б.А. Рейс, Л.В. Полуэктов // Бюлл. Экспер. Биол. Мед. - 1983. - №7. - С. 53-55. 52. Сперанский И.И. Общий анализ крови - все ли его возможности исчерпаны? Интегральные индексы интоксикации как критерии оценки тяжести течения эндогенной интоксикации, ее осложнений и эффективности проводимого лечения / И.И. Сперанский, Г.Е. Самойленко, М.В. Лобачева // Здоровье Украины. - 2009. - № 6 (19). - С. 51-57. 16 UA 108965 U 53. Даштаянц Г.А. Клиническая гематология / Г.А. Даштаянц. - К., 1978. - 230 с. 54. Сперанский В.В. Иммунологическая информативность лейкоцитограммы/В.В. Сперанский, И.И. Дмитриева, P.M. Зарипова// Клин. лаб. диагностика. - 1999. - № 12. - С. 6-7. 5 10 15 ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб покращення клінічних (фізикальних) показників у пацієнтів з ознаками дисбактеріозу кишечнику (ДК), що включає обстеження пацієнтів за допомогою спеціального медичного обладнання, діагностування в них основного захворювання та ознак ДК, до котрих призвело це основне захворювання, та застосування медикаментозних препаратів, що регламентовані відповідними протоколами Міністерства охорони здоров'я України щодо лікування основного захворювання, який відрізняється тим, що додатково до лікування основного захворювання призначають закваску бактеріальну вітчизняного виробництва Сімбілакт VIVO в сухому або рідкому (заквашеному) вигляді, причому найкраще вживання приготовленого за інструкцією кисломолочного продукту по 20 мл за 30-60 хв. до їжі або як окремий прийом їжі. 17 UA 108965 U 18 UA 108965 U Комп’ютерна верстка В. Мацело Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 19

Додаткова інформація

МПК / Мітки

МПК: A61P 1/12, A61K 35/74

Мітки: ознаками, показників, дисбактеріозу, клінічних, спосіб, пацієнтів, покращення, фізикальних

Код посилання

<a href="http://uapatents.com/21-108965-sposib-pokrashhennya-klinichnikh-fizikalnikh-pokaznikiv-u-paciehntiv-z-oznakami-disbakteriozu.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб покращення клінічних (фізикальних) показників у пацієнтів з ознаками дисбактеріозу</a>

Подібні патенти