Спосіб лікування затримки психомоторного розвитку у дітей з перинатальним ураженням нервової системи препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин

Є ще 2 сторінки.

Дивитися все сторінки або завантажити PDF файл.

Формула / Реферат

1. Спосіб лікування затримки психомоторного розвитку у дітей з перинатальним ураженням нервової системи, при якому проводять приготування та введення препарату з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії, який відрізняється тим, що виготовляють та вводять щонайменше два препарати у вигляді розмороженої після кріоконсервації суспензії з терапевтично ефективною кількістю стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетусу людини 7-12 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, а друга суспензія містить стовбурові клітини фетального головного мозку, причому суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять внутрішньовенно в об'ємі, не меншому за 0,1 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 1,31×106 в 1 мл за одне введення, суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин фетального головного мозку фетусу людини вводять підшкірно в об'ємі, не меншому за 0,5 мл з кількістю клітин не менше за 1,91×106 в 1 мл за одне введення, причому вказані суспензії стовбурових клітин вводять одночасно з проведенням комплексної стандартної терапії, а перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію.

2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що як комплексну стандартну терапію призначають медикаментозну терапію, проведення авторських комплексних інтегральних методик реабілітації, кінезіотерапію, трудотерапію, ортопедичну корекцію.

3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять разом із фізіологічним розчином натрію хлориду зі швидкістю 20-40 крапель за хвилину.

4. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що премедикацію виконують шляхом внутрішньовенного введення 5 мг димедролу і 15 мг преднізолону.

5. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетального головного мозку фетусу людини додатково виконують неврологічне та інструментальне обстеження стану хворого.

6. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що перед проведенням лікування та через 3 і 9 місяців після введення розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та розмороженої після кріоконсервації суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин фетального головного мозку фетусу людини здійснюють контроль активності стану дитини за клінічними та інструментальними показниками.

Текст

Реферат: Спосіб лікування затримки психомоторного розвитку у дітей з перинатальним ураженням нервової системи, при якому проводять приготування та введення препарату з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії. Виготовляють та вводять щонайменше два препарати у вигляді розмороженої після кріоконсервації суспензії з терапевтично ефективною кількістю стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетусу людини 7-12 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, а друга суспензія містить стовбурові клітини фетального головного мозку, причому суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять внутрішньовенно в об'ємі, 6 не меншому за 0,1 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 1,31×10 в 1 мл за одне введення, суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин фетального головного мозку фетусу людини вводять підшкірно в об'ємі, не меншому за 0,5 мл з кількістю клітин не менше за 6 1,91×10 в 1 мл за одне введення, причому вказані суспензії стовбурових клітин вводять одночасно з проведенням комплексної стандартної терапії, а перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію. UA 123205 U (12) UA 123205 U UA 123205 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме: до дитячої неврології, медичної реабілітації, педіатрії та клітинної терапії, та може бути використаний при лікуванні затримки психомоторного розвитку у дітей з перинатальним ураженням нервової системи шляхом введення препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензій, що містять стовбурові клітини, зокрема, стовбурові клітини з фетальної печінки та стовбурові клітини фетального головного мозку на фоні комплексної стандартної терапії. Під психомоторним розвитком дитини розуміють становлення рядку навиків у руховій та емоційній сферах, формування основ поведінкових реакцій. Пік такого розвитку приходиться на молодший вік, а починається із самого народження. Не дивлячись на існування визначених вікових строків для формування кожного із таких навиків, такі "норми" рекомендують сприймати як орієнтир і залишати місце індивідуальності. Не є рідкими переживання батьків щодо своєчасності темпів психомоторного розвитку дитини, і будь-які сумніви в цьому - достатня причина для звернення до фахівців [1]. Оцінка комплексу навиків дитини та додаткові дослідження можуть допомогти встановити наявність або відсутність затримки психомоторного розвитку у дитини, виявити причину її появи, що дозволить направити лікувальні та реабілітаційні зусилля на її усунення [1]. Затримку психомоторного розвитку, як правило, встановлюють у ранньому віці на основі відхилень від загальноприйнятих строків розвитку дитини. Підтвердити діагноз дозволяє ретельний огляд невропатолога та додаткові методи діагностики: УЗД, МРТ, ЕЕГ, рентгенографія, лабораторні аналізи тощо. Визначення рівня психомоторного розвитку включає в себе оцінку соціальної адаптації дитини, розвиток її емоцій, мови, оцінку загальної моторної діяльності, дрібної моторики. Симптоми затримки психомоторного розвитку у дітей раннього віку виражається у наступному: млява рухливість; неадекватна (знижена) реакція на світло-звукові подразники; відсутність цікавості до іграшок, порушення ігрової діяльності; відсутність або бідність емоцій; відсутність реакції на батьків; відсутність диференціації членів родини і чужих людей; відсутність предметно-маніпуляційної діяльності; затримка формування мови; відсутність координації рухів [1]. Однією із причин відставання у розвитку психомоторних функцій дитини є органічні ураження або мінімальні дисфункції головного мозку, що можуть виникнути, зокрема в перинатальному періоді. При цьому одним із факторів, що призводить до затримки психомоторного розвитку може бути генетично обумовлена недостатність (слабкість) центральної нервової системи. Будь-які інтоксикації та інфекції, обмінні порушення затримують механізм дозрівання і розвитку мозкових механізмів або викликають легкі органічні ураження. У дітей спостерігається функціональна незрілість центральної нервової системи, що ускладнює утворення складних нейронних зв'язків між областями та ділянками мозку. Методи корекції затримки психомоторного розвитку залежать від характеру порушень. При звичайній темповій затримці психомоторного розвитку без порушень роботи головного мозку і нервової системи покращують догляд за дитиною, призначають правильний раціон харчування і режим дня, розвиваючі заняття. Затримка психомоторного розвитку, лікування якої включає в себе не тільки оздоровчі, але й лікувальні заходи, зазвичай пов'язано з вираженою чи грубою затримкою психомоторного розвитку. В такому випадку призначають курс лікування з медикаментозною підтримкою, направленою на захист, адаптацію та відновлення функцій головного мозку та нервової системи [2]. Відомий спосіб лікування розладів психічного розвитку, що включає приготування препарату у вигляді суспензії стовбурових клітин з подальшим її кріоконсервуванням та введення вказаної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин (патент Російської Федерації на винахід № 2303462, дата публікації - 23.05.2006 p., кл. МПК: 2006117602/15, A61L 27/54, А61К 35/28). Причому, як стовбурові клітини для приготування суспензії використовують 34 - аутологічні мезенхімальні стовбурові клітини (МСК), виділені із кісткового мозку пацієнта та культивовані in vitro, які вводять паренхіматозно у кількості 7-12 млн. аутологічних мезенхімальних стовбурових клітин в одну із раніше визначених зон Бродмана 44, 43, 46, 24, 25, 22, 41 і 42 з концентрацією 6 0,7-1,2×10 в 1 мл біотрасплантата. Причому при виражених анатомічних змінах зон мозку трансплантацію МСК проводять також внутрішньосудинно (внутрішньоартеріально або внутрішньовенно), причому загальна кількість МСК, що вводяться, становить від 7 до 25 млн. При операції поєднують обидва способи введення клітин, причому додаткове введення 6 здійснюють з дозуванням 0,5-0,7×10 аутологічних МСК на 1 кг ваги хворого. 1 UA 123205 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Зазначений спосіб лікування розладів психічного розвитку є ефективним при лікуванні затримки психічного розвитку у дітей, зокрема, розумової відсталості з вираженим зниженням інтелектуально-мнестичних функцій, пов'язаних з психічним недорозвиненням та порушенням зв'язків центральної нервової системи (ЦНС). Недоліком відомого способу є необхідність скорочення проміжку часу від отримання МСК з середовища, на якому культивують клітини, до їх трансплантації безпосередньо в мозок хворого. Це пов'язано з тим, що з кожною хвилиною певна кількість клітин стає нежиттєздатною, що впливає на кінцевий ефект. Відомий спосіб лікування затримки психомовного та інтелектуального розвитку різного походження шляхом проведення нейротрансплантації ембріональної нервової тканини в кору головного мозку в різні області полів Бродмана: 44, 45, 46, 32, 43, 24, 25, 22, 41 і 42 (патент Російської Федерації на винахід № 2219937, дата публікації - 27.12.2003 р., кл. МПК: А61К 35/48, А61К 35/54). Причому для нейротрансплантації використовують ембріональну нервову тканину кори головного мозку 5-7-тижневої гестації об'ємом 20-27 кубічних мм донорської тканини. Зазначений спосіб лікування затримки психомовного та інтелектуального розвитку різного походження дозволяє підвищити ефективність лікування. Недоліком відомого способу є його висока складність, що обмежує його застосування, а оперативне втручання може зумовити побічні ефекти та ускладнення. Відомий спосіб лікування перинатальної невралгічної патології у дітей, що включає черезтім'яну, ендолюмбальну, периневральну і паравертибральну трансплантацію донорської тканини (патент Російської Федерації на винахід № 2228187, дата публікації-27.06.2003р., кл. МПК (2000.01): А61К35/48, А61К 35/54, А61Р 25/00). При цьому для трансплантації використовують аутотрансплантат стовбурових клітин, що отримані із судинної крові хворого, а їх введення здійснюється ендонозально і у зони скальпу. Недоліком відомого способу лікування є недостатня ефективність лікування затримки психомоторного розвитку дитини. Крім того, запропоновані методи введення аутотрансплантату є складними і травмуючими. Найбільш близьким до способу лікування затримки психомоторного розвитку у дітей з перинатальним ураженням нервової системи, що заявляється, є спосіб лікування органічних уражень центральної нервової системи з використанням алогенних ембріональних нейроклітин, що включає отримання останніх та їх ін'єкційне ендолюмбальне введення хворому. При чому хворого до лікування додатково обстежують з метою виявлення ознак автоімунітету до нейробілків і, за наявності таких ознак, одноразово внутрішньовенно вводять алогенні ембріональні клітини печінки (строк гестації 7-9 тижнів) в кількості 90-100 млн. за одну ін'єкцію, після чого через 2-3 місяці після повторного імунологічного обстеження, у разі відсутності ознак автоімунітету до нейробілків, вводять алогенні ембріональні нейроклітини у вигляді клітинної суспензії у кількості 30-40 млн. за одну ін'єкцію, яких всього може бути 2-3 (патент України на корисну модель № 22507, дата публікації - 25.04.2007 р.). Відомий спосіб дозволяє лікувати такі органічні ураження центральної нервової системи, як дитячий церебральний параліч, розсіяний склероз та інші захворювання. Однак, відомий спосіб лікування є неефективним саме при лікуванні затримки психомоторного розвитку у дітей з перинатальним ураженням нервової системи. Задачею корисної моделі, що заявляється, є удосконалення способу лікування затримки психомоторного розвитку у дітей з перинатальним ураженням нервової системи препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин, в якому за рахунок запропонованої послідовності проведення лікування з використанням розморожених після кріоконсервації суспензій стовбурових клітин емпірично підібраного складу, забезпечується підвищення ефективності лікування дітей з затримкою психомоторного розвитку з перинатальним ураженням нервової системи на фоні комплексної стандартної терапії, зокрема, покращення функціонального стану дитини, її когнітивних функцій при покращенні роботи пошкодженого головного мозку та забезпеченні нормального розвитку нервової системи без необхідності підбору донора за антигенами гістосумісності. В результаті - покращуються соціальні навики дитини, розумові та рухові здібності дитини. Крім того, забезпечується запобігання виникнення алергійних реакцій дітей з затримкою психомоторного розвитку з перинатальним ураженням нервової системи при проведенні лікування. Поставлена задача вирішується запропонованим способом лікування затримки психомоторного розвитку у дітей з перинатальним ураженням нервової системи, що включає приготування та введення препаратів з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії, в якому виготовляють та вводять щонайменше два препарати у вигляді розмороженої після кріоконсервації суспензії з терапевтично ефективною кількістю 2 UA 123205 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетусу людини 7-12 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, а друга суспензія містить стовбурові клітини фетального мозку, причому після кріоконсервації суспензію стовбурових клітин з фетальної печінки вводять внутрішньовенно в об'ємі, не меншому за 0,1 мл з кількістю ядровмісних клітин 6 не менше за 1,31×10 в 1 мл за одне введення, суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин фетального мозку фетусу людини вводять підшкірно в об'ємі, не меншому за 0,5 мл з кількістю 6 клітин не менше за 1,91×10 в 1 мл за одне введення, причому вказані суспензії стовбурових клітин вводять одночасно з проведенням комплексної стандартної терапії, а перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію. Як комплексну стандартну терапію застосовують: 1. Медикаментозну терапію: A. Міорелаксанти. B. Протиепілептичні препарати при симптоматичній епілепсії чи епілептичному синдромі. 2. Авторські комплексні інтегральні методики реабілітації. Заняття з логопедом. 3. Кінезіотерапія: масаж, лікувальна фізкультура. 5. Трудотерапія. 6. Ортопедична корекція (консервативні методи): етапне гіпсування, ортезування, ортопедичне взуття; шини за показанням. 7. Інші (іпотерапія, акватерапія). Суспензію розморожених після кріоконсервації стовбурових клітин з фетальної печінки, як правило, вводять разом із фізіологічним розчином натрію хлориду зі швидкістю 20-40 крапель за хвилину. При цьому премедикацію виконують шляхом внутрішньовенного введення 5 мг димедролу і 15 мг преднізолону. Перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, додатково виконують клінічний та неврологічний огляд стану дитини. Перед проведенням лікування та через 3 і 9 місяців після введення розмороженої суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, здійснюють контроль активності патологічного процесу за неврологічними показниками та інструментальними даними. Нами встановлено, що за рахунок введення принаймні двох суспензій емпірично підібраного складу, що містять стовбурові клітини ембріофетального походження, а саме внутрішньовенного введення суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки людини 7-12 тижня гестації в об'ємі, не меншому за 0,1 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 6 1,31×10 в 1 мл за одне введення та підшкірного введення суспензії стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини 7-12 тижня гестації, в об'ємі, не меншому за 0,5 мл з кількістю 6 ядровмісних клітин не менше за 1,91×10 в 1 мл за одне введення, забезпечується стимуляція роботи власних біологічно активних речовин хворого у природних умовах за рахунок різноманітних нейротрофічних факторів, що виділяють стовбурові клітини, та забезпечується міграція і потрапляння оптимальної кількості стовбурових клітин в ділянки пошкоджених тканин мозку, де стовбурові клітини активно розмножуються, в результаті чого відбувається регенерація нейронів та заміщення стовбуровими клітинами уражених тканин головного мозку. Це сприяє покращенню роботи пошкодженого головного мозку і, як наслідок, відновленню втрачених організмом хворої дитини функцій. Крім того, відбувається утворення та проростання сітки нових кровоносних судин до ураженого органу, що створюють додатковий кровотік та покращують кровопостачання мозку дитини. При цьому покращуються якість життя, психоемоційна сфера, розумові та рухові здібності хворих дітей з затримкою психомоторного розвитку з перинатальним ураженням нервової системи. Крім того, проведення премедикації перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки дозволяє запобігти виникненню алергійних реакцій хворих під час проведення лікування при хорошій переносимості лікування. Використання саме фетальної печінки та фетального мозку фетусу людини, для отримання стовбурових клітин з метою приготування лікувальних препаратів у вигляді суспензій обумовлено їх пластичністю, зокрема, здатністю таких клітин зазнавати змін та диференціації у відповідь на навколишній вплив або відповідно до їх внутрішньої програми. Відомо, що клітини ембріофетального походження здатні до росту, розмноження, диференціації, міграції та встановлення зв'язків з іншими клітинами. Порівняно з клітинами зрілих тканин, вони мають кращу здатність до проліферації. їх введення є ефективнішим також з огляду на утворення 3 UA 123205 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 великої кількості ростових факторів. Клітини з фетальної печінки можуть виробляти значну кількість факторів росту, нейротрофічного фактору, цитокінів, інтерлейкінів, що сприяють виживанню та росту, проліферації, диференціації, та можуть стимулювати регенерацію за рахунок оточуючих клітин хазяїна. Крім цього, клітини з фетальної печінки мають здатність виживати при нижчому рівні кисню, ніж їх повністю диференційовані аналоги, що робить їх більш стійкими до ішемічного ушкодження як під час маніпуляцій in vitro, так і після їх введення. Проліферуючі або незрілі клітини з фетальної печінки переважно не мають довгих відростків або сильної міжклітинної адгезії і тому зазнають менших пошкоджень під час приготування суспензії стовбурових клітин. Ці властивості дозволяють вводити стовбурові клітини з фетальної печінки шляхом внутрішньовенної ін'єкції у вигляді суспензії [3, 4]. Ці характеристики можуть пояснити і підвищене виживання клітин і тканин фетальної печінки, в порівнянні з дорослими, після кріоконсервації. Високий вміст стовбурових клітин фетального мозку забезпечує їх ріст, міграцію та утворення міжклітинних контактів. Ці клітини здатні підлягати змінам і диференціюванню у відповідь на стимули оточуючого середовища. Утворення нових кровоносних судин починається вже в перші 24 години після трансплантації. Стовбурові клітини фетального мозку продукують і містять велику кількість різних біологічно активних речовин, росткових факторів, стадіоспецифічних білків та пептидів, таких як фетопротеїн і різні адаптогени. Таким чином, фетальний мозок є джерелом біохімічних складових для мозку реціпієнту, продукує трофічні фактори для стимуляції порушених функцій та володіє здатністю відновлювати уражені нейрони [4]. Трансплантація стовбурових клітин фетальної печінки та фетального мозку має перевагу перед трансплантацією клітин і тканин від дорослого донора, тому що не викликає відторгнення трансплантованої тканини. Це забезпечується тим, що в нейронах і глії фетального мозку людини антигени 1 і 2 класу головного комплексу гістосумісності не експресовані. Спосіб лікування хворих дітей з затримкою психомоторного розвитку з перинатальним ураженням нервової системи препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин здійснюють таким чином. Спочатку проводять обстеження дітей з затримкою психомоторного розвитку: 1. Обстеження неврологічного статусу. 2. Оцінка функціонального рухового розвитку дитини. 3. Оцінка мови. 4. МРТ головного мозку. 5. Загальні аналізи крові, сечі та калу (при необхідності). 6. Огляд фахівців: педіатр, генетик, дитячий ендокринолог, офтальмолог, дитячий хірург, дитячий нейрохірург, дитячий травматолог-ортопед, лікар ЛФК, дитячий психіатр, медичний психолог, педагог-дефектолог, логопед та інші. 7. Генетичні та метаболічні дослідження (за показами). 8. Електроенцефалографія (при наявності пароксизмальних станів). Далі виготовляють два препарати у вигляді суспензій кріоконсервованих стовбурових клітин, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, а друга суспензія містить стовбурові клітини фетального мозку фетусу людини. Для цього в умовах операційної, з дотриманням правил асептики та антисептики, одержують ембріофетальний матеріал, а саме: тканину печінки, тканину фетального мозку фетусу людини від 7 до 12 тижнів гестації, які загинули внаслідок медичного аборту в випадках, коли вагітність переривали за соціальними показниками при відсутності патології розвитку чи інфікованості фетусу та наявності інформованої згоди жінки. Вилучені тканини ембріофетального походження поміщають в стерильне транспортне середовище розчину Хенкса. В стерильних умовах тканини сепарують та гомогенізують в розчині Хенкса. Отримані суспензії піддають фільтрації та кріоконсервують. Як кріопротектор використовують диметилсульфоксид. Далі готові суспензії розливають в кріопробірки в об'ємі 0,1-1,0 мл. Кріоконсервування суспензій клітин проводять у камері програмного заморожувача за розробленою програмою. Таке кріоконсервування забезпечує практично необмежене довгострокове зберігання вказаних суспензій, дозволяє протягом необхідного часу дослідити препарати у вигляді суспензії на бактеріологічну та вірусологічну безпеку, визначити якісні та кількісні показники суспензії, сформувати банк суспензій стовбурових клітин, відповідно до визначених вимог до препаратів. Суспензії, що містять стовбурові клітини з фетальної печінки та клітини з фетального мозку фетусу людини, зберігають в кріобанку в рідкому азоті при температурі -196 °C. 4 UA 123205 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 При формуванні банку суспензій з тканин ембріофетального походження для лікування хворих дітей з затримкою психомоторного розвитку з перинатальним ураженням нервової системи, суспензія стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензія стовбурових клітин фетального мозку фетусу людини повинні мати такі параметри: вміст ядровмісних клітин (підраховують загальну кількість ядровмісних клітин в одиниці об'єму за допомогою клітинного аналізатора чи візуально під мікроскопом в лічильній камері) повинен становити не менше ніж 6 6 1,31×10 в 1 мл суспензії для ядровмісних клітин з фетальної печінки та не менше за 1,91×10 в 1 мл суспензії для ядровмісних клітин з фетального мозку фетусу людини; вміст живих клітин після кріоконсервування - не менше ніж 89 %. Пробірки, що містять суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, безпосередньо перед введенням виймають з рідкого азоту, занурюють у водяну баню при температурі +37 °C та витримують до появи рідкої фази. Подальші маніпуляції проводять при кімнатній температурі з суворим дотриманням правил асептики. При цьому перед введенням вказаних суспензій здійснюють додатковий контроль якості суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, зокрема, проводять мікроскопію та здійснюють підрахунок кількості життєздатних клітин за допомогою автоматичного клітинного аналізатора чи візуально під мікроскопом в лічильній камері. Вміст живих клітин після кріоконсервування - не менше ніж 89 %. Перед початком проведення лікування хворих дітей з затримкою психомоторного розвитку з перинатальним ураженням нервової системи шляхом введення розморожених після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії фетального мозку фетусу людини, виконують неврологічне та інструментальне обстеження стану хворого. Далі, перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки, з метою запобігання виникнення алергійних реакцій під час лікування, виконують премедикацію шляхом внутрішньовенного введення 5 мг димедролу і 15 мг преднізолону через систему для переливання крові. Після чого, разом із фізіологічним розчином натрію хлориду вводять розморожену суспензію стовбурових клітин з фетальної печінки шляхом внутрішньовенного введення зі швидкістю 20-40 крапель за хвилину. При цьому об'єм лікувальної дози суспензії для одного введення підбирають індивідуально, але не менше за 0,1 6 мл, з кількістю ядровмісних клітин, не меншою за 1,31×10 в 1 мл. Введення розмороженої суспензії стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, здійснюють підшкірно в об'ємі, 6 не меншому за 0,5 мл з кількістю ядровмісних клітин, не менше за 1,91×10 в 1 мл за одне введення. Така кількість клітин забезпечує необхідну якість суспензій та достатня для отримання високої ефективності лікування хворих дітей з затримкою психомоторного розвитку з перинатальним ураженням нервової системи. Одночасно з введенням розморожених суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини проводять комплексну стандарту терапію. Після введення розморожених після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та суспензії стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, хворий знаходиться під спостереженням. Причому після проведення лікування через 3 і 9 місяців здійснюють контроль стану хворого за клінічним оглядом. При цьому точки спостереження вибирають, згідно з протоколом клінічного застосування препарату з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин, розробленим на основі клінічного досвіду. Ефективність лікування дітей з затримкою психомоторного розвитку з перинатальним ураженням нервової системи оцінюють за покращенням розумової та рухової функцій. Так, з 2004 по 2017 роки у клініці клітинної терапії були проліковані 27 хворих дітей з затримкою психомоторного розвитку з перинатальним ураженням нервової системи, відповідно до способу лікування дітей з затримкою психомоторного розвитку з перинатальним ураженням нервової системи, що заявляється. У всіх хворих спостерігався синдром раннього післяінфузійного покращення: відбувалося поліпшення сну, покращився апетит, зменшився тонус м'язів, покращився зоровий контакт. Після проведеного введення суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки в жодному випадку не спостерігались ускладнення чи побічні явища, в тому числі реакція "трансплантат проти хазяїна" (РТПХ). 5 UA 123205 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, пояснюється наступними прикладами, що підтверджують можливість застосування способу для лікування дітей з затримкою психомоторного розвитку з перинатальним ураженням нервової системи. Приклад 1 Хворий А., 5 років. Був прийнятий в клініку клітинної терапії з діагнозом: Мінімальна мозкова дисфункція на резидуально-органічному фоні внаслідок перинатального ураження ЦНС. Загальне недорозвинення мови. Моторна алалія. З анамнезу: Вагітність у матері протікала з токсикозом II половини. Пологи термінові, безводний період тривалий. Дитина народилася доношеною. Вага при народженні 3500 г. При народженні, на підставі неврологічного обстеження, поставлений діагноз: Перинатальна енцефалопатія, синдром рухових порушень. Спостерігався у невролога до 1 року. Моторний розвиток: сидіти почав з 7 міс., почав ходити у 2 роки. При клінічному неврологічному огляді на момент надходження: Голова гідроцефальної форми, синдром Грефе (+), синдром Хвостека (+). Визначається розсіяна вогнищева симптоматика резидуального ґенеза. М'язовий тонус рівномірно знижений, дистонічний. Сухожилкові рефлекси високі, на руках, ногах, з ахіллових сухожиль відзначається стійкий клонус. Хребет нестабільний, дрібна моторика незадовільна. Відзначається зниження маси тіла, тургору тканин, порушення сну, засинає довго, сон тривалий, неспокійний, знижений апетит. При аскультації серця відзначаються лабільність серцевих тонів, дихальна аритмія, функціональний систолічний шум. Шкірні покриви бліді, ЧСС 108 уд./хв., ЧД - 18 в хв. Груба затримка мовного розвитку (відсутність словотворення, звуконаслідування). Звернену мову розуміє. Зниження емоційного фону. Зниження комунікативних функцій (погано вступає в контакт з лікарем), порушений зоровий контакт. Логопедичні обстеження: Дитина не вступає в контакт. Загальна моторна: незручність, незграбність, дискоординація рухів. Найбільші труднощі відзначалися в рухах дрібної і артикуляційної моторики: не тримав олівець, не міг стиснути руку, не міг провести лінію. Дитина не могла повторити за зразком артикуляційну позу. Порушений фонематичний слух. Розуміє звернену мову, показував знайомі граматичні категорії (лялька - ляльки), зменшувальнопестливі суфікси (стіл - стільчик), не розумів дієслова (співає - співають). Словниковий запас бідний, складався з одних голосних звуків. Дитина не знає кольорів, порушені елементарні математичні уявлення, порушені слухова і зорова увагу, пам'ять. На перших заняттях був пасивний, не вступав в контакт, поки не звик. Був відсутній інтерес до занять, що створювало труднощі в навчанні. З великими труднощами і тільки з механічною допомогою можна було перемикати з одної артикуляторної пози на іншу. Відпрацьовану позу швидко втрачав. Великі труднощі були у розвитку дрібної моторики. Динаміка розвитку за півроку незначна. Електроенцефалографія: Фонова ЕЕГ нестійка, поліморфна, синхронізована, високоамплітудна з переважанням дифузійної повільнохвильової активності в поєднанні з низьковольтним бета-ритмом і гострими хвилями без чіткої переважної локалізації. Періодично відзначається спонтанне посилення перманентної і пароксизмальної епілептиформної активності з більшою виразністю в скроневих (середньо-задніх відділах) і потиличній областях. Ритмічна фотостимуляція і гіпервентиляція підсилюють дифузну епілептиформну активність. Перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки хворому була проведена премедикація шляхом внутрішньовенного введення 5 мг димедролу і 15 мг преднізолону. Введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки в об'ємі 1,0 мл шляхом внутрішньовенного крапельного введення. На другий день введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, підшкірно в об'ємі 2,5 мл. Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки: вік фетусу - 7 тижнів гестації; кількість ядровмісних 6 клітин - 1,71×10 в 1 мл. Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального мозку фетусу: вік фетусу - 7 тижнів гестації; кількість ядровмісних клітин 6 2,01×10 в 1 мл. У перші кілька діб після введення вказаних суспензій спостерігався синдром раннього післяінфузійного покращення, який проявлявся покращенням сну та апетиту, зменшенням спастики в кінцівках. Вже через 3 місяці після вказаного лікування у пацієнта відмічено розширення словникового запасу, покращення зорового контакту, загальної моторики. Приклад 2 Хворий Б., 3,5 років. Був прийнятий в клініку клітинної терапії з діагнозом: Затримка психомоторного розвитку на тлі перинатального ураження центральної нервової системи. Загальне недорозвинення мови. 6 UA 123205 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 З анамнезу відомо, що вагітність у матері протікала з токсикозом III половини. Пологи термінові. Дитина народилася доношеною. Вага при народженні 3200г. При народженні, на підставі неврологічного обстеження, поставлений діагноз: Перинатальна енцефалопатія, синдром рухових порушень. Спостерігався у невролога. Моторний розвиток: сидіти почав з 6,5 міс., почав ходити у 1,5 роки. При клінічному неврологічному огляді на момент надходження: Голова гідроцефальної форми, синдром Грефе (+), синдром Хвостека (+). Визначається розсіяна вогнищева симптоматика резидуального ґенеза. М'язовий тонус рівномірно знижений, дистонічний. Сухожилкові рефлекси високі, на руках, ногах, з ахіллових сухожиль відзначається стійкий клонус. При аскультації серця відзначаються лабільність серцевих тонів, дихальна аритмія, функціональний систолічний шум. Шкірні покриви бліді, ЧСС 110 уд./хв., ЧД - 17 в хв. Груба затримка мовного розвитку (відсутність словотворення, звуконаслідування). Звернену мову розуміє. Порушений зоровий контакт. Зниження комунікативних функцій (погано вступає в контакт з лікарем). Логопедичні обстеження: Пасивне сприйняття інформації, відсутність допитливості і мотивації пізнавальної діяльності. Переважає ігрова діяльність. Ослаблення всіх видів пам'яті. Знижена здатність до мимовільного запам'ятовування. Обмежений словниковий запас. Аграматизми в граматичному ладі мови. Невміння правильного використання ряду граматичних категорій в активній мові, не виділяє основну думку з тексту. Не може переказати почуте, тому що не розуміє зміст оповідання. Чи не запам'ятовує символи букв і цифр. Труднощі в засвоєнні вікової програми навчання. Відсутність звуку "р". Електроенцефалографія: фонова ЕЕГ нестійка, поліморфна, фази дифузні, високоамплітудні, синхронізовані повільнохвильові активності чергуються з фазами зниження амплітуди і дизритмії, переважно в лобових і центрально-тім'яних областях, при збереженні високоамплітудної перманентної епілептиформної активності в задніх відділах скроневих і потиличних областей. На цьому тлі спонтанно виникають поширені високоамплітудні пароксизми синхронізованих повільних (тета) хвиль з більшою їх виразністю в лобноцентральних областях. Дані ЕЕГ свідчать про виражені дифузні зміни головного мозку, незрілості коркових біоритмів, нестійкості функціонального стану центральної нервової системи при вираженій дисфункції серединних неспецифічних структур стовбура головного мозку. Наявність поширеної пароксизмальної епіактивності без чіткої переважної локалізації, мабуть, має гіпоксичний ґенез. Таким чином, при незрілості кіркових біоритмів відзначається нестійкість функціонального стану центральної нервової системи, дисфункція серединних неспецифічних структур стовбура головного мозку (переважно мезенцефальний рівень). Має місце підвищення судомної готовності ЦНС, особливо при функціональних навантаженнях. Перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки хворому була проведена премедикація шляхом внутрішньовенного введення 5 мг димедролу і 15 мг преднізолону. Введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки в об'ємі 1,1 мл шляхом внутрішньовенного крапельного введення. На другий день введено суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального мозку фетусу людини, підшкірно в об'ємі 1,8 мл. Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки: вік фетусу - 7 тижнів гестації; кількість ядровмісних 6 клітин - 1,85×10 в 1 мл. Характеристика введеної суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетального мозку фетусу: вік фетусу - 7 тижнів гестації; кількість ядровмісних клітин 6 1,75×10 в 1 мл. У перші кілька діб після введення вказаних суспензій спостерігався синдром раннього післяінфузійного покращення, який проявлявся покращенням сну та апетиту, зменшенням спастики в кінцівках. Через 3 місяці після вказаного лікування у пацієнта відмічено розширення словникового запасу, покращення зорового контакту, загальної моторики та пам'яті. Дані покращення зберігались і через 9 місяців після лікування. Отже, запропонований спосіб лікування дітей з затримкою психомоторного розвитку з перинатальним ураженням нервової системи препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин дозволяє підвищити ефективність лікування хворих дітей з затримкою психомоторного розвитку з перинатальним ураженням нервової системи, зокрема, покращити функціональний стан хворого та покращити когнітивні функції дитини без необхідності підбору донора за антигенами гістосумісності. В результаті: продовжується тривалість та якість життя, полегшуються симптоми хворих дітей з затримкою психомоторного розвитку з перинатальним ураженням нервової системи. 60 7 UA 123205 U 5 10 Джерела інформації: 1. Інтернет-сторінка: https://www.celt.ru/napravlenija/pediatrija/userful/psicho-motor-razvitiechildren/. 2. Інтернет-сторінка: https://pro-mozg.com/content/diseasedeti/zaderzhka-psikhomotornogorazvitiya/. 3. Herbert M.R. Contributions of the environment and environmentally vulnerable physiology to autism spectrum disorders / M.R. Herbert // Curr. Opin. Neurol. - 2010. - VoІ. 23. - Р. 363-372. 4. Murias M. Resting state cortical connectivity reflected in EEG coherence in individuals with autism /M. Murias, S.J. Webb, J. Greenson, J. Dawson //Biol. Psychiatry. - 2007. - Vol. 62. - P. 270273. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 15 20 25 30 35 40 45 1. Спосіб лікування затримки психомоторного розвитку у дітей з перинатальним ураженням нервової системи, при якому проводять приготування та введення препарату з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин у вигляді суспензії, який відрізняється тим, що виготовляють та вводять щонайменше два препарати у вигляді розмороженої після кріоконсервації суспензії з терапевтично ефективною кількістю стовбурових клітин, виділених з матеріалу фетусу людини 7-12 тижня гестації, одна з яких містить стовбурові клітини з фетальної печінки, а друга суспензія містить стовбурові клітини фетального головного мозку, причому суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять внутрішньовенно в об'ємі, не меншому за 0,1 мл з кількістю ядровмісних клітин не менше за 6 1,31×10 в 1мл за одне введення, суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин фетального головного мозку фетусу людини вводять підшкірно в об'ємі, не меншому за 0,5 мл з кількістю 6 клітин не менше за 1,91×10 в 1 мл за одне введення, причому вказані суспензії стовбурових клітин вводять одночасно з проведенням комплексної стандартної терапії, а перед введенням суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки додатково виконують премедикацію. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що як комплексну стандартну терапію призначають медикаментозну терапію, проведення авторських комплексних інтегральних методик реабілітації, кінезіотерапію, трудотерапію, ортопедичну корекцію. 3. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що суспензію кріоконсервованих стовбурових клітин з фетальної печінки вводять разом із фізіологічним розчином натрію хлориду зі швидкістю 20-40 крапель за хвилину. 4. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що премедикацію виконують шляхом внутрішньовенного введення 5 мг димедролу і 15 мг преднізолону. 5. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що перед введенням розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетального головного мозку фетусу людини додатково виконують неврологічне та інструментальне обстеження стану хворого. 6. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що перед проведенням лікування та через 3 і 9 місяців після введення розмороженої після кріоконсервації суспензії стовбурових клітин з фетальної печінки та розмороженої після кріоконсервації суспензії кріоконсервованих стовбурових клітин фетального головного мозку фетусу людини здійснюють контроль активності стану дитини за клінічними та інструментальними показниками. Комп’ютерна верстка О. Гергіль Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 8

Дивитися

Додаткова інформація

МПК / Мітки

МПК: A61K 35/30, A61K 35/54, C12N 5/0735, A61K 35/407

Мітки: перинатальним, системі, лікування, ураженням, нього, виділених, матеріалу, нервової, ембріофетального, препаратами, спосіб, розвитку, дітей, затримки, психомоторного, клітин, походження

Код посилання

<a href="http://uapatents.com/10-123205-sposib-likuvannya-zatrimki-psikhomotornogo-rozvitku-u-ditejj-z-perinatalnim-urazhennyam-nervovo-sistemi-preparatami-z-materialu-embriofetalnogo-pokhodzhennya-ta-vidilenikh-z-nogo-k.html" target="_blank" rel="follow" title="База патентів України">Спосіб лікування затримки психомоторного розвитку у дітей з перинатальним ураженням нервової системи препаратами з матеріалу ембріофетального походження та виділених з нього клітин</a>

Подібні патенти