Нуклеотидна послідовність для генотерапії віл-інфікованих пацієнтів шляхом експресії мембрано-анкерованих gp41 пептидів

Номер патенту: 78968

Опубліковано: 10.05.2007

Автор: Фон Лер Майке-Дороті

Є ще 4 сторінки.

Дивитися все сторінки або завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

1. Нуклеотидна послідовність, що характеризується загальною формулою

SP - FI - Hinge - MSD,

в якій

"SP"-фрагмент, що кодує сигнальний пептид, який обумовлює перенос експресованого пептиду у ендоплазматичний ретикулум,

"FI"-фрагмент, що кодує фрагмент gp41 протеїну ВІЛ (переважно ВІЛ-1), який містить сегмент з гептадповторюваною областю (heptad repeat),

"MSD"-фрагмент, що кодує трансмембранний анкер мембранного протеїну типу-1, і

"Hinge"-фрагмент, що кодує послідовність протеїну, який є гнучким лінкером, що з'єднує пептиди, що кодуються "FI" і "MSD".

2. Нуклеотидна послідовність за  пунктом 1, що характеризується тим, що SP є послідовністю, яка кодує сигнальний пептид рецептора фактора росту нервів з низькою афінністю  (LNGFR), рецептора інтерлейкіну-2 (IL-2R) і рецептора колонієстимулюючого  фактора  гранулоцитів та макрофагів (GM-CSFR).

3. Нуклеотидна послідовність за пунктом 1 або 2, що характеризується тим, що MSD є послідовністю, яка кодує трансмембранний анкер LNGFR, або CD34, або їх фрагмент.

4. Нуклеотидна послідовність за пунктами 1-3, що характеризується тим, що hinge є послідовністю, яка кодує лінкер імуноглобуліну G (IgG) людського Р-глікопротеїну, людського реплікаційного протеїну А і  протеїну, зв'язаного з паратиреоїдним гормоном.

5. Нуклеотидна послідовність за пунктами 1-4, що характеризується тим, що FI кодує амінокислотну послідовність, приведену в SEQ ID NO: 2 з позиції 31 до позиції 66.

6. Нуклеотидна послідовність за пунктом 5, що характеризується тим, що вона включає послідовність, приведену в SEQ ID NO: 1 з нуклеотиду 1528 до нуклеотиду 1635.

7. Нуклеотидна послідовність за пунктами 1-6, що характеризується тим, що вона включає послідовність, приведену в SEQ ID NO: 1 з нуклеотиду 1528 до нуклеотиду 1773.

8. Вектор, що характеризується тим, що він містить нуклеотидну послідовність за пунктами 1-7.

9. Вектор за пунктом 8, що характеризується тим, що він є ретровірусним вектором.

10. Вектор за пунктом 9, що характеризується тим, що його структура приведена на Фігурі 1.

11. Вектор за пунктом 10, що характеризується тим, що він містить нуклеотидну послідовність, приведену в SEQ ID NO: 1.

12. Вектор за пунктом 11, депонований під номером DSM 13139.

13. Застосування вектора згідно з пунктами 8-12 для in vitro трансфекування Т-лімфоцитів і кровотворних стовбурових клітин.

14. Застосування вектора згідно з пунктами 8-12 для генотерапевтичного лікування пацієнтів, інфікованих ВІЛ.

15. Генотерапевтичний медикамент, що містить вектор за пунктами 8-12.

16. Застосування Т-лімфоцитів або кровотворних стовбурових клітин, які трансфековані вектором згідно з пунктами 8-12, для генотерапевтичного лікування пацієнтів, інфікованих ВІЛ.

17. Генотерапевтичний медикамент, що містить Т-лімфоцити або кровотворні стовбурові  клітини, які трансфековані вектором за пунктами 8-12.

18. Протеїн загальної формули "sp-fi-hinge-msd", який кодується нуклеотидною послідовністю за пунктами 1-7, в якому "sp", "fi", "hinge" і "msd" мають значення, вказані в пункті 1.

19. Протеїн згідно з пунктом 18, що характеризується тим, що він має послідовність, приведену в SEQ ID NO: 2.

20. Протеїн загальної формули "fi-hinge-msd", який кодується нуклеотидною послідовністю згідно з пунктами 1-7, в якому "fi", "hinge" і "msd" мають значення, вказані в пункті 1.

21. Протеїн згідно з пунктом 20, що характеризується тим, що він має послідовність, приведену в SEQ ID NO: 2 з позиції 31 до позиції 111.

Текст

Винахід стосується генотерапії ВІЛ-інфікованих пацієнтів шляхом експресії мембрано-анкерованих др41 пептидів. Вперше стали доступні лікувальні вектори, які кодують злитий протеїн, що містить похідне др41 пептиду ВІЛ і карбокситермінальний трансмембранний анкер, що зв'язані за допомогою гнучкого лінкеру. Було запропоновано дуже велике різноманіття терапевтичних підходів до лікування ВІЛ інфекцій. Однак, одержані активні речовини мають досить низьку толерантність у багатьох пацієнтів. Постійно, для покращення лікування СНІДу, ведеться пошук нових місць впливу і активних речовин з різною токсичністю. В цьому контексті, були запропоновані різні підходи генотерапевтичного інгібування різних стадії реплікації ВІЛ [порівняй Sorg Т. & Methali, M. Transfus. Sci. 18, 277-289 (1977)]. Wild et al. [Wild, C.T. Shugars, D.C. Greenwell, Т.К. McDanal, C.B. & Matthews, T.J. Proc. Natl. Acad. Sci U.S.A. 91, 9770-9774 (1994)] запропонували терапевтичний підхід, що ґрунтується на спостереженні, що пептиди, які є похідними трансмембранного протеїну др41 [порівняй SEQ ID NO: 4 відповідний цифровий код , у відповідності з Стандартом WIPO ST. 25: 4] ВІЛ, такий як, наприклад, пептид Т-20, раніше відомий як DP178, може ефективно інгібувати злиття ВІЛ і проникнення в клітину. Т-20 є пептидом, який перекривається з Стермінальним повторюваним гептадом, одного з двох доменів [порівняй позиції 539-589 і 622-662 SEQ ID NO: 4] в ектодомені др41, і може ефективно інгібувати інфекцію ВІЛ in vitro [Weissenhborn, W., Dessen., A., Harrison, S.C. Skehel, J.J &Wiley, D.C. Nature 387, 426-430 (1997); Chan, D.C. Fass, D., Berger, J.M. & Kim, P.S. Ce//89. 263-273 (1997); Furuta, R.A., Wild, СТ., Weng Y & Weiss, CD. Nat. Struct. Biol. 5, 276-279 (1998)]. В контексті клінічних досліджень [Kilby, J.M., Hopkins S., Venetta, T.M. et al. Nat. Med. 4, 1302-1307 (1998)], у випадку короткострокового призначення Т-20 забезпечується безпечне і ефективне інгібування реплікації ВІЛ. Однак, для досягнення антивірусного ефекту необхідні досить великі кількості пептиду і, оскільки, пептид має досить погану біодоступність при оральному призначенні, досить малий час напіврозкладу, і його виробництво у великих об'ємах залишається досить дорогим, ціль винаходу полягає у вн утрішньоклітинній імунізації з використанням пептиду, який є похідним др41, шляхом генотерапії. Винахідники вперше клонували послідовності, що кодують Т-20 5' IRES-NEO-Cassette (IRES: Сайт внутрішньорібосомального проникнення; NEO: Ген стійкості до неоміцину) ретровірусного вектору MPIN [порівняй Фігура 1, Hildinger et al., Hum. Gene Ther. 9 (1998) 33-42]. Для стимулювання секреції Т-20, з одного боку, пептид експресується безпосередньо за сигнальним пептидом людського рецептору низькоспорідненого нереального фактору росту (LNGFR Fense et al., Human Gene Therapy 8 (1997) 1815) (Конструкти М85 і М86), і з іншого боку був вибраний конструкт, який містить кодуючи послідовності мембранотранслокаційного сигналу (mts) похідного фактору росту фібробласту Капосі (амінокислоти 43-58 в mts протеїні; Rojas, M., Donahue, J.P., Tan, Z., Lin, Y.Z. Nat Biotechnol. 16, 370-375 (1998)) у фреймі Т20 (порівняй конструкти М89 і М90 на Фігурі 1). Використовуючи ці конструкти, продукували ретровірусні вектори шляхом трансфекції клітин Phoenix [Grignani, F., Kinsella, Т., Mencarelli, A. et al., Cancer Res. 58, 14-19 (1998)], і надосадкову рідину використовували для інфікування клітин Т-хелперів лінії РМ-1 [Bou-Habib, D.C. et al., J. Virol. 68 6006-6013 (1994)]. В якості контролю використовували MPIN вектор, який містив ген стійкості до неоміцину, в якості чужорідного гену. Після відбору G418, культуральну масу інфікували ВІЛ-1, який одержували з провірусних клонів NL4-3 [Adachi, A., Gendelman H.E., Koenig, S., Folks, Т., Willey, R., Rabson, A. & Martin, M.A., J. Virol. 59 284-291 (1986)] або NL43/GFP [Welker, R., Harris, M., Cardel, B. & Krausslich, H.G. J., Virol. 72, 8833-8840 (1998)]. Ці два клони відрізняються наступним, у випадку NL4-3/GFP, замість nef протеїну експресуеться протеїн з зеленою флуоресценцією (GFP), так що реплікацію ВІЛ-1 можна аналізувати ви ходячи з продукування р24 антигену і/або шляхом проточної цитометрії. Всупереч усьому, в експресії Т-20 пептиду використовується згадані вище ретровірусні векторні конструкти, що, однак, не призводить до антивірусної активності будь якого типу. З використанням цих конструктів була клонована послідовність, що кодує, інтнегрін-зв'язуючий RGD пептид у фреймі з областю, що кодує Т-20. Продукування з використанням цих конструктів ґрунтувалось на припущені, що RGD основа може підтримувати секрецію пептидів на мембрані клітини. Однак, навіть з RGD, що секретує Т-20 пептид (порівняй Фігуру 1, М86), все ж спостерігалось відновлення ВІЛ-реплікації. В межах контексту представленого винаходу, неочікувано було встановлено, що продукування р24 і поширення NL43/GFP може значно зменшува тись, якщо експресується злитий протеїн, який на додаток до амінотермінального др41 пептиду, містить трансмембранний анкер приєднаний карбокситермінально через гнучкий лінкер. В цьому контексті, термін идр41 пептид" означає фрагмент др41 протеїну ВІЛ або його фрагмент, варіант або мутант. Наприклад, було встановлено, що продукування р24 можна зменшити більше ніж в десять в другій ступені раз, якщо РМ-1 перетворюється ретровірусним вектором, який експресує злитий протеїн, в якому Т-20 Стермінально через гнучкий пептидний лінкер з'єднаний з трансмембранним пептидом (мембрано закріпляючий домен, MSD) (порівняй Фігуру 1, М87), де злитий протеїн має послідовність показану на SEQ ID NO: 2. Об'єктом представленого винаходу є н уклеотидна послідовність загальної формули Послідовність, що кодує сигнальний пептид, є похідною людських неімунногенних протеїнів, що переважно вибирають з групи, що містить послідовності, які кодують сигнальні пептиди клітинно-мембранних протеїнів, таких як, наприклад, (людський) рецептор низькоспорідненого нереального фактору росту (LNGFR), рецептор інтерлейкіну-2 (IL-2R) і рецептору гранулоцитмакрофаг колонійстимулюючого фактору (GM-CSFR). В якості тренсмембранних анкерів мембранного протеїну типу-1 (тобто, мембранного протеїну, чий Nкінець розташований зовні і С-кінець розташований всередині клітини), використовуються протеїни, чиї цитоплазматичні домени будуть видалені, з одержання будь яких небажаних передач сигналу через протеїн. Виходячи з попередніх досліджень, це можна пояснити тим, що з експресованих областей не проявляється трансдукція сигналу, і вони не олігомеризують з іншими подібними мембранними протеїнами і таким чином опосередковано впливають на функції клітини. Переважно, розглядаються пептиди з групи, що містить трансмембранну область LNGFR або CD34. Нуклеотидна послідовність, переважно, містить як MSD нуклеотидну послідовність, що кодує ці трансмембранні анкери і/або нуклеотидну послідовність, що кодує фрагменти з видаленим цитоплазматичним доменом. Згідно з винаходом, можливе використання в якості гнучких лінкерів всіх гнучких пептидів, які здатні гнучко з'єднувати др41 пептид і трансмембранний анкер, таких як, наприклад, петля імуноглобуліну G (IgG), лінкер людського Р-глікопротеїну [С.А. Нгусупа et al., Biochemistry 37 13660-13673 (1998)], С-термінальний лінкер людського реплікаційного протеїну A [hsRPA; cf. D.M. Jacobs et al., J. Biomol. NMR14, 321-331 (1999)] і лінкер паратироїд гормон-залежного протеїну [М. Weidler et al. FEBS Lett. 444, 239-244 (1999)]. Лінкер, переважно, має довжину до 30 амінокислот. Таким чином, нуклеотидна послідовність приведеної вище формули згідно з винаходом містить область в нуклеотидній послідовності, що кодує такий лінкер, переважно, петлю IgG, що відповідає нуклеотидам 1636-1683 на SEQ ID NO: 1. Як вже згадувалось, FI кодує пептид (позначений як др41 пептид), який відповідає послідовності частини ВІЛ-др41 -протеїну (порівняй SEQ ID NO: 4, включаючи др41 протеїн ВІЛ квазівидів (плакований)), який вибирають з області, яка включає дві гептад повторювані області (порівняй позиції амінокислот 539-589 і 622662 в SEQ ID NO: 3 і 4). В цьому контексті "ВІЛ" включає всі типи ВІЛ, особливо ВІЛ-1. В цьому контексті, наприклад, очікується, що використання ВІЛ-2 др41 пептиду буде призводити до перехресної реактивності з ВІЛ-1 і навпаки. др41 Пептиди, що кодуються FI, переважно, мають мінімальну довжину в 28 амінокислот, так що FI включає принаймні 84 нуклеотида. В межах контексту представленого винаходу, зокрема, в якості FI використовується послідовність нуклеїнової кислоти, що кодує амінокислотну послідовність представлену в SEQ ID NO: 2 з позиції 31 до 66 (відповідає пептиду Т-20), переважно, послідовність представлена в SEQ ID NO: 1 для нуклеотидів з 1528 до 1635. Відповідно до особливого втілення, пептид, що кодується FI, має максимальну довжину 40 амінокислот, що відповідає максимальній довжині в 120 основ кодуючої області FI. Згідно з особливим втіленням, нуклеотидна послідовність загальної формули "SP-FI-Hinge-MSD" має послідовність приведену в SEQ ID NO: 1 з нуклеотидами з 1438 до 1773, які кодують злитий протеїн приведений в SEQ ID NO: 2. Наступним об'єктом винаходу є злитий протеїн, що кодується в кожному випадку за допомогою приведених вище векторів/нуклеотидних послідовностей, загальної формули NH2-sp-fi-hinge-msd-COOH, Що стосується визначень "sp", "fi", "hinge" і "msd", посилання стосуються приведених вище визначень елементів послідовності "SP", ТІ, "Hinge" і "MSD", де стр уктура і функціональні характеристики злитого протеїну і/або окремих часткових областей протеїну вже загадувались. Згідно з переважним втіленням, злитий протеїн має амінокислотну послідовність приведену в SEQ ID NO: 2. Злитий протеїн ("fi-hinge-msd") одержують шляхом відщіплення сигнального пептиду, що має послідовність приведену в SEQ ID NO: 2 з позиції 31 до позиції 111. Також в об'єм винаходу включені гомологи і/або варіанти і фрагменти згаданого вище злитого протеїну, які по суті мають ту ж саму фармакологічну і біологічну дію і/або імуногенність і нуклеотидні послідовності, що кодують ці гомологи і фрагменти. В цьому контексті, терміни "гомологи" і "варіанти" означають послідовності, які відрізняються від природних послідовностей або відомих на сьогоднішній день частин послідовностей, замінами, делеціями або вставками індивідуальних амінокислот. В цьому контексті, зокрема, включені гомологи, варіанти і фрагменти протеїну приведеного в SEQ ID NO: 2 і нуклеотидних послідовностей, що їх кодують. Винахід в подальшому стосується вектору, якій містить одну з приведених вище нуклеотидних послідовностей. Вектор, переважно, є ретровірусним вектором. Згідно з переважним втіленням винаходу, вектор має структур у приведену на Фігурі 1. Вектор-вставка загальної формули "SP-FI-Hinge-MSD", що кодує злитий протеїн згідно з винаходом, переважно, має нуклеотидну послідовність приведену в SEQ ID NO: 1. приклад згаданого вище вектору депонований в Німецьку колекцію мікроорганізмів і культур клітин [German Collection of Microorganisms and Cell Cultures (DSMZ), Mascheroder Weg 1b, 38124 Brunswick, Germany, 11.11.1999, під номером DSM 13139] згідно з Будапештською угодою. Згаданий вище вектор можна використати для in vitro трансфекування Т-лімфоцитів і кровотворних стволових клітин, після чого ці трансфековані клітини можна призначати ВІЛ-інфікованим пацієнтам для терапевтичного лікування. Вектори згідно з винаходом є особливо придатними для використання (тобто, для безпосереднього (in vivo) використання) при генотерапевтичному лікуванні ВІЛ-інфікованих пацієнтів, в цьому випадку переважними є вектори націлені на тропізм, тобто, особливо по відношенню до ВІЛ націлених клітин (CD4+ клітин). Винахід в подальшому стосується генотерапевтичного медикаменту, який містить згаданий вище вектор. Винахід пояснюється далі більш детально, з посиланням на приклади. Приклади Клітини і віруси HeLa-, 293- і Phoenix-Ampho клітини культивували в середовищі Дульбекко (Dulbecco's Medium) (Gibco, Paisley, Great Britain), яке доповнювали 10% ембріональної бичачої сироватки (FCS; Sigma, Deisenhofen, Germany). PM-1 культивували в RPMI з 10% FCS. Вірусні клони NL4-3/GFP, NL4-3env-GFP і pNL4-3 вже були описані вище. (NL4-3: Welker R., Harris, M., Cardel, В. & Krausslich, H.G. J. Virol. 72, 8833-8840 (1998); NL4-2envGFP: He, J. Chen, Y., Farzan, M., et al. Nature 385, 645-649) (1997)). Використовували псевдотипований envвільний клон NL4-3env-GFP, плазміди pSNJG, pSVIIIenvJRFL, pSVIIIen vYU2 і pSVIIIen vH XB2 (Welker, R., Harris, M., Cardel, B. & Krausslich, H.G. J. Virol. 72, 8833-8840 (1998); He, J. Chen, Y., Farzan, M., et al. Nature 385, 645649) (1997); von Laer, D., Thomson, S., Vogt, В., et al., J. Virol 72, 1424-1430(1998)). Ці плазміди містять VSV (вірус вазикулярного стоматиту) Г-кДНК або кДНК ВІЛ оболонки JR-FL, YU2 і НХВ2. Інфікуючи реплікаційно-відповідні віруси одержували шляхом трансфекування NL4-3 або NL4-3/GFP-DNA клітин HeLa. Псевдотиповані реплікаційно-невідповідні ВІЛ одержували шляхом спів-трансфекування pNL43env-GFP і одного з оболонко-экспресуемих плазмідів 293-клітин. Ретровірусні вектори вводили в Phoenix вмісні клітини, як описано вище [Grignani, F., Kinsella, Т., Mencarelli, A., et al., Cancer Res. 58, 14-19 (1998)]. Клонування ретровірусних векторів M85 і М86: Послідовність, що кодує сигнальний пептид людського рецептору низькоспорідненого нереального фактору росту (LNGFR) ампліфікували за допомогою іолімеразної ланцюгової реакції (PCR) починаючи з вектору dLN використовуючи іраймери SPNot+ (Послідовність ID NO: 5) і SPBgl2 (SEQ ID NO: 6), вставляючи Notl сайт эозщеплення в 5* кінець і Bglll сайт розщеплення в 3' кінець (dLN: Fehse et al., Human Gene Therapy 8 (1997) 1815). Послідовність, що кодує злиття-інгібуючий пептид ампліфікували NL4-3 використовуючи праймер T20Bgl+ (M85; SEQ ID NO: 7) або Т20ВдІ-RGD+ (М86; SEQ ID NO: 8) і T20Hind- (SEQ NO ID: 9), вставляючи Bglll сайт розщеплення в 5' кінець і Hindlll сайт розщеплення в 3' кінець. Фрагменти зшивали у вектор pBluescriptKS дигеруючи Notl і Hindlll. М87 і М88: Трансмембранний домен dLNGFR ампліфікували dLN використовуючи 5' праймер, який також містив hinge-область мишачого IgG важкого ланцюгу і Bglll сайт розщеплення (hingeTMBgl+; SEQ ID NO: 10), і З' праймер ретровірусного вектору dLN (U3-; послідовність ID NO: 11). Цей PCR продукт вставляли разом з сигнальним пептидом PCR продукту (SPNot+/SPBgl-) у вектор pBluescriptKS (після дигерування Notl і Hindlll), і послідовність Т20 (виходячи з NL4-3) надалі вставляли як PCR продукт, який містить фланкуючий Bglll сайт розщеплення (використовуючи PCR праймер T20Bgl+, що відповідає SEQ ID NO: 7 (дивіться вище) і T20Bgl-, що відповідає SEQ ID NO: 12). М89 і М90: Послідовність, що кодує Т20, з мембранотранслокаційний сигнал (mts) ампліфікували NL4-3 використовуючи праймер RGD-T20Not+ (M89; SEQ ID NO: 13) або T20Not+ (M90; SEQ ID NO: 14) і T20mtsHind(SEQ ID NO: 15). В 5' праймері присутній Notl сайт розщеплення і в 3' праймер містить Hindlll сайт розщеплення. Мембранотранслокаційний сигнал (mts) вводили в 3' праймер. Продукт вводили в вектор pBluescriptKS дигеруючи Notl і Hindlll. Гени, що кодують різні Т20-злиті протеїни переносили як Notl х Hindlll фрагменти разом з polio-IRES з SF1 MIN у вектор MP1N [Hildinger et al., Hum. Gene Ther. 9 (1998) 33-42]. Інфікування ВІЛ РМ-1-клітини (5x10 4в 0,5мл) інфікували від 3000 до 6000 TCID50 (50% доза інфікування культури тканини) реплікаційно-відповідного ВІЛ. Для аналізу р24, продукуючи середовище замінювали на 5 день, клітини інкубували протягом ночі, і досліджували вільні від клітин залишки використовуючи р24 ELISA, як описано вище [Konvalinka, J., Litterst, М.А., Welker, R., et al. J. Virol. 69, 7180-7186 (1995)]. Результати досліджень приведені на Фіг.2. Зараження NL4-3/GFP контролювали в моменти, що визначали виходячи з значень аналізу проточної цитомерії FACScalibur (Beckton Dickinson, Heidelberg, Germany). Для цієї цілі, РМ-1 (з і без векторів MP1N м М85-М87) інфікували 0,01 mоі (mоі: багаторазове інфікування; характеризується інфікуванням клітини рядом вірусних часточок) NL-4/GFP і аналізували за допомогою проточної цитометрії на 4, 7 і 10 день. Відсоток EGFP-позитивних і, таким чином, ВІЛ-інфікованих клітини показаний на Фіг. З по порядку різних культур. Визначений поріг становить приблизно 0,1% позитивних клітин. Визначення механізму дії Визначення стадії, на якій відбувається інгібування реплікації ВІЛ, "один цикл" інфікування проводили клоном NL4-3env-GFP. Клон NL4-3env-GFP, завдяки мутації в env-гені, є реплікаційно-дефектним і експресує GFP замість nef. Для одержання інфекційних віріонів, вектор псевдотипували з оболонками трьох різних ВІЛ клонів (НХВ, YU2 і JR-FL) і з G протеїном вірусу васкулярного стоматиту (VSV G). Н ХВ класифікували як Ттропічний, з використанням співрецептору CXCR4, в той час як YU2 і JR-FL є М-тропічними і використовують CCR-5. env-Гени згаданих останніх дво х клонів клонували безпосередньо з первинного ВІЛ ізоляту [Не, J., Chen, Y., Farzan, M. et al. Nature 385, 645-649 (1997)]. Ці ВІЛ псевдотипи здатні до "одного циклу" інфікування, що не поширюється на всю культур у. В РМ1/М87 клітинах (тобто, в клітинах, які трансфекуються вектором згідно з винаходом, що кодує мембрано-анкерований Т-20 злитий протеїн) інфікування інгібується більш сильно завдяки трьом різним ВІЛ оболонкам, з коефіцієнтом 15-30, ніж у випадку VSV-G псевдотипованих, в яких не спостерігається суттєве інгібування (порівняй Фігура 4). Тільки подібний вільному Т-20 пептиду [порівняй Wild СТ. et al. Proc. Natl. Acad. Sci. USA 91, 9770-9774], генетично експресований мембрано-анкерований Т-20 злитий протеїн також інгібує проникнення, що медіюється оболонками різних ВІЛ варіантів. Ці результати ясно показують, що вірусінгібуюча стадія проникнення вірусу медіюється ВІЛ-env, що дуже ймовірно є приводом для мембранного злиття. Всі стадії ВІЛреплікації не впливають на подальше проникнення вірусу. Ці дослідження показали, що мембрано-анкерований др41 пептид ефективно інгібує реплікацію ВІЛ, в той час як чистий др41 пептид є не ефективним.

Дивитися

Додаткова інформація

Назва патенту англійською

Nucleotide sequence for gene therapy of hiv-infected patients by expression of membrane-anchored gp41 peptides

Назва патенту російською

Нуклеотидная последовательность для генотерапии вич-инфицированных пациентов путем экспрессии мембранозаякоренных пептидов

МПК / Мітки

МПК: A61P 37/00, C07K 14/16, C12N 15/66, C07K 19/00, C12N 15/867, A61K 48/00

Мітки: послідовність, нуклеотидна, експресії, пацієнтів, пептидів, мембрано-анкерованих, шляхом, віл-інфікованих, генотерапії

Код посилання

<a href="http://uapatents.com/12-78968-nukleotidna-poslidovnist-dlya-genoterapi-vil-infikovanikh-paciehntiv-shlyakhom-ekspresi-membrano-ankerovanikh-gp41-peptidiv.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Нуклеотидна послідовність для генотерапії віл-інфікованих пацієнтів шляхом експресії мембрано-анкерованих gp41 пептидів</a>

Подібні патенти