Спосіб лікування захворювання, пов’язаного з імунітетом, шляхом одночасного націлювання на il-17a і il-17f антитіл-антагоністів

Є ще 163 сторінки.

Дивитися все сторінки або завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

1. Спосіб лікування захворювання, пов'язаного з імунітетом, у ссавця, який потребує цього, що передбачає одночасне націлювання на IL-17A (SEQ ID NO: 3) і IL-17F (SEQ ID NO: 4) у вказаного ссавця за допомогою введення ссавцеві терапевтично ефективної кількості одного або більше аптитіл-антагоністів або їх фрагментів, здатних інгібувати як IL-17A (SEQ ID NО: 3), так і IL-17F (SEQ ID NО: 4).

2. Спосіб за п. 1, в якому ссавцем є людина.

3. Спосіб за п. 2, що передбачає введення вказаній людині терапевтично ефективної кількості антитіла-антагоніста 1L-17A або його фрагмента і антитіла-антагоніста IL-17F або його фрагмента.

4. Спосіб за п. 3, в якому вказане aнтитіло-aнтaгoнicт IL-17A або його фрагмент специфічно зв'язується з IL-17A (SEQ ID NO: 3).

5. Спосіб за п. 3, в якому вказане антитіло-антагоніст IL-17F або його фрагмент специфічно зв'язується з IL-17F (SEQ ID NO: 4).

6. Спосіб за п. 3, в якому вказане антитіло-антагоніст IL-17A або його фрагмент специфічно зв'язується з IL-17A (SEQ ID NO: 3), а вказане антитіло-антагоніст IL-17F або його фрагмент специфічно зв'язується з IL-17F (SEQ ID NO: 4).

7. Спосіб за п. 2, в якому вказане антитіло-антагоніст являє собою антитіло або його фрагмент, що специфічно зв'язуються як з IL-17A (SEQ ID NO: 3), так і з IL-17F (SEQ ID NO: 4).

8. Спосіб за п. 7, в якому вказане антитіло являє собою перехресно реагуюче антитіло, яке розпізнає ідентичні або подібні епітопи, представлені як в IL-17A (SEQ ID NO: 3), так і в IL-17F (SEQ ID NO: 4).

9. Спосіб за п. 7, в якому вказане антитіло являє собою біспецифічне антитіло, що має специфічність відносно як IL-17A, так і IL-17F або їх фрагментів.

10. Спосіб за будь-яким з пп. 3-9, в якому вказане антитіло являє собою моноклональне антитіло або його фрагмент.

11. Спосіб за п. 10, в якому вказане моноклональне антитіло або фрагмент антитіла є химерними, гуманізованими або людськими.

12. Спосіб за п. 11, в якому захворювання, пов'язане з імунітетом, являє собою системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, остеоартрит, ювенільний хронічний артрит, спондилоартропатію, системну склеродермію, ідіопатичну запальну міопатію, синдром Шегрена, системний васкуліт, саркоїдоз, аутоімунну гемолітичну анемію, аутоімунну тромбоцитопенію, тиреоїдит, цукровий діабет, імуноопосередковане ниркове захворювання, демієлінізуюче захворювання центральної або периферичної нервової системи, ідіопатичну демієлінізуючу полінейропатію, синдром Гійєна-Барре, хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію, гепатобіліарне захворювання, інфекційний або аутоімунний хронічний активний гепатит, первинний біліарний цироз, гранулематозний гепатит, склерозуючий холангіт, запальне захворювання кишечнику, целіакію, хворобу Уіпла, аутоімунне або імуноопосередковане шкірне захворювання, бульозне шкірне захворювання, ексудативну багатоформну еритему, контактний дерматит, псоріаз, алергічне захворювання, астму, алергічний риніт, атопічний дерматит, харчову алергію, кропивницю, імунологічне захворювання легенів, еозинофільну пневмонію, ідіопатичний легеневий фіброз, гіперчутливий пневмоніт, захворювання, асоційоване з трансплантацією, відторгнення трансплантата або хворобу "трансплантат проти хазяїна".

13. Спосіб за п. 12, в якому вказане захворювання, пов'язане з імунітетом, являє собою розсіяний склероз (MS) або ревматоїдний артрит (RA).

14. Спосіб лікування захворювання, пов'язаного з імунітетом, у ссавця, який потребує цього, що полягає в одночасному націлюванні на IL-17A (SEQ ID NO: 3) і IL-17F (SEQ ID NO: 4) у вказаного ссавця, причому вказаний спосіб полягає у введенні вказаному ссавцеві терапевтично ефективної кількості перехресно реагуючого антитіла або фрагмента вказаного антитіла, при цьому вказане антитіло розпізнає ідентичні або подібні епітопи як на IL-17А, поліпептиді, що має амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 3, так і на IL-17F, поліпептиді, що має амінокислотну послідовність SEQ ID NO: 4.

15. Спосіб за п. 14, в якому захворювання, пов'язане з імунітетом, являє собою системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, остеоартрит, ювенільний хронічний артрит, спондилоартропатію, системну склеродермію, ідіопатичну запальну міопатію, синдром Шегрена, системний васкуліт, саркоїдоз, аутоімунну гемолітичну анемію, аутоімунну тромбоцитопенію, тиреоїдит, цукровий діабет, імуноопосередковане ниркове захворювання, демієлінізуюче захворювання центральної або периферичної нервової системи, ідіопатичну демієлінізуючу полінейропатію, синдром Гійєна-Барре, хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію, гепатобіліарне захворювання, інфекційний або аутоімунний хронічний активний гепатит, первинний біліарний цироз, гранулематозний гепатит, склерозуючий холангіт, запальне захворювання кишечнику, целіакію, хворобу Уіпла, аутоімунне або імуноопосередковане шкірне захворювання, бульозне шкірне захворювання, ексудативну багатоформну еритему, контактний дерматит, псоріаз, алергічне захворювання, астму, алергічний риніт, атопічний дерматит, харчову алергію, кропивницю, імунологічне захворювання легенів, еозинофільну пневмонію, ідіопатичний легеневий фіброз, гіперчутливий пневмоніт, захворювання, асоційоване з трансплантацією, відторгнення трансплантата або хворобу "трансплантат проти хазяїна".

16. Спосіб за п. 15, в якому захворювання, пов'язане з імунітетом, являє собою розсіяний склероз (MS) або ревматоїдний артрит (RA).

17. Спосіб лікування захворювання, пов'язаного з імунітетом, у ссавця, який потребує цього, що полягає в одночасному націлюванні на IL-17A (SEQ ID NO: 3) і IL-17F (SEQ ID NO: 4) у вказаного ссавця, причому вказаний спосіб полягає у введенні вказаному ссавцеві терапевтично ефективної кількості біспецифічного антитіла, де вказане антитіло складається з двох гілок, одна з яких специфічно розпізнає IL-17A (SEQ ID NO: 3), а інша специфічно розпізнає IL-17F (SEQ ID NO: 4).

18. Спосіб за п. 17, в якому захворювання, пов'язане з імунітетом, являє собою системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, остеоартрит, ювенільний хронічний артрит, спондилоартропатію, системну склеродермію, ідіопатичну запальну міопатію, синдром Шегрена, системний васкуліт, саркоїдоз, аутоімунну гемолітичну анемію, аутоімунну тромбоцитопенію, тиреоїдит, цукровий діабет, імуноопосередковане ниркове захворювання, демієлінізуюче захворювання центральної або периферичної нервової системи, ідіопатичну демієлінізуючу полінейропатію, синдром Гійєна-Барре, хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію, гепатобіліарне захворювання, інфекційний або аутоімунний хронічний активний гепатит, первинний біліарний цироз, гранулематозний гепатит, склерозуючий холангіт, запальне захворювання кишечнику, целіакію, хворобу Уіпла, аутоімунне або імуноопосередковане шкірне захворювання, бульозне шкірне захворювання, ексудативну багатоформну еритему, контактний дерматит, псоріаз, алергічне захворювання, астму, алергічний риніт, атопічний дерматит, харчову алергію, кропивницю, імунологічне захворювання легенів, еозинофільну пневмонію, ідіопатичний легеневий фіброз, гіперчутливий пневмоніт, захворювання, асоційоване з трансплантацією, відторгнення трансплантата або хворобу "трансплантат проти хазяїна".

19. Спосіб за п. 18, в якому захворювання, пов'язане з імунітетом, являє собою розсіяний склероз (MS) або ревматоїдний артрит (RA).

20. Спосіб лікування захворювання, пов'язаного з імунітетом, у ссавця, який потребує цього, що полягає в одночасному націлюванні на IL-17A (SEQ ID NO: 3) і IL-17F (SEQ ID NO: 4) у вказаного ссавця, причому вказаний спосіб передбачає введення вказаному ссавцеві терапевтично ефективної кількості біспецифічного антитіла, при цьому вказане антитіло складається з важкого ланцюга, який розпізнає IL-17A (SEQ ID NO: 3), і легкого ланцюга, який розпізнає IL-17F (SEQ ID NO: 4).

21. Спосіб за п. 20, в якому захворювання, пов'язане з імунітетом, являє собою системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, остеоартрит, ювенільний хронічний артрит, спондилоартропатію, системну склеродермію, ідіопатичну запальну міопатію, синдром Шегрена, системний васкуліт, саркоїдоз, аутоімунну гемолітичну анемію, аутоімунну тромбоцитопенію, тиреоїдит, цукровий діабет, імуноопосередковане ниркове захворювання, демієлінізуюче захворювання центральної або периферичної нервової системи, ідіопатичну демієлінізуючу полінейропатію, синдром Гійєна-Барре, хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію, гепатобіліарне захворювання, інфекційний або аутоімунний хронічний активний гепатит, первинний біліарний цироз, гранулематозний гепатит, склерозуючий холангіт, запальне захворювання кишечнику, целіакію, хворобу Уіпла, аутоімунне або імуноопосередковане шкірне захворювання, бульозне шкірне захворювання, ексудативну багатоформну еритему, контактний дерматит, псоріаз, алергічне захворювання, астму, алергічний риніт, атопічний дерматит, харчову алергію, кропивницю, імунологічне захворювання легенів, еозинофільну пневмонію, ідіопатичний легеневий фіброз, гіперчутливий пневмоніт, захворювання, асоційоване з трансплантацією, відторгнення трансплантата або хворобу "трансплантат проти хазяїна".

22. Спосіб за п. 21, в якому захворювання, пов'язане з імунітетом, являє собою розсіяний склероз (MS) або ревматоїдний артрит (RA).

23. Спосіб лікування захворювання, пов'язаного з імунітетом, у ссавця, який потребує цього, що полягає в одночасному націлюванні на IL-17A (SEQ ID NO: 3) і IL-17F (SEQ ID NO: 4) у вказаного ссавця, причому вказаний спосіб передбачає введення вказаному ссавцеві терапевтично ефективної кількості біспецифічного антитіла, при цьому вказане антитіло складається з важкого ланцюга, який розпізнає IL-17F (SEQ ID NO: 4), і легкого ланцюга, який розпізнає IL-17A (SEQ ID NO: 3).

24. Спосіб за п. 23, в якому захворювання, пов'язане з імунітетом, являє собою системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, остеоартрит, ювенільний хронічний артрит, спондилоартропатію, системну склеродермію, ідіопатичну запальну міопатію, синдром Шегрена, системний васкуліт, саркоїдоз, аутоімунну гемолітичну анемію, аутоімунну тромбоцитопенію, тиреоїдит, цукровий діабет, імуноопосередковане ниркове захворювання, демієлінізуюче захворювання центральної або периферичної нервової системи, ідіопатичну демієлінізуючу полінейропатію, синдром Гійєна-Барре, хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію, гепатобіліарне захворювання, інфекційний або аутоімунний хронічний активний гепатит, первинний біліарний цироз, гранулематозний гепатит, склерозуючий холангіт, запальне захворювання кишечнику, целіакію, хворобу Уіпла, аутоімунне або імуноопосередковане шкірне захворювання, бульозне шкірне захворювання, ексудативну багатоформну еритему, контактний дерматит, псоріаз, алергічне захворювання, астму, алергічний риніт, атопічний дерматит, харчову алергію, кропивницю, імунологічне захворювання легенів, еозинофільну пневмонію, ідіопатичний легеневий фіброз, гіперчутливий пневмоніт, захворювання, асоційоване з трансплантацією, відторгнення трансплантата або хворобу "трансплантат проти хазяїна".

25. Спосіб за п. 24, в якому захворювання, пов'язане з імунітетом, являє собою розсіяний склероз (MS) або ревматоїдний артрит (RA).

Текст

Реферат: Винахід належить до способу лікування захворювання, пов'язаного з імунітетом, у ссавця, який потребує цього, що передбачає одночасне націлювання на IL-17A і IL-17F у вказаного ссавця за допомогою введення ссавцеві терапевтично ефективної кількості одного або більше антитілантагоністів або їх фрагментів, здатних інгібувати як IL-17A, так і IL-I7F. UA 103297 C2 (12) UA 103297 C2 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Галузь техніки, якої належить винахід Даний винахід загалом стосується ідентифікації і виділення нового цитокіну людини, позначеного тут як інтерлейкін 17A/F (IL-17A/F). Рівень техніки Позаклітинні білки грають важливу роль, крім всього іншого, в утворенні, диференціюванні і підтримці багатоклітинних організмів. Доля багатьох індивідуальних клітин, наприклад, їх проліферація, міграція, диференціювання або взаємодія з іншими клітинами, звичайно визначається інформацією, одержаною від інших клітин і/або найближчого оточуючого середовища. Ця інформація часто передається поліпептидами, що секретуються, (наприклад, мітогенними факторами, факторами виживання, цитотоксичними факторами, факторами диференціювання, нейропептидами і гормонами), які, у свою чергу, сприймаються та інтерпретуються різними клітинними рецепторами або мембранозв'язаними білками. Для того, щоб досягти місця своєї дії у позаклітинному оточенні, ці поліпептиди, що секретуються, або сигнальні молекули звичайно проходять через клітинний секреторний шлях. Білки, що секретуються, мають різне промислове застосування, включаючи їх використання як фармацевтичних препаратів, діагностичних засобів, біосенсорів і біореакторів. Більшість доступних у наш час білкових ліків, таких як тромболітичні засоби, інтерферони, інтерлейкіни, еритропоетини, колонієстимулюючі фактори і різні інші цитокіни являють собою секреторні білки. Їх рецептори, які належать до мембранних білків, також мають потенціал застосування як терапевтичні або діагностичні засоби. Мембранозв'язані білки і рецептори можуть грати важливу роль, крім іншого, в утворенні, диференціюванні і підтримці багатоклітинних організмів. Доля багатьох індивідуальних клітин, наприклад, їх проліферація, міграція, диференціювання або взаємодія з іншими клітинами, звичайно визначається інформацією, одержаною від інших клітин і/або найближчого оточуючого середовища. Ця інформація часто передається поліпептидами, що секретуються (наприклад, мітогенними факторами, факторами виживання, цитотоксичними факторами, факторами диференціювання, нейропептидами і гормонами), які, у свою чергу, сприймаються та інтерпретуються різними клітинними рецепторами або мембранозв'язаними білками. Такі мембранозв'язані білки і клітинні рецептори включають, але не обмежуючись ними, рецептори до цитокінів, рецепторні кінази, рецепторні фосфатази, рецептори, що беруть участь у міжклітинних взаємодіях, а також молекули клітинної адгезії типу селектинів та інтегринів. Наприклад, трансдукція сигналів, які керують ростом і диференціюванням клітин, частково регулюється фосфорилуванням різних клітинних білків. Білки тирозинкінази, ферменти, що каталізують цей процес, можуть також діяти як рецептори до факторів росту. Приклади включають рецептор до фактора росту фібробластів і рецептор до фактора росту нервів. Мембранозв'язані білки і рецепторні молекули, подібно до білків, що секретуються, мають різне промислове застосування, включаючи їх використання як фармацевтичних і діагностичних засобів. Наприклад, рецепторні імуноадгезини можна застосовувати як терапевтичні засоби для блокади взаємодій рецепторів з лігандами. Мембранозв'язані білки можна також застосовувати для скринінгу потенційних пептидних або дрібномолекулярних інгібіторів релевантних взаємодій рецепторів з лігандами. Як у промисловості, так і в академічний науці докладають зусиль для ідентифікації нових білків, що секретуються природним чином, і природних рецепторів або мембранозв'язаних білків. Багато зусиль зосереджено на скринінгу бібліотек рекомбінантних ДНК ссавців з метою ідентифікації кодуючих послідовностей для нових білків, що секретуються. У літературі описані приклади способів і методик скринінгу [див., наприклад, Klein et al., Proc. Natl. Acad. Sci., 93:7108-7113 (1996); патент США № 5536637]. У цьому відношенні даний винахід стосується ідентифікації нових поліпептидів, що секретуються, сімейства інтерлейкіну 17 (IL-17), які за наявними даними пов'язані з імунообумовленими і запальними захворюваннями. Імунообумовлені і запальні захворювання являють собою прояв або результат досить складних біологічних шляхів метаболізму (часто з множиною взаємозв'язків), які в аспекті нормальної фізіології дуже важливі для відповіді на ушкодження або травму, ініціюючи відновлення після ушкодження або травми, а також створюючи природжений і набутий захист проти чужорідних організмів. Захворювання або патологія проявляється у тій ситуації, коли ці нормальні фізіологічні шляхи метаболізму викликають додаткове ушкодження або травму, які або безпосередньо пов'язані з інтенсивністю відповіді внаслідок порушень його регуляції, або відображають надмірну стимуляцію у зв'язку з реакцією на власні фактори, або являють собою комбінацію того і іншого. Хоча генез цих захворювань часто залучає багатоступінчасті шляхи метаболізму і часто різні складно організовані біологічні системи/шляхи, втручання у критичних точках одного або 1 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 більше таких шляхів може надати поліпшуючий або лікувальний ефект. Терапевтичне втручання може базуватися або на антагонізмі зі шкідливим процесом/метаболічним шляхом, або на стимуляції корисного процесу/метаболічного шляху. Відомо і значною мірою вивчено багато імунообумовлених захворювань. Такі захворювання включають імуноопосередковані запальні захворювання (такі як ревматоїдний артрит, захворювання нирок, гепатобіліарні захворювання, запальне захворювання кишечнику (IBD), псоріаз і астму), запальні захворювання, не опосередковані імунною системою, інфекційні захворювання, імунодефіцитні захворювання, неоплазії і т.д. Важливим компонентом імунної відповіді у ссавців є Т-лімфоцити (Т-клітини). Т-клітини розпізнають антигени, які асоційовані з власними молекулами, що кодуються генами головного комплексу гістосумісності (MHC). Антиген разом з молекулами MHC може демонструватися на поверхні антигенпредставляючих клітин, клітин, інфікованих вірусом, ракових клітин, трансплантатів і т.д. Система Т-клітин елімінує ці змінені клітини, які представляють загрозу для здоров'я організму-хазяїна ссавця. Т-клітини включають хелперні Т-клітини і цитотоксичні Тклітини. Після розпізнавання комплексу антиген-MHC на антигенпредставляючих клітинах, хелперні Т-клітини сильно проліферують. Хелперні Т-клітини також секретують ряд цитокінів, наприклад, лімфокіни, які відіграють центральну роль в активації В-клітин, цитотоксичних Тклітин і багатьох інших клітин, які беруть участь в імунній відповіді. Активація і клональна експансія хелперних Т-клітин являє собою центральне явище як у гуморальній, так і у клітинно-опосередкованій імунній відповіді. Активацію хелперних Т-клітин ініціює взаємодія комплексу рецептора Т-клітин (TCR) - CD3 зі зв'язуванням антиген-MHC на поверхні антигенпредставляючої клітини. Ця взаємодія опосередковує каскад біохімічних подій, який індукує хелперні Т-клітини, що знаходяться у стані спокою, до входження у клітинний цикл (перетворення G0 у G1) і приводить до експресії вісокоафінних рецепторів до IL-2 та іноді до IL4. Активовані Т-клітини просуваються по циклу проліферації і диференціювання у клітини пам'яті або ефекторні клітини. На додаток до сигналів, опосередкованих через TCR, активація Т-клітин залучає додаткову костимуляцію, яку індукують цитокіни, що вивільняються антигенпредставляючими клітинами, або взаємодії з мембранозв'язаними молекулами на антигенпредставляючих клітинах і Тклітинах. Було показано, що цитокіни IL-1 і IL-6 створюють костимулюючий сигнал. До того ж, активації Т-клітин сприяє взаємодія між молекулою B7, що експресується на поверхні антигенпредставляючих клітин, і молекулами CD28 і CTLA-4, що експресуються на поверхні Тклітин. Активовані Т-клітини експресують набагато більше молекул клітинної адгезії, таких як ICAM-1, інтегрини, VLA-4, LFA-1, CD56 і т.д. Встановленими способами визначення, чи здатна яка-небудь сполука стимулювати імунну систему, є проліферація Т-клітин у змішаній культурі лімфоцитів або реакція змішаних лімфоцитів (MLR). При багатьох різновидах імунної відповіді у місці ушкодження або в осередку інфекції виникає інфільтрат запальних клітин. Мігруючі клітини, як це можна продемонструвати гістологічним дослідженням уражених тканин, можуть являти собою нейтрофіли, еозинофіли, моноцити або лімфоцити. Current Protocols in Immunology, ed. John Е. Coligan, 1994, John Wiley & Sons, Inc. Пов'язані з імунною системою захворювання можна лікувати, придушуючи імунну відповідь. У лікуванні імуноопосередкованих і запальних захворювань було б корисно застосовувати нейтралізуючі антитіла, які здатні придушувати молекули, що мають імуностимулюючу активність. Для придушення імунної відповіді, тобто поліпшення пов'язаних з імунітетом захворювань, можна використовувати молекули, що придушують імунну відповідь (білки, які можуть діяти прямим чином або через застосування агоністів антитіл). Інтерлейкін 17 (IL-17) являє собою одержану з Т-клітин прозапальну молекулу, яка стимулює епітеліальні, ендотеліальні і фібробластні клітини до вироблення інших запальних цитокінів і хемокінів, включаючи IL-6, IL-8, G-CSF і MCP-1 [див., Yao, Z. et al., J. Immunol., 122(12):54835486 (1995); Yao, Z. et al., Immunity, 3(6):811-821 (1995); Fossiez, F., et al., J. Exp. Med., 183(6): 2593-2603 (1996); Kennedy, J., et al., J. Interferon Cytokine Res., 16(8):611-7 (1996); Cai, X. Y., et al., Immunol. Lett, 62(1):51-8 (1998); Jovanovic, D.V., et al., J. Immunol., 160(7):3513-21 (1998); Laan, M., et al., J. Immunol., 162(4):2347-52 (1999); Linden, А., et al., Eur Respir J, 15(5):973-7 (2000); and Aggarwal, S. and Gurney, A.L., J Leukoc Biol, 71(1):1-8 (2002)]. IL-17 також проявляє синергізм з іншими цитокінами, включаючи TNF-α і IL-1β, додатково індукуючи експресію хемокінів (Chabaud, M., et al., J. Immunol. 161(1):409-14 (1998)). Інтерлейкін 17 (IL-17), впливаючи на різні типи клітин, проявляє плейотропну біологічну активність. IL-17 також здатний індукувати поверхневу експресію ICAM-1, проліферацію Т-клітин, а також зростання + клітин-попередників людини CD34 і їх диференціювання у нейтрофілі. Було також встановлено, 2 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 що IL-17 залучений до кісткового метаболізму, і висловлене припущення про те, що він відіграє важливу роль у патологічних станах, що характеризуються наявністю активованих Т-клітин і виробленням TNF-α, наприклад, у ревматоїдному артриті і ослабленні кісткових імплантатів (Van Bezooijen et al., J. Bone Miner. Res., 14: 1513-1521 [1999]). Було виявлено, що активовані Тклітини синовіальної тканини, одержані від хворих з ревматоїдним артритом, секретують більшу кількість IL-17 у порівнянні з такими ж клітинами, одержаними від здорових осіб або від хворих з остеоартритом (Chabaud et al., Arthritis Rheum., 42: 963-970 [1999]). Було висловлене припущення про те, що цей прозапальний цитокін бере активну участь у синовіальному запаленні при ревматоїдному артриті. Крім цієї прозапальної ролі IL-17, очевидно, здійснює внесок у патологічний процес при ревматоїдному артриті, діючи по іншому механізму. Наприклад, було показано, що IL-17 індукує експресію мРНК фактора диференціювання остеокластів (ODF) в остеобластах (Kotake et al., J. Clin. Invest., 103: 1345-1352 [1999]). ODF стимулює диференціювання клітин-попередників в остеокласти, клітини, що беруть участь у резорбції кістки. Оскільки у синовіальній рідині хворих з ревматоїдним артритом рівень IL-17 значно підвищений, потрібно вважати, що утворення остеокластів, індуковане IL-17, грає вирішальну роль у резорбції кістки при ревматоїдному артриті. Також вважають, що IL-17 грає ключову роль при деяких інших аутоімунних захворюваннях, зокрема, при розсіяному склерозі (Matusevicius et al., Mult. Scler., 5: 101-104 (1999); Kurasawa, K., et al., Arthritis Rheu 43(11):245563 (2000)) і псоріазі (Teunissen, M.B., et al., J Invest Dermatol 111(4):645-9 (1998); Albanesi, С., et al., J Invest Dermatol 115(1):81-7 (2000); and Homey, В., et al., J. Immunol. 164(12):6621-32 (2000)). Далі було показано, що IL-17 за допомогою внутрішньоклітинної передачі сигналів стимулює 2+ притік Ca і зниження [cAMP]i у макрофагах людини (Jovanovic et al., J. Immunol., 160:3513 [1998]). Фібробласти, оброблені IL-17, індукують активацію NF-κВ, [Yao et al., Immunity, 3:811 (1995), Jovanovic et al., вище], тоді як оброблені ним макрофаги активують NF-κВ і мітогенно активовані протеїнкінази (Shalom-Barek et al., J. Biol. Chem., 273:27467 [1998]). На додаток до цього зазначимо, що IL-17 також має подібність до послідовності з цитокін-подібним фактором 7 ссавців, який бере участь у зростанні кісток і хряща. Іншими білками, з якими поліпептиди IL-17 мають подібні послідовності, є ембріональний фактор людини, зв'язаний з інтерлейкіном (EDIRF), та інтерлейкін 20. Відповідно до повного широкого спектру ефектів IL-17, було виявлено, що рецептор клітинної поверхні до IL-17 широко експресується у багатьох типах тканин і клітин (Yao et al., Cytokine, 9:794 [1997]). Хоча амінокислотна послідовність рецептора до IL-17 людини (IL-R) (866 амінокислот) передбачає білок з єдиним трансмембранним доменом і довгим внутрішньоклітинним доменом з 525 амінокислот, послідовність рецептора унікальна і не подібна до послідовності будь-якого рецептора з сімейства рецепторів до цитокінів/факторів росту. Ця обставина, нарівні з втратою подібності IL-17 до інших відомих білків, вказує на те, що IL-17 і його рецептор можуть бути частиною нового сімейства сигнальних білків і рецепторів. Було продемонстровано, що активність IL-17 опосередкована через його зв'язування з унікальним рецептором на клітинній поверхні (позначеним тут як IL-17R людини), стосовно чого попередні дослідження показали, що контактування Т-клітин з розчинною формою рецепторного поліпептиду IL-17 придушує проліферацію Т-клітин і вироблення IL-2, що індукується фітогемаглютиніном (PHA), конканаваліном А і моноклональними анти-TCRантитілами (Yao et al., J. Immunol., 155:5483-5486 [1995]). По суті є значний інтерес до ідентифікації і вивчення властивостей нових поліпептидів, що мають гомологію з відомими рецепторами цитокінів, особливо рецепторами до IL-17. У наш час інтерлейкін 17 визнаний як прототип нового сімейства цитокінів. Великомасштабне секвенування геномів людини та інших хребетних дозволило відкрити існування додаткових генів, які кодують білки, явно споріднені з IL-17, що послужило основою для визначення нового сімейства цитокінів. Існує щонайменше 6 членів сімейства IL-17 у людини і мишей, включаючи IL-17B, IL-17C, IL-17D, IL-17E і IL-17F, а також нових рецепторів IL17RH1, IL-17RH2, IL-17RH3 і IL-17RH4 (див. документ WO01/46420, опублікований 28 червня 2001 р.). Було продемонстровано, що один з членів сімейства IL-17 (позначений як IL-17F) зв'язується з рецептором людини до IL-17 (IL-17R) (Yao et al., Cytokine, 9(11):794-800 (1997)). Початкове вивчення характерних властивостей дозволяє припустити, що, подібно до IL-17, деякі з цих нових молекул здатні модулювати імунну функцію. Потужні запальні ефекти, які були ідентифіковані для деяких з цих факторів, і асоціації, що з'ясовуються, з основними захворюваннями людини, дозволяють припустити, що ці білки можуть грати значну роль у запальних процесах і можуть створити можливості для лікувальних втручань. Ген, що кодує IL-17F людини, локалізований по сусідству з IL-17 (Hymowitz, S.G., et al., Embo J, 20(19):5332-41 (2001)). IL-17 і IL-17F ідентичні за амінокислотною послідовністю на 44 %, у той 3 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 час як інші члени сімейства IL-17 мають меншу амінокислотну ідентичність (15-27 %), і це дозволяє припустити, що IL-17 і IL-17F утворюють особливу підгрупу у сімействі IL-17 (Starnes, Т., et al., J Immunol, 167(8):4137-40 (2001); Aggarwal, S. and Gurney, A.L., J. Leukoc Biol, 71(1):1-8 (2002)). Виявилося, що IL-17F проявляє подібні біологічні ефекти до IL-17, будучи здатним стимулювати вироблення IL-6, IL-8 і G-CSF у широкому ряді клітин. Подібно до IL-17, він здатний індукувати секрецію хрящової основи і придушувати синтез нової хрящової основи (див. документ US-2002-0177188-A1, опублікований 28 листопада 2002 р.). Таким чином, подібно до IL-17, IL-17F потенційно може здійснювати внесок у патологію запальних захворювань. Нещодавно ці автори зробили спостереження про те, що і IL-17, і IL-17F індукуються у Т-клітинах під впливом інтерлейкіну 23 (IL-23) (Aggarwal, S., et al., J. Biol. Chem., 278(3):1910-4 (2003)). Те спостереження, що IL-17 і IL-17F мають подібну хромосомну локалізацію і значну подібність послідовностей, а також той факт, що IL-17 і IL-17F індукуються в одній і тій же клітинній популяції у відповідь на специфічні стимули, привели до ідентифікації нового цитокіну людини, який містить у собі ковалентний гетеродимер IL-17 і IL-17F (що позначається тут IL-17A/F). IL-17A/F людини являє собою безперечно новий цитокін, відмінний від IL-17 і IL-17F людини, як за білковою структурою, так і за аналізами активності на клітинній основі. Використання очищеного рекомбінантного IL-17A/F людини як стандарту дозволило розробити специфічну методику ELISA для IL-17AF людини. За допомогою цієї специфічної методики ELISA була виявлена індукована експресія IL-17A/F людини, а це підтвердило, що IL17A/F природним чином виробляється активованими Т-клітинами людини у культурі. Отже, IL17A/F, безсумнівно, є новим цитокіном, що визначається як природний продукт виділених активованих Т-клітин людини, причому його рекомбінантна форма була охарактеризована за білковою структурою і за аналізами на клітинній основі як інша і відмінна від споріднених цитокінів. Таким чином, ці дослідження виявляють та ідентифікують новий імуностимулятор (тобто IL-17A/F), здатний допомогти імунній системі відреагувати на специфічний антиген, який до цього не проявляв імунологічної активності. По суті нововідкритий імуностимулятор має важливі можливості клінічного застосування. Отже, цей новий цитокін IL-17A/F або його агоністи могли б знайти корисне практичне застосування як імуностимулятори, у той час як молекули, що придушують активність IL-17A/F (антагоністи), за нашими очікуваннями могли б знайти корисне практичне застосування у тих випадках, коли бажано придушити імунну відповідь, наприклад, при аутоімунних захворюваннях. Особливо потрібно зазначити, що антитіла до цього нового цитокіну, які або імітують імунологічну активність IL-17A/F (агоністичні антитіла), або придушують її (антагоністичні антитіла), могли б мати лікувальні якості. Потенційне лікувальне застосування могли б знайти і дрібні молекули, здатні придушувати активність цього нового цитокіну. Суть винаходу А. Варіанти реалізації винаходу Даний винахід стосується композицій і способів, корисних для діагностики і лікування захворювань, пов'язаних з імунітетом, у ссавців, включаючи людину. Даний винахід базується на ідентифікації білків (включаючи агоністичні і антагоністичні антитіла), які або стимулюють, або придушують імунну відповідь у ссавців. Пов'язані з імунною системою захворювання можна лікувати, придушуючи імунну відповідь. Молекули, які посилюють імунну відповідь, стимулюють або потенціюють імунну реакцію на антиген. Молекули, які стимулюють імунну відповідь, можна використовувати з метою лікування тоді, коли корисним було б посилення імунної відповіді. В альтернативному варіанті з метою лікування можна використовувати молекули, які придушують, ослаблюють або зменшують імунну відповідь на антиген (наприклад, нейтралізуючі антитіла), і це доцільно у тих ситуаціях, коли корисно було б ослабити імунну відповідь (наприклад, при запаленні). Відповідно до цього, поліпептиди IL-17A/F, що пропонуються даним винаходом, а також їх агоністи і антагоністи також корисні у виготовленні ліків і медикаментів, що застосовуються для лікування пов'язаних з імунітетом і запальних захворювань. У специфічному аспекті такі ліки і медикаменти містять терапевтично ефективну кількість поліпептиду IL-17A/F, його агоніста або антагоніста у комбінації з фармацевтично прийнятним носієм. Переважно, щоб компоненти, які додаються у суміш, були стерильними. У наступному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб ідентифікації агоністів або антагоністів поліпептиду IL-17A/F, який включає в себе контактування поліпептиду IL-17A/F з молекулою-кандидатом і моніторинг біологічної активності, опосередкованої вказаним поліпептидом IL-17A/F. Переважно, щоб поліпептид IL-17A/F являв собою природну послідовність поліпептиду IL-17A/F. У специфічному аспекті агоніст або антагоніст IL-17A/F являє собою анти-IL-17A/F-антитіло. 4 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Ще в одному варіанті здійснення винахід пропонує композицію речовини, що містить поліпептид IL-17A/F, або агоністичне або антагоністичне антитіло до нього, яке зв'язує поліпептид у суміші з носієм або наповнювачем. В одному з аспектів композиція містить терапевтично ефективну кількість поліпептиду або антитіла. Ще в одному аспекті, коли композиція містить імуностимулюючу молекулу, композиція корисна для: (a) посилення інфільтрації запальних клітин у тканину ссавця, який потребує цього, (b) стимуляції або посилення імунної відповіді у ссавця, який потребує цього, (с) збільшення проліферації Тлімфоцитів у відповідь на антиген у ссавця, який потребує цього, (d) стимуляції активності Тлімфоцитів або (е) збільшення проникності судин. У подальшому аспекті, коли композиція містить імуноінгібіторну молекулу, композиція корисна для: (a) зменшення інфільтрації запальних клітин у тканину ссавця, який потребує цього, (b) придушення або зменшення імунної відповіді у ссавця, який потребує цього, (с) зниження активності Т-лімфоцитів або (d) зменшення проліферації Т-лімфоцитів у відповідь на антиген у ссавця, який потребує цього. Ще в одному аспекті композиція містить додатковий активний інгредієнт, який може бути, наприклад, додатковим антитілом, цитотоксичним або хіміотерапевтичним засобом. Переважно, щоб композиція була стерильною. Ще в одному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб лікування захворювання, пов'язаного з імунітетом, у ссавця, який потребує цього, причому даний спосіб включає в себе введення ссавцеві терапевтично ефективної кількості поліпептиду IL-17A/F, його агоніста або антагоніста з тією ж метою. У переважному аспекті захворювання, пов'язане з імунітетом, вибирають з групи, що складається з: системного червоного вовчака, ревматоїдного артриту, остеоартриту, ювенільного хронічного артриту, спондилоартропатій, системної склеродермії, ідіопатичних запальних міопатій, синдрому Шегрена, системного васкуліту, саркоїдозу, аутоімунної гемолітичної анемії, аутоімунної тромбоцитопенії, тиреоїдиту, цукрового діабету, імуноопосередкованого ниркового захворювання, демієлінізуючих захворювань центральної і периферичної нервової системи, таких як розсіяний склероз, ідіопатична демієлінізуюча полінейропатія або синдром Гійєна-Барре і хронічна запальна демієлінізуюча полінейропатія, гепатобіліарних захворювань, таких як інфекційний, аутоімунний хронічний активний гепатит, первинний біліарний цироз, гранулематозний гепатит і склерозуючий холангіт, запального захворювання кишечнику, целіакії і хвороби Уіпла, аутоімунних або імуноопосередкованих шкірних захворювань, включаючи бульозні шкірні захворювання, ексудативну багатоформну еритему і контактний дерматит, псоріаз, алергічних захворювань, таких як астма, алергічний риніт, атопічний дерматит, харчова алергію і кропивниця, імунологічних захворювань легенів, таких як еозинофільна пневмонія, ідіопатичний легеневий фіброз і гіперчутливий пневмоніт, захворювань, пов'язаних з трансплантацією, включаючи відторгнення трансплантата і хворобу "трансплантат проти хазяїна". Ще в одному варіанті здійснення винахід пропонує антитіло, яке специфічно зв'язується з будь-яким з описаних вище або нижче поліпептидів. За вибором антитіло може бути моноклональним антитілом, гуманізованим антитілом, фрагментом антитіла або одноланцюжковим антитілом. В одному з аспектів даний винахід пропонує виділене антитіло, яке зв'язується з поліпептидом IL-17A/F. Ще в одному аспекті антитіло імітує активність поліпептиду IL-17A/F (агоністичне антитіло) або, навпаки, антитіло придушує або нейтралізує активність поліпептиду IL-17A/F (антагоністичне антитіло). Ще в одному аспекті антитіло являє собою моноклональне антитіло, яке, переважно, має залишки гіперваріабельної області (CDR) нелюдського походження і залишки каркасної області (FR) людини. Антитіло може мати мітку і може бути іммобілізоване на твердій основі. Ще в одному аспекті антитіло являє собою фрагмент антитіла, моноклональне антитіло, одноланцюжкове антитіло або антиідіотипічне антитіло. Ще в одному аспекті фрагмент антитіла або одноланцюжкове антитіло містить фрагмент Fab, вибраний з групи, яка складається з амінокислотної послідовності, показаної на фігурі 6 як SEQ ID NO:9, SEQ ID NO:10; SEQ ID NO:11, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:13, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:15, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:17, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:19, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:26, SEQ ID NO:27, SEQ ID NO:28, SEQ ID NO:29, SEQ ID NO:30, SEQ ID NO:31, SEQ ID NO:32, SEQ ID NO:33, SEQ ID NO:34, SEQ ID NO:35, SEQ ID NO:36, SEQ ID NO:37, SEQ ID NO:38, SEQ ID NO:39, SEQ ID NO:40, SEQ ID NO:41 і SEQ ID NO:42, в якій вказаний фрагмент Fab додатково включає три варіабельних області важкого ланцюга, які містять CDR-H1, що складається з амінокислотних залишків з 7 по 16 з SEQ ID NO:9-42, CDR-H2, що складається з амінокислотних залишків з 30 по 46 з SEQ ID NO:9-42, і CDR-H3, що складається з амінокислотних залишків з 78 до щонайменше залишку 96 з SEQ ID NO:9-42, причому вказаний фрагмент Fab здатний зв'язуватися з IL-17A/F. Ще в одному аспекті фрагмент антитіла або 5 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 одноланцюжкове антитіло містить фрагмент Fab, вибраний з групи, яка складається з амінокислотної послідовності, показаної на фігурі 6 як SEQ ID NO:9, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:11, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:13, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:15, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:17, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:19, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:26, SEQ ID NO:27, SEQ ID NO:28, SEQ ID NO:29, SEQ ID NO:30, SEQ ID NO:31, SEQ ID NO:32, SEQ ID NO:33, SEQ ID NO:34, SEQ ID NO:35, SEQ ID NO:36, SEQ ID NO:37, SEQ ID NO:38, SEQ ID NO:39, SEQ ID NO:40, SEQ ID NO:41 і SEQ ID NO:42, в якій вказаний фрагмент Fab додатково включає щонайменше варіабельну область важкого ланцюга, яка містить CDR-H1, що складається з амінокислотних залишків з 7 по 16 з SEQ ID NO:9-42, і CDR-H2, що складається з амінокислотних залишків з 30 по 46 з SEQ ID NO:9-42, причому вказаний фрагмент Fab здатний зв'язуватися з IL-17A/F. Ще в одному аспекті фрагмент антитіла або одноланцюжкове антитіло містить фрагмент Fab, вибраний з групи, яка складається з амінокислотної послідовності, показаної на фігурі 6 як SEQ ID NO:9, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:11, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:13, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:15, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:17, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:19, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:26, SEQ ID NO:27, SEQ ID NO:28, SEQ ID NO:29, SEQ ID NO:30, SEQ ID NO:31, SEQ ID NO:32, SEQ ID NO:33, SEQ ID NO:34, SEQ ID NO:35, SEQ ID NO:36, SEQ ID NO:37, SEQ ID NO:38, SEQ ID NO:39, SEQ ID NO:40, SEQ ID NO:41 і SEQ ID NO:42, в якій вказаний фрагмент Fab додатково включає щонайменше варіабельні області важкого ланцюга, які містять CDR-H1, що складається з амінокислотних залишків з 7 по 16 з SEQ ID NO:9-42 і CDR-H3, що складається з амінокислотних залишків з 78 до щонайменше 96 з SEQ ID NO:9-42, причому вказаний фрагмент Fab здатний зв'язуватися з IL-17A/F. Ще в одному аспекті фрагмент антитіла або одноланцюжкове антитіло містить фрагмент Fab, вибраний з групи, яка складається з амінокислотної послідовності, показаної на фігурі 6 як SEQ ID NO:9, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:11, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:13, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:15, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:17, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:19, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:26, SEQ ID NO:27, SEQ ID NO:28, SEQ ID NO:29, SEQ ID NO:30, SEQ ID NO:31, SEQ ID NO:32, SEQ ID NO:33, SEQ ID NO:34, SEQ ID NO:35, SEQ ID NO:36, SEQ ID NO:37, SEQ ID NO:38, SEQ ID NO:39, SEQ ID NO:40, SEQ ID NO:41 і SEQ ID NO:42, в якій вказаний фрагмент Fab додатково містить щонайменше варіабельні області важкого ланцюга, які містять CDR-H2, що складається з амінокислотних залишків з 30 по 46 з SEQ ID NO:9-42, і CDR-H3, що складається з амінокислотних залишків з 78 до щонайменше 96 з SEQ ID NO:9-42, причому вказаний фрагмент Fab здатний зв'язуватися з IL-17A/F. Ще в одному аспекті фрагмент антитіла або одноланцюжкове антитіло містить фрагмент Fab, вибраний з групи, яка складається з амінокислотної послідовності, показаної на фігурі 6 як SEQ ID NO:9, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:11, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:13, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:15, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:17, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:19, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:26, SEQ ID NO:27, SEQ ID NO:28, SEQ ID NO:29, SEQ ID NO:30, SEQ ID NO:31, SEQ ID NO:32, SEQ ID NO:33, SEQ ID NO:34, SEQ ID NO:35, SEQ ID NO:36, SEQ ID NO:37, SEQ ID NO:38, SEQ ID NO:39, SEQ ID NO:40, SEQ ID NO:41 і SEQ ID NO:42, в якій вказаний фрагмент Fab додатково включає щонайменше одну варіабельну область важкого ланцюга, яка містить CDR-H1, що складається з амінокислотних залишків з 7 по 16 з SEQ ID NO:9-42, CDR-H2, що складається з амінокислотних залишків з 30 по 46 з SEQ ID NO:9-42, або CDR-H3, що складається з амінокислотних залишків з 78 до щонайменше 96 з SEQ ID NO:9-42, причому вказаний фрагмент Fab здатний зв'язуватися з IL-17A/F. Ще в одному аспекті вказана область CDR-H1 з SEQ ID NO:9, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:11, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:13, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:15, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:17, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:19, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:26, SEQ ID NO:27, SEQ ID NO:28, SEQ ID NO:29, SEQ ID NO:30, SEQ ID NO:31, SEQ ID NO:32, SEQ ID NO:33, SEQ ID NO:34, SEQ ID NO:35, SEQ ID NO:36, SEQ ID NO:37, SEQ ID NO:38, SEQ ID NO:39, SEQ ID NO:40, SEQ ID NO:41 або SEQ ID NO:42 містить щонайменше амінокислотні залишки 7-10, що відповідають амінокислотній послідовності GFTI (позначеній тут як SEQ ID NO:77), причому вказана SEQ ID NO:77 здатна зв'язуватися з IL-17A/F. Ще в одному аспекті вказана область CDR-H2 з SEQ ID NO:9, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:11, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:13, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:15, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:17, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:19, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:26, SEQ ID NO:27, SEQ ID NO:28, SEQ ID NO:29, SEQ ID NO:30, SEQ ID NO:31, SEQ ID NO:32, SEQ ID NO:33, SEQ ID NO:34, SEQ ID NO:35, SEQ ID NO:36, SEQ ID 6 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 NO:37, SEQ ID NO:38, SEQ ID NO:39, SEQ ID NO:40, SEQ ID NO:41 або SEQ ID NO:42 містить щонайменше амінокислотні залишки 41-46, що відповідають амінокислотній послідовності YADSVK (позначеній тут як SEQ ID NO:78), причому вказана SEQ ID NO:78 здатна зв'язуватися з IL-17A/F. Ще в одному варіанті здійснення винахід пропонує виділену молекулу нуклеїнової кислоти, вибрану з групи, яка складається з нуклеотидної послідовності SEQ ID NO:43, SEQ ID NO:44, SEQ ID NO:45, SEQ ID NO:46, SEQ ID NO:47, SEQ ID NO:48, SEQ ID NO:49, SEQ ID NO:50, SEQ ID NO:51, SEQ ID NO:52, SEQ ID NO:53, SEQ ID NO:54, SEQ ID NO:55, SEQ ID NO:56, SEQ ID NO:57, SEQ ID NO:58, SEQ ID NO:59, SEQ ID NO:60, SEQ ID NO:61, SEQ ID NO:62, SEQ ID NO:63, SEQ ID NO:64, SEQ ID NO:65, SEQ ID NO:66, SEQ ID NO:67, SEQ ID NO:68, SEQ ID NO:69, SEQ ID NO:70, SEQ ID NO:71, SEQ ID NO:72, SEQ ID NO:73, SEQ ID NO:74, SEQ ID NO:75 і SEQ ID NO:76, в якій вказана молекула нуклеїнової кислоти кодує фрагмент Fab, показаний як SEQ ID NO:9, SEQ ID NO:10, SEQ ID NO:11, SEQ ID NO:12, SEQ ID NO:13, SEQ ID NO:14, SEQ ID NO:15, SEQ ID NO:16, SEQ ID NO:17, SEQ ID NO:18, SEQ ID NO:19, SEQ ID NO:20, SEQ ID NO:21, SEQ ID NO:22, SEQ ID NO:23, SEQ ID NO:24, SEQ ID NO:25, SEQ ID NO:26, SEQ ID NO:27, SEQ ID NO:28, SEQ ID NO:29, SEQ ID NO:30, SEQ ID NO:31, SEQ ID NO:32, SEQ ID NO:33, SEQ ID NO:34, SEQ ID NO:35, SEQ ID NO:36, SEQ ID NO:37, SEQ ID NO:38, SEQ ID NO:39, SEQ ID NO:40, SEQ ID NO:41 або SEQ ID NO:42, причому вказаний фрагмент Fab здатний зв'язуватися з IL-17A/F. Ще в одному аспекті винахід пропонує виділений фрагмент Fab, здатний зв'язуватися з IL17A/F, який кодується нуклеотидною послідовністю, що кодує таку амінокислотну послідовність, яка описана тут вище. Тут також описані процеси вироблення цих речовин, причому такі процеси включають культивування клітини-хазяїна, що містить вектор, в якому міститься відповідна молекула кодуючої нуклеїнової кислоти в умовах, придатних для експресії вказаного фрагмента Fab, і діставання вказаного фрагмента Fab з клітинної культури. Ще в одному варіанті здійснення даний винахід пропонує композицію, що містить анти-IL17A/F-антитіло у суміші з фармацевтично прийнятним носієм. В одному з аспектів композиція містить терапевтично ефективну кількість антитіла. Переважно, щоб композиція була стерильною. Композицію можна вводити у вигляді рідкого фармацевтичного складу, який можна консервувати для того, щоб забезпечити стабільність при тривалому зберіганні. В альтернативному варіанті антитіло може бути моноклональним антитілом, фрагментом антитіла, гуманізованим антитілом або одноланцюжковим антитілом. У наступному варіанті здійснення винахід пропонує продукт виробництва, що містить: (a) композицію речовин, що містить поліпептид IL-17A/F або його агоніст, антагоніст або антитіло, яке специфічно зв'язується з вказаним поліпептидом, (b) контейнер, що містить вказану композицію, і (c) етикетку, прикріплену до вказаного контейнера, або пакувальний вкладиш, вкладений у вказаний контейнер, де вказані відомості із застосування вказаного поліпептиду IL-17A/F, його агоніста або антагоніста для лікування захворювання, пов'язаного з імунітетом. Композиція може містити терапевтично ефективну кількість поліпептиду IL-17A/F або його агоніста, або його антагоніста. Ще в одному варіанті здійснення даний винахід пропонує спосіб діагностики захворювання, пов'язаного з імунітетом, у ссавця, причому цей спосіб включає визначення рівня експресії гена, що кодує поліпептид IL-17A/F, (a) у випробовуваному зразку клітин тканини, одержаному від ссавця, і (b) у контрольному зразку явно нормальних клітин тканини того ж клітинного типу, причому підвищений або знижений рівень експресії у випробовуваному зразку у порівнянні з контрольним зразком вказує на наявність захворювання, пов'язаного з імунітетом, у ссавця, від якого одержаний випробовуваний зразок клітин тканини. Ще в одному варіанті здійснення даний винахід пропонує спосіб діагностики імунного захворювання у ссавця, що включає (a) контактування анти-IL-17A/F-антитіла з випробовуваним зразком клітин тканини, одержаним від ссавця, і (b) виявлення утворення комплексу між антитілом і поліпептидом IL-17A/F у випробовуваному зразку, причому утворення вказаного комплексу свідчить про наявність або відсутність вказаного захворювання. Виявлення може бути якісним або кількісним, і його можна здійснювати, проводячи порівняння з моніторингом утворення комплексу у контрольному зразку явно нормальних клітин тканини того ж клітинного типу. Більша кількість комплексів, що утворилися у випробовуваному зразку, свідчить про наявність або відсутність імунного захворювання у ссавця, від якого був одержаний випробовуваний зразок клітин тканини. Переважно, щоб антитіло мало мітку, що піддається виявленню. Утворення комплексів можна моніторити, наприклад, за допомогою світлової мікроскопії, проточної цитометрії, флуорометрії або інших методик, відомих у даній галузі 7 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 техніки. Випробовуваний зразок звичайно одержують від індивіда (особи), у якого підозрюється дефіцит або аномалія імунної системи. Ще в одному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб визначення наявності поліпептиду IL-17A/F у зразку, який полягає у контактуванні випробовуваного зразка клітин, підозрілих на наявність поліпептиду IL-17A/F, з анти-IL-17A/F-антитілом і подальшому визначенні зв'язування вказаного антитіла з вказаним зразком клітин. У специфічному аспекті зразок містить клітину, підозрілу на наявність поліпептиду IL-17A/F, а антитіло зв'язується з цією клітиною. Переважно, щоб антитіло мало мітку, що піддається виявленню і/або було фіксоване до твердої основи. Ще в одному варіанті здійснення даний винахід пропонує діагностичний набір для захворювання, пов'язаного з імунітетом, що містить анти-IL-17A/F-антитіло і носій у відповідній упаковці. Переважно, щоб набір містив інструкції із застосування антитіла для виявлення наявності поліпептиду IL-17A/F. Переважно, щоб носій був фармацевтично прийнятним. Ще в одному варіанті здійснення даний винахід пропонує діагностичний набір, що містить анти-IL-17A/F-антитіло у відповідній упаковці. Переважно, щоб набір містив інструкції із застосування антитіла для виявлення поліпептиду IL-17A/F. Ще в одному варіанті здійснення даний винахід пропонує спосіб діагностики пов'язаного з імунітетом захворювання у ссавця, який полягає у визначенні наявності або відсутності поліпептиду IL-17A/F у випробовуваному зразку клітин тканини, одержаному від вказаного ссавця, причому наявність або відсутність поліпептиду IL-17A/F у вказаному зразку клітин тканини свідчить про наявність пов'язаного з імунітетом захворювання у вказаного ссавця. Ще в одному варіанті здійснення даний винахід пропонує спосіб ідентифікації агоніста поліпептиду IL-17A/F, що включає: (a) контактування клітин і випробовуваної сполуки, що підлягає скринінгу, в умовах, придатних для індукції клітинної відповіді, яка у нормі індукується поліпептидом IL-17A/F, і (b) визначення індукції вказаної клітинної відповіді, щоб можна було встановити, чи є випробовувана сполука ефективним агоністом, причому індукція вказаної клітинної відповіді свідчить про те, що вказана випробовувана сполука є ефективним агоністом. Ще в одному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб ідентифікації сполуки, здатної придушувати активність поліпептиду IL-17A/F, причому цей спосіб включає контактування сполуки-кандидату з поліпептидом IL-17A/F у таких умовах і протягом такого часу, які дозволяють цим двом компонентам взаємодіяти один з одним, а також визначення того, чи придушена активність поліпептиду IL-17A/F. У специфічному аспекті або сполукакандидат, або поліпептид IL-17A/F іммобілізовані на твердій основі. Ще в одному аспекті неіммобілізований компонент має мітку, що піддається виявленню. У переважному аспекті цей спосіб включає наступні етапи: (a) контактування клітин і випробовуваної сполуки, що підлягає скринінгу, у присутності поліпептиду IL-17A/F і за умов, що сприяють індукції клітинної відповіді, яка у нормі індукується поліпептидом IL-17A/F, і (b) визначення індукції вказаної клітинної відповіді для встановлення того, чи є випробовувана сполука ефективним антагоністом. Ще в одному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб ідентифікації сполуки, яка придушує експресію поліпептиду IL-17A/F у клітинах, які у нормі експресують поліпептид, причому цей спосіб включає контактування клітин з випробовуваною сполукою і визначення того, чи придушена експресія поліпептиду IL-17A/F. У переважному аспекті цей спосіб включає наступні етапи: (a) контактування клітин і випробовуваної сполуки, що підлягає скринінгу, у таких умовах, які сприяють експресії поліпептиду IL-17A/F, і (b) визначення придушення експресії вказаного поліпептиду. Ще в одному варіанті здійснення даний винахід пропонує спосіб лікування пов'язаного з імунітетом захворювання у ссавця, який страждає цим захворюванням, причому даний спосіб включає введення ссавцеві молекули нуклеїнової кислоти, яка кодує або (a) поліпептид IL17A/F, (b) агоніст поліпептиду IL-17A/F, або (с) антагоніст поліпептиду IL-17A/F, причому вказані агоніст або антагоніст можуть являти собою анти-IL-17A/F-антитіло. У переважному варіанті здійснення винаходу ссавцем є людина. Ще в одному переважному варіанті здійснення винаходу нуклеїнову кислоту вводять за допомогою генотерапії ex vivo. У наступному переважному варіанті здійснення винаходу нуклеїнова кислота вміщена у векторі, більш переважно, в аденовірусному, аденоасоційованому вірусному, лентивірусному або ретровірусному векторі. Ще в одному аспекті винахід пропонує рекомбінантну вірусну частинку, що містить вірусний вектор, який, по суті, складається з промотору, нуклеїнової кислоти, що кодує (a) поліпептид IL 8 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 17A/F, (b) поліпептид - агоніст поліпептиду IL-17A/F або (с) поліпептид - антагоніст поліпептиду IL-17A/F, і сигнальної послідовності для клітинної секреції поліпептиду, причому вірусний вектор асоційований зі структурними вірусними білками. Переважно, щоб сигнальна послідовність мала походження від ссавця, наприклад, від природного поліпептиду IL-17A/F. Ще в одному варіанті здійснення винахід пропонує клітину продуцент ex vivo, що містить конструкцію нуклеїнової кислоти, яка експресує ретровірусні структурні білки і містить у собі ретровірусний вектор, який, по суті, складається з промотору, нуклеїнової кислоти, що кодує (a) поліпептид IL-17A/F, (b) поліпептид - агоніст поліпептиду IL-17A/F або (с) поліпептид - антагоніст поліпептиду IL-17A/F, а також сигнальної послідовності для клітинної секреції поліпептиду, причому вказана клітина продуцент упаковує ретровірусний вектор у молекулярній асоціації з структурними білками для продукування рекомбінантних ретровірусних частинок. Ще в одному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб посилення інфільтрації запальних клітин з судинної сітки у тканину ссавця, який полягає у введенні вказаному ссавцеві (a) поліпептиду IL-17A/F або (b) агоніста поліпептиду IL-17A/F, внаслідок чого інфільтрація запальних клітин з судинної сітки ссавця посилюється. Ще в одному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб зменшення інфільтрації запальних клітин з судинної сітки у тканину ссавця, який полягає у введенні вказаному ссавцеві (a) поліпептиду IL-17A/F або (b) антагоніста поліпептиду IL-17A/F, внаслідок чого інфільтрація запальних клітин з судинної сітки ссавця зменшується. Ще в одному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб збільшення активності Тлімфоцитів у ссавця, який полягає у введенні вказаному ссавцеві (a) поліпептиду IL-17A/F або (b) агоніста поліпептиду IL-17A/F, внаслідок чого активність Т-лімфоцитів у ссавця збільшується. Ще в одному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб зниження активності Тлімфоцитів у ссавця, який полягає у введенні вказаному ссавцеві (a) поліпептиду IL-17A/F або (b) антагоніста поліпептиду IL-17A/F, внаслідок чого активність Т-лімфоцитів у ссавця знижується. Ще в одному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб збільшення проліферації Т-лімфоцитів у ссавця, який полягає у введенні вказаному ссавцеві (a) поліпептиду IL-17A/F або (b) агоніста поліпептиду IL-17A/F, внаслідок чого проліферація Т-лімфоцитів у ссавця збільшується. Ще в одному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб зменшення проліферації Т-лімфоцитів у ссавця, який полягає у введенні вказаному ссавцеві (a) поліпептиду IL-17A/F або (b) антагоніста поліпептиду IL-17A/F, внаслідок чого проліферація Т-лімфоцитів у ссавця зменшується. Ще в одному варіанті здійснення винахід стосується застосування поліпептиду IL-17A/F, його агоніста або антагоніста, як це описано вище, або анти-IL-17A/F-антитіла для виготовлення медикаменту, корисного при лікуванні патологічного стану, який піддається лікувальній дії поліпептиду IL-17A/F, його агоніста або антагоніста (наприклад, анти-IL-17A/F-антитіла). У конкретному аспекті винахід стосується застосування поліпептиду IL-17A/F, його агоніста або антагоніста у способі лікування дегенеративного хрящового захворювання. Ще в одному варіанті здійснення винахід стосується способу лікування дегенеративного хрящового захворювання у ссавця, який полягає у введенні вказаному ссавцеві, який страждає вказаним захворюванням, терапевтично ефективної кількості поліпептиду IL-17A/F, його агоніста або антагоніста. Ще в одному варіанті реалізації винахід стосується набору, що включає поліпептид IL-17A/F або його агоніст, або його антагоніст у суміші з фармацевтично прийнятним носієм, контейнер, в якому міститься вказана композиція, і етикетку, прикріплену до вказаного контейнера, де наведені вказівки із застосування вказаної композиції для лікування дегенеративного хрящового захворювання. Ще в одному аспекті винахід пропонує спосіб лікування захворювання, пов'язаного з імунітетом, у ссавця, який потребує цього, причому цей спосіб полягає у введенні ссавцеві терапевтично ефективної кількості одного або більше антагоністів, здатних придушувати як IL17A (SEQ ID NO:3), так і IL-17F (SEQ ID NO:4) у поліпептиді IL-17A/F. У переважному варіанті здійснення винаходу ссавцем є людина. В одному з варіантів здійснення винаходу даний спосіб полягає у введенні хворому антагоніста IL-17A і антагоніста IL-17F. Ще в одному варіанті здійснення винаходу антагоніст IL-17A являє собою антитіло, яке специфічно зв'язується з IL-17A (SEQ ID NO:3) або з його фрагментом. Ще в одному варіанті здійснення винаходу антагоніст IL-17F являє собою антитіло, яке специфічно зв'язується з IL-17F (SEQ ID NO:4) або з його фрагментом. 9 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У наступному варіанті здійснення винаходу антагоніст IL-17A являє собою антитіло, яке специфічно зв'язується з IL-17A (SEQ ID NO:3) або з його фрагментом, а антагоніст IL-17F являє собою антитіло, яке специфічно зв'язується з IL-17F (SEQ ID NO:4) або з його фрагментом. Ще в одному варіанті здійснення винаходу антагоніст являє собою антитіло, що специфічно зв'язується як з IL-17A (SEQ ID NO:3), так і з IL-17F (SEQ ID NO:4) у поліпептиді IL-17A/F або в його фрагменті. В іншому варіанті здійснення винаходу антитіло являє собою перехресно реагуюче антитіло, яке розпізнає ідентичні або подібні епітопи, представлені як в IL-17A (SEQ ID NO:3), так і в IL17F (SEQ ID NO:4). У наступному варіанті здійснення винаходу антитіло являє собою біспецифічне антитіло, що має специфічність по відношенню як до IL-17A, так і до IL-17F або до їх фрагментів. У всіх варіантах здійснення винаходу антитіло може являти собою моноклональне антитіло, яке може бути химерним, гуманізованим антитілом або антитілом людини. Ще в одному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб лікування захворювання, пов'язаного з імунітетом, у ссавця, який потребує цього, що полягає в одночасному націлюванні на IL-17A і IL-17F у вказаного ссавця, причому вказаний спосіб полягає в одночасному введенні вказаному ссавцеві терапевтично ефективної кількості двох різних антитіл, одне з яких специфічно зв'язується з IL-17A, а інше специфічно зв'язується з IL-17F. Захворювання, пов'язане з імунітетом, може являти собою системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, остеоартрит, ювенільний хронічний артрит, спондилоартропатію, системну склеродермію, ідіопатичну запальну міопатію, синдром Шегрена, системний васкуліт, саркоїдоз, аутоімунну гемолітичну анемію, аутоімунну тромбоцитопенію, тиреоїдит, цукровий діабет, імуноопосередковане ниркове захворювання, демієлінізуюче захворювання центральної і периферичної нервової системи, ідіопатичну демієлінізуючу полінейропатію, синдром ГійєнаБарре, хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію, гепатобіліарне захворювання, інфекційний або аутоімунний хронічний активний гепатит, первинний біліарний цироз, гранулематозний гепатит, склерозуючий холангіт, запальне захворювання кишечнику, целіакію, хворобу Уіпла, аутоімунне або імуноопосередковане шкірне захворювання, бульозне шкірне захворювання, ексудативну багатоформну еритему, контактний дерматит, псоріаз, алергічне захворювання, астму, алергічний риніт, атопічний дерматит, харчову алергію, кропивницю, імунологічне захворювання легенів, еозинофільну пневмонію, ідіопатичний легеневий фіброз, гіперчутливий пневмоніт, захворювання, пов'язане з трансплантацією, відторгнення трансплантата або хворобу "трансплантат проти хазяїна". Ще в одному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб лікування захворювання, пов'язаного з імунітетом, у ссавця, який потребує цього, що полягає в одночасному націлюванні на IL-17A і IL-17F у вказаного ссавця, причому вказаний спосіб полягає у введенні вказаному ссавцеві терапевтично ефективної кількості перехресно реагуючого антитіла, причому вказане антитіло розпізнає ідентичні або подібні епітопи, представлені як в IL-17A, поліпептиді, що має амінокислотну послідовність SEQ ID NO:3, так і в IL-17F, поліпептиді, що має амінокислотну послідовність SEQ ID NO:4. Захворювання, пов'язане з імунітетом, може являти собою системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, остеоартрит, ювенільний хронічний артрит, спондилоартропатію, системну склеродермію, ідіопатичну запальну міопатію, синдром Шегрена, системний васкуліт, саркоїдоз, аутоімунну гемолітичну анемію, аутоімунну тромбоцитопенію, тиреоїдит, цукровий діабет, імуноопосередковане ниркове захворювання, демієлінізуюче захворювання центральної і периферичної нервової системи, ідіопатичну демієлінізуючу полінейропатію, синдром Гійєна-Барре, хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію, гепатобіліарне захворювання, інфекційний або аутоімунний хронічний активний гепатит, первинний біліарний цироз, гранулематозний гепатит, склерозуючий холангіт, запальне захворювання кишечнику, целіакію, хворобу Уіпла, аутоімунне або імуноопосередковане шкірне захворювання, бульозне шкірне захворювання, ексудативну багатоформну еритему, контактний дерматит, псоріаз, алергічне захворювання, астму, алергічний риніт, атопічний дерматит, харчову алергію, кропивницю, імунологічне захворювання легенів, еозинофільну пневмонію, ідіопатичний легеневий фіброз, гіперчутливий пневмоніт, захворювання, пов'язане з трансплантацією, відторгнення трансплантата або хворобу "трансплантат проти хазяїна". Ще в одному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб лікування захворювання, пов'язаного з імунітетом, у ссавця, який потребує цього, що полягає в одночасному націлюванні на IL-17A і IL-17F у вказаного ссавця, причому вказаний спосіб полягає у введенні вказаному ссавцеві терапевтично ефективної кількості біспецифічного антитіла, причому вказане антитіло складається з двох гілок, одна з яких специфічно розпізнає IL-17A, а інша специфічно розпізнає IL-17F. Захворювання, пов'язане з імунітетом, може являти собою системний червоний вовчак, 10 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ревматоїдний артрит, остеоартрит, ювенільний хронічний артрит, спондилоартропатію, системну склеродермію, ідіопатичну запальну міопатію, синдром Шегрена, системний васкуліт, саркоїдоз, аутоімунну гемолітичну анемію, аутоімунну тромбоцитопенію, тиреоїдит, цукровий діабет, імуноопосередковане ниркове захворювання, демієлінізуюче захворювання центральної і периферичної нервової системи, ідіопатичну демієлінізуючу полінейропатію, синдром ГійєнаБарре, хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію, гепатобіліарне захворювання, інфекційний або аутоімунний хронічний активний гепатит, первинний біліарний цироз, гранулематозний гепатит, склерозуючий холангіт, запальне захворювання кишечнику, целіакію, хворобу Уіпла, аутоімунне або імуноопосередковане шкірне захворювання, бульозне шкірне захворювання, ексудативну багатоформну еритему, контактний дерматит, псоріаз, алергічне захворювання, астму, алергічний риніт, атопічний дерматит, харчову алергію, кропивницю, імунологічне захворювання легенів, еозинофільну пневмонію, ідіопатичний легеневий фіброз, гіперчутливий пневмоніт, захворювання, пов'язане з трансплантацією, відторгнення трансплантата або хворобу "трансплантат проти хазяїна". Ще в одному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб лікування захворювання, пов'язаного з імунітетом, у ссавця, який потребує цього, що полягає в одночасному націлюванні на IL-17A і IL-17F у вказаного ссавця, причому вказаний спосіб полягає у введенні вказаному ссавцеві терапевтично ефективної кількості біспецифічного антитіла, причому вказане антитіло складається з важкого ланцюга, який розпізнає IL-17A, і легкого ланцюга, який розпізнає IL-17F. Захворювання, пов'язане з імунітетом, може являти собою системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, остеоартрит, ювенільний хронічний артрит, спондилоартропатію, системну склеродермію, ідіопатичну запальну міопатію, синдром Шегрена, системний васкуліт, саркоїдоз, аутоімунну гемолітичну анемію, аутоімунну тромбоцитопенію, тиреоїдит, цукровий діабет, імуноопосередковане ниркове захворювання, демієлінізуюче захворювання центральної і периферичної нервової системи, ідіопатичну демієлінізуючу полінейропатію, синдром ГійєнаБарре, хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію, гепатобіліарне захворювання, інфекційний або аутоімунний хронічний активний гепатит, первинний біліарний цироз, гранулематозний гепатит, склерозуючий холангіт, запальне захворювання кишечнику, целіакію, хворобу Уіпла, аутоімунне або імуноопосередковане шкірне захворювання, бульозне шкірне захворювання, ексудативну багатоформну еритему, контактний дерматит, псоріаз, алергічне захворювання, астму, алергічний риніт, атопічний дерматит, харчову алергію, кропивницю, імунологічне захворювання легенів, еозинофільну пневмонію, ідіопатичний легеневий фіброз, гіперчутливий пневмоніт, захворювання, пов'язане з трансплантацією, відторгнення трансплантата або хворобу "трансплантат проти хазяїна". Ще в одному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб лікування захворювання, пов'язаного з імунітетом, у ссавця, який потребує цього, що полягає в одночасному націлюванні на IL-17A і IL-17F у вказаного ссавця, причому вказаний спосіб полягає у введенні вказаному ссавцеві терапевтично ефективної кількості біспецифічного антитіла, причому вказане антитіло складається з важкого ланцюга, який розпізнає IL-17F, і легкого ланцюга, який розпізнає IL-17A. Захворювання, пов'язане з імунітетом, може являти собою системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, остеоартрит, ювенільний хронічний артрит, спондилоартропатію, системну склеродермію, ідіопатичну запальну міопатію, синдром Шегрена, системний васкуліт, саркоїдоз, аутоімунну гемолітичну анемію, аутоімунну тромбоцитопенію, тиреоїдит, цукровий діабет, імуноопосередковане ниркове захворювання, демієлінізуюче захворювання центральної і периферичної нервової системи, ідіопатичну демієлінізуючу полінейропатію, синдром ГійєнаБарре, хронічну запальну демієлінізуючу полінейропатію, гепатобіліарне захворювання, інфекційний або аутоімунний хронічний активний гепатит, первинний біліарний цироз, гранулематозний гепатит, склерозуючий холангіт, запальне захворювання кишечнику, целіакію, хворобу Уіпла, аутоімунне або імуноопосередковане шкірне захворювання, бульозне шкірне захворювання, ексудативну багатоформну еритему, контактний дерматит, псоріаз, алергічне захворювання, астму, алергічний риніт, атопічний дерматит, харчову алергію, кропивницю, імунологічне захворювання легенів, еозинофільну пневмонію, ідіопатичний легеневий фіброз, гіперчутливий пневмоніт, захворювання, пов'язане з трансплантацією, відторгнення трансплантата або хворобу "трансплантат проти хазяїна". В. Додаткові варіанти здійснення винаходу В інших варіантах здійснення даний винахід пропонує молекулу виділеної нуклеїнової кислоти, що містить нуклеотидну послідовність, яка кодує поліпептид IL-17A/F. В одному з аспектів молекула виділеної нуклеїнової кислоти містить нуклеотидну послідовність, яка має щонайменше приблизно 80 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 81 % ідентичність послідовності нуклеїнової 11 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 82 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 83 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 84 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 85 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 86 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 87 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 88 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 89 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 90 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 91 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 92 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 93 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 94 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 95 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 96 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 97 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 98 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 99 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти (a) з молекулою ДНК, що кодує поліпептид IL-17A/F, який має повнорозмірну амінокислотну послідовність, як це розкрито тут, амінокислотну послідовність з втратою сигнального пептиду, як це розкрито тут, або будь-який інший фрагмент повнорозмірної амінокислотної послідовності, що специфічно визначається, як це розкрито тут, або (b) з комплементом молекули ДНК за пунктом (a). В інших аспектах молекула виділеної нуклеїнової кислоти містить нуклеотидну послідовність, яка має щонайменше приблизно 80 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 81 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 82 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 83 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 84 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 85 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 86 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 87 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 88 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 89 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 90 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 91 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 92 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 93 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 94 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 95 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 96 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 97 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 98 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 99 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти (a) з молекулою ДНК, що містить кодуючу послідовність кДНК повнорозмірного поліпептиду IL-17A/F, як це розкрито тут, кодуючу послідовність поліпептиду IL-17A/F з втратою сигнального пептиду, як це розкрито тут, або кодуючу послідовність будь-якого іншого фрагменту повнорозмірної амінокислотної послідовності, що специфічно визначається, як це розкрито тут, або (b) з комплементом молекули ДНК за пунктом (a). У наступному аспекті винахід пропонує молекулу виділеної нуклеїнової кислоти, яка містить нуклеотидну послідовність, що має щонайменше приблизно 80 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 81 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 82 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 83 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 84 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 85 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 86 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 87 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 88 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 89 % ідентичність послідовності 12 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 90 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 91 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 92 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 93 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 94 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 95 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 96 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 97 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 98 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 99 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти (a) з молекулою ДНК, що кодує той самий зрілий поліпептид, який кодується будь-якою з кДНК білків людини, депонованою в ATCC, як це розкрито тут, або (b) з комплементом молекули ДНК за пунктом (a). Ще один варіант здійснення винаходу направлений на фрагменти кодуючої послідовності поліпептиду IL-17A/F, або на їх комплементи, які можуть знайти застосування, наприклад, як зонди гібридизації для кодуючих фрагментів поліпептиду IL-17A/F, здатних необов'язково кодувати поліпептид, що містить сайт зв'язування для анти-IL-17A/F-антитіла, або як антисмислові олігонуклеотидні зонди. Такі фрагменти нуклеїнової кислоти звичайно мають довжину щонайменше приблизно 20 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 30 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 40 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 50 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 60 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 70 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 80 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 90 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 100 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 110 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 120 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 130 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 140 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 150 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 160 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 170 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 180 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 190 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 200 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 250 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 300 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 350 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 400 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 450 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 500 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 600 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 700 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 800 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 900 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше приблизно 1000 нуклеотидів, причому у цьому контексті термін "приблизно" означає, що фактична довжина згадуваної нуклеотидної послідовності складає від плюс 10 % до мінус 10 % вказаної довжини. Зазначимо, що нуклеотидні послідовності, що кодують нові фрагменти поліпептиду IL-17A/F, можна визначати звичайним способом, вивіряючи нуклеотидну послідовність, що кодує поліпептид IL-17A/F, у порівнянні з іншими відомими нуклеотидними послідовностями за допомогою будь-якої з множини добре відомих програм для вирівнювання послідовностей і визначаючи, який фрагмент (фрагменти) нуклеотидної послідовності, що кодує поліпептид, є новим. Всі такі нуклеотидні послідовності, що кодують поліпептид, розглядаються тут. Також розглядаються фрагменти поліпептиду, що кодуються цими нуклеотидними фрагментами молекули, переважно, такі фрагменти поліпептиду IL-17A/F, які містять сайт зв'язування для анти-IL-17A/F-антитіла. Ще в одному варіанті здійснення винахід пропонує виділений поліпептид IL-17A/F, що кодується будь-якою з виділених послідовностей нуклеїнової кислоти, які були визначені вище. 13 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 У визначеному аспекті винахід пропонує виділений поліпептид IL-17A/F, що містить амінокислотну послідовність, яка має щонайменше приблизно 80 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 81 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 82 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 83 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 84 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 85 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 86 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 87 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 88 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 89 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 90 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 91 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 92 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 93 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 94 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 95 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 96 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 97 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 98 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 99 % ідентичність амінокислотної послідовності з поліпептидом IL-17A/F, який має повнорозмірну амінокислотну послідовність, як це розкрито тут, амінокислотну послідовність з втратою сигнального пептиду, як це розкрито тут, або будь-який інший фрагмент повнорозмірної амінокислотної послідовності, що специфічно визначається, як це розкрито тут. У наступному аспекті винахід пропонує виділений поліпептид IL-17A/F, що містить амінокислотну послідовність, яка має щонайменше приблизно 80 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 81 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 82 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 83 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 84 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 85 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 86 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 87 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 88 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 89 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 90 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 91 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 92 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 93 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 94 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 95 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 96 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 97 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 98 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 99 % ідентичність амінокислотної послідовності з амінокислотною послідовністю, що кодується будь-якою з кДНК білків людини, депонованою в ATCC, як це розкрито тут. У наступному аспекті винахід пропонує виділений поліпептид IL-17A/F, що містить амінокислотну послідовність, яка нараховує щонайменше приблизно 80 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 81 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 82 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 83 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 84 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 85 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 86 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 87 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 88 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 89 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 90 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 91 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 92 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 93 % позитивів, в альтернативному варіанті 14 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 щонайменше приблизно 94 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 95 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 96 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 97 % позитивів, в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 98 % позитивів і в альтернативному варіанті щонайменше приблизно 99 % позитивів у порівнянні з амінокислотною послідовністю поліпептиду IL-17A/F, що має повнорозмірну амінокислотну послідовність, як це розкрито тут, амінокислотну послідовність з втратою сигнального пептиду, як це розкрито тут, або будь-який інший фрагмент повнорозмірної амінокислотної послідовності, що специфічно визначається, як це розкрито тут. У специфічному аспекті винахід пропонує виділений поліпептид IL-17A/F без N-кінцевої сигнальної послідовності і/або ініціюючого метіоніну, що кодується нуклеотидною послідовністю, яка кодує таку амінокислотну послідовність, як це описано вище. Тут також описані процеси вироблення цих речовин, причому такі процеси включають культивування клітини-хазяїна, що містить вектор, в якому міститься відповідна молекула кодуючої нуклеїнової кислоти в умовах, придатних для експресії поліпептиду IL-17A/F, і діставання вказаного поліпептиду IL-17A/F з клітинної культури. Ще в одному варіанті здійснення винахід пропонує агоністи і антагоністи природного поліпептиду IL-17A/F, який був визначений тут. В особливому варіанті здійснення винаходу агоніст або антагоніст являє собою анти-IL-17A/F-антитіло або невелику молекулу. У наступному варіанті здійснення винаходу запропонований спосіб ідентифікації агоністів або антагоністів поліпептиду IL-17A/F, який включає в себе контактування поліпептиду IL-17A/F з молекулою-кандидатом і моніторинг біологічної активності, опосередкованої вказаним поліпептидом IL-17A/F. Переважно, щоб поліпептид IL-17A/F являв собою природний поліпептид IL-17A/F. Ще в одному варіанті здійснення винахід пропонує композицію або речовину, що містять поліпептид IL-17A/F або агоніст або антагоніст поліпептиду IL-17A/F, як це визначено тут, або анти-IL-17A/F-антитіло у комбінації з носієм. За вибором, носій являє собою фармацевтично прийнятний носій. Ще один варіант здійснення винаходу направлений на застосування поліпептиду IL-17A/F, його агоніста або антагоніста, як це описано вище, або анти-IL-17A/F-антитіла для виготовлення медикаменту, корисного при лікуванні патологічного стану, який піддається лікувальній дії поліпептиду IL-17A/F, його агоніста або антагоніста, або анти-IL-17A/F-антитіла. У додаткових варіантах свого здійснення даний винахід пропонує вектори, що містять ДНК, яка кодує будь-який з описаних тут поліпептидів. Також пропонується клітина-хазяїн, що містить будь-який подібний вектор. Як приклад, клітини-хазяїни можуть являти собою клітини CHO, Е. coli, дріжджі або клітини комах, інфіковані бакуловірусом. Далі пропонується процес вироблення будь-якого з описаних тут поліпептидів, який включає культивування клітини-хазяїна у таких умовах, які сприяють експресії потрібного поліпептиду, і діставання потрібного поліпептиду з клітинної культури. В інших варіантах здійснення винахід пропонує химерні молекули, що містять будь-який з описаних тут поліпептидів, який об'єднаний з гетерологічним поліпептидом або амінокислотною послідовністю. Приклади таких химерних молекул включають будь-який з описаних тут поліпептидів, об'єднаний з кінцевою послідовністю епітопу або з ділянкою Fc імуноглобуліну. Ще в одному варіанті здійснення винахід пропонує антитіло, яке специфічно зв'язується з будь-яким з описаних вище або нижче поліпептидів. За вибором, антитіло може бути моноклональним антитілом, гуманізованим антитілом, фрагментом антитіла або одноланцюжковим антитілом. В інших можливих варіантах здійснення винахід пропонує олігонуклеотидні зонди, корисні для виділення нуклеотидних послідовностей геномної ДНК і кДНК, або антисмислові зонди, причому ці зонди можуть бути одержані з будь-якої нуклеотидної послідовності, описаної тут вище або нижче. Короткий опис креслень На фігурі 1 показані результати експресії і виділення нового цитокіну людини, позначеного IL-17A/F. Ниркові клітини людини лінії 293 були трансфіковані векторами експресії кДНК, що кодує IL-17 і IL-17F людини, окремо або у комбінації, як це показано на фігурі 1A і фігурі 1B. Кондиціоноване середовище від трансфікованих клітин було піддане імунопреципітації (IP) з використанням антитіл, які здатні розпізнавати IL-17 (доріжки 1-5) або IL-17F (доріжки 6-10), як це показано на фігурі 1A і фігурі 1B. Показано аналіз за методикою вестерн-блотингу, що демонструє наявність димерного комплексу IL-17A/F у доріжці 8 на фігурі 1A та у доріжці 3 на фігурі 1B. Димерний комплекс IL-17A/F за розміром узгоджується з ковалентними 15 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 гетеродимерними різновидами, що складаються з одного поліпептидного ланцюга IL-17 і одного поліпептидного ланцюга IL-17F. На фігурі 2 показане очищення рекомбінантного IL-17A/F. На фігурі 2A наведені результати забарвлювання сріблом за методикою SDS-PAGE білкових фракцій, одержаних при початковому фракціонуванні IL-17A/F у колонці з S-сефарозою. Фракції 31 і 32 містять білок з середньою молекулярною масою приблизно 33 kD, що відповідає IL-17A/F. На фігурі 2B показані результати подальшого очищення IL-17A/F із застосуванням колонкової хроматографії Vydac C4. Показана хроматограма елюйованих білків при довжині хвилі 214 нм і 280 нм. На фігурі 2C показано, що очищені білкові фракції IL-17A/F з очисної колонки Vydac C4 індукують вироблення IL-8 у клітинах TK-10. На фігурі 3 наведені результати аналізу амінокислотної послідовності IL-17A/F. На фігурі 3A показаний нередукуючий аналіз очищеного IL-17A/F за методикою SDS-PAGE. Розрізнений білок був перенесений на мембрану PVDF і забарвлений білковим барвником кумасі блакитним. Праворуч показані положення маркерів молекулярної ваги. На фігурі 3B наведені результати аналізу N-кінцевої послідовності виділеного IL-17A/F (амінокислотних залишків, що визначаються внаслідок секвенування N-кінцевої послідовності смуги, показаної на фігурі 3A). Секвенування показало наявність двох N-кінцевих послідовностей (послідовність 1 позначена SEQ ID NO:1, а послідовність 2 позначена SEQ ID NO:2, відповідно). На фігурі 3C показана амінокислотна послідовність IL-17 людини (показана на фігурах 3C і 8 і позначена SEQ ID NO:3), а також амінокислотна послідовність IL-17F людини (показана на фігурах 3C і 10 і позначена SEQ ID NO:4). Сигнальні послідовності IL-17 і IL-17F підкреслені. Послідовності, що мають ідентичність по двох N-кінцевих пептидних послідовностях (SEQ ID NO:1 і SEQ ID NO:2) і представлені в IL-17A/F, виділені жирним шрифтом у показаних поліпептидних послідовностях IL-17 і IL-17F. На фігурі 4 наведений мас-спектрометричний аналіз IL-17A/F. Фігура 4A являє собою схематичне зображення амінокислотної послідовності з міжланцюжковими і внутрішньоланцюжковими дисульфідніми зв'язками у зрілому гетеродимері IL-17A/F (SEQ ID NO:77). Цистеїни, залучені до дисульфідних зв'язків, показані маркером (•) і порядковим номером залишку. Дисульфідні зв'язки показані чорними лініями, що з'єднують зв'язані цистеїни. Ті дисульфідні зв'язки, які утворюють міжланцюжкові дисульфідні містки, виділені жирними чорними лініями. На фігурі 4B показані схематичні фрагменти пептиду IL-17A/F #1 і #2, що містять дисульфідні зв'язки між ланцюгом IL-17 і ланцюгом IL-17F, які, як можна очікувати, будуть виникати при розщепленні IL-17A/F трипсином [фрагмент #1 дисульфідного зв'язку IL17A/F позначений SEQ ID NO:7, а фрагмент #2 дисульфідного зв'язку IL-17A/F позначений SEQ ID NO:8, відповідно]. Амінокислоти, що містяться у цих фрагментах, показані і пронумеровані відносно початкового метіоніну у кожному ланцюжку. Також вказана розрахункова приблизна молекулярна маса тих фрагментів, які, як можна очікувати, будуть спостерігатися при масспектрометрії. На фігурі 4C наведена пептидна карта IL-17A/F, одержана за методикою часопролітної мас-спектрометрії з лазерною іонізацією і десорбцією з рідкої матриці (MALDI+ TOF). Результуюча пептидна карта містить піки з [M+Н] = 2420,12 Da і 3410,60 Da, що відповідають пептидам з дисульфідними зв'язками. На фігурі 4Dдодатково охарактеризовані властивості нередукованих зразків IL-17A/F при аналізі за методикою рідинної хроматографії і мас-спектрометрії з іонізацією електророзпиленням та іонною пасткою (LC-ESI-MS). Іонні хроматограми представляють (зверху вниз) тотальну іонну хроматограму, реконструйовану іонну хроматограму (RIC) дисульфідно зв'язаного фрагмента IL-17A/F #2 [M+2H]2+ і дисульфідно зв'язаного фрагмента IL-17A/F #1 [M+2H]3+. Піки відповідають обом гетеродимерам, що спостерігаються незважаючи на те, що при очікуваний масі для гомодимерних пептидів не спостерігалося жодних піків, що перевищували фоновий хімічний шум. На фігурі 5A показані криві дозової залежності ефекту при порівнянні прозапальної реакції, індукованої IL-17A/F, IL-17 і IL-17F. IL-17A/F, IL-17 і IL-17F інкубували з клітинами TK-10 у номінальних концентраціях протягом 24 годин. Було показано, що IL-17A/F має потужну активність з індукції IL-8, причому достатня активність спостерігалася при субнормальних концентраціях. На фігурі 5B показані криві дозової залежності ефекту при порівнянні індукції IL6, що викликається IL-17A/F, IL-17 і IL-17F. IL-17A/F, IL-17 і IL-17F інкубували з клітинами TK-10 у номінальних концентраціях протягом 24 годин. Кондиціоноване середовище з-під TK-10 збирали і аналізували методом IL-6 ELISA. На фігурі 6 наведена амінокислотна послідовність ділянки варіабельної області важкого ланцюга, що містить CDR H1-H3 з Fab, що зв'язується з IL-17A/F. Показано вирівнювання області передбаченої амінокислотної послідовності тридцяти чотирьох (34) клонів (від SEQ ID 16 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 NO:9 до SEQ ID NO:42, відповідно), які кодують окремі послідовності важкого ланцюга антитіла, здатні зв'язуватися з IL-17A/F. Три ділянки CDR важкого ланцюга (CDR-H1, CDR-H2, CDR-H3) затінені. На фігурі 7 показана нуклеотидна послідовність (SEQ ID NO:5) природної послідовності кДНК IL-17. На фігурі 8 показана амінокислотна послідовність (SEQ ID NO:3), похідна від кодуючої послідовності SEQ ID NO:5, показаної на фігурі 7. На фігурі 9 показана нуклеотидна послідовність (SEQ ID NO:6) природної послідовності кДНК IL-17F. На фігурі 10 показана амінокислотна послідовність (SEQ ID NO:4), похідна від кодуючої послідовності SEQ ID NO:6, показаної на фігурі 9. На фігурі 11 показані вимірювання за методикою ELISA для IL-17A/F, одержаного з Т-клітин людини, активованих анти-CD3/анти-CD28-антитілами. На фігурі 12 показана специфічність ELISA для IL-17A/F, де було показано, що три фракції #31-#33, що паралельно аналізуються, містять приблизно однакову кількість IL-17A/F (IL-17A і IL-17F були використані як контроль). На фігурі 13 показаний підвищений рівень вироблення як IL-17A, так і IL-17F при індукції Тклітин під дією IL-6 і TGFβ. На фігурі 14 зображене сімейство цитокінів IL-17 і складна картина специфічностей рецептор-ліганд, що перекриваються. У напрямі зліва направо на фігурі 14 показано, що ліганд IL-17 зв'язується з рецептором IL-17 (IL-17R, позначеним тут як PRO1), ліганд IL-17B (PRO1031) зв'язується з рецептором IL-17RH1 (PRO5801), ліганд IL-17E (PRO10272) зв'язується з рецептором IL-17RH1 (PRO5801), ліганд IL-17F (PRO20110) зв'язується як з рецептором IL-17 (IL-17R, позначеним тут як PRO1), так і з рецептором IL-17RH2 (PRO20040), ліганд IL-17C (PRO1122) і ліганд IL-17D (PRO21175) не взаємодіють з рецепторами IL-17R, IL-17RH1 або IL17RH2. На фігурі 15 показана структура IL-17F. На фігурі 15A показана стрічкова траєкторія мономеру IL-17F. Нитки марковані. Дисульфіди показані як кульострижневі зображення з атомами сірки, забарвленими у жовтий колір. Приблизні положення додаткових цистеїнів показані помаранчевими кульками. Врізування показує схематично спрощене зображення канонічного вузла. На фігурі 15B показана стрічкова траєкторія димеру IL-17F червоним і синім кольором. Дисульфіди показані так само, як і на фігурі 15A. На фігурі 15C показана структура NGF з комплексу NGF-TrkA (Weismann et al., Nature 401:184-188 (1999)). Неупорядкована петля з'єднує нитки 2 і 3. На фігурі 16 показано вирівнювання послідовності IL-17F з іншими членами сімейства IL-17. Області ідентичності і консервативні послідовності між IL-17 і IL-17F виділені зеленим і жовтим кольором, відповідно. Якщо інші члени сімейства також мають у цих областях консервативні або ідентичні залишки, вони забарвлені аналогічним чином. Цистеїнові залишки показані помаранчевим кольором. Консервативні серини, що заміщають цистеїни канонічного вузла, виділені білими буквами. Дисульфідні містки, які очікуються як консервативні у всіх IL-17, показані чорною лінією, що з'єднує зв'язані цистини. Два цистини, що утворюють внутрішньоланцюжковий дисульфід в IL-17F, марковані зірочкою. Вторинні структурні елементи в IL-17F показані вище послідовностей синіми стрілками (β-нитки) або циліндрами (α-спіраль). Нумерація залишків дається від початку зрілих послідовностей. На фігурі 17 наведена порівняльна молекулярна структура IL-17F (PRO20110) і IL-17. Дві ортогональних проекції, "бічна" (А) і "передня" (В) молекулярної поверхні IL-17F, забарвлені відповідно до консерватизму послідовності між IL-17 і IL-17F, як це показано на фігурі 16. Поверхня залишків, ідентичних між двома білками, забарвлена у зелений колір, гомологічні залишки забарвлені у жовтий колір, тоді як залишки, що істотно відрізняються, забарвлені у білий колір. Проекція у частині (В) розташована з поворотом приблизно на 15° відносно проекції на фігурі 15B). Залишки, що формують порожнину, помічені. Фігура 17C являє собою вигляд "у розрізі" поверхні на фігурі 17B, що демонструє, наскільки глибоко великі порожнини на обох сторонах IL-17F проникають у тіло димеру. На фігурах 18 показане порівняння поверхні IL-17F і TrkA-зв'язувального сайту NGF. На фігурах 18A і 18B показана молекулярна структура IL-17F, орієнтована так само, як і на фігурі 17. Забарвлення IL-17F подане відповідно до електростатичного потенціалу поверхні: червоний, -5 kT, білий, 0 kT і синій, +5 kT. Положення порожнин показані кружками. На фігурі 18C показана молекулярна структура NGF у тій же орієнтації, що і для IL-17F на панелі (В); домен 5 TrkA показаний як зелена стрічка (Weismann et al., Nature 401:184-188 (1999); pdb code 1WWW). 17 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 На фігурах 19 і 20 показана ефективність анти-IL-17A/F-антитіл на мишачій моделі артриту, індукованого колагеном (CIA). Докладний опис переважних варіантів здійснення винаходу I. Визначення Поняття "поліпептид IL-17A/F з природною послідовністю" включає в себе поліпептид, що має таку ж амінокислотну послідовність, що і відповідний природний поліпептид IL-17A/F. Такі поліпептиди IL-17A/F з природною послідовністю можуть бути виділені з природи або вироблені рекомбінантними або синтетичними засобами. Термін "поліпептид IL-17A/F з природною послідовністю" специфічно охоплює усічені форми або форми, що секретуються, які зустрічаються у природі, специфічного поліпептиду IL-17A/F (наприклад, послідовність позаклітинного домену), варіантні форми, що зустрічаються у природі (наприклад, варіанти альтернативного сплайсингу) і алельні варіанти пептиду, що зустрічаються у природі. У різних варіантах здійснення винаходу розкриті тут поліпептиди IL-17A/F з природною послідовністю являють собою зрілі або повнорозмірні природні послідовності поліпептиду, що містять повнорозмірні амінокислотні послідовності, показані на супровідних фігурах. Стартові кодони і стоп-кодони показані на фігурах напівжирним шрифтом і підкреслені. Однак, хоча розкриті у супровідних фігурах поліпептиди IL-17A/F показані такими, що починаються з метіонінових залишків, позначених тут на фігурах як амінокислотне положення 1, можливо, і цілком ймовірно, що інші метіонінові залишки, розташовані на фігурах або вище, або нижче амінокислотного положення 1, можуть використовуватися як стартові амінокислотні залишки для поліпептидів IL17A/F. Приблизне розташування "сигнальних пептидів" у розкритих тут різних поліпептидах IL17A/F показане у даному описі винаходу і/або супровідних фігурах. Однак, необхідно зазначити, що С-кінцева ділянка сигнального пептиду може варіюватися, але, найвірогідніше, не більше, ніж приблизно по 5 амінокислотах з кожної сторони С-кінцевої ділянки сигнального пептиду, як це спочатку визначено тут, причому С-кінцеву ділянку сигнального пептиду можна ідентифікувати відповідно до критеріїв, які звичайно використовуються у даній галузі техніки для ідентифікації цього типу елементів в амінокислотній послідовності (наприклад, Nielsen et al., Prot. Eng., 10:1-6 (1997) and von Heinje et al., Nucl. Acids. Res., 14:4683-4690 (1986)). Крім того, також загальновизнано, що у деяких випадках розщеплення сигнальної послідовності поліпептиду, що секретується, не повністю однорідне, що приводить до появи більш ніж одного різновиду, що секретується. У даному винаході розглядаються ті зрілі поліпептиди, в яких сигнальний пептид розщеплений у межах не більше, ніж приблизно 5 амінокислот з будь-якої сторони С-кінцевої ділянки сигнального пептиду, як це визначено тут, а також поліпептиди, що кодують їх. Термінологічне визначення "варіант поліпептиду IL-17A/F" означає активний поліпептид IL17A/F відповідно до визначень, наданих вище або нижче, що має ідентичність амінокислотної послідовності щонайменше приблизно 80 % з повнорозмірною природною послідовністю поліпептиду IL-17A/F, як це розкрито тут, з поліпептидом IL-17A/F, що втратив сигнальний пептид, як це розкрито тут, або з будь-яким іншим фрагментом повнорозмірної послідовності поліпептиду IL-17A/F, як це розкрито тут. Такі варіанти поліпептиду IL-17A/F включають, наприклад, поліпептиди IL-17A/F, в яких на С-кінці повнорозмірної природної амінокислотної послідовності додані або делетовані один або декілька амінокислотних залишків. Звичайно варіант поліпептиду IL-17A/F має щонайменше приблизно 80 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 81 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 82 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 83 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 84 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 85 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 86 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 87 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 88 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 89 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 90 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 91 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 92 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 93 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 94 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 95 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 96 % ідентичність амінокислотної 18 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 97 % ідентичність амінокислотної послідовності, в альтернативному варіанті приблизно 98 % ідентичність амінокислотної послідовності і в альтернативному варіанті приблизно 99 % ідентичність амінокислотної послідовності з повнорозмірною природною послідовністю поліпептиду IL-17A/F, як це розкрито тут, з амінокислотною послідовністю, в якій втрачений сигнальний пептид, як це розкрито тут, або з будь-яким іншим фрагментом повнорозмірної амінокислотної послідовності, що специфічно визначається, як це розкрито тут. Звичайно варіантні поліпептиди IL-17A/F мають довжину щонайменше 10 амінокислот, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 20 амінокислот, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 30 амінокислот, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 40 амінокислот, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 50 амінокислот, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 60 амінокислот, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 70 амінокислот, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 80 амінокислот, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 90 амінокислот, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 100 амінокислот, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 150 амінокислот, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 200 амінокислот і в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 300 амінокислот або більше. "Процентний показник (%) ідентичності амінокислотної послідовності" стосовно ідентифікованих тут послідовностей поліпептиду IL-17A/F визначається як процентна частка амінокислотних залишків у послідовності-кандидаті, які ідентичні амінокислотним залишкам у специфічній послідовності поліпептиду IL-17A/F після вирівнювання послідовностей і, за необхідності, введення гепів для досягнення максимальної процентної ідентичності послідовностей, не беручи до уваги будь-які консервативні заміщення як частину ідентичності послідовностей. Вирівнювання з метою визначення процентної ідентичності амінокислот можна здійснити різними способами, відомими компетентному фахівцеві, наприклад, використовуючи загальнодоступні комп'ютерні програми, такі як BLAST, BLAST-2, ALIGN або Megalign (DNASTAR). Компетентні фахівці можуть визначити відповідні параметри для вимірювання вирівнювання, включаючи будь-які алгоритми, необхідні для досягнення вирівнювання по всій довжині порівнюваних послідовностей. Однак, для тих цілей, які тут маються на увазі, процентні величини ідентичності амінокислотних послідовностей генеруються комп'ютерною програмою ALIGN-2 для порівняння послідовностей, причому повний вихідний текст програми ALIGN-2 наводиться нижче у таблиці 1. Комп'ютерна програма ALIGN-2 для порівняння послідовностей написана у компанії Genentech, Inc., а її вихідний текст, наведений нижче у таблиці 1, був занесений у файл разом з документацією для користувачів в U.S. Copyright Office, Washington D.C., 20559, де він зареєстрований (U.S. Copyright Registration No. TXU510087). Вільний доступ до програми ALIGN-2 можна одержати через компанію Genentech, Inc., South San Francisco, California, або цю програму можна компілювати самостійно за вихідним текстом, наведеним нижче у таблиці 1. Програму ALIGN-2 рекомендується компілювати в операційний системі UNIX, переважно, Digital UNIX V4.0D. Всі параметри порівняння послідовностей задані програмою ALIGN-2 і не варіюються. У тих ситуаціях, коли для порівняння амінокислотних послідовностей використовують програму ALIGN-2, процентний показник ідентичності даної амінокислотної послідовності до, з або по відношенню до даної амінокислотної послідовності В (що можна перефразувати так: "Дана амінокислотна послідовність А має або містить визначену процентну ідентичність амінокислотної послідовності до, з або по відношенню до даної амінокислотної послідовності В) розраховують наступним чином: 100-кратне співвідношення X/Y, де X являє собою число амінокислотних залишків, врахованих як ідентичні збіги програмою вирівнювання послідовностей ALIGN-2 при вирівнюванні послідовностей А і В, а Y являє собою загальне число амінокислотних залишків у послідовності B. Треба брати до уваги, що у тих випадках, коли довжина амінокислотної послідовності А не дорівнює довжині амінокислотної послідовності В, процентний показник амінокислотної ідентичності А до В не буде дорівнювати процентному показнику ідентичності В до A. Як приклади розрахунку процентної ідентичності амінокислотних послідовностей за цим способом наведені нижче таблиці 2 і 3 демонструють, яким чином проводиться розрахунок процентної ідентичності амінокислотної послідовності, позначеної "Білок порівняння", у порівнянні з амінокислотною послідовністю гіпотетичного поліпептиду, що представляє інтерес. Поняття "білок порівняння" представляє амінокислотну послідовність поліпептиду, по відношенню до якого проводять порівняння поліпептиду, що 19 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 представляє інтерес, а кожний з символів "X, "Y" і "Z" представляє різні гіпотетичні амінокислотні залишки. Якщо спеціально не вказано інше, всі процентні величини ідентичності амінокислотних послідовностей, які використані тут, одержані таким чином, як це описано у найближчих попередніх абзацах з використанням комп'ютерної програми ALIGN-2. Однак, процентні величини ідентичності амінокислотних послідовностей можна також одержати, як це описано нижче з використанням комп'ютерної програми WU-BLAST-2 (Altschul et al., Methods in Enzymology 266:460-480 (1996)). Більшість параметрів пошуку WU-BLAST-2 задані як значення за умовчанням. Ті параметри, які не задані за умовчанням, тобто параметри, що настроюються, задаються наступними величинами: overlap span=1, overlap fraction=0,125, word threshold (Т) = 11 і scoring matrix=BLOSUM62. Якщо використовують програму WU-BLAST-2, то процентну величину ідентичності амінокислотної послідовності розраховують діленням (a) числа співпадаючих ідентичних амінокислотних залишків між амінокислотною послідовністю поліпептиду, що представляє інтерес, який має похідну послідовність від природного поліпептиду, і послідовністю порівняння, що представляє інтерес (тобто послідовністю, по відношенню до якої проводиться порівняння поліпептиду, що представляє інтерес, який може являти собою варіантний поліпептид IL-17A/F), як це визначається програмою WU-BLAST-2, на (b) загальне число амінокислотних залишків у поліпептиді, що представляє інтерес. Наприклад, у формулюванні "поліпептид, що містить амінокислотну послідовність А, яка має (або що має) щонайменше 80 % ідентичність амінокислотної послідовності до амінокислотної послідовності В", амінокислотна послідовність А - це амінокислотна послідовність порівняння "білка порівняння", що представляє інтерес, а амінокислотна послідовність В - це амінокислотна послідовність поліпептиду, що представляє інтерес. Процентний показник ідентичності амінокислотної послідовності можна також визначити, використовуючи програму порівняння послідовностей NCBI-BLAST2 (Altschul et al., Nucleic Acids Res. 25:3389-3402 (1997)). Програму порівняння послідовностей NCBI-BLAST2 можна завантажити з сайту http://www.ncbi.nlm.nih.gov або одержати за запитом з National Institute of Health, Bethesda, MD. Програма NCBI-BLAST2 використовує декілька пошукових параметрів, причому всі ці пошукові параметри задаються величинами за умовчанням, включаючи, наприклад: unmask=yes, strand=all, expected occurrences=10, minimum low complexity length=15/5, multi-pass e-value=0,01, constant for multi-pass=25, dropoff for final gapped alignment=25 і scoring matrix=BLOSUM62. У тих ситуаціях, коли для порівняння амінокислотних послідовностей використовують програму NCBI-BLAST2, процентний показник ідентичності даної амінокислотної послідовності до, з або по відношенню до даної амінокислотної послідовності В (що можна перефразувати так: "Дана амінокислотна послідовність А має або містить визначену процентну ідентичність амінокислотної послідовності до, з або по відношенню до даної амінокислотної послідовності В) розраховують наступним чином: 100-кратне співвідношення X/Y, де X являє собою число амінокислотних залишків, врахованих як ідентичні збіги програмою вирівнювання послідовностей NCBI-BLAST2 при вирівнюванні послідовностей А і В, а Y являє собою загальне число амінокислотних залишків у послідовності B. Потрібно брати до уваги, що у тих випадках, коли довжина амінокислотної послідовності А не дорівнює довжині амінокислотної послідовності В, процентний показник амінокислотної ідентичності А до В не буде дорівнювати процентному показнику ідентичності В до А. Термінологічне визначення "варіантний полінуклеотид IL-17A/F" або "варіантна послідовність нуклеїнової кислоти IL-17A/F" означає молекулу нуклеїнової кислоти, яка кодує активний поліпептид IL-17A/F, як це визначено нижче, і яка має щонайменше приблизно 80 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти з послідовністю нуклеїнової кислоти, що кодує повнорозмірну природну послідовність поліпептиду IL-17A/F, як це розкрито тут, повнорозмірну природну послідовність поліпептиду IL-17A/F з втратою сигнального пептиду, як це розкрито тут, або будь-який інший фрагмент повнорозмірної природної послідовності поліпептиду IL-17A/F, як це розкрито тут. Звичайно варіантний полінуклеотид IL-17A/F має щонайменше приблизно 80 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 81 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 82 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 83 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 84 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 85 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 86 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 87 % 20 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 88 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 89 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 90 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 91 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 92 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 93 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 94 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 95 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 96 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 97 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, в альтернативному варіанті приблизно 98 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти і в альтернативному варіанті приблизно 99 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти з послідовністю нуклеїнової кислоти, що кодує повнорозмірну природну послідовність поліпептиду IL-17A/F, як це розкрито тут, повнорозмірну природну послідовність поліпептиду IL-17A/F, в якій втрачений сигнальний пептид, як це розкрито тут, або будь-який інший фрагмент повнорозмірної послідовності поліпептиду IL-17A/F, як це розкрито тут. Варіанти не охоплюють природну нуклеотидну послідовність. Звичайно варіантні полінуклеотиди IL-17A/F мають довжину щонайменше 30 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 60 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 90 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 120 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 150 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 180 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 210 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 240 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 270 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 300 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 450 нуклеотидів, в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 600 нуклеотидів і в альтернативному варіанті мають довжину щонайменше 900 нуклеотидів або більше. "Процентна (%) ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти" відносно ідентифікованих тут послідовностей нуклеїнової кислоти, що кодують IL-17A/F, визначається як процентна частка нуклеотидів у послідовності-кандидаті, які ідентичні нуклеотидам у послідовності нуклеїнової кислоти IL-17A/F, що представляє інтерес, після вирівнювання послідовностей і, за необхідності, введення гепів для досягнення максимальної процентної ідентичності послідовностей. Вирівнювання з метою визначення процентної ідентичності нуклеїнових кислот можна здійснити різними способами, відомими компетентному фахівцеві, наприклад, використовуючи загальнодоступні комп'ютерні програми, такі як BLAST, BLAST-2, ALIGN або Megalign (DNASTAR). Однак, для тих цілей, які маються на увазі тут, процентні величини ідентичності послідовностей нуклеїнових кислот генеруються комп'ютерною програмою ALIGN-2 для порівняння послідовностей, причому повний вихідний текст програми ALIGN-2 наводиться нижче у таблиці 1. Комп'ютерна програма ALIGN-2 для порівняння послідовностей написана у компанії Genentech, Inc., а її вихідний текст, наведений нижче у таблиці 1, був занесений у файл разом з документацією для користувачів в U.S. Copyright Office, Washington D.C., 20559, де він зареєстрований (U.S. Copyright Registration No. TXU510087). Вільний доступ до програми ALIGN-2 можна одержати через компанію Genentech, Inc., South San Francisco, California, або цю програму можна компілювати самостійно за вихідним текстом, наведеним нижче у таблиці 1. Програму ALIGN-2 рекомендується компілювати в операційній системі UNIX, переважно, Digital UNIX V4.0D. Всі параметри порівняння послідовностей задані програмою ALIGN-2 і не варіюються. У тих ситуаціях, коли для порівняння послідовностей нуклеїнових кислот використовують програму ALIGN-2, процентний показник ідентичності даної послідовності нуклеїнової кислоти С до, з або по відношенню до даної послідовності нуклеїнової кислоти D (що можна перефразувати так: "Дана послідовність нуклеїнової кислоти С має або містить визначену процентну ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти до, з або по відношенню до даної послідовності нуклеїнової кислоти D) розраховують наступним чином: 100-кратне співвідношення W/Z, де W являє собою число нуклеотидів, врахованих як ідентичні збіги програмою вирівнювання послідовностей ALIGN-2 при вирівнюванні послідовностей С і D, а Z являє собою загальне число нуклеотидів у послідовності D. Потрібно брати до уваги, що у тих випадках, коли довжина послідовності нуклеїнової кислоти С не дорівнює довжині послідовності нуклеїнової 21 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 кислоти D, процентний показник ідентичності послідовності нуклеїнової кислоти С до D не буде дорівнювати процентному показнику ідентичності послідовності нуклеїнової кислоти D до C. Як приклади розрахунку процентної ідентичності послідовностей нуклеїнової кислоти, таблиці 4 і 5 демонструють, яким чином треба розраховувати процентну ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти, позначеної "ДНК порівняння", до послідовності нуклеїнової кислоти, позначеної "ДНК-IL-17A/F", причому "ДНК-IL-17A/F" представляє гіпотетичну послідовність нуклеїнової кислоти, що кодує IL-17A/F і представляє інтерес. "ДНК порівняння" представляє нуклеотидну послідовність молекули нуклеїнової кислоти, по відношенню до якої проводиться порівняння "молекули нуклеїнової кислоти, що кодує IL-17A/F", що представляє інтерес, а кожний з символів "N", "L" і "V" представляє різні гіпотетичні нуклеотиди. Якщо спеціально не вказано інше, всі процентні величини ідентичності послідовностей нуклеїнових кислот, які використані тут, одержані таким чином, як це описано у найближчих попередніх абзацах з використанням комп'ютерної програми ALIGN-2. Однак, процентні величини ідентичності послідовностей нуклеїнових кислот можна також одержати, як це описано нижче, з використанням комп'ютерної програми WU-BLAST-2 (Altschul et al., Methods in Enzymology 266:460-480 (1996)). Більшість параметрів пошуку WU-BLAST-2 задані як значення за умовчанням. Ті параметри, які не задані за умовчанням, тобто параметри, що настроюються, задаються наступними величинами: overlap span=1, overlap fraction=0,125, word threshold (Т) = 11 і scoring matrix=BLOSUM62. Якщо використовується програма WU-BLAST-2, то процентну ідентичність послідовностей нуклеїнової кислоти визначають за допомогою ділення (a) числа співпадаючих ідентичних нуклеотидів між послідовністю нуклеїнової кислоти, що представляє інтерес, яка кодує поліпептид IL-17A/F, причому ця послідовність одержана з природної послідовності нуклеїнової кислоти, що кодує поліпептид IL-17A/F і молекулою нуклеїнової кислоти порівняння, що представляє інтерес (тобто послідовністю, по відношенню до якої проводять порівняння молекули нуклеїнової кислоти, що представляє інтерес, що кодує поліпептид IL-17A/F, яка може являти собою варіантний полінуклеотид IL-17A/F), як це визначається програмою WU-BLAST-2, на (b) загальне число нуклеотидів у молекулі нуклеїнової кислоти, що представляє інтерес, яка кодує поліпептид IL-17A/F. Наприклад, у формулюванні "виділена молекула нуклеїнової кислоти, що містить послідовність нуклеїнової кислоти А, яка має (або що має) щонайменше 80 % ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти В", послідовність нуклеїнової кислоти А є послідовністю порівняльної молекули нуклеїнової кислоти, що представляє інтерес, а послідовність нуклеїнової кислоти В є послідовністю молекули нуклеїнової кислоти, що представляє інтерес, яка кодує поліпептид IL17A/F. Процентний показник ідентичності послідовності нуклеїнової кислоти можна також визначити, використовуючи програму порівняння послідовностей NCBI-BLAST2 (Altschul et al., Nucleic Acids Res. 25:3389-3402 (1997)). Програму порівняння послідовностей NCBI-BLAST2 можна завантажити з сайту http://www.ncbi.nlm.nih.gov або одержати за запитом з National Institute of Health, Bethesda, MD. Програма NCBI-BLAST2 використовує декілька пошукових параметрів, причому всі ці пошукові параметри задаються величинами за умовчанням, включаючи, наприклад: unmask=yes, strand=all, expected occurrences=10, minimum low complexity length=15/5, multi-pass e-value=0,01, constant for multi-pass=25, dropoff for final gapped alignment=25 і scoring matrix=BLOSUM62. У тих ситуаціях, коли для порівняння послідовностей нуклеїнових кислот використовують програму NCBI-BLAST2-2, процентний показник ідентичності даної послідовності нуклеїнової кислоти С до, з або по відношенню до даної послідовності нуклеїнової кислоти D (що можна перефразувати так: "Дана послідовність нуклеїнової кислоти С має або містить визначену процентну ідентичність послідовності нуклеїнової кислоти до, з або по відношенню до даної послідовності нуклеїнової кислоти D) розраховують наступним чином: 100-кратне співвідношення W/Z, де W являє собою число нуклеотидів, врахованих як ідентичні збіги програмою вирівнювання послідовностей NCBI-BLAST2 при вирівнюванні послідовностей С і D, а Z являє собою загальне число нуклеотидів у послідовності D. Потрібно брати до уваги, що у тих випадках, коли довжина послідовності нуклеїнової кислоти С не дорівнює довжині послідовності нуклеїнової кислоти D, процентний показник ідентичності послідовності нуклеїнової кислоти С до D не буде дорівнювати процентному показнику ідентичності послідовності нуклеїнової кислоти D до С. В інших варіантах здійснення винаходу варіантні полінуклеотиди IL-17A/F являють собою молекули нуклеїнової кислоти, які кодують активний поліпептид IL-17A/F і які здатні гібридизуватися, переважно, у жорстких умовах гібридизації і відмивання з нуклеотидною 22 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 послідовністю, що кодує повнорозмірний поліпептид IL-17A/F, як це розкрито тут. Варіантні поліпептиди IL-17A/F можуть кодуватися варіантними полінуклеотидами IL-17A/F. Термін "виділений" при його використанні для опису різних поліпептидів, розкритих тут, означає поліпептид, який був ідентифікований і відділений від і/або відновлений з компонентів, що оточують його у природі. Забруднюючі компоненти природного оточення являють собою матеріали, які звичайно створюють перешкоди при діагностичному або терапевтичному застосуванні поліпептиду і можуть включати ферменти, гормони, а також інші білкові або небілкові розчинені речовини. У переважних варіантах здійснення винаходу поліпептид буде очищений (1) у такій мірі, яка достатня для одержання щонайменше 15 залишків N-кінцевої або внутрішньої амінокислотної послідовності, за рахунок застосування секвенатора з обертовим стаканом, або (2) до досягнення гомогенності за методикою SDS-PAGE за нередукуючих або редукуючих умов із застосуванням забарвлювання кумасі блакитним або, переважно, срібленням. Виділений поліпептид включає поліпептид in situ, що знаходиться у рекомбінантних клітинах, коли буде відсутнім щонайменше один компонент природного оточення поліпептиду IL-17A/F. Однак, звичайно виділений поліпептид буває приготований із застосуванням щонайменше одного етапу очищення. "Виділена" нуклеїнова кислота, що кодує поліпептид IL-17A/F, або нуклеїнова кислота, що кодує інший поліпептид, являє собою молекулу нуклеїнової кислоти, яка ідентифікована і відділена щонайменше від однієї забруднюючої молекули нуклеїнової кислоти, з якою вона звичайно з'єднана у природному джерелі нуклеїнової кислоти, що кодує поліпептид. Виділена молекула нуклеїнової кислоти, що кодує поліпептид, відрізняється від тієї форми або оточуючого середовища, з якими вона зустрічається у природі. Отже, виділені молекули нуклеїнової кислоти, що кодують поліпептид, відрізняються від специфічної молекули нуклеїнової кислоти, що кодує поліпептид, у тому вигляді, в якому вона існує у природних клітинах. Однак, виділена молекула нуклеїнової кислоти, що кодує поліпептид, включає молекули нуклеїнової кислоти, що кодують поліпептид, які містяться у клітинах, що звичайно експресують поліпептид, де, наприклад, молекула нуклеїнової кислоти має іншу хромосомну локалізацію у порівнянні з природними клітинами. Термін "контрольні послідовності" стосується послідовностей ДНК, необхідних для експресії функціонально зв'язаної з ними кодуючої послідовності у конкретному організмі-хазяїні. Наприклад, контрольні послідовності, придатні для прокаріот, включають промотор, необов'язкову послідовність оператора і сайт зв'язування з рибосомами. Відомо, що еукаріотичні клітини використовують промотори, сигнали поліаденілювання і енхансери. Нуклеїнова кислота "функціонально зв'язана", коли вона знаходиться у функціональному взаємозв'язку з іншою послідовністю нуклеїнової кислоти. Наприклад, ДНК для передпослідовності або секреторної лідерної послідовності функціонально зв'язана з ДНК, що кодує поліпептид, якщо вона експресується у вигляді білка-попередника, який бере участь у секреції поліпептиду; промотор або енхансер функціонально зв'язаний з кодуючою послідовністю, якщо він впливає на транскрипцію цієї послідовності; сайт зв'язування рибосом функціонально зв'язаний з кодуючою послідовністю, якщо він розташований так, що полегшує трансляцію. Загалом, поняття "функціонально зв'язаний" означає, що послідовності ДНК зчеплені, прилягаючи одна до одної, а у випадку секреторного лідера прилягають одна до одної і у фазі зчитування. Однак, енхансери необов'язково повинні бути розташовані по сусідству. Зчеплення досягається за допомогою зшивання у придатних сайтах рестрикції. Якщо таких сайтів немає, то, відповідно до загальноприйнятої практики, використовуються адаптери або лінкери. "Строгість" реакцій гібридизації досить легко піддається визначенню фахівцем зі звичайним рівнем компетентності у даній галузі техніки, і звичайно її визначення базується на емпіричному розрахунку (в залежності від довжини зонду, температури відмивання і концентрації солі). Загалом, більш довгі зонди потребують підвищеної температури для правильного відпалу, тоді як для відпалу більш коротких зондів потрібні знижені температури. Гібридизація звичайно залежить від здатності денатурованої ДНК проходити повторний відпал, коли комплементарні нитки присутні в оточуючому середовищі при температурі нижче точки їх плавлення. Чим вищий ступінь бажаної гомології між зондом і послідовністю, що гібридизується, тим вища відносна температура, яку можна використовувати. У результаті, з цього випливає, що більш високі температури проявляють тенденцію до того, щоб зробити умови реакції більш строгими, у той час як знижені температури роблять їх менш строгими. Для одержання додаткових подробиць і роз'яснень з приводу строгості реакцій гібридизації див. посилання Ausubel et al., Current Protocols in Molecular Biology, Wiley Interscience Publishers, (1995). 23 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 "Жорсткі умови" або "умови високої строгості", як вони визначаються тут, можна ідентифікувати за наступними ознаками: (1) використання низької іонної сили і високої температури для відмивання, наприклад, 0,015 M хлориду натрію/0,0015 M цитрату натрію/0,1 % додецилсульфату натрію при 50 °C, (2) використання під час гібридизації денатуруючого агента, такого як формамід, наприклад, 50 % (об'єм/об'єм) формаміду з 0,1 % альбуміном сироватки великої рогатої худоби/0,1 % фікол/0,1 % полівінілпіролідон/50 мМ буферу з фосфату натрію при pH 6,5 з 750 мМ хлориду натрію, 75 цитрату натрію при 42 °C, або (3) використання 50 % формаміду, 5 х SSC (0,75 M NaCl, 0,075 M цитрату натрію), 50 мМ фосфату натрію (pH 6,8), 0,1 % пірофосфату натрію, 5 х розчину Денхардта, обробленої ультразвуком ДНК зі сперми лосося (50 мкг/мл), 0,1 % SDS і 10 % декстрансульфату при 42 °C, з відмиванням при 42 °C в 0,2 х SSC (хлорид натрію/цитрат натрію) і 50 % формаміді при 55 °C, що супроводжується відмиванням високої строгості, що складається з 0,1 х SSC з вмістом EDTA при 55 °C. "Помірно жорсткі умови" можна ідентифікувати, як це описано у посиланні Sambrook et al., Molecular Cloning: А Laboratory Manual, New York: Cold Spring Harbor Press, 1989: вони включають застосування відмивального розчину і таких умов гібридизації (наприклад, температури, іонної сили і %SDS), які відрізняються меншою строгістю у порівнянні з описаними вище. Прикладом помірно жорстких умов є інкубація протягом ночі при 37 °C у розчині, що містить: 20 % формаміду, 5 х SSC (150 мМ NaCl, 15 мМ тринатрійцитрату), 50 мМ фосфату натрію (pH 7,6), 5 х розчину Денхардта, 10 % декстрансульфату і 20 мг/мл денатурованої ДНК зі стриженої сперми лосося з подальшим відмиванням фільтрів в 1 х SSC приблизно при 37-50 °C. Компетентний фахівець зрозуміє, як треба регулювати температуру, іонну силу і т.д., щоб пристосуватися до таких факторів як довжина зонду і т.п. Термін "мічений епітопом" при використанні тут стосується химерного поліпептиду, що містить поліпептид IL-17A/F, злитий з "маркувальним поліпептидом". Маркувальний поліпептид має достатнє число залишків, щоб створити епітоп, проти якого можуть вироблятися антитіла, але при цьому і досить короткий, щоб не заважати прояву активності поліпептиду, з яким він гібридизований. Маркувальний поліпептид, переважно, також досить унікальний, щоб антитіло не давало істотної перехресної реакції з іншими епітопами. Придатні маркувальні поліпептиди, як правило, мають щонайменше шість амінокислотних залишків і звичайно приблизно від 8 до 50 амінокислотних залишків (переважно, приблизно від 10 до 20 амінокислотних залишків). При використанні тут термін "імуноадгезин" означає молекули типу антитіл, в яких поєднується специфічність зв'язування гетерологічного білка ("адгезину") з ефекторними функціями постійних доменів імуноглобуліну. У структурному аспекті імуноадгезини містять гібрид амінокислотної послідовності з бажаною специфічністю зв'язування, яка відрізняється від розпізнавання антигену і сайту зв'язування антитіла (тобто "гетерологічна"), і послідовності постійного домену імуноглобуліну. Адгезинова частина молекули імуноадгезину у типовому випадку являє собою безперервну амінокислотну послідовність, яка містить щонайменше сайт зв'язування рецептора або ліганду. Послідовність постійного домену імуноглобуліну в імуноадгезині може бути одержана з будь-якого імуноглобуліну, наприклад, з підтипів IgG-1, IgG-2, IgG-3 або IgG-4, з IgA (включаючи IgA-1 і IgA-2), з IgE, IgD або IgM. Термін "антагоніст" використовується тут у найширшому значенні і включає будь-яку молекулу, яка частково або повністю блокує, придушує або нейтралізує біологічну активність розкритого тут природного поліпептиду IL-17A/F. Подібним чином, термін "агоніст" використовується у найширшому значенні і включає будь-яку молекулу, яка імітує біологічну активність розкритого тут природного поліпептиду IL-17A/F. Придатні молекули агоністів або антагоністів включають агоністичні або антагоністичні антитіла або фрагменти антитіл, фрагменти варіантів амінокислотної послідовності природних поліпептидів IL-17A/F, пептиди, антисмислові олігонуклеотиди, дрібні органічні молекули і т.п. Способи ідентифікації агоністів або антагоністів поліпептиду IL-17A/F можуть включати контактування поліпептиду IL-17A/F з молекулою - кандидатом на роль агоніста або антагоніста і вимірювання змін, що піддаються виявленню, в одній або більше біологічних активностях, які у нормі властиві поліпептиду IL17A/F. Термін "лікування" стосується як терапевтичного лікування, так і профілактичних або превентивних заходів, метою яких є попередження або гальмування (сповільнення розвитку) цільового патологічного стану або захворювання. Суб'єкти, які потребують лікування, включають тих, хто вже страждає захворюванням, а також тих, хто схильний до розвитку захворювання, і тих, у кого необхідно запобігти захворюванню. Поняття "хронічне" введення стосується введення агента (агентів) у безперервному режимі, на противагу гострому режиму, що необхідно для підтримки початкового лікувального ефекту 24 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 (активності) протягом тривалого часового періоду. Введення ліків, "що перемежовується", являє собою такий режим, коли лікування не проводять за безперервною схемою, а скоріше воно є по суті циклічним. Термін "ссавець" у лікувальному представленні стосується будь-якої тварини, класифікованої як ссавець, включаючи людину, домашніх і сільськогосподарських тварин, а також тварин зоопарків, спортивних тварин, зокрема, собак, котів, велику рогату худобу, коней, овець, свиней, кіз, кроликів і т.д. У переважному варіанті під ссавцем мається на увазі людина. Введення одного або більше додаткових терапевтичних агентів "у комбінації з" включає їх одночасне (паралельне) або послідовне введення у будь-якому порядку. Термін "носії" при використанні тут включає фармацевтично прийнятні носії, наповнювачі або стабілізатори, які у використовуваних дозах і концентраціях нетоксичні по відношенню до клітин або ссавця, які вступають з ними у контакт. Часто фізіологічно прийнятним носієм є забуферений водний розчин з визначеним рівнем pH. Приклади фізіологічно прийнятних носіїв включають такі буфери, як фосфат, цитрат та інші органічні кислоти, антиоксиданти, включаючи аскорбінову кислоту, поліпептиди низької молекулярної ваги (менше 10 амінокислотних залишків), білки, такі як сироватковий альбумін, желатин або імуноглобуліни, гідрофільні полімери, такі як полівінілпіролідон, амінокислоти, такі як гліцин, глутамін, аспарагін, аргінін або лізин, моносахариди, дисахариди та інші вуглеводи, включаючи глюкозу, манозу або декстрини, хелатоутворюючі агенти, такі як EDTA, цукрові спирти, такі як маніт або сорбіт, солетворні протиіони, такі як натрій, і/або неіонні сурфактанти, такі як TWEEN™, поліетиленгліколь (PEG) і PLURONICS™. Термін "антитіло" використовується тут у найширшому значенні і специфічно охоплює, наприклад, одиничні моноклональні анти-IL-17A/F-антитіла (включаючи агоністичні, антагоністичні і нейтралізуючі антитіла), композиції анти-IL-17A/F-антитіла з поліепітопними специфічностями (наприклад, біспецифічні антитіла, настільки довгі, що вони проявляють бажану біологічну активність), поліклональні антитіла, одноланцюжкові анти-IL-17A/F-антитіла і фрагменти анти-IL-17A/F-антитіл (див. нижче), настільки довгі, що вони проявляють бажану біологічну або імунологічну активність. Термін "імуноглобулін" (Ig) використовується тут взаємозамінно з терміном антитіло. "Виділене антитіло" - це таке антитіло, яке було ідентифіковане і відділене від і/або відновлене з його природного оточення. Забруднюючі компоненти його природного оточення являють собою матеріали, які створюють перешкоди при діагностичному або терапевтичному застосуванні антитіла і можуть включати ферменти, гормони, а також інші білкові або небілкові розчинені речовини. У переважних варіантах здійснення винаходу антитіло буде очищене (1) більш ніж на 95 % за вагою антитіла, що визначається за методом Лоурі, і найбільш переважно, більш ніж на 99 % за вагою, (2) у такій мірі, яка достатня для одержання щонайменше 15 залишків N-кінцевої або внутрішньої амінокислотної послідовності за рахунок застосування секвенатора з обертовим стаканом, або (3) до гомогенності за методикою SDS-PAGE у редукуючих або нередукуючих умовах із забарвлюванням кумасі блакитним або, переважно, срібленням. Виділене антитіло включає антитіло in situ, що знаходиться у рекомбінантних клітинах, оскільки у цьому випадку буде відсутнім щонайменше один компонент природного оточення поліпептиду IL-17A/F. Однак, звичайно виділене антитіло буває приготоване із застосуванням щонайменше одного етапу очищення. Основний 4-ланцюжковий блок антитіла являє собою гетеротетрамерний білок, що складається з двох ідентичних легких (L) ланцюгів і двох ідентичних важких (Н) ланцюгів (антитіло IgM складається з 5 основних гетеротетрамерних блоків, поряд з додатковим поліпептидом, низиваним J-ланцюгом, і, отже, містить антигензв'язувальні сайти, тоді як антитіла IgA, що секретуються, можуть полімеризуватися, утворюючи полівалентні агрегати, у складі яких є 2-5 основних 4-ланцюжкових блоків, нарівні з J-ланцюгом). У випадку імуноглобулінів IgG 4-ланцюжковий блок звичайно має молекулярну масу приблизно 150000 дальтон. Кожний L-ланцюг з'єднаний з Н-ланцюгом одним ковалентним дисульфідним зв'язком, тоді як два Н-ланцюги з'єднані один з одним одним або більше дисульфідними зв'язками в залежності від ізотипу Н-ланцюга. Кожний Н- і L-ланцюг також має регулярно розташовані на визначеній відстані один від одного внутрішньоланцюжкові дисульфідні містки. Кожний Нланцюг має на N-кінці варіабельний домен (VH), що супроводжується трьома постійними доменами (CH) для кожного α- і γ- ланцюгів і чотирма СН-доменами для ізотипів μ і ε. Кожний Lланцюг має на N-кінці варіабельний домен (VL), що супроводжується на його іншому кінці постійним доменом (CL). Домен VL змикається з VH, а домен CL змикається з першим постійним доменом важкого ланцюга (CH 1). Вважають, що стик між варіабельними доменами легкого ланцюга і важкого ланцюга утворюють специфічні амінокислотні залишки. Спарювання V H і VL 25 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 формує одиночний антигензв'язувальний сайт. Додаткові відомості про структуру і властивості th різних класів антитіл див., наприклад, у посиланні Basic and Clinical Immunology, 8 edition, Daniel Р. Stites, Abba I. Terr and Tristram G. Parslow (eds.), Appleton & Lange, Norwalk, CT, 1994, сторінка 71 і розділ 6. Ланцюг L від будь-якого біологічного виду хребетних може бути приписаний до одного з двох типів, що чітко відрізняються, називаних каппа і лямбда, базуючись на амінокислотних послідовностях їх постійних доменів. Імуноглобуліни можуть бути приписані до різних класів або ізотипів відповідно до амінокислотної послідовності постійного домену їх важких ланцюгів (CH). Існує п'ять класів імуноглобулінів: IgA, IgD, IgE, IgG і IgM, важкі ланцюги яких позначаються α, δ, ε, γ і μ, відповідно. Класи γ і α далі поділяються на підкласи на основі відносно малих відмінностей у послідовності і функції CH, наприклад, людина експресує наступні підкласи: IgG1, IgG2, IgG3, IgG4, IgA1 і IgA2. Термін "варіабельний" стосується того факту, що деякі сегменти варіабельних доменів значною мірою відрізняються за послідовністю у масиві антитіл. Домен V опосередковує зв'язування антигену і визначає специфічність конкретного антитіла до його конкретного антигену. Однак, варіабельність нерівномірно розподілена по ділянці варіабельних доменів протяжністю 110 амінокислот. Замість цього V-області складаються з відносно незмінних відрізків, називаних каркасними областями (FR), довжиною по 15-30 амінокислот, розділених більш короткими ділянками з гранично вираженою варіабельністю, називаними "гіперваріабельними областями", довжина кожної з яких становить 9-12 амінокислот. Кожний з варіабельних доменів природних важких і легких ланцюгів містить чотири FR, що значною мірою приймають конфігурацію β-листка, які з'єднані трьома гіперваріабельніми областями, що створюють петльову сполуку, а у деяких випадках стають частиною структури β-листка. Гіперваріабельні області кожного ланцюга утримуються разом безпосередньо близько за допомогою FR і, спільно з гіперваріабельними областями іншого ланцюга здійснюють внесок в утворення антигензв'язувального сайту антитіл (див. Kabat et al., Sequences of Proteins of th Immunological Interest, 5 Ed. Public Health Service, National Institutes of Health, Bethesda, MD. (1991)). Постійні домени не залучені безпосередньо до зв'язування антитіла з антигеном, але проявляють різні ефекторні функції, такі як участь антитіла в антитілозалежній клітинноопосередкованій цитотоксичності (ADCC). Термін "гіперваріабельна область" при використанні тут стосується амінокислотних залишків антитіла, які відповідають за зв'язування з антигеном. Гіперваріабельна область звичайно містить амінокислотні залишки з "області, що визначає комплементарність" або "CDR" (наприклад, приблизно залишки 24-34 (L1), 50-56 (L2) і 89-97 (L3) у VL, і приблизно 1-35 (H1), 50th 65 (H2) і 95-102 (H3) у VH; Kabat et al., Sequences of Proteins of Immunological Interest, 5 Ed. Public Health Service, National Institutes of Health, Bethesda, MD. (1991)) і/або такі залишки з "гіперваріабельної петлі" (наприклад, залишки 26-32 (L1), 50-52 (L2) і 91-96 (L3) у VL, а також 2632 (H1), 53-55 (H2) і 96-101 (H3) у VH; Chothia and Lesk J. Mol. Biol. 196:901-917 (1987)). Термін "моноклональне антитіло" при використанні тут стосується антитіла, одержаного з популяції по суті гомогенних антитіл, тобто окремі антитіла, що складають популяцію, ідентичні за винятком можливих спонтанних природних мутацій, які можуть бути представлені у невеликих кількостях. Моноклональні антитіла є вісокоспецифічними, будучи направленими на єдиний антигенний сайт. Крім того, на відміну від препаратів поліклональних антитіл, які включають різні антитіла, направлені на різні детермінанти (епітопи), кожне моноклональне антитіло направлене на єдину детермінанту антигену. На додаток до їх специфічності, моноклональні антитіла мають ту перевагу, що їх можна синтезувати без забруднення іншими антитілами. Атрибут "моноклональне" не потрібно тлумачити у тому значенні, що для вироблення такого антитіла потрібний який-небудь особливий спосіб. Наприклад, моноклональні антитіла, корисні у даному винаході, можна виготовити за методологією гібридом, вперше описаною у посиланні Kohler et al., Nature, 256:495 (1975), або методами рекомбінантної ДНК у бактеріальних, еукаріотичних тваринних або рослинних клітинах (див., наприклад, патент США № 4816567). "Моноклональні антитіла" можна також виділяти з бібліотек фагових антитіл, використовуючи методики, описані, наприклад, у посиланнях Clackson et al., Nature, 352:624-628 (1991) and Marks et al., J. Mol. Biol., 222:581-597 (1991). У цьому тексті моноклональні антитіла включають "химерні" антитіла, в яких частина важкого і/або легкого ланцюга ідентична або гомологічна відповідним послідовностям в антитілах, одержаних від іншого біологічного виду, або таких, що належать до іншого класу або підкласу антитіл, а також може являти собою фрагменти таких антитіл, оскільки вони проявляють бажану біологічну активність (див. патент США № 4816567 і посилання Morrison et al., Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 81:6851-6855 (1984)). Химерні антитіла, які представляють інтерес 26 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 тут, включають "приматизовані" антитіла, що містять доменні антигензв'язувальні послідовності, що варіюються, одержані від приматів (крім людини), наприклад, мавп, нижчих вузьконосих мавп і т.д., а також послідовності постійної області людини. "Інтактне" антитіло - це таке антитіло, яке містить антигензв'язувальний сайт, а також CL і щонайменше постійні домені важкого ланцюга CH 1, CH 2 і CH 3. Постійні домени можуть являти собою постійні домени з природною послідовністю (наприклад, постійні домени з природною послідовністю людини) або їх варіантні за амінокислотною послідовністю форми. Переважно, щоб інтактне антитіло мало одну або більше ефекторних функцій. "Фрагменти антитіл" містять частину інтактного антитіла, переважно, сайт зв'язування антигену або варіабельну область інтактного антитіла. Приклади фрагментів антитіла включають фрагменти Fab, Fab', F(ab')2 і Fv, діатіла, лінійні антитіла (див. Патент США № 5641870, приклад 2, посилання Zapata et al., Protein Eng. 8(10): 1057-1062 [1995]), одноланцюжкові молекули антитіла і поліспецифічні антитіла, що утворилися з фрагментів антитіл. Розщеплення антитіл папаїном приводить до появи двох ідентичних антигензв'язувальних фрагментів, так званих фрагментів "Fab", і залишкового фрагмента "Fc", позначення якого відображає його здатність легко і швидко кристалізуватися. Фрагмент Fab складається з повного L-ланцюга, нарівні з доменом варіабельної області Н-ланцюга (VH) і першим постійним доменом важкого ланцюга (CH 1). Кожний фрагмент Fab є моновалентним стосовно зв'язування антигену, тобто має єдиний антигензв'язувальний сайт. Обробка антитіла пепсином дає на виході один великий фрагмент F(ab')2, який грубо відповідає двом фрагментам Fab, з'єднаним дисульфідними зв'язками, що мають бівалентну антигензв'язувальну активність і ще здатні до перехресного зв'язування антигенів. Фрагменти Fab' відрізняються від фрагментів Fab наявністю декількох додаткових амінокислотних залишків на карбоксильному кінці домену C H 1, включаючи один або більше цистеїнових залишків з шарнірної області антитіла. Тут позначення Fab'-SH дається для фрагмента Fab', в якому цистеїновий залишок (залишки) постійного домену несе вільну тіольну групу. Фрагменти антитіла F(ab') 2 були спочатку одержані як пари фрагментів Fab', між якими розташовані шарнірні цистеїни. Відомі також інші хімічні з'єднання фрагментів антитіла. Фрагмент Fc містить карбокси-кінцеві частини обох Н-ланцюгів, що утримуються разом дисульфідними зв'язками. Ефекторні функції антитіл визначаються послідовностями області Fc, що також є компонентом, розпізнаваним рецепторами до Fc (FcR), присутніми на деяких типах клітин. "Fv" являє собою мінімальний фрагмент антитіла, який містить повний сайт розпізнавання антигену і зв'язування антигену. Цей фрагмент складається з димеру доменів варіабельної області одного важкого і одного легкого ланцюга, що знаходяться у міцному нековалентному зв'язку. Внаслідок згортання цих двох доменів одержують шість гіперваріабельних петель (по 3 петлі з Н- і L-ланцюга), які вкладають амінокислотні залишки у зв'язування антигену і надають антитілу антигензв'язувальну специфічність. Однак, навіть єдиний варіабельний домен (або половина фрагмента Fv, що містить три специфічних для антигену CDR) здатний розпізнавати і зв'язувати антиген, хоча і з меншою афінністю, ніж повний сайт зв'язування. "Одноланцюжкові Fv", які також позначаються абревіатурою "sFv" або "scFv", являють собою фрагменти антитіла, які містять домени антитіла VH і VL, з'єднані в один поліпептидний ланцюг. Переважно, щоб поліпептид sFv додатково містив поліпептидний лінкер між доменами V H і VL, який дозволяє фрагменту sFv формувати бажану структуру для зв'язування антигену. Для одержання оглядової інформації стосовно sFv, див. посилання Pluckthun в The Pharmacology of Monoclonal Antibodies, vol. 113, Rosenburg and Moore eds., Springer-Verlag, New York, pp. 269-315 (1994); Borrebaeck 1995, нижче. Термін "діатіла" стосується маленьких фрагментів антитіл, одержаних за допомогою конструювання фрагментів sFv (див. попередній абзац) з короткими лінкерами (приблизно 5-10 залишків) між доменами VH і VL, за допомогою чого досягається внутрішньоланцюжкове, але не міжланцюжкове спарювання V-доменів, що приводить до утворення бівалентного фрагмента, тобто фрагмента, що має два антигензв'язувальних сайти. Біспецифічні діатіла являють собою гетеродимери двох "кросоверних" фрагментів sFv, в яких домени VH і VL двох антитіл представлені на різних поліпептидних ланцюгах. Діатіла більш детально описані, наприклад, у документах EP 404097, WO 93/11161 та у посиланні Hollinger et al., Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 90:6444-6448 (1993). "Гуманізовані" форми антитіл, що походять не від людини (наприклад, від гризунів), являють собою химерні антитіла, відмінні мінімальним вмістом послідовностей, що є похідними антитіл нелюдського походження. Здебільшого гуманізовані антитіла являють собою імуноглобуліни 27 UA 103297 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 людини (реципієнтні антитіла), в яких амінокислотні залишки з гіперваріабельної області реципієнта заміщені залишками з гіперваріабельної області іншого біологічного виду (донорські антитіла), наприклад, миші, щура, кролика або мавпи, який має антитіла з достатнім рівнем специфічності, афінності і дієздатності. У деяких випадках амінокислотні залишки каркасної області (FR) імуноглобуліну людини заміщені відповідними залишками, що походять не від людини. Крім того, гуманізовані антитіла можуть містити амінокислотні залишки, відсутні у реципієнтному антитілі або у донорському антитілі. Ці модифікації направлені на подальше підвищення функціональної ефективності антитіла. Як правило, гуманізоване антитіло містить, по суті, всі або щонайменше один, більш типово, два варіабельних домени, в яких всі або, по суті, всі гіперваріабельні петлі відповідають таким в імуноглобуліні людини, а всі або, по суті, всі FR мають таку ж послідовність, як і в імуноглобуліні людини. Гуманізоване антитіло може також (необов'язково) містити щонайменше частину постійної області (Fc) імуноглобуліну, у типовому варіанті - імуноглобуліну людини. Для одержання додаткових відомостей див. посилання Jones et al., Nature 321:522-525 (1986); Riechmann et al., Nature 332:323-329 (1988); and Presta, Curr. Op. Struct. Biol. 2:593-596 (1992). "Антитіло з видовою залежністю", наприклад, антитіло ссавця IgE проти людини, являє собою антитіло, що має більш сильну афінність зв'язування з антигеном від першого виду ссавця, ніж з гомологом цього антигену від другого виду ссавця. У нормі антитіло з видовою залежністю "специфічно зв'язується" з антигеном людини (тобто має афінність зв'язування (Kd), -7 -8 величина якої приблизно складає не більше 1 × 10 M, переважно, приблизно не більше 1 × 10 -9 і, найбільш переважно, приблизно не більше 1 × 10 M), але має афінність зв'язування з гомологом антигену від іншого виду ссавців (не людини), яка слабша афінності зв'язування з антигеном людини щонайменше приблизно у 50 разів або щонайменше приблизно у 500 разів, або щонайменше приблизно у 1000 разів. Антитіло з видовою залежністю може належати до будь-якого з різних типів антитіл, як це було визначено вище, але, переважно, являє собою гуманізоване антитіло або антитіло людини. "Олігопептид, що зв'язує IL-17A/F", являє собою олігопептид, який зв'язується, переважно, специфічно з поліпептидом IL-17A/F, як це описано вище. Олігопептиди, що зв'язують IL-17A/F, можуть бути синтезовані хімічно із застосуванням відомої методології синтезу олігопептидів або виготовлені і очищені із застосуванням рекомбінантної технології. Олігопептиди, що зв'язують IL-17A/F, звичайно мають довжину щонайменше приблизно 5 амінокислот, в альтернативних варіантах щонайменше приблизно 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99 або 100 амінокислот і більше, причому такі олігопептиди здатні зв'язуватися, переважно, специфічно з поліпептидом IL-17A/F, як це описано тут. Олігопептиди, що зв'язують IL-17A/F, можна ідентифікувати без зайвого експериментування, застосовуючи добре відомі методики. Стосовно цього потрібно зазначити, що методики скринінгу бібліотек олігопептидів для виявлення олігопептидів, здатних специфічно зв'язуватися з цільовим поліпептидом, добре відомі у даній галузі техніки (див., наприклад, патенти США №№ 5556762, 5750373, 4708871, 4833092, 5223409, 5403484, 5571689, 5663143, публікації PCT №№ WO 84/03506 і WO84/03564, посилання Geysen et al., Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A., 81:3998-4002 (1984); Geysen et al., Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A., 82:178-182 (1985); Geysen et al., in Synthetic Peptides as Antigens, 130-149 (1986); Geysen et al., J. Immunol. Meth., 102:259-274 (1987); Schoofs et al., J. Immunol., 140:611616 (1988), Cwirla, S. E. et al. (1990) Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 87:6378; Lowman, H.B. et al. (1991) Biochemistry, 30:10832; Clackson, Т. et al. (1991) Nature, 352: 624; Marks, J. D. et al. (1991), J. Mol. Biol., 222:581; Kang, A.S. et al. (1991) Proc. Natl. Acad. Sci. USA, 88:8363, and Smith, G. P. (1991) Current Opin. Biotechnol., 2:668). "Органічна молекула, що зв'язує IL-17A/F", являє собою органічну молекулу, відмінну від визначених тут олігопептиду або антитіла, яка здатна зв'язуватися, переважно, специфічно, з поліпептидом IL-17A/F, як це описано тут. Органічні молекули, що зв'язуються з IL-17A/F, можна ідентифікувати і синтезувати хімічно, застосовуючи відому методологію (див., наприклад, публікації PCT №№ WO00/00823 і WO00/39585). Органічні молекули, що зв'язуються з IL-17A/F, звичайно мають приблизний розмір менше 2000 дальтон, в альтернативних варіантах приблизний розмір менше 1500, 750, 500, 250 або 200 дальтон, причому такі органічні молекули, що здатні зв'язуватися, переважно, специфічно з поліпептидом IL-17A/F, як це описано тут, можна ідентифікувати без зайвого експериментування, застосовуючи добре відомі методики. Стосовно цього потрібно зазначити, що методики скринінгу бібліотек органічних молекул для виявлення молекул, здатних специфічно зв'язуватися з цільовим поліпептидом, 28

Дивитися

Додаткова інформація

Автори англійською

Gurney Austin, L., Balazs, Mercedesz, Ghilarde, Nico, Hymowitz, Sarah, Hass, Philip, Starovasnik, Melissa, Wu, Yan, Lee, James, M., Arnott, David, P., Ouyang, Wenjun

Автори російською

Герни Остин Л., Балаж Мэрсэдэс

МПК / Мітки

МПК: A61K 39/395, A61P 37/00

Мітки: лікування, антитіл-антагоністів, імунітетом, націлювання, захворювання, пов'язаного, il-17f, одночасного, спосіб, il-17a, шляхом

Код посилання

<a href="http://uapatents.com/171-103297-sposib-likuvannya-zakhvoryuvannya-povyazanogo-z-imunitetom-shlyakhom-odnochasnogo-nacilyuvannya-na-il-17a-i-il-17f-antitil-antagonistiv.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб лікування захворювання, пов’язаного з імунітетом, шляхом одночасного націлювання на il-17a і il-17f антитіл-антагоністів</a>

Подібні патенти